Рішення

від 20.06.2024 по справі 139/436/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/436/24

Провадження № 2/139/174/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

представника позивача адвоката Майструк Н.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «МТС-Агромаш», третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

у с т а н о в и в:

Позивачу якпрацівнику міліціїу 1972році тодішнімвласником Мурованокуриловецьким РО«Сільгосптехніка» виділенаквартира АДРЕСА_1 .З тихпір позивачбезперервно,добросовісно івідкрито володієквартирою більше52років,однак знезалежних віднього причинйому невидали відповідногоордеру і перехідправа власностіне булодоведено доналежного оформлення. ТОВ «МТС-Агромаш» є правонаступником Мурованокуриловецького РО «Сільгосптехніка». Право власності на будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за Мурованокуриловецьким РП «Агромаш» (попередник ТОВ «МТС-Агромаш»). Проте, вищевказана квартира на балансі ТОВ «МТС-Агромаш» чи органу місцевого самоврядування не значиться, а тому позивач не має можливості будь-яким іншим шляхом оформити своє право власності на житло, окрім як звернутися до суду з даним позовом.

У зв`язку з цим позивач 27 травня 2024 року подав до суду цю позовну заяву в якій ставиться вимога про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 за набувальною давністю.

Ухвалою від 03 червня 2024 року справу призначено за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання, до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Мурованокуриловецьку селищну раду Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 32-33).

Позивач у судове засідання не з`явився, зі слів представника через свій вік та за станом свого здоров`я не може бути присутнім у суді.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, староста направила до суду заяву про розгляд справи без участі представника (а.с. 39), проти позову не заперечує.

З врахуванням положень ч. 1 ст. 198, ч. 3 ст. 211, п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом постановлено ухвалу про розгляд справи в судовому засіданні без участі позивача та представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовну вимогу ОСОБА_2 у заявленому об`ємі, а представник відповідача беззаперечно визнала вимоги ОСОБА_2 .

Враховуючи обставину, що відповідач визнає позовні вимоги, і таке визнання позовних вимог відповідає закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Майструк Наталія Романівна (повноваження на а.с. 29) пояснила, що ОСОБА_2 як працівнику поліції для проживання його сім`ї було виділено квартиру АДРЕСА_4 . З 1977 року ОСОБА_2 добросовісно, відкрито володіє цим житлом, неодноразово проводив поточні та капітальні ремонти, сплачує комунальні послуги. Наразі він бажає розпорядитися своїм майном, склавши заповіт, але виявив, що у нього відсутні будь-які документи на квартиру. Правонаступник юридичної особи, яка виділила йому квартиру, - ТОВ «МТС-Агромаш», надав відповідь, що у нього на балансі квартира не перебуває, а весь житловий фонд свого часу був переданий в комунальну власність. В той же час, Мурованокуриловецька селищна рада повідомляє, що спірна квартира не перебуває в них на облікує, і в них відсутні відомості про право власності на цю квартиру, хоча вони мають відомості, що в цій квартирі з 1992 року зареєстрований ОСОБА_2 . Просить визнати за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_1 (повноваження на а.с. 40) пояснила: ТОВ «МТС-Агромаш» є правонаступником Мурованокуриловецького РО «Сільгосптехніка». Нажаль не всі документи збереглися в товаристві, оскільки велика їх частина була передана до архіву, а частина вже знищена по закінченню строків зберігання. Наразі вдалося знайти наказ про створення у 1992 році комісії з оцінки житлового фонду РП «Агромаш», а також акт про обстеження та оцінку квартири АДРЕСА_4 , в якій на той час проживав ОСОБА_2 з метою продажу цієї квартири саме ОСОБА_2 (оригінали цих документів оглянуто судом, а їх копії долічено до матеріалів справи (а.с. 41, 42).

Судом також було досліджено письмові докази, подані позивачем (а.с. 4-28).

Розглянувши справу, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи таке:

Копією паспорта (а.с. 4), довідкою Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 13 грудня 2023 року № 1186 (а.с. 23) стверджується, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає з 20.05.1992 до теперішнього часу в житловій квартирі під номером АДРЕСА_3 (раніше квартира АДРЕСА_4 ).

Відповідно додовідки КПМогилів-ПодільськогоМБТІ від20.12.2023№ 330право власностів ціломуна жилийбудинок АДРЕСА_6 )зареєстровано заМурованокуриловецьким РП"Агромаш"(а.с.18).

