Рішення

від 11.06.2024 по справі 465/9134/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №465/9134/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Штогрина В.-Н.Л.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), П`ята львівська державна нотаріальна контора (адреса: 79057, м. Львів, вул. Чупринки, 69, код ЄДРПОУ: 02899447) про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_3 , П`ята львівська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування. Відповідно до прохальної частини позовної заяви просить суд усунути від спадкування ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яка проживала у АДРЕСА_4 . ОСОБА_5 була двоюрідною сестрою позивача. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Заповіт спадкодавцем складено не було. Позивач зазначає, що у померлої не було дітей, тому ОСОБА_2 є спадкодаємицею та має право на спадкування за законом. Зазначає, що у строк звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Окрім позивача, до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (двоюрідна сестра спадкодавця) та ОСОБА_3 (двоюрідний брат спадкодавця). П`ятою Львівською державною конторою відкрита спадкова справа № 95/2023. Позивач стверджує, що останні 8 років ОСОБА_4 тяжко хворіла і потребувала постійного піклування та догляду. Тому саме вона опікувалася ОСОБА_4 , забезпечувала останній належне лікування та харчування, тобто повністю утримувала. Зазначає, що відповідач на прохання позивача відмовлялась допомагати у догляді за ОСОБА_4 . Позивач вважає, що відповідач, свідомо ухилялась від надання спадкодавцю допомоги, маючи при цьому можливість. Тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.11.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.12.2023 року матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду від 24.01.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

25.01.2024 року на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що ОСОБА_4 не хворіла в свої 86 років, одержувала пенсію, здавала кімнати в оренду. ОСОБА_4 обслуговувалася Галицьким відділенням спеціальної допомоги вдома. Обслуговувала ОСОБА_4 працівниця установи ОСОБА_6 протягом 10 років, яка приходила 2 дні в тиждень, приносила продукти, за які розраховувалася ОСОБА_4 зі своєї пенсії. Відповідач стверджує, що надані відомості ОСОБА_2 не відповідають дійсності, остання в квартирі ОСОБА_4 ніколи не була, матеріально не забезпечувала її, на похороні не була, дізналася про смерть тільки в липні 2023 року, з відповідачем протягом 30 років не спілкувалася. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних заяв.

Ухвалою Галицького районного суду від 09.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , П`ята львівська державна нотаріальна контора про усунення від права спадкування до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. 10.06.2024 року на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника. Просять суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не з`явився, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин , суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності позивача, представника позивача та представника третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Суд, заслухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Як вбачається із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71538669, нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори було зареєстровано спадкову справу № 95/2023 20.02.2023 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71538669 спадкодавцем є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з заявою про прийняття спадщини за законом від 07.08.2023 року, зареєстровану нотаріусом Мельник О.Є. в реєстрі за № 522, ОСОБА_3 прийняв спадщину померлої ОСОБА_4 за законом.

Згідно з заявою про прийняття спадщини за законом від 31.07.2023 року, зареєстровану нотаріусом Мельник О.Є. в реєстрі за № 498, ОСОБА_1 прийняла спадщину померлої ОСОБА_4 за законом. Як вбачається з даної заяви, ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , яка до дня смерті проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначено, що крім ОСОБА_1 спадкоємцем за законом є ОСОБА_2 .

Із долученої позивачем до матеріалів справи заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_2 09.10.2023 року звернулася до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори з проханням видати останній свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено право на спадкування, яке відповідно мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ч. 1 ст. 1262 ЦК України). Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1266 ЦК України). Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну (ч. 5 ст. 1266 ЦК України).

Підстави усунення від права на спадкування передбачені ст. 1224 ЦК України.

Частиною 5 статті 1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч. 6 ст. 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 750/2766/21, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням, передусім, характеру поведінки відповідача.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 березня 2020 року в справі № 133/1625/18, від 19 червня 2019 року в справі № 491/1111/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц.

Правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року в справі № 467/350/21.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з доводів позивача, ОСОБА_5 тяжко хворіла і потребувала постійного піклування та догляду. Однак, ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ті обставини. У матеріалах справи відсутні медичні документи, які б підтверджували те, що ОСОБА_5 дійсно тяжко хворіла, потребувала постійного догляду.

Позивач не надала переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження того, що зверталася до відповідача з проханням про допомогу та догляд за ОСОБА_5 .

Крім того, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, яка її потребувала, а саме доказів, які б підтверджували його винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача у зв`язку із безпорадним станом, звертався за допомогою до відповідача, а остання відмовила у наданні такої допомоги.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач умисно ухилялася від надання допомоги ОСОБА_5 , яка її потребувала у зв`язку із безпораднім станом, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Суд бере до уваги, що лише в разі одночасного існування таких обставин, як перебування спадкодавця у безпорадному стані, умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві та існування потреби спадкодавця саме у допомозі спадкоємця, за умови доведеності зазначених фактів у сукупності, спадкоємець підлягає усуненню від спадкування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими та безспірними доказами, що є його процесуальним обов`язком в силу ст.ст. 12, 81 ЦПК України, одночасного настання всіх передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України обставин, які б давали підстави для застосування такого крайнього заходу як усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Тому, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141ЦПК України витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст259, 351 - 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), П`ята львівська державна нотаріальна контора (адреса: 79057, м. Львів, вул. Чупринки, 69, код ЄДРПОУ: 02899447) про усунення від права на спадкування.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського Апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 19.06.2024 р.

Суддя В.Є. Радченко