Постанова

від 23.05.2024 по справі 507/2162/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4426/24

Справа № 507/2162/23

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 507/2162/23

Номер провадження: 22-ц/813/4426/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участі секретаря судового засідання - Мокана В.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі, розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку, за апеляційною адвоката Лях Ігоря Дмитровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Любашівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Вужиловського О.В. о 09 годині 42 хвилині 26 січня 2024 року, повний текст рішення складений 26 січня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним договір оренди землі б/н від 25.11.2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , предметом якого є - земельна ділянка, площею - 4,36 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0305, що розташована на території колишньої Бобрицької сільської ради, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 , з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 2) розірвати договір оренди землі б/н від 25.11.2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; 3) зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, яка належить їй на праві власності.

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки, площею - 4,36 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0305, яка розташована на території колишньої Бобрицької сільської ради, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У подальшому з витягу ДЗК вона дізналась про вищевказаний зареєстрований договір оренди земельної ділянки, згідно якого земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_2 , строком на 20 років. Згідно вказаного договору, розмір орендної плати зазначений в грошовій формі у розмірі не менше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З дати укладення договору оренди та після набуття позивачкою права власності на земельну ділянку відповідач жодного разу не сплачував орендну плату та з новим власником не уклав додатковий договір оренди у зв`язку із зміною орендодавця.

Враховуючи, що орендар - ОСОБА_2 систематично не сплачує орендну плату позивачці, позивачка просить визнати недійсним договір оренди землі від 25 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Розірвати вказаний договір оренди землі та зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку (а. с. 3 - 5).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 26 січня 2024 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами фактів систематичної несплати відповідачем позивачці орендної плати за оренду її земельної ділянки, відповідно до договору оренди землі, наявності заборгованості по сплаті орендної плати, що є його процесуальним обов`язком відповідно до ст. 81 ЦПК України. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернення земельної ділянки належить відмовити (а. с. 47 - 48).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Лях І.Д., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення Любашівського районного суду Одеської області від 26.01.2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким розірвати договір оренди від 25.11.2021 року земельної ділянки, площею - 4,36 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0305, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку її власнику - ОСОБА_1 ..

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що відповідач не є юридичною особою або фермерським господарством, тому не має права на оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в якості орендаря.

Договір оренди з відповідачем може бути розірваний, оскільки під час його укладення і до цього часу відповідач не є особою, яка може бути орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і до такої діяльності відповідач фактично не приступав (а. с. 50 - 52).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.02.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з надання строку для усунення недоліків (а. с. 57 - 57 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Лях Ігоря Дмитровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 26 січня 2024 року (а. с. 63 - 63 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2024 призначено справу до розгляду (а. с. 67).

23.05.2024 року від ОСОБА_4 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.05.2024 року від адвоката Остапишеної Л.С., діючої від імені ОСОБА_2 , на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Заяв, клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Щодо клопотання ОСОБА_2 та його адвоката - Остапишеної Л.С. про відкладення розгляду справи у зв`язку із сімейними обставинами адвоката, колегія суддів вважає необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_2 в клопотанні про відкладення розгляду справи посилається на неможливість його представника прибути у судове засідання. Однак, колегія суддів зазначає, що заявником не було надано доказів неможливості прибуття в судове засідання самого ОСОБА_2 ..

Адвокат Остапишена Л.С. в клопотанні про відкладення посилається на неможливість прибуття в судове засідання у зв`язку із сімейними обставинами, однак на підтвердження вказаного не надано жодних доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України, особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Варто зауважити, що зазначені заяви було направлено в електронному вигляді. При цьому вона не містить електронного цифрового підпису, у порушення норм ЦПК України та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Лях І.Д., діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 064128 вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею - 4,36 га, на території Бобрицької сільської ради, масив № НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 (а. с. 37).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 2023 року, після смерті ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку успадкувала його донька - ОСОБА_1 (а. с. 7).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 324271955 від 28 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею - 4,3606 га, кадастровий номер 5123380600:01:001:0305 (а. с. 9 - 10).

Згідно договору оренди землі від 25 листопада 2021 року, ОСОБА_3 передав в оренду належну йому земельну ділянку, площею - 4,36 га., кадастровий номер 5123380600:01:001:0305, ОСОБА_2 , строком на 20 років. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить - 135 234 грн. 12 коп.. Орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 25 грудня поточного року. Вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний номер: 62035071 від 03 грудня 2021 року (а. с. 10, 31-36).

З поштової квитанції від 25 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 було відправлено грошовий переказ в сумі - 10 000 грн. (а. с. 38).

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 посилалась, як на підставу позовних вимог, на те, що відповідачем не було виконано договірну обов`язки щодо сплати орендної плати.

Судом першої інстанції, було встановлено, що станом на дату звернення до суду - 21 листопада 2023 року, будь-якої заборгованості з приводу сплати орендної плати не було.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами фактів систематичної несплати відповідачем позивачу орендної плати за орендну її земельної ділянки, відповідно до договору оренди землі, наявності заборгованості по сплаті орендної плати, що є його процесуальним обов`язком відповідно до ст. 81 ЦПК України, а тому в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернення земельної ділянки належить відмовити.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що відповідач не є особою, яка може орендувати землю сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В силу ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В силу ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно норм ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення договорів) договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

в) громадяни і юридичні особи, іноземці та особи без громадянства, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачкою при зверненні до суду з позовом по даній справі серед його підстав не було зазначено про невідповідність орендаря вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевказане, оскільки викладені в апеляційній скарзі доводи не були серед підстав позову, та судом першої інстанції вказаним доводам не надавалась правова оцінка, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Лях Ігоря Дмитровича, діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Лях Ігоря Дмитровича, діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Лях Ігоря Дмитровича, діючого від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 26 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 19 червня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе