Постанова

від 19.06.2024 по справі 911/1616/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. Справа№ 911/1616/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гнідунець А.В.,

Натха М.С.,

від відповідача 1 - Сиротін Д.В.,

від відповідача 2 - Грубник Д.А.,

від третьої особи - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Полозова Олександра Миколайовича

на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2023 (повний текст рішення складено 09.04.2024)

у справі № 911/1616/23 (суддя Смірнов О.Г.)

За позовом Фізичної особи-підприємця Полозова Олександра Миколайовича

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІБЕНБУД"

2. Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фізична-особа підприємець Синеуцький Микола Олегович

про стягнення 1 694 090,04 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Фізична особа-підприємець Полозов Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІБЕНБУД" та Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ" про стягнення 1 694 090, 04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пожежа, що виникла за адресою м. Київ, пр. Визволителів, 5, в побутовому приміщенні складу №3, розташованому на першому поверсі одноповерхової складської будівлі, яке орендував відповідач1 у відповідача 2, завдала збитків майну, яке належить позивачу, зокрема пошкоджено запчастини для автомобілів, які зберігалися у ФОП Синуецький О.М., на який розповсюдилась пожежа із орендованого відповідачем 1 приміщення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, за яке передбачено стягнення матеріальних збитків внаслідок пожежі. Зокрема місцевий господарський суд встановив недоведеність позивачем розміру збитків.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Полозов Олександр Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд із порушенням вимог положень статей 73, 86 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно та необґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року, який на думку позивача підтверджує факт заподіяння збитків останньому та розмір зазначених збитків. Отже, на думку скаржника ним доведено усі необхідні елементи складу правопорушення, що дає підстави застосувати до винного відповідальність у вигляді стягнення збитків. При цьому скаржник наголошує, що сам суд першої інстанції в описовій та мотивувальній частинах оскаржуваного рішення підтверджує той факт, що відповідач 1 є дійсно винним у пожежі. Разом з тим, місцевий господарський суд зазначає про неможливість застосування солідарного стягнення збитків з відповідачів, однак, суд першої інстанції, враховуючи власно висловлену позицію, жодним чином не зазначає про можливість притягнення до відповідальності відповідача 1, тобто місцевий господарський суд повністю проігнорував право позивача на часткове задоволення його вимог, виходячи із обставин, що встановлені у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Полозова Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року та витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1616/23.

15.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1616/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

22.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи-підприємця Полозова Олександра Миколайовича на виконання ухвали надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Полозова Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року, розгляд справи призначено на 19.06.2024 року.

04.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ", відповідача-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

06.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІБЕНБУД", відповідача-1 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, а також клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІБЕНБУД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 19.06.2024 року представники позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 21.02.2022 року за адресою: м. Київ, пр. Визволителів, 5, в побутовому приміщенні складу № 3, розташованому на першому поверсі одноповерхової складської будівлі, власником якого є ПАТ "Київметал-Мет", і яку орендував ФОП Полозов О.М. сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу. (т.1, а.с. 33-34).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборона відчуження об`єктів нерухомого майна, власником комплексу будівель і споруд за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, буд. 5 є ПАТ "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ".

Згідно з Договором № 49 оренди від 01.08.2019 року укладеного між ПАТ "Київметал-Мет", як Орендодавцем, та ТОВ "Зібенбуд", як Орендарем, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння і користування нерухомість (далі-об`єкт), за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 5 (п. 1.1.), далі Договір 1. (т.1, а.с. 43-49).

Пунктом 2.2. Договору 1 сторони визначили зобов`язання Орендаря, до яких входить, зокрема:

- у разі аварій внутрішніх теплових, електричних та інших мереж, що відбулися з вини Орендаря вжити всіх необхідних заходів до усунення аварій та їх наслідків за свій рахунок (п.2.2.3);

- утримувати приміщення, обладнання і інвентар у належному стані, проводити необхідний ремонт за свій рахунок (п.2.2.4);

- не проводити ніяких перебудов у приміщенні (перепланування, установлення грат та ін.) без письмової згоди Орендодавця (п. 2.2.6);

- відшкодувати збиток, заподіяний третім особам у зв`язку з користування об`єктами, переданими в оренду (п. 2.2.15);

- Орендар зобов`язується за власний рахунок придбати і забезпечити засобами протипожежного захисту орендовані приміщення (п. 2.2.16);

- протягом двох місяців з моменту підписання Договору отримати дозволи в органах державного пожежного нагляду, Держнаглядохоронпраці, погодити з Державною санітарно-епідеміологічною службою можливості використання орендованих приміщень під зберігання відповідної продукції, отримати інші дозволи та погодження у разі, передбаченому законодавством України. Копії цих документів надаються Орендодавцю. За початок роботи без необхідних дозволів та погоджень передбачених законодавством України Орендар несе відповідальність, згідно чинного законодавства України (п. 2.2.17);

- Орендар зобов`язується дотримуватися норм пожежної безпеки та розпорядку робочого часу (. 2.2.19);

- забезпечити та контролювати дотримання своїми робітниками та відвідувачами правил протипожежної, електричної, екологічної, епідеміологічної безпеки, законодавства про охорону праці, норм і правил техніки безпеки, нести відповідальність за невиконання цими особами зазначених норм і правил (п. 2.2.23);

- використовувати об`єкт оренди згідно з його призначенням, а також оберігати пошкодження та знищення (п.2.2.24);

- дотримуватися правил пожежної та екологічної безпеки, санітарних норм та інших правил і норм, встановлених законодавством України, нести особисту відповідальність за недотримання встановлених норм і правил (п. 2.2.6).

Пунктом 6. 4. Договору 1 сторони дійшли згоди, що Орендар несе особисту відповідальність за нещасні випадки і професійні захворювання, що сталися з його робітниками та відрядженими особами на адресу Орендаря. Орендар особисто проводить розслідування нещасних випадків в орендованих приміщеннях (кімнатах), складських приміщеннях і на території Оредодавця.

У пункті 9.4. Договору 1 визначено, що цей Договір діє з 01 серпня 2019 р. по 31 грудня 2019 р.

Відповідно до акту приймання передачі майна від 01.08.2019 року ПАТ "Київметал-мет" передало, а ТОВ "Зібебнуд" прийняло у тимчасове володіння і користування за адресою: м. Киїів-02660, проспект Визволителів, 5, складське приміщення площею 82 кв. м., придатне для використання. (т.1, а.с. 50).

Додатками до Договору 1 сторони продовжували строк його дії, зокрема додатком № 9 від 25.11.2021 року строк дії Договору 1 продовжено до 30.06.2022 року. (т.1, а.с. 51-55).

Додатком № 10 від 20.02.2022 року до Договору 1 сторони домовились достроково розірвати Договір Оренди № 49 від 01.08.2019 року, дата припинення дії договору 28.02.2022 року (включно). (т.1, а.с. 56).

Відповідно до акту приймання передачі майна від 28.02.2022 року ТОВ "Зібебнуд" повертає, а ПАТ "Київметал-Мет" приймає за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 5, складське приміщення площею 82 кв. м. (т.1, а.с. 57).

Разом з тим, 01.09.2019 року між ПАТ "Київметал-Мет", як Орендодавцем, та ФОП Синеуцьким М.О., як Орендарем, укладено Договір № 20 оренди, далі Договір 2, відповідно до п. 1.1 якого Оредодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння і користування нерухомість (далі-об`єкт), за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 5 (п. 1.1.), далі Договір 2. (т.1, а.с. 58-64).

У пункті 9.4. Договору 2 визначено, що цей Договір діє з 01 січня 2019 р. по 30 червня 2019 р.

Відповідно до Акту приймання передачі майна від 01.01.2019 року ПАТ "Київметал-мет" передало, а ФОП Синеуцький М.О, прийняв у тимчасове володіння і користування за адресою: м. Киїів-02125, проспект Визволителів, 5, складське приміщення для реалізації деталей та приладдя для автотранспортних засобів, площею 317 кв. м., придатне для використання. (т.1, а.с. 66).

Також з матеріалів справи вбачається, що 22.02.2019 року між ФОП Синеуцьким М.О., як Поклажодавцем, та ФОП Полозовим О.М., як Зберігачем укладено Договір зберігання № 22022019-01, далі Договір зберігання, відповідно до п 1.1 якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання автозапчастини, у подальшому "Товар", відповідно до акту приймання-передачі на зберігання матеріальних цінностей (Додаток № 1), які є невід`ємною частиною даного договору. Номенклатура, кількість і вартість товару вказано у актах приймання передачі. (т.1, а.с. 67-68).

Датою передачі (прийому) Товару на зберігання, а також датою повернення із зберігання рахується дата підписання сторонами актів приймання-передачі Товару (п. 1.2.).

Строк зберігання за цим договором становить період з моменту підписання акту приймання-передачі Товару на зберігання до моменту підписання акта приймання-передачі Товару із зберігання (п. 1.3.).

Місто зберігання: 02660, м. Київ, проспект Визволителів, 5 (п. 1.4.).

Зберігач зобов`язується повернути Товар у тому самому стані та кількості, в якому він був переданий на зберігання, або окремої його частини на вимогу Поклажодавця шляхом підписання акту приймання-передачі Товару зі зберігання (п. 2.2.).

Вартість послуг зберігання складає 110 000 грн. без ПДВ за період зберігання (п. 4.1.1).

Оплата повинна бути перерахована Зберігачу по закінченню строку зберігання на протязі 7 днів з моменту підписання акта приймання-передачі Товару зі складу відповідального зберігання (п. 4.2.).

Пунктом 7.1 Договору зберігання визначено, що даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2024 року. Якщо жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання даного Договору за один місяць до дати закінчення, то дія Договору продовжується на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Актом № 1 до Договору приймання-передачі по Договору зберігання Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на строкове відповідальне зберігання автозапчастини відповідно до списку, всього у кількості 583 найменування. (т.1, а.с. 69-76).

Позивач у позові зазначає, що автозапчастини за вказаним договором зберігалися за адресою місто Київ, проспект Визволителів, 5, у приміщенні складу №2.

Відповідно до акту про пожежу від 21.02.2022 року, який складено комісією у складі Державного інспектора з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Дніпровського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві майора служби цивільного захисту Кулешова М.В., директора ТОВ "Зібенбуд" Мочалкіна О.П., свідка ОСОБА_1 , місцем виникнення пожежі визначено побутове приміщення з лівої сторони у будівлі складу № 3, пожежею знищено: частково дерев`яні та гіпсокартонні перегородки побутового приміщення складу № 3, власник встановлюється; пожежею покоджено: склад №3, електричні проводи в побутовому приміщенні, залишки будівельних матеріалів, електричні інструменти, закопчено стіни, склад № 2, запчастини для автомобілів в упаковці (з пластику та заліза), власники встановлюються. Причина пожежі встановлюється. Прямі збитки від пожежі: встановлюється. Побічні збитки: встановлюється. (т.1, а.с. 33-34).

22.02.2022 року ПАТ "Київметал-мет" було створено комісію у складі головного інженера, головного електрика та електрика, для уточнення причин пожежі, яка дійшла висновку, що пожежа виникла через порушення ТОВ "Зібенбуд" умов договору при переобладнанні (здійцснення покращень) орендованого приміщення та його самовільним, не санкціонованим діям з електропроводкою, при яких роботи виконувались не кваліфікованими спеціалістами., що вбачається з наказу №1 від 22.02.2022 року. (т.2, а.с. 178).

ТОВ "Зібенбуд" відповідно до гарантійного листа від 22.02.2022 року на адресу ПАТ "Київметал-мет" гарантувало відшкодування всіх збитків, що є наслідками пожежі в орендованому ним складському приміщенні, який виник з його вини 21.02.2022 року ПАТ "КИІВМЕТАЛ-МЕТ" та третім особам , які зазнали матеріальних збитків в наслідок цієї пожежі, а саме ФОП Синеуцький Микола Олегович. (т.2, а.с. 188).

Листом повідомленням на адресу ПАТ "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ" від 23.02.2022 року ТОВ "Зібенбуд" зазначило, що для виконання домовленостей, що були досягнуті в процесі перемовин і для виконання гарантійних зобов`язань викладених у гарантійному листі від 22.02.2022 року, наданого для ПАТ "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ" нашим підприємством про відшкодування збитків спричинених пожежею в орендованому нами приміщені згідно договору оренди № 49 від 01.08.2019 р. повідомляємо, що в орендованому приміщені нами були проведені відновлювальні роботи і демонтована самовільно встановлена конструкція з гіпсокартону. Таким чином ми власним коштом усунули пошкодження спричинені пожежею в орендованому нами приміщені згідно договору оренди № 49 від 01.08.2019 р. Також доводимо до Вашого відома, що ТОВ "Зібенбуд" було досягнуто домовленостей про мирне вирішення всіх спірних питань і компенсацію нами всіх збитків завданих їхньому майну пожежею, що виникла з нашої вини в орендованому нами приміщені згідно договору №49 від 01.08.2019 р. ФОП Синеуцький, як третій особі. (т.2, а.с. 189).

У наданому до матеріалів справи Звіту про причину виникнення пожежі, який надіслано листом від 03.02.2023 року від Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у м. Києві у відповідь на адвокатський запит позивача, зазначено, що ймовірною причиною пожежі, що сталася 21.02.2022 року в одноповерховій складській будівлі, власник - ПАТ "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ", з адресою: м. Київ, Дніпровський район, пр. Визволителів, 5 - є виникнення аварійних режимів роботи в мережі живлення чи освітлювальний електромережі. (т.1, а.с. 36-39).

08.03.2023 року позивач направив на адресу відповідача-1 претензію №1/02-23 про стягнення з ТОВ "ЗІБЕНБУД" на користь ФОП Полозова О.М. вартості матеріального збитку завданого в результаті пожежі від 21.02.2022 року, вартості експертного дослідження № 1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року, інфляційних втрат та 3 процентів річних та відповідачу - 2 претензію №2/02-23 про стягнення з ПАТ "КИЇВМЕТАЛ-МЕТ" на користь ФОП Полозова О.М. вартості матеріального збитку завданого в результаті пожежі від 21.02.2022, вартості експертного дослідження №1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року, інфляційних втрат та 3 процентів річних. (т. 2, а.с. 110-115, 136-141).

Вказані претензії були вручені відповідачам 10.03.2023 року та 23.03.2023 року про що свідчать роздруківки з сайту АТ "Укрпошта" за номерами трекінгу № 0101910911849 та № 010910911830.

Отже, позивач у позові зазначає, що станом на дату подачі позовної заяви ані позивачем, ані представником позивача не отримано відповіді на надіслані претензії, ні відповідач - 1, ні відповідач -2 не приступили хоча б до часткового виконання зобов`язання із відшкодування заявлених у претензії вимог.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення авто товарознавчого дослідження № №1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року встановлено, що вартість матеріального збитку, нанесеного ФОП Полозову О.М. в результаті пожежі на складі автозапчастин складає 1 414 769, 75 грн. (т.1, а.с. 92-96).

Відтак, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що 21.02.2022 року виникла пожежа в приміщенні, яке орендував відповідач 1 у відповідача 2, а внаслідок даної пожежі, завдано збитків сусідньому приміщенню, яке третя особа орендувала у відповідача 2. Втім, майно позивача, якому завдано збитків внаслідок даної пожежі, зберігалось у приміщенні складу №2 за адресою пр. Визволителів, 5 на підставі договору зберігання №22022019-01 від 22.02.2019 року, укладеного між позивачем та третьою особою.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішенні дійшов висновку, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення з боку ПАТ "Київметал-мет" у спірних правовідносинах, тоді як встановлено, що саме дії ТОВ "Зібенбуд" призвели до пожежі. Втім, місцевий господарський суд встановив недоведеність позивачем розміру збитків.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, яку позивачу заподіяно внаслідок пожежі.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної норми закону, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, - регулює Кодекс цивільного захисту України.

За приписами ст. 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

За змістом п.п. 21, 23 ч. 1 ст. 20, ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

За приписами п. 5 розділу 1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417 (далі - Правила №1417), особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки на підприємствах та об`єктах, їх права та обов`язки визначаються відповідно до законодавства.

У ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов`язує.

Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Договором оренди № 49 від 04.08.2019 року, обов`язок забезпечення пожежної безпеки приміщення, яке передається в оренду покладено на орендаря - ТОВ "Зібенбуд", про що його сторони домовились у його п. 2.2., зокрема п. 2.2.3, п. 2.2.4, п. 2.2.6, п. 2.2.15, п. 2.2.16, п. 2.2.17, п. 2.2.22, п. 2.2.23, п. 2.2.26, п. 2.2.27, п. 2.2.28. (т.1, а.с. 43-49).

Вказаним договором також передбачено відповідальність ТОВ "Зібенбуд" за збереження орендованих приміщень та забезпечення правил пожежної безпеки, правил електробезпеки, правил користування тепловою та електричною енергією (п. 6.3); орендар несе матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов`язків, визначених договором його співробітниками або відвідувачами (п. п. 6.8, 6,9).

Тобто умовами вказаного договору забезпечення пожежної безпеки покладено саме на наймача об`єкта нерухомого майна, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи від 22.02.2022 року з яких вбачається, що саме дії ТОВ "Зібенбуд" призвели до пожежі, підприємство свою провину визнало повністю, взяло на себе зобов`язання компенсувати як ПАТ "Київметал-мет" завдані пожежею збитки, так і збитки, які могли бути завдані третім особам.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення з боку ПАТ "Київметал-мет" у спірних правовідносинах, тоді як саме дії ТОВ "Зібенбуд" призвели до пожежі.

Колегія суддів звертає увагу, що протиправна поведінка відповідача 1 полягає у бездіяльності щодо забезпечення пожежної безпеки власної території та майна, яке використовувалося у господарській діяльності. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що саме внаслідок невиконання вимог Правил пожежної безпеки в Україні та незабезпечення пожежної безпеки на території відповідача 1 відбулася пожежа.

Викладене відповідає правовим висновкам, наведеним в постановах Верховного Суду від 24.06.2019 року у справі №902/435/18, та від 03.05.2022 року у справі № 521/14202/14-ц.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи відповідач 1 визнає свою вину в тому, що внаслідок саме його бездіяльності відбулась пожежа.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи (бездіяльністю відповідача, щодо забезпечення пожежної безпеки власної території та майна, яке використовувалося у господарській діяльності) та завданою шкодою позивачу є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Водночас, докази, відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути:

- належними, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- допустимими - підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

- достовірними - створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи;

- вірогідними - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У контексті наведеного, судова колегія звертає увагу на те, що статтею 349 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.01.2019 року у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 року у справі № 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 року у справі № 915/406/18, від 25.09.2019 року у справі № 272/62/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування розміру збитків позивач посилається на Договір зберігання № 22022019-01 від 22.02.2019 року та Висновок експерта за результатами проведення авто товарознавчого дослідження № №1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року. (т.1, а.с. 67-68, 92-96).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення авто товарознавчого дослідження №1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року встановлено, що вартість матеріального збитку, нанесеного ФОП Полозову О.М. в результаті пожежі на складі автозапчастин складає 1 414 769, 75 грн.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Часиною 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, висновок судового експерта Окочі Ю.В., складений за результатами проведення авто товарознавчого дослідження №1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року не містить відомостей в порядку ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про те, що судовий експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, з огляду на що такий висновок є недопустимим доказом у даній справі та обґрунтовано не прийнято місцевим господарським судом.

З огляду на викладене, доводи скаржника, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №1802/2386-2534/22-25 від 17.11.2022 року, який на думку позивача підтверджує факт заподіяння збитків останньому та розмір зазначених збитків, не знаходять свого підтвердження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2030 «Про затвердження порядку обліку пожеж та їх наслідків» прямі та побічні збитки, завдані пожежею суб`єктам господарювання та іншим юридичним особам, визначаються на підставі довідок про оціночну вартість знищених та/або пошкоджених матеріальних цінностей (акта оцінки знищеного та/або пошкодженого майна, експертного висновку знищеного та/або пошкодженого майна, висновків експертів), складених згідно із законодавством.

Однак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять документів передбачених п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2030.

Щодо Договору зберігання № 22022019-01 від 22.02.2019 року колегія суддів зазначає наступне.

Так, за умовами вказаного договору датою передачі (прийому) Товару на зберігання, а також датою повернення із зберігання рахується дата підписання сторонами акта приймання-передачі Товару (п. 1.2.). Строк зберігання за цим договором становить період з моменту підписання акту приймання-передачі Товару на зберігання до моменту підписання акта приймання-передачі Товару із зберігання (п. 1.3.). Зберігач зобов`язується повернути Товар у тому самому стані та кількості, в якому він був переданий на зберігання, або окремої його частини на вимогу Поклажодавця шляхом підписання акту приймання-передачі Товару зі зберігання (п. 2.2.). Вартість послуг зберігання складає 110000 грн. без ПДВ за період зберігання (п. 4.1.1). Оплата повинна бути перерахована Зберігачу по закінченню строку зберігання на протязі 7 днів з моменту підписання акта приймання-передачі Товару зі складу відповідального зберігання (п. 4.2.).

Актом № 1 приймання-передачі по Договору зберігання Поклажодавець передав, а зберігач прийняв на строкове відповідальне зберігання автозапчастини відповідно до списку, всього у кількості 583 найменування.

Місцевий господарський суд встановив, що відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.09.2019 року та 29.06.2023 року ФОП Полозов О.М. має основним видом економічної діяльності - 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний).

В той же час, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що до матеріалів справи не надано документів, які підтверджують здійснення безпосередньо господарської діяльності за вказаним договором зберігання, як то рух автозапчастин по вказаному договору, їх оплата, отримання зі зберігання, повернення або надання на зберігання інших запчастин, ніж зазначені у Акті № 1 з період з моменту укладення Договору зберігання - 22.02.2019 року до моменту пожежі - 21.02.2022 року, тобто за три роки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що на даний час діючим законодавством не визначено для фізичних осіб - підприємців окремого нормативно-правового акта щодо оформлення результатів інвентаризації. Тому фізичні особи - підприємці під час проведення інвентаризації основних засобів, ТМЦ, коштів, зняття залишків ТМЦ, готівки можуть використовувати зразки форм первинних документів, які передбачені для використання юридичними особами.

Разом з тим, частиною першою статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками законодавством покладено на позивача.

Згідно з ч. 1, ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з ст.184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді, до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Оскільки факт придбання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, має підтверджуватися відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять вичерпну інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг, а відтак - відповідають вимогам, передбаченим частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів зазначає, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів придбання товару, який ним в подальшому було передано на зберігання по Договору зберігання № 22022019-01 від 22.02.2019 року.

Також, колегія суддів враховує той факт, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів в підтвердження його права власності на майно, яке за його словами було знищено внаслідок пожежі.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем розміру збитків.

Щодо доводів скаржника стосовно ігнорування права позивача на часткове задоволення його вимог, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд підтвердив вину відповідача у пожежі, однак, як підтверджено колегією суддів вище, позивачем не доведено розміру збитків, що виключає в даному випадку можливість часткового задоволення позову, як то помилково вважає скаржник.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі не було надано суду апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 року з мотивів викладених в апеляційній скарзі, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Полозова Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року у справі №911/1616/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року у справі № 911/1616/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2023 року у справі № 911/1616/23.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1616/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.06.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко