Постанова

від 20.06.2024 по справі 185/7078/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2614/24 Справа № 185/7078/23 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2023 року в цивільній справі номер 185/7078/23 за позовом Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулось АТ «АКБ «КОНКОРД» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 29.12.2020 року між банком та відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та надання платіжної карти/договір платіжної карти, відповідно до якої відповідач надав АТ «АКБ «КОНКОРД» свою згоду на відкриття поточного рахунку на умовах, викладених у цій заяві, а також повністю та безумовно прийняв пропозицію банку на умовах, зазначених у публічному договорі. Крім того, відповідач підтвердив, що ознайомився з Тарифами Банку та умовами публічного договору, які знаходяться на офіційному сайті банку.

Відповідно до укладеного договору №60.07.000338 від 29.12.2020 року відповідачу було надано кредит у сумі 50000,00 грн на платіжну картку зі сплатою 35% річних за користування кредитом. Кінцевий термін повернення - до 28.12.2022 року.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 23.02.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 84561, 75 грн, яка складається з: 50164,67 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14557, 43 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 4839,65 грн - за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, 15000,00 грн - розрахунково-касове обслуговування.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №60.07.000338 в розмірі 84561,75 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2023 року позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» заборгованість за кредитним договором №60.07.000338 від 29.12.2020 року станом на 23.02.2023 року у розмірі 64722,10 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 50164,67 грн; заборгованості за простроченими відсотками - 14557, 43 грн.

Із вказаним рішенням не погодився позивач АТ «АКБ «КОНКОРД» в особі Уповноваженої особи ФГВФО, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.11.2023 року по справі №185/7078/23 в частині спору про стягнення заборгованості за розрахункове - касове обслуговування в розмірі 15000,00 грн та заборгованості по оплаті за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості в розмірі 4839,65 грн та постановити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, та не в повній мірі з`ясовані обставини та докази, що мають значення для справи.

15.12.2020 року ОСОБА_1 особисто підписав та подав до банку підписані ним документи анкету-заяву на отримання кредитного ліміту (Овердрафту) - заяву про надання кредиту/кредитний договір №60.07.000338, заяву про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки № 92.07.009187 від 18.11.2020 року, тарифні пакети на випуск та обслуговування елітних банківських платіжних карток АТ «АКБ «КОНКОРД» Visa Infiniti від 29.12.2020 року, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати кредитні кошти клієнту шляхом безготівкового зарахування на картковий рахунок у розмірі 50000,00 грн. Встановлено строк кредитного договору терміном на 24 місяців з 29.12.2020 року по 28.12.2022 року зі сплатою мінімального щомісячного платежу, який включає: сплату процентів у розмірі 35% річних. Таким чином, відповідач, підписавши заяву про надання кредиту/кредитний договір та приєднавшись до індивідуальної та публічної частини кредитного договору, підтвердив ознайомлення та згоду з умовами публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АКБ «КОНКОРД», який діяв на момент укладання договору, затверджений рішенням Правління АТ «АКБ «КОНКОРД» №310 від 23.11.2020року. що набирає чинності з 22.12.2020 року, повністю погодився з істотними умовами договору, а саме з графіком платежів, тарифами банку, терміном кредитування, процентною ставкою.

Заборгованість по платі за супроводження простроченої/несанкціонованої загальної заборгованості за кредитним договором №60.07.000338 від 29.12.2020 року в розмірі 4839,65 грн нарахована відповідно до п. 6.5 Тарифного пакету «Visa Infiniti», який затверджений рішенням Тарифного комітету протоколом №101 від 23.09.2022 року, що діють з 22.10.2022 року, де чітко зазначено, що плата за супроводження простроченої/несанкціонованої загальної заборгованості нараховується (від суми заборгованості) в розмірі 7,0%. (від щоденних залишків, процентів на місяць).

Відповідно до розділу 5.5.5. (публічна частина договору) за обслуговування рахунку та платіжної картки/карток та за інші послуги, що надаються банком клієнту за цим договором про надання платіжної картки, банк нараховує комісії та інші плати в порядку і розмірах, передбачених тарифами банку, діючими на дату здійснення операції по рахунку.

Відповідно до розділу 5.5.6. підключення клієнта до послуг, сервісів та додаткових послуг, що входять до складу банківського продукту/послуги, здійснюється відповідно до діючих процедур та тарифів банку, які діяли на момент видачі карти.

