Рішення

від 18.06.2024 по справі 499/235/21

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/235/21

Провадження № 2/499/3/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 червня 2024 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» про захист права власності на земельну ділянку шляхом припинення права користування орендованою земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» в якому просив захистити його право власності на земельну ділянку 5,9475 га за кадастровим номером 5121882000:01:001:0196 від орендаря приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» шляхом припинення дії договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року.

Позивач посилається, що відповідач на протязі 2016-2019 року не здійснював орендну плату, передбачену п.9 Договору у повному обсязі, тобто порушував умови договору.

Крім того, позивач вказує, що у разі істотного порушення умов договору сторони мають право на захист своїх прав, окрім одностороннього розірвання за рішенням суду, ще і шляхом припинення права відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі».

15 квітня 2021 року провадження по справі було відкрито.

Представник відповідача надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв`язку з тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав.

Представник позивача, позивач в судове засідання не з`явилися, надали клопотання про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримувала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не з`явилися, надали клопотання про слухання справи у їх відсутність в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,9475 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який розташований на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер 5121882000:01:001:0196 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ОД № 067337 від 10.05.2002 року.

05.10.2016 року був укладений типовий договір оренди земельної ділянки між Перевертайлом ОСОБА_3 та ПСП «Дружба», яким позивач передав у строкове користування відповідачу земельну ділянку 5,9475 га за кадастровим номером 5121882000:01:001:0196. Договір укладений на 10 років.

Орендна плата відповідно до договору встановлена в натуральній формі, а саме: 1,6 т зернових, олія 20 л, цукор 25 кг, крупа 10 кг, овочі 40 кг, силос 1пт, солома 1 пт, оранка огородів до 0,25 га, яка сплачується до грудня місяця щорічно.

Основний договір оренди земельної ділянки зареєстрований в установленому законом порядку відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 190362943 від 26.11.2019 року.

Позивач по справі стверджує, що ПСП «Дружба» порушувало умови договору, не сплачувало орендодавцю своєчасно і в належному розмірі орендну плату. Крім того, позивач вказує, що у разі істотного порушення умов договору сторони мають право на захист своїх прав, окрім одностороннього розірвання за рішенням суду, ще і шляхом припинення права згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі».

В відповідними твердженнями суд не погоджується у зв?язку з наступним.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (на яку не посилається навіть позивач) договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

В той же час, позивачем не вказано жодної вищенаведеної підстави або будь-якої іншої підстави для припинення договору оренди землі відповідно до чинного законодавства.

Частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція викладена в постановах ВП ВС: від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 та у постановах КГС ВС: від 16.04.2019 у справі № 905/1315/18, від 26.06.2018 у справі № 909/815/16, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 21.03.2019 у справі № 912/431/18, від 17.04.2019 у справі № 922/1714/18.

Таким чином, всі порушення істотних умов договору оренди, які були вказані позивачем, зокрема, несплата орендної плати, є підставою для звернення з позовом про розірвання договору оренди, а не підставою для його припинення.

В той же час, 14.01.2020 року рішенням Іванівського районного суду Одеської області у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПСП «Дружба» про розірвання договору оренди землі у зв?язку з несплатою орендної плати була було відмовлено.

04.04.2023 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Одеської області від 14 січня 2020 року залишене без змін.

12.10.2023 року постановою Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а постанова Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року та додаткова постанова Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишені без змін та згідно неї встановлено, що позивач не підтвердив та не надав будь-яких доказів того, що часткова сплата орендної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено договором є саме істотним порушенням умов договору, і що саме таке порушення значною мірою позбавило ОСОБА_1 того, на що він розраховував при укладенні договору з урахуванням, що частина продукції була виплачена в більшому розмірі ніж це передбачено умовами договору.

З урахуванням таких обставин, виходить, що позивач вже користався своїм правом на розірвання договору в судовому порядку, однак в задоволенні таких вимог йому було відмовлено.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року No 18- рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року No 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (пункт 3.4).

У зв`язку з вищевикладеним суд вважає, що наведені позивачем доводи як разом, так і кожен окремо, не свідчать про порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, не створює такої загрози, не вбачається й порушення норм моралі, традицій, звичаїв тощо, а наведені позивачем окремі порушення законодавства України за відсутності доведених порушень прав, свобод чи законних інтересів, не є підставою для визнання порушеного права позивача та його захисту шляхом припинення дії договору оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з Постановою ВС від 18.01.2021 по справі No 915/646/18 Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі No 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі No 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі No 902/761/18, від 04.12.2019 у справі No 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі No 129/1033/13-ц (провадження No 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Отже суд застосовуючи норми матеріального права та проаналізувавши обставини на які посилаються сторони у справі, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у справі понесені позивачем суд залишає за позивачем.

На підставі ст.ст. 627, 651 ЦК України, ст.ст. 21, 31, 32 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 141 Земельного кодексу України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» про захистправа власностіна земельнуділянку шляхомприпинення правакористування орендованоюземельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяРуслан ТИМЧУК