Згідно довідки Мурованокуриловецьке ТОВ "МТС-Агромаш" від 08.02.2024 № 9 (а.с. 21), Мурованокуриловецьке РО "Сільгосптехніка" 16.08.1978 перейменовано в Мурованокуриловецьке районне виробниче об`єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства, 01.04.1986 - у Мурованокуриловецьке ремонтно-транспортне підприємство, 12.12.1989 - у Мурованокуриловецьке районне підприємство "Агромаш", 28.11.1996 у ВАТ «Мурованокуриловецьке районне підприємство "Агромаш", 06.05.2003 перетворено у ТОВ «РП «Агромаш», яке 28.07.2003 реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «МТС-Агромаш» (а.с. 21).

Відповідно до інформації ТОВ "МТС-Агромаш" від 27.02.2024 № 13 (а.с. 19) ордер на квартиру АДРЕСА_5 ) видати не має можливості в зв`язку з тим, що вказана квартира відсутня на балансі товариства. весь житловий фонд та об`єкти соціальної сфери передані в комунальну власність селищної ради. Відповідно до інформації ТОВ "МТС-Агромаш" від 22.04.2024 № 20 (а.с. 20) надати підтверджуючі документи щодо передачі житлового фонду в комунальну власність не вбачається за можливе, оскільки вони на підприємстві не збереглись.

Згідно інформації Мурованокуриловецької селищної ради № 02-13/860 від 22 березня 2024 року (а.с. 22), ордер на заселення до квартири АДРЕСА_3 не видавався, ця квартира не перебуває на обліку в житловому фонді Мурованокуриловецької селищної ради та відомості про право власності на вказану квартиру в селищній раді відсутні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина перша ст. 76 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ч. 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Отже суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

У даній справі позивач стверджує, що він на законній підставі (рішенні власника) отримав право проживати у спірній квартирі; з різних об`єктивних причин таке рішення на сьогоднішній день у позивача відсутнє, а віднайти його не вбачається за можливе (а.с. 19, 20, 22); спірна квартира 10 квітня 1992 року була оцінена відповідною комісією попередника відповідача для продажу саме ОСОБА_2 (а.с. 41, 42); довідкою Мурованокуриловецької селищної ради № 1186 від 13 грудня 2023 року (а.с. 22), твердженнями у позовній заяві та поясненням представників позивача і відповідача у суді стверджується, що позивач відкрито і безперервно володіє квартирою АДРЕСА_3 , принаймні з 20 травня 1992 року.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі Броньовський (Вгоniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статі 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Принцип балансу відображений в цілому в побудові ст. 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності ( рішення у справі «Прессос компанія Нав`єра А.О.» та інші проти Бельгії».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.06.2002 року у справі «Онер`їлдіз проти Туреччини» Суд зауважив, що той факт, що заявник протягом п`яти років використовував для свого проживання землю, яка належала Міністерству фінансів, не може вважатися фактом володіння майном, і немає підстав для висновку, що він міг правомірно претендувати на передання права на землю. Однак, незважаючи на доведеність факту, що заявник спорудив на цій землі будівлю, на порушення нормативних актів містобудування, Суд визнав, що п. Онер`їлдіз був фактичним власником основної споруди і складових частин халупи та будь-якого особистого майна, яке могло там міститися. На думку Суду, споруджене житло і той факт, що заявник проживав у ньому разом і своєю сім`єю, становили суттєвий матеріальний інтерес, який, зустрічаючи з насправді толерантне ставлення з боку органів влади, означав володіння майном для цілей пункту 1 статі 1 Протоколу № 1. Суд визнав, що реальне та ефективне здійснення цього права, передбаченого статтею 1 Протоколу № 1 може вимагати вжиття реальних заходів захисту.

Таким чином, держава зобов`язана вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності фізичної особи, а надто щодо житла.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03), в контексті вказаної Конвенції поняття житло не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Чи є конкретне місце проживання житлом, яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії» , заява № 58255/00, пункт 36,). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії», Європейський суд з прав людини визначив, що концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. Житло - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання житлом, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 (справа № 754/613/18-ц), тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 (справа № 569/4373/16-ц), згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом, воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві. Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути відповідними і достатніми; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба, а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

І, як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 (справа № 404/789/18), у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно суспільний інтерес; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що тривалий час проживання позивача у спірній квартирі, незалежно від її правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати дану квартиру житлом позивача в розумінні ст. 8 Конвенції, а тому суд вважає за правильне визнати за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Керуючись ст.ст. 328, 344 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 197-198, 200, 211, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 , за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «МТС-Агромаш», юридична адреса: Вінницька область, Могилів-Подільський (раніше - Мурованокуриловецький) район, селище Муровані Курилівці, вул. Комарова (тепер Єдності), 1, код ЄДРПОУ 30805154.

Третя особа: Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 45 в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974.

Суддя: