Постанова

від 05.06.2024 по справі 902/89/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року Справа № 902/89/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Іванов В.П. - адвокат

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 25.03.24р. суддею Яремчуком Ю.О. у м.Вінниці, повний текст складено 04.04.24р. у справі № 902/89/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна"

до відповідача Фермерського господарства "Україна"

про стягнення 4 481 155,56 грн.'

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24.

1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" до Фермерського господарства "Україна" про стягнення 4 481 155,56 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 909 159,18 грн курсову різницю, 194 239,31 грн пені, 320 159,97 грн 24 % річних та 53 773,86 грн відшкодування витрат на сплату судового збору. В решті позову відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Правовідносини між сторонами даного спору виникли з Договору поставки № АDVСРР_05/02/2020, згідно пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари, визначені в Додатках (далі також згадуються як Специфікації) до Договору (Товар), а Покупець прийняти та оплатити такий Товар. Покупець у строк з дати підписання цього Договору до 15.04.2020 зобов`язаний замовити у постачальника Товар, із наявного на момент замовлення у Постачальника, та прийняти від Постачальника Товар на суму у гривнях, що рівна або більша еквівалентну 617 355,00 доларів США без ПДВ (п.1.2. Договору). Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього.

2.2. Судом встановлено, що до основного договору було укладено п`ять Специфікацій. Товар поставлений. Фактична оплата за отриманий товар по Специфікаціях №2-5, відбулася на відповідних умовах, в межах визначеного Специфікаціями строків.

2.3. Разом з тим, судом встановлено, що у відповідності до Специфікації №1 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 189 від 12.02.2020, ТОВ Адама Україна було поставлено товар ФГ "Україна" 19.02.2020 за видатковою накладною № 218 на загальну суму 12 767 885,70 грн. Специфікацією № 1 було погоджено наступний строк оплати Товару: 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 2 553 577,14 грн; 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 (п. 4.5. Договору) в розмірі 10 214 308,55 грн. Фактична оплата Товару відбулась лише 30.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн, тобто з порушенням встановленого сторонами у Специфікації № 1 та рахунку № 189 строків.

2.4. Оплата Товару поставленого за Специфікацією № 1 та за виставленим рахунком виконано покупцем з порушенням строків оплати, а зобов`язання по сплаті різниці в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати за Товар та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, на підставі фінального коригування, до моменту звернення в суд з відповідним позовом не сплачено. Так, за матеріалами справи, фактична оплата товару відбулась лише 30.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн, тобто з порушенням встановленого сторонами у Специфікації № 1 та рахунку № 189 строків, що відповідно є підставою для застосування штрафних санкцій.

2.5. За умовами Договору (пункти 3.2,3.3, 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.8) сторони передбачили оплату з урахуванням курсової різниці за фактом неналежного виконання умов договору, а саме, в частині оплати за поставлений товар.

2.6. Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України,

2.7. Перевіркою правильності нарахованої позивачем курсової різниці відповідно до умов Договору на суму 1 909 159,18 грн помилок не виявлено. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 909 159,18 грн. є обґрунтованими.

2.8. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно пункту 6.4. Договору, відповідно до статті 625 ЦК України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 24 (двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми коштів. Нараховані та заявлені позивачем до стягнення з відповідача 971 196,55 грн пені, 1 600 799,83 грн 24 % річних за прострочення виконання зобов`язання за Договором щодо поставки Товару є правомірними та обґрунтованими,

2.9. При цьому, з урахуванням статей 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати та не співмірність заявлених до стягнення сум із вартістю поставленого товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін судом визначено, що стягнення з боржника штрафних санкцій не може бути джерелом збагачення кредитора. Відповідно зменшив розмір нарахованої пені та 24 % на 80% до 194 239,31 грн та 320 159,97 грн.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна", 12.04.2024 через систему "Електронний суд" (вх.1752/24) звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24 в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 2 057 597,10 гривень, а саме: відмови в задоволенні вимог про стягнення 776 957,24 гривень пені та 1 280 639,86 гривень 24 % річних. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 4 481 155,56 гривень, які складаються з: 1 909 159,18 гривень курсової різниці, 971 196,55 гривень пені, 1 600 799,83 гривень 24% річних. Судові витрати покласти на відповідача.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині зменшення розміру нарахованої пені та 24 % річних на 80% є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

3.3. В порушення положень Договору поставки № ADVCPP_05/02/2020 ФГ «Україна» зобов`язання щодо оплати Товару поставленого за Специфікацією № 1 та за виставленим рахунком виконало з порушенням строків оплати, та на час розгляду даного спору у господарському суді не виконало зобов`язання по сплаті різниці в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати за Товар та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, на підставі фінального коригування. Заявлена у даній справі до стягнення з позивача сума курсової різниці в розмірі 1 909 159,18 грн визнана судом обґрунтованою та правомірною

3.4. Щодо розрахунку штрафних санкцій апелянт звертає увагу суду що застосування штрафних санкцій стосується лише Специфікації № 1 від 12.02.2020, оскільки саме за цією специфікацією відбулися порушення умов оплати за поставлений Товар. Враховуючи умови Договору, Покупець повинен був сплатити 80% від вартості Товару до 04.03.2020 включно. Проте Покупець порушив умови Договору, та лише 30.10.2020 сплатив на рахунок Продавця суму в розмірі 10 354 727,02 гривень, з наступним призначенням платежу: «оплата за ЗЗР згідно договору ADVCPP_05/02/2020 від 05.02.2020 року». Позивачем здійснено наступні розрахунки: 1) розрахунок пені відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право нарахувати та вимагати від Покупця сплати пені, шляхом направлення відповідної «Вимоги про сплату пені», а Покупець зобов`язаний, а такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню протягом трьох робочих днів з моменту відповідної вимоги. Пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу. Загальна сума пені становить 971 196,55 гривень. 2) розрахунок 24% річних згідно п. 6.4. Договору, відповідно до статті 625 ЦК України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 24 (двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми коштів. Отже, розрахунок загальної суми штрафних санкцій наступний: 971 196,55 грн (пеня) + 1 600 799,83 грн (24% річних) = 2 571 996,38 гривень. Наразі вказана заборгованість не погашена і відповідач продовжує користуватися грошовими коштами позивача та надалі порушує умови договору. Суду першої інстанцій дійшов висновку про правильність та обґрунтованість вказаних нарахувань проте вирішив зменшити їх розмір на 80%, з чим категорично не погоджується апелянт.

3.5. Апелянт щодо не з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, посилається на практику Верховного Суду щодо розгляду питання про зменшення неустойки, Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд невмотивовано та необґрунтовано вирішив зменшити розмір нарахованої пені та 24% річних на 80%. Вважає, що суд І інстанції, відмовляючи у задоволені позову в частині , надійшов хибних висновків, які не ґрунтуються на досліджених судом доказах. Судом також враховано, проте не встановлено причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, оскільки вказані обставини стали відому суду зі слів представника Відповідача.

3.6. Щодо відсутності у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, на що вказує суд, апелянт зазначає, що згідно положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України право на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідача). Водночас, на позивача не покладався обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань: адже сам встановлений судом факт такого несвоєчасного виконання вже був достатньою підставою для застосування штрафних санкцій, а вимог щодо відшкодування шкоди позивач у цій справі не заявляв. Щодо зазначення судом про неспівмірність заявлених до стягнення сум із вартістю поставленого товару, то висновки суду спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи. Заявлена позивачем неустойка є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань, а для позивача достатньою для компенсування його очікувань від неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. Враховуючи, що заявлені штрафні санкції становлять лише 25 % від вартості поставленого та неоплаченого товару, тому цілком відповідають принципу співмірності.

3.7. Також скаржник, зазначає про неврахування судом І інстанції принципу збалансованості інтересів сторін. Так, аргументи відповідача щодо відсутності у позивача збитків від неналежного виконання Договору свідчать також про порушення принципу добросовісності, що суперечить вимогам п.3 ч.1 ст.3 і ст.13 ЦК. Суд І інстанції, суттєво зменшивши санкції, що за своєю суттю сприяє уникненню стороною відповідальності, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу порушує принцип збалансованості інтересів, оскільки суд таким чином надає перевагу інтересам відповідача. Висновок суду, про те, що стягнення з боржника штрафних санкцій не може бути джерелом збагачення кредитора, є безпідставним оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що неустойка є надмірним тягарем для відповідача. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що саме відповідач користувався грошовими коштами Позивача в сумі 10 214 308,55 гривень безпідставно майже 7 місяців та оплатив їх без врахування курсової різниці.

3.8. Вважає що суд І інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення безпідставно застосував ст. 233 ГК України, яка не підлягала застосуванню. Відповідачем під час розгляду справи було усно заявлено клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум, в якому останній зазначив, що відповідач своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків. Відповідач не скористався можливістю подати суду відповідні докази, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій. Таким чином, у суду були відсутні підстави для застосування в даному випадку приписів ст. 233 ГПК України. Скаржник, серед іншого, щодо порушення судом норм процесуального права, зазначає, що останній не мотивував у рішенні відхилення доводів позивача щодо відсутності підстав для застосування ст. 233 ГК України. Таким чином, порушення судом першої інстанції також ч. 1 ст. 75, 86, ч. 5 ст. 236, ч. 4 ст. 238 ГПК України призвело до неправильного вирішення справи, відповідно, оскаржуване рішення у справі №902/89/24 підлягає скасуванню в частині відмови у решті позовних вимог, а саме зменшення розміру 24 % річних та пені на 80 %, та прийнятті судом апеляційної інстанції нового рішення, яким задовольнити такі вимоги.

3.9. В апеляційній скарзі, позивачем також зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат становить 112 036,80 гривень, з них: сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 37 036,80 гривень, сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 75 000,00 гривень. Враховуючи положення частини 8 статті 126 ГПК України, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду Позивачем будуть надані докази на підтвердження остаточного розрахунку суми судових витрат.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.06.2024 о 15:15 год.

4.2. Відповідач Фермерське господарство "Україна" у відзиві повністю заперечує апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції у справі №902/89/24 - без змін.

4.3. Позивача/апелянт у додаткових поясненнях по справі від 30.05.2024 повністю заперечує доводи відповідача щодо необґрунтованості апеляційної скарги та законності оскаржуваного рішення суду.

4.4. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 та від 27.05.2024 забезпечено представнику позивача адвокату Іванову В.П. та представнику відповідача адвокату Голубенку О.В. участь в судовому засіданні 05.06.2024 о 15:15 год в режимі відеоконференції у справі №902/89/24 поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

4.5. 05.06.2024 до початку судового засідання через систему "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача адвоката Голубенко О.В. надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (документ сформований у системі 04.06.2024).

4.5.1. У клопотанні представник апелянта повідомляє суд апеляційної інстанції про те, що він як представник відповідача Фермерського господарства "Україна" не має можливості бути присутнім у судовому засіданні 05.06.2024 о 15:15 год при розгляді даної справи у зв`язку з тим, що прийматиме участь в якості представника відповідача у іншій цивільній справі №128/1490/23, що розглядається Вінницьким районним судом Вінницької області 05.06.2024 о 16:00 год. Перенести розгляд цивільної справи №128/1490/23 на іншу дату немає можливості. Попередні судові засіданні вже відкладалися. Справа має розглядатись по суті. Враховуючи що інтервал між розглядом обох судових справи незначний, представнику не вистачить необхідного часу на поїздку до місцезнаходження районного суду після закінчення розгляду справи в апеляційному господарському суді. Крім того, керівник ФГ "Україна" також не зможе приймати участі у розгляді справи №902/89/24, оскільки в цей день перебуває у службовому відрядженні. Інші особи, які змогли б представляти інтереси ФГ "Україна" в господарському суді відсутні. У зв`язку з цим просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

4.5.2. Представник бажає бути присутнім в судому засіданні під час розгляду справи №902/89/24 та користуватись процесуальними правами передбаченими ГПК України, керуючись ст. 41, 42 ГПК України просить відкласти розгляд справи №902/89/24, на іншу дату та час.

4.6. До участі у судовому засіданні 05.06.2024 в режимі відеоконференції згідно ухвали суд від 07.05.2024 долучився представник позивача (апелянта).

4.7. Щодо поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, представник позивача (апелянта) зазначив про можливість розгляду справи без участі представника відповідача, з огляду на ухвалу суду від 01.05.2024, у якій апеляційний суд явку представників сторін у даній справі у судове засідання обов`язковою не визнавав.

4.8. Колегія суддів у судовому засіданні 05.06.2024 за результатами розгляду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі, зазначає наступне.

4.8.1. В ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24 до розгляду в судовому засіданні, апеляційним судом роз`яснено, що явка повноважних представників учасників провадження у справі у судове засідання - на їх власний розсуд.

4.982. Тобто, явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою. Також, в ухвалі сторін у справі попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

4.8.3. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що представником відповідача заздалегідь заявлялося клопотання про участь у даній справі в режимі відеоконференції.

4.8.4. Так, представником відповідача в обґрунтування клопотання про відкладення, зазначено про зайнятість в іншому судовому засіданні 05.06.2024 у цивільній справі №128/1490/23, що перебуває у провадженні Вінницького районного суду Вінницької області та у якій ОСОБА_1 здійснює представництво інтересів відповідача у даній справі - Фермерського господарства "Україна".

4.8.5. З наведеного слідує, що представником відповідача на власний розсуд обрано пріоритетність його участі у судових засіданнях 05.06.2024 для представництва інтересів свого довірителя.

4.9. Враховуючи наведені обставини, поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу, оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою суд апеляційної інстанції, вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представника відповідача, відповідно відмовляє у задоволенні клопотання про перенесення (відкладення) розгляду апеляційної скарги у даній справі.

4.10 До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.11. В судовому засіданні 05.06.2024 представник позивача (в режимі відеоконференції) надав підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити. Надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, та стягнути розмір пені на 24 % річних у повному обсязі

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача (апелянта), дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається матеріалів справи, 05.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (Постачальник) та Фермерським господарством "Україна" (Покупець) укладено Договір поставки № АDVСРР_05/02/2020 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого, Постачальник в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується поставити Покупцю товари, визначені в Додатках (далі також згадуються як Специфікації) до договору (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити такий Товар.

7.3. Покупець у строк з дати підписання цього Договору до 15.04.2020 зобов`язаний замовити у постачальника Товар, із наявного на момент замовлення у Постачальника, та прийняти від Постачальника Товар на суму у гривнях, що рівна або більша еквівалентну 617 355,00 доларів США без ПДВ (пункт 1.2. Договору).

7.4. Згідно пунктів 2.5., 2.5.1. Договору, Постачальник протягом трьох робочих днів з моменту підписання Сторонами Специфікації на поставку Товару виписує та надсилає на електронну адресу Покупця, зазначену в розділі Договору Реквізити Сторін, Рахунок на оплату такого Товару. При цьому в Рахунку на оплату Товару зазначається вартість Товару в гривнях, розрахована відповідно до положень пунктів 4.2. та 4.3.1. цього Договору.

7.5. Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього.

7.6. Здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні, за яким саме Додатком (Специфікацією) та/або рахунком на оплату Товару, а також у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд (пункт 4.8. Договору).

7.7. Згідно пункту 4.3.1. Договору - попередня ціна Товару в гривнях (далі у формулі - Р) без ПДВ, за якою Покупець купує Товар, визначається на дату Рахунку на оплату Товару, виставленого Постачальником, за наступною формулою: Р = 8 + А, де: 8 - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації; А - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті рахунку-фактури, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (далі -Курс).

7.8. Відповідно до пункту 4.3.2. Договору, якщо з дати Рахунку на оплату Товару, до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, змінюється більше ніж на 2% у бік збільшення, порівняно до Курсу, який було встановлено на дату Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (далі в формулі - 81) за наступною формулою: 81 = 8- Р/А1 де, А1 - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua; 81 - різниця в ціні Товару в доларовому еквіваленті.

7.9. При цьому, у пункті 4.3.3. Договору Сторони погодили, що у разі зміни середньозваженого курсу продажу долара США після виставлення Постачальником Рахунку на оплату Товару, Покупець здійснює оплату Товару (або іншим чином припиняє грошове зобов`язання) за ціною в гривнях, вказаною в Рахунку на оплату Товару, а різниця в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати (або припинення іншим чином грошового зобов`язання Покупця) та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, сплачується Покупцем Постачальнику окремо, на підставі фінального коригування до видаткових накладних за підсумками року, але не раніше 15 листопада 2020 року та повного виконання Покупцем всіх своїх зобов`язань з оплати Товару за Договором, та не пізніше 5 днів з моменту відповідного фінального коригування Постачальником до видаткових накладних за середньозваженим курсом продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення коригування до видаткових накладних, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua. За погодженням Сторін у разі виконання Покупцем всіх зобов`язань з оплати за Договором раніше зазначеної в цьому пункті дати, фінальне коригування може бути проведене раніше.

7.10. З матеріалів справи слідує, що основного договору № АDVСРР_05/02/2020 було укладено п`ять Специфікацій.

7.11. Так, у відповідності до Специфікації № 1 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 189 від 12.02.2020, ТОВ Адама Україна було поставлено товар ФГ "Україна" 19.02.2020 за видатковою накладною № 218 на загальну суму 12 767 885,70 грн.

7.12. Специфікацією № 1 було погоджено наступний строк оплати Товару: 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 2 553 577,14 грн; 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 (пункт 4.5. Договору) в розмірі 10 214 308,55 грн.

7.13. Фактична оплата Товару відбулась лише 30.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн, тобто з порушенням встановленого сторонами у Специфікації № 1 та рахунку № 189 строків.

7.14. У відповідності до Специфікації № 2 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 191 від 12.02.2020 ТОВ Адама Україна було поставлено товар ФГ "Україна" 19.02.2020 за видатковою накладною № 219 на загальну суму 4 321 686,78 грн.

7.15. Специфікацією № 2 було погоджено наступний строк оплати Товару 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 1 078 953,95 грн, 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 (пункт 4.5. Договору) в розмірі 3 242 732,83 грн.

7.16. Господарськими судами встановлено, що ФГ "Україна" повернуло ТОВ "Адама Україна" частину отриманого товару на підставі зворотних накладних: від 28.04.2020 № 156 на суму 844 767,46 грн; від 25.05.2020 № 204 на суму 619 713,58 грн; від 02.06.2020 № 217 на суму 2 857 205,75 грн загалом на суму 4 321 686,79 грн.

7.17. Разом з тим, ФГ "Україна" у листі від 25.05.2020 за вих. № 173 просило у ТОВ "Адама Україна" сплачені кошти в сумі 123 942,75 грн за товар по рахунку № 191 від 12.02.2020, який повернутий згідно накладної № 204 від 25.05.2020 зарахувати в оплату по рахунку № 2370 від 12.05.2020.

7.18. Також листом від 05.06.2020 за вих. № 205 ФГ "Україна" зверталося до ТОВ "Адама Україна" з проханням кошти в сумі 786 057,74 грн сплачені за товар по рахунку № 191 від 12.02.2020, зарахувати в оплату по видаткових накладних № 3354 від 02.06.2020 та № 3474 від 05.06.2020.

7.19. Залишок коштів на суму 168 953,49 грн зараховано Постачальником/Продавцем відповідно до пункту 4.8. Договору по рахунку від 07.04.2020 №190 (видаткова накладна від 07.04.2020 № 1559).

7.20. Таким чином, в даному випадку ТОВ "Адама Україна" врегулювало правовідносини з ФГ "Україна" по Специфікації № 2 від 12.02.2020.

7.21. Згідно Специфікації № 3 від 07.04.2020 та рахунку на оплату № 190 від 07.04.2020 ТОВ Адама Україна було поставлено товар ФГ "Україна" 07.04.2020 за видатковою накладною № 1559 на загальну суму 842 089,20 грн.

7.22. Специфікацією № 3 було погоджено наступний строк оплати товару 20% від вартості повинно бути сплачено на умовах передоплати (зараховано корегуванням в сумі 168 953,49 грн від 28.04.2020) у розмірі 168 417,84 грн, 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 01.12.2020 в розмірі 673 135,71 грн (в т.ч. частково зараховано корегуванням від передоплати).

7.23. Як підтверджується матеріалами справи, фактична оплата (80%) товару відбулась частинами 30.10.2020 та 30.11.2020, тобто до 01.12.2020, що в межах визначеного Специфікацією №3 та Рахунку № 190 строку.

7.24. Відповідно до Специфікації № 4 від 12.05.20202 та рахунку на оплату № 2370 від 12.05.2020 ТОВ "Адама Україна" було поставлено товар ФГ "Україна" 12.05.2020 за видатковою накладною № 2801 на загальну суму 618 301,80 грн.

7.25. Так, Специфікацією № 4 було погоджено наступний строк оплати товару 20% від вартості повинно бути сплачено на умовах передоплати (зараховано корегуванням в сумі 123 942,75 грн від 25.05.2020) у розмірі 123 660,36 грн, 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 01.12.2020 494 641,44 грн (в т.ч. частково зараховано корегуванням від передоплати).

7.26. Матеріалами справи підтверджується, що фактична оплата (80%) товару відбулась 30.11.2020, тобто до 01.12.2020, що в межах визначеного Специфікацією №4 та Рахунку № 2370 строку.

7.27. Згідно Специфікації № 5 від 01.06.2020 та рахунку на оплату № 2840 від 01.06.2020 ТОВ "Адама Україна" було поставлено товар 02.06.2020 за видатковою накладною № 3354 на загальну суму 3 590 987,35 грн та 05.06.2020 за видатковою накладною № 3474 на загальну суму 478 140,00 грн, що разом складає 4 069 127,35грн.

7.28. Специфікацією № 5 було погоджено наступний строк оплати Товару 20% від вартості мало бути сплачено на умовах передоплати (зараховано корегуванням в сумі 786 057,74 грн від 05.06.2020) у розмірі 813 825,47 грн, 80% від вартості повинно бути сплачено до 01.12.2020 року у розмірі 3 255 301,88грн.

7.29. Фактична оплата (80%) товару відбулась частинами, 30.10.2020 та 30.11.2020, тобто до 01.12.2020, що в межах визначеного Специфікацією №5 та Рахунку № 2840 строку.

7.30. Враховуючи порушення ФГ "Україна"" положень Договору щодо оплати Товару поставленого за Специфікацією № 1, а за виставленим рахунком виконання строків оплати з порушенням та не виконання взагалі зобов`язання по сплаті різниці в ціні, яка склалася у зв`язку із різницею між середньозваженим курсом долара США на дату оплати за Товар та середньозваженим курсом долара США на дату Рахунку на оплату Товару, на підставі фінального коригування Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (Постачальник) 22.01.2024 звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Україна" 4 481 155,56 грн., з яких: 1 909 159,18 грн курсова різниця; 971 196,55 грн пені, 1 600 799,83 грн 24 % річних.

7.31. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.01.2024 відкрито провадження у справі №902/89/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

7.32. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 05.02.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" та Фермерським господарством "Україна" № АDVСРР_05/02/2020, в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем обумовлений Договором товар відповідачу, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Україна" 4 481 155,56 грн, з яких: 1 909 159,18 грн курсова різниця; 971 196,55 грн пені, 1 600 799,83 грн 24 % річних.

7.33. Відповідач - Фермерське господарство "Україна" не скористався правом подачі відзиву/заперечення на поданий ТОВ "Адама Україна"

7.34. Разом з тим, як слідує з матеріалів справи в судових засіданнях під час розгляду даного спору у судів першої інстанції представник відповідача проти позову заперечував. Зазначав, що заявлені позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованим

7.34.1. Також представник відповідач просив господарський суд зменшити пеню та 24 % річних в разі задоволення позову в частині стягнення заборгованості з курсової різниці вартості товару.

7.35. 25.03.2024 судом першої інстанції за результатами розгляду даного спору ухвалено рішення (пункти 1.2. постанови), з підстав, наведених у пунктах 2.1. 2.9. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарг, врахування доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції від 25.03.2024 в частині відмови у стягненні пені та 24% річних, з прийняттям в цій частині нового рішення.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.6. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.7. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.8. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.9. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.10. Правовідносини, між сторонами у даній справі виникли з договору поставки від 05.02.2020 №ADVCPP_05/02/2020.

8.11. Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.12. Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.13. Відповідно до частин 1, 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

8.14 Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

8.15. Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

8.16. Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

8.17. Згідно частини 1 статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов`язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

8.18. Так, зокрема, згідно Специфікації № 1 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 189 від 12.02.2020, ТОВ "Адама Україна" згідно Договору було поставлено товар 19.02.2020 за видатковою накладною № 218 на загальну суму 12 767 885,70 грн.

8.19. Специфікацією № 1 було погоджено наступний строк оплати Товару: 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 2 553 577,14 грн; 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 (п. 4.5. Договору) в розмірі 10 214 308,55грн.

8.20. Як підтверджується матеріалами справи, фактична оплата товару відбулась лише 30.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн, тобто з порушенням встановленого сторонами у Специфікації № 1 та рахунку № 189 строків.

8.21. Як уже зазначалося, пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США), зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього.

8.22. Попередня ціна Товару в гривнях (далі у формулі - Р) без ПДВ, за якою Покупець купує Товар, визначається на дату Рахунку на оплату Товару, виставленого Постачальником, за наступною формулою: Р = 8 + А, де: 8 - еквівалент ціни Товару в доларах США без ПДВ, зазначений у відповідній Специфікації; А - середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті рахунку-фактури, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (далі -Курс) (пункт 4.3.1. Договору).

8.23. Пунктом 4.3.2. Договору, сторони визначили, що якщо з дати Рахунку на оплату Товару, до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), середньозважений курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті оплати Товару, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, змінюється більше ніж на 2% у бік збільшення, порівняно до Курсу, який було встановлено на дату Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ) (далі в формулі - 81)за відповідною формулою

8.24. Таким чином, враховуючи наведене, та положення пункту 4.3.3. Договору, у якому сторони обумовили здійснення оплати за поставлений товар у разі у разі зміни середньозваженого курсу продажу долара США після виставлення Постачальником Рахунку на оплату Товару, сторони у вказаному Договорі передбачили оплату з урахуванням курсової різниці за фактом неналежного виконання умов договору, а саме, в частині оплати за поставлений товар.

