Рішення

від 20.06.2024 по справі 147/698/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/698/24

Провадження № 2/147/250/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Прокопенко В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в смт Тростянець Гайсинського району Вінницької області цивільну справу за позовом Ч ОСОБА_1 до Тростянецько-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту та заборони,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2024 року до Тростянецького районного суду Вінницької області від представника позивача - адвоката Конякіна М. С. надійшла позовна заява ОСОБА_2 в якій він просить зняти заборони, які були накладені на підставі постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 27.02.2018, де боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , категорія стягнення конфіскація майна.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , маючи на меті зняти з обліку автомобілі, які йому належать, звернувся у МРЕО. Однак, під час перевірки документів та реєстрів було виявлено, що ОСОБА_2 не може відчужувати будь-яке належне йому майно, так як існує заборона накладена за постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 27.02.2018 року. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників номер виконавчого провадження 56307563.

В зв`язку з тим, що позивачу було відомо з яких підстав у нього є обтяження у вигляді заборони на відчуження всього рухомого та нерухомого майна, а саме дана заборона накладалась постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 27.02.2018 у справі №147/26/18, так як за адміністративне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнали винним, адміністративне стягнення передбачало спеціальну конфіскацію.

Так як постанова в частині конфіскації майна мала виконуватись органом ДВС, ОСОБА_2 через свого адвоката Конякіна М. С, звернувся до Тростянецького відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з запитом про наявність виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 .

Тростянецький відділ ДВС надав відповідь на адвокатський запит №19/04/02 згідно з яким Тростянецький районний відділ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) повідомив, що на виконанні відділу відсутні виконавчі провадження, де б ОСОБА_2 був би боржником.

Згідно із дозволом №06790, виданим 14.11.2014 ОСОБА_2 має право на зберігання, носіння пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії ФОРТ-12РМ, к-9 мм, серія НОМЕР_2 .

Постановою Тростянецького районного суду від 27.02.2018 у справі №147/26/18 на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 119,00 грн з конфіскацією спеціального засобу ФОРТ-12РМ.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників номер виконавчого провадження 56307563 ОСОБА_2 є боржником, категорія стягнення конфіскація майна.

Однак, після винесення постанови ОСОБА_2 звертався до органів Національної поліції України про продовження дозволу на право зберігання, носіння пристрою ФОРТ-12РМ та термін дії дозволу продовжувався до 14.11.2020 та 14.11.2023 відповідно, що свідчить про відсутність будь-яких заборон та обмежень.

Враховуючи, що арешт накладений на майно та порушує право позивача на володіння та користуванням своїм майном, сторона позивача вважає за необхідне скасувати арешт майна, оскільки іншого механізму захисту своїх цивільних прав, крім судового захисту ОСОБА_2 не вбачає.

Ухвалою суду від 06 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11:00 годину 21 травня 2024 року.

20 травня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 25). У відзиві відповідач зазначає, що Тростянецький ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомляє, що в порядку примусового виконання ВП №563075636 старшим державним виконавцем відділу ДВС 04.05.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в частині конфіскації майна боржника. Та 25.06.2018 старшим державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в порядку ст.37 п.6 ЗУ «Про виконавче провадження». В межах проведених виконавчих дій по ВП №563075636 державним виконавцем не виносилась постанова про арешт майна (коштів) боржника. У зв`язку з відсутністю порушень норм діючого законодавства у діях державного виконавця відділу ДВС, просить суд відмовити в задоволенні даної позовної заяви. Просить справу розглядати без участі представника відділу ДВС.

Відповідь на відзив не надходила.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09:00 годину 12 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 12 червня 2024 року залучено в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Тростянецького відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту та заборони, відповідачем Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як правонаступника Тростянецького відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ); судове засідання у справі відкладено на 11:00 годину 20 червня 2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача - адвокат Конякін М. С. подав суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі заявника та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У разі необхідності не заперечує проти заочного розгляду справи.

Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Водночас відповідач у відзиві та заяві просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3ст.211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписамист.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

Згідно із ч. 1 і ч. 3ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимогстаттей 76-82 ЦПК.

Відповідно до пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі №129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із положеннямист. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).

Водночас належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно із ч. 2ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.4ст.41Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч.1 ст.316, ст.317 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ст.391 ЦК Українивстановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном

Відповідно до ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

З матеріалів справи встановлено, що до суду з позовом про зняття заборони звернувся ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт Тростянець Вінницької області (а.с. 6-7).

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників за номером виконавчого провадження 56307563 Тростянецьким районним ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області станом на 24.04.2024 вказано запис за категорією стягнення: конфіскація майна (а.с. 9).

Відповідно до інформації з АСВП за №56307563 виконавче провадження Тростянецьким районним ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області завершено (а.с. 10).

З листа Тростянецького ВДВС у Гайсинському районі Вінницької області №8060 від 19.04.2024 встановлено, щона виконанні відділу відсутні виконавчі провадження де б ОСОБА_2 перебував би боржником (а.с. 11).

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 27.02.2018 у справі №147/26/18 постановлено: визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст.195-4 КУпАП; накласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119,00 грн. (сто дев`ятнадцять гривень 00 коп.), які стягнути в дохід держави на р\р № 31113106700549 в ГУДКСУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015, код ЗКПО 34700954, код 21081100, з конфіскацією спеціального засобу Форт -12РМ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп. на рахунок 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (а.с. 12).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).

Задоволення вимоги про зняття заборони відчуження будь-якого належного позивачу майна, відповідає способу та призводить до ефективного захисту прав власника.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 , заявляє вимогу щодо зняття заборони відчуження будь-якого належного йому майна, оскільки остання не відповідає об`єкту та не належить і не належала суб`єкту власника.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписівЦК України, варто застосовувати припис пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).

Доводи відповідача висловлені у відзиві нічим не підтверджені та не спростовують зазначених вище висновків суду.

Враховуючи наведені вище обставини, позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню, водночас суд зауважує, що такий спосіб захисту є ефективним та достатнім для реального відновлення порушеного права позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Приписами ч. 1 ст.133ЦПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК Українисудові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Враховуючи, що позивач просить не стягувати з відповідача судові витрати зі сплати судового збору, суд дійшов висновку про залишення таких витрат за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями13,81,263-265,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ПозовЧ ОСОБА_1 доТростянецько-Ладижинськоговідділу державноївиконавчої службиу Гайсинськомурайоні Вінницькоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)про зняттяарешту тазаборони - задовольнити.

Зняти заборони, які були накладені на підставі постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2018 року, де боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , категорія стягнення конфіскація майна.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач- Тростянецько-Ладижинський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 45572912, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 90, селище Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Суддя О. Г. Борейко