Постанова

від 19.06.2024 по справі 646/3175/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 646/3175/24 Головуючий суддя І інстанції Литвинов А. В.

Провадження № 22-ц/818/2012/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: забезпечення позову

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринченко Тетяни Миколаївни на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року по цивільній справі №646/3175/24, за позовною заявою представника ОСОБА_2 адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Дмитра Анатолійовича, Державного підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_1 , про визнання недійсними результатів електронних торгів, акту приватного виконавця, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,

в с т а н о в и в :

В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою судді від 03.04.2024 відкрито провадження по даній цивільній справі.

Як вбачається з позовної заяви предметом спору є нерухоме майно а саме: житловий будинок, загальною площею 85,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797080563101 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0991 га, кадастровий номер 6310138800:03:017:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1870589463101.

Разом з позовною заявою, до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Апазіді Костянтина Юрійовича про забезпечення позову.

В обґрунтування забезпечення позову позивач зазначив, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відбулися електронні торги з реалізації арештованого майна. Вказані торги відбулися із порушенням його прав як власника нерухомого майна тому він має намір їх оскаржити.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Апазіді К.Ю. було задоволено.

Забезпечено позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 85,4 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1797080563101 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0991 га, кадастровий номер 6310138800:03:017:0062, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №187059463101,

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гринченко Т.М. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позов у даній справі є немайновим, що неодноразово підкреслено самим позивачем та застосування такого заходу забезпечення як арешт нерухомого майна відповідача не підлягає застосуванню та вжиттю в судовому порядку, та порушує право відповідача користуватись та володіти своїм майном.

Вказує, що застосовані заходи забезпечення позову порушує баланс інтересів сторін, перешкоджає не лише розпорядженню майном відповідачкою до закінчення розгляду справи, а саме головне перешкоджає і робить неможливим користування та володіння своїм майном, що є абсолютним порушенням права власності а не його певне обмеження при цьому в рамках немайнового позову.

Судом першої інстанції не враховано, що накладення арешту на майно не може бути співмірним заходом забезпечення позову за позовними вимогами немайнового характеру, які не підлягають примусовому виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Апазіді К.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивач є власником спірного нерухомого майна, проте спірне майно продали з електронних торгів.

Вказує, що предметом позову є визнання недійсним результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування результатів електронних торгів та визнання недійсним та скасування протоколів електронного аукціону (торгів) нерухомого майна.

Вважає, що у разі задоволення позову право власності на нерухоме майно буде змінено. Вказує, що скасування рішень за матеріальним та процесуальним законодавством не може бути визнано матеріальним, але з предмету чітко визначено, що воно стосується визнання/не визнання права власності на нерухоме майно, на яке накладається арешт.

Вказує, що апелянт не зазначає чим заважає накладений арешт користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

Зауважує, що в силу об`єктивних обставин існує ймовірність відчуження переможцем торгів спірного нерухомого майна, придбаного на електронних торгах, які позивач просить визнати недійсними, на користь інших осіб, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, а також може зумовити необхідність звернення позивача іншим позовом для захисту його порушених прав.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які були повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, чия участь не є обов`язковою згідно норми ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржене судове рішення повністю відповідає.

У відповідності з вимогами ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18) від 18 травня 2021 року, у справі № 914/1570/20 та від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження№ 14-28цс23), зроблено висновки про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

З 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

За змістом статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Судом встановлено, що спір виник з приводу визнання недійсним результатів електронних торгів з реалізації нерухомого майна: житлового будинку, загальною площею 85,4 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1797080563101 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0991 га, кадастровий номер 6310138800:03:017:0062, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1870589463101 від 08.02.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_2; визнання недійсними та скасування протоколів №605410 проведених електронних торгів від 08.02.2024 та Ґ№606267 від 23.02.2024, а також акту від 01.03.2024 про проведені електронні торги з реалізацій арештованого майна, виданий та затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Цимбалом С. В. у виконавчому провадження НОМЕР_2; визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер 334, виданий 08.03.2024, видавник ПН ХМНО Межева І.М .

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 відбулися електронні торги житлового будинку загальною площею 85,4 кв.м., та земельної ділянки кадастровий номер 6310138800:03:017:0062 площею 0,0991 га за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем яких стала ОСОБА_1 ..

ОСОБА_2 має намір оскаржити проведені торги, у зв`язку із порушенням процедури їх проведення та порушенням його прав як власника.

Оскільки визнання електронних торгів недійсними, які є безпосередньою підставою для зміни власника спірного майна, так чи інакше рішення суду у даній справі вплине на подальший правовий режим нерухомого майна, то обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою в цій справі вимогою позову.

Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, оскільки відчуження спірного майна зробить безпредметним цей спір, а тому невжиття заходів забезпечення позову дійсно негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.

Можливе подальше відчуження відповідачкою спірних об`єктів нерухомості об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача та спонукатиме останнього до ініціювання нових судових спорів.

Встановлення доведеності позивачем факту порушення його майнових прав та інтересів здійснюється судом при ухвалені рішення по суті спору, а не на стадії вирішення питання забезпечення позову.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги в частині наявності непропорційного втручання у право власності, суд першої інстанції діяв відповідно до принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, який передбачає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Накладення арешту на спірне майно не позбавляє власника права власності на це майно, а лише тимчасово обмежує його у праві розпорядження (відчуження на користь інших осіб) об`єкту права власності, що передбачено нормами ЦПК України, тому є законним, необхідним та пропорційним заходом в розумінні статті 1 Протоколу № 1 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Апеляційна скарга не містить належних доводів, які б обґрунтували непропорційність втручання у право власності відповідачки на майно.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринченко Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 20 червня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді колегія І.В. Бурлака

Ю.М. Мальований