8.25. Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

8.26. Дана норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

8.27. Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

8.28. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

8.29. Господарськими судами перевірено даний розрахунок нарахованої позивачем курсової різниці відповідно до умов Договору від 05.02.2020 на суму 1 909 159,18 грн та встановлено, що розрахунок є арифметично правильним.

8.30. Відповідачем/покупцем не здійснено оплату товару за умовами укладеного Договору та Специфікації № 1. У матеріалах справи відсутні докази оплати.

8.31. Заявлений до стягнення розмір основного боргу в сумі 1 909 159,18 грн курсова різниця в ціні товару є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

8.32. Позивачем ТОВ "Адама Україна" також за прострочення виконання зобов`язання за Договором від 05.02.2020 щодо поставки товару, нараховано та заявлено до стягнення з ФГ "Україна" 971 196,55 грн пені та 1 600 799,83 грн. 24 % річних.

8.32. Вказані нарахування здійснювалися з 05.03.2020 по 29.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн., яку відповідачем було сплачено лише 30.10.2020, з порушенням строків оплати згідно Специфікації № 1

8.33. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.34. Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.35. Як уже зазначалося вище у даній постанові, згідно Специфікації № 1 від 12.02.2020 та рахунку на оплату № 189 від 12.02.2020, ТОВ Адама Україна було поставлено товар 19.02.2020 за видатковою накладною № 218 на загальну суму 12767885,70 грн. У Специфікації № 1 було погоджено наступний строк оплати Товару: 20% від вартості сплачено на умовах передоплати в розмірі 2 553 577,14 грн; 80% від вартості товару повинно бути сплачено до 05.03.2020 (п. 4.5. Договору) в розмірі 10 214 308,55грн.

8.36. Так, фактична оплата товару відбулась лише 30.10.2020 на суму 10 214 308,56 грн, тобто з порушенням встановленого сторонами у Специфікації № 1 та рахунку № 189 строків що відповідно є підставою для нарахуванням штрафних санкцій та відсотків річних від простроченої суми.

8.37. Враховуючи умови договору, специфікації до нього відповідачем порушено умови розрахунків за поставлений товар згідно вищевказаної Специфікації та рахунку на оплату.

8.38. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.39. Згідно пунктом 6.4. Договору, відповідно до статті 625 ЦК України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 24 (двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми коштів. Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С х 2 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, 2 - відсоток річних, зазначений в договорі.

8.40. Отже, сторонами у Договорі від 05.02.2020 з урахуванням статті 625 ЦК України встановлено інший розмір процентів річних, що відповідає вимогам закону.

8.41. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних, зокрема, згідно статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

8.42. Так, враховуючи вказаної положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування, зокрема, інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника.

8.43. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем 24% річних у розмірі 1 600 799,83 грн. за вказані у позовній заяві періоди, погоджується із судом першої інстанції, що вказані нарахування є обґрунтованими, арифметично правильними, підтверджуються матеріалами справи, та підлягають до стягнення.

8.44. Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 971 196,55 грн пені, нарахованої за період з 05.03.2020 по 29.10.2020, у зв`язку неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар слід зазначити наступне.

8.45. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.46. Зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (частина 1 статті 601 ЦК України).

8.47. Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

8.48. Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

8.49. Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

8.50. У сфері господарювання, згідно частини 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.51. Згідно приписів ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

8.52. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

8.53. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.54. Частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

8.55. Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.56. Пунктом 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.57. Відповідно до пункту 6.3. Договору від 05.02.2020, у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Постачальник має право нарахувати та вимагати від Покупця сплати пені, шляхом направлення відповідної Вимоги про сплату пені, а Покупець зобов`язаний, а такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню протягом трьох робочих днів з моменту відповідної вимоги. Пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.

8. 58. Так, сторонами визначено у пункті 6.3 Договору , що пеня у відповідних випадках сплачується покупцем, без врахування положення пункту 6 статті 232 Господарського Кодексу України, щодо періоду прострочення, тобто не обмежуючись 6-ти місячним терміном.

8.59. Отже, нарахована позивачем та заявлена до стягнення з відповідача 971 196,55 грн. пені. за період з 05.03.2020 по 29.10.2020 в силу вимог закону та згідно умов укладеного між сторонами даного спору договору від 05.02.2020 є правомірним. Вказані розрахунки є арифметично правильними.

8.60. Позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

8.61. Разом з тим, як уже зазначалося представник відповідача просив господарський суд зменшити пеню та 24 % річних в разі задоволення позову в частині стягнення заборгованості з курсової різниці вартості товару, оскільки відповідач своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків.

8.61.1. Щодо заявленого відповідачем клопотання, враховуючи обставини даного спору, на норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

8.61.2. Статтею 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.61.3. Так, частиною 3 статті 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

8.61.4. При цьому судом враховується, що незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання, частина 2 статті 233 ГК України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

8.61.5. Також, слід враховувати, що правила частини 3 ст. 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

8.61.6. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

8.61.7. Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

8.61.8. Так, враховуючи наведені норми - ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, а також принципи добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) до її розумного розміру (зазначена правова позиція відображена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 918/208/21).

8.61.9. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

8.61.10. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

8.61.11. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

8.61.12. При цьому, слід зазначити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

8.61.13. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при встановленні обставин у справі про наявність підстав для зменшення нарахованих суми пені та суми 24% річних.

8.62. За результатами розгляду даного спору, проаналізувавши надані сторонами докази, апеляційним судом встановлено, що позивачем дійсно не понесено будь яких збитків у зв`язку із не своєчасною оплатою поставленого відповідачу товару, чого не з`ясував суд першої інстанції. Доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності в результаті дій саме відповідача у матеріалах справи також суду не надано.

8.63. Разом з тим, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд вважає у даному випадку відсутні обставини, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені та відсотків річних.

8.64. Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 971 196,55 грн та 24 % річних в сумі 1 600 799,83 грн., що заявлені на підставі пунктів 6.3, 6.4 договору від 05.02.2020 також підлягають до задоволення у повному обсязі.

8.65. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.66. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.67. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.68. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.69. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.70. Висновки суду першої інстанції про наявність у даному випадку обставин/підстав для можливого зменшення розміру нарахованих пені та відсотків річних аж на 80% не відповідають встановленим обставинам даної справи.

8.70.1. Апеляційний суд розцінює таке зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій як фактичне звільнення відповідача від їх сплати без належних правових підстав, з порушенням умов укладеного договору, та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

8.70.2. Відповідно рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача відмови в задоволенні вимог про стягнення 776 957,24 грн. пені та 1 280 639,86 гривень 24 % річних є передчасним.

8.70.3. Заявлені розмір пені та відсотків річних підлягають до стягнення в повному обсязі у сумах 971 196,55 грн та 1 600 799,83 грн відповідно.

8.71. Враховуючи наведені норми законодавства, обставини справи, наявні у матеріалах справи докази, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 481 155,56 грн., з яких: 1 909 159,18 грн. курсова різниця; 971 196,55 грн пеня та 1 600 799,83 грн. 24 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

8.72. За наведених обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" підлягає до задоволення.

8.73. Доводи, викладені у апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції враховуються, що є наслідком задоволення даної апеляційної скарги.

8.74. Відповідно, рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24 в частині відмови у стягненні пені в сумі 776957,24 грн та 24% річних в сумі 1280639,86 грн. слід скасувати, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені та 24% річних задоволити.

8.75. З урахуванням наведеного, враховуючи наведені норми чинного процесуального законодавства, у зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, та прийняттям нового рішення, суд апеляційної інстанції викладає резолютивну частину рішення від 25.03.2024 у відповідній редакції згідно резолютивної частини даної постанови.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №902/89/24 апелянт сплатив судовий збір у розмірі 37036,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.04.2024 № 1645.

10.2. Судовий збір сплачений скаржником в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" виходячи з оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції.

10.3 За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Враховуючи задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на відповідача Фермерське господарство "Україна" покладаються витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 37036,80 грн, про що слід видати наказ, видачу якого доручити Господарському суду Вінницької області.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" від 12.04.24р. задоволити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 25 березня 2024 року у справі №902/89/24 скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 776957,24 грн та 24% річних в сумі 1280639,86 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені та 24% річних задоволити, виклавши резолютивну частину у новій редакції.

"Позов задоволити.

Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511; код ЄДРПОУ 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. № 4А/41, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36138418) 1909159,18 грн - курсову різницю, 971196,55 грн - пені, 1600799,83 грн - 24 % річних та 53773,86 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ".

Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511; код ЄДРПОУ 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, оф. № 4А/41, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 36138418) 37036,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/89/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "20" червня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.