Відповідно до виписки по рахунку відповідач припинив виконувати свої зобов`язання по оплаті за користування платіжною карткою «Visa Infiniti» з 29.12.2020 року по 28.12.2022 року, тому була нарахована плата за обслуговування платіжної картки «Visa Infiniti» в розмірі 15000,00 грн та винесена на прострочену заборгованість.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за розрахункове - касове обслуговування в розмірі 15000,00 грн та заборгованості по оплаті за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості в розмірі 4839,65 грн, апеляційний суд переглядає законність ухваленого судового рішення саме в цій частині.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 29.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 та позивач АТ «АКБ «КОНКОРД» уклали кредитний договір шляхом підписання заяви про надання кредиту/кредитний договір № 60.07.000338. Відповідно до вказаної заяви ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 50000,00 грн на платіжну картку із сплатою 35% річних, строком повернення до 28.12.2022 року. Кредитним договором передбачено плату за супроводження несанкціонованої та простроченої заборгованості (комісій) та у разі порушення взятих зобов`язань щодо повернення коштів, нарахування штрафу (а.с. 36 - 42).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, пеня, штрафи нараховуються у розмірі 7,0% + 10,00 грн на місяць від щоденних залишків простроченої заборгованості по кредиту. Процентна ставка, яка використовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів, встановлена на рівні 84% річних на прострочений платіж по кредиту/нарахованим процентам (а.с. 36-41).

На підтвердження перерахування коштів за договором, позивачем надано виписку за особовим рахунком (а.с. 15-32).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 23.02.2023 року заборгованість за кредитним договором становить 84561,75 грн, яка складається з: 50164,67 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 14557, 43 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 4839,65 грн - за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, 15000,00 грн - розрахунково-касове обслуговування (а.с. 10-14).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині спору про стягнення заборгованості за розрахункове - касове обслуговування в розмірі 15000,00 грн та заборгованості по оплаті за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості в розмірі 4839,65 грн, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Такий висновок, суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає нормам закону та обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 29.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 та позивач АТ «АКБ «КОНКОРД» уклали кредитний договір шляхом підписання заяви про надання кредиту/кредитний договір № 60.07.000338.

Відповідно до вказаної заяви ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 50000,00 грн на платіжну

картку із сплатою 35% річних, строком повернення до 28.12.2022 року. Кредитним договором передбачено плату за супроводження несанкціонованої та простроченої заборгованості (комісій) та у разі порушення взятих зобов`язань щодо повернення коштів, нарахування штрафу.

Крім, того, у заяві про надання кредиту/кредитний договір №60.07.000338 зазначено, що ОСОБА_1 (позичальник) згоден з тим, що ця заява про надання кредиту/кредитний договір разом з правилами, тарифним планом, умовами банківських продуктів/пакетів (що розміщені на сайті банку), є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, пеня, штрафи нараховуються у розмірі 7,0% + 10,00 грн на місяць від щоденних залишків простроченої заборгованості по кредиту. Процентна ставка, яка використовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів, встановлена на рівні 84% річних на прострочений платіж по кредиту/нарахованим процентам.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 23.02.2023 року заборгованість за кредитним договором, зокрема, складається з: 4839,65 грн - за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, 15000,00 грн - за розрахунково-касове обслуговування.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2023 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, давши оцінку кожному аргументу, наведеному як у позові, так і у відзиві на позов, правильно застосувавши норми права, які підлягали застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині спору про стягнення заборгованості за розрахункове - касове обслуговування в розмірі 15000,00 грн та заборгованості по оплаті за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості в розмірі 4839,65 грн.

За змістом частин 1, 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною 3 вказаної вище статті визначено перелік несправедливих умов договору.

А відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, позичальнику було встановлено плату за супроводження простроченої кредитної заборгованості та за розрахунково-касове обслуговування в певному розмірі, яка в розумінні вищезазначених приписів Закону не залежить від потреби позичальника: тобто позичальник взагалі може не звертатися до банку за отриманням такої дії, однак повинен платити за неї або така дія спрямована на користь банку.

Виходячи з викладеного, пункти правочину щодо встановлення плати за супроводження простроченої кредитної заборгованості та за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними в силу закону з моменту його укладення, а отже такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін, тому не потребують визнання їх недійсними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір в частині спору про стягнення заборгованості за розрахункове - касове обслуговування в розмірі 15000,00 грн та заборгованості по оплаті за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості в розмірі 4839,65 грн, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення в цій частині, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування в оскаржуваній частині не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: