Постанова

від 10.06.2024 по справі 5019/566/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року Справа № 5019/566/12

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Мартинов О.Ю.

третьої особи: не з`явився

органу ДВС: Матвійчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12, ухвалене суддею Бережнюк В.В., повний текст ухвали складено 30.04.2024 р.

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Трейдінг Компані"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 повністю відмовлено в задоволенні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на дії (бездіяльність) державного виконавця у ВП №61255211 Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу 30.04.2024 року у справі №5019/566/12 і постановити нову, якою зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного управління Міністерства Юстиції м. Львів Матвійчук І.О. усунути порушення та поновити порушене право заявника.

Листом №5019/566/12/3217/24 від 13 травня 2024 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №5019/566/12 з Господарського суду Рівненської області.

16.05.2024 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5019/566/12.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху уточнити прохальну частину апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на ухвалу Господарського суду Рівненської області у справі №5019/566/12.

22.05.2024 р. через систему "Електронний суд" представник Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" надав заяву про усунення недоліків. У поданій заяві уточнив прохальну частину апеляційної скарги і виклав її у наступній редакції: скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі №5019/566/12 і постановити нову, якою зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції м. Львів Матвійчук І.О. усунути порушення та поновити порушене право заявника.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2024 р. об 11:30 год.

06.06.2024 р. від представника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного управління Міністерства Юстиції до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому державний виконавець просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач", а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 залишити без змін.

В судовому засіданні 06.06.2024 р. колегією суддів оголошено перерву до 10.06.2024 р. о 15:30 год.

10.06.2024 р. до апеляційного господарського суду від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" надійшли додаткові пояснення у справі №5019/566/12.

В судовому засіданні представник Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу 30.04.2024 року у справі №5019/566/12 і постановити нову, якою зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного управління Міністерства Юстиції м.Львів Матвійчук І.О. усунути порушення та поновити порушене право заявника.

Представник державної виконавчої служби заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання, яке призначене на 10.06.2024 року в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду, представники позивача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на дії (бездіяльність) державного виконавця у ВП №61255211 Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відмовляючи у задоволенні скарги місцевий суд вказав, що скаржник (боржник) не довів суду порушення його прав діями (бездіяльністю) Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Суд вважав, що оскаржувані дії органу ДВС є обґрунтованими та вчиненими відповідно до діючого законодавства України, відтак не призвели до порушення цивільних прав та інтересів скаржника.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" звертає увагу на те, що відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд обґрунтував тим, що заява скаржника про закінчення виконавчого провадження отримана органом ДВС після того, як згідно постанови від 18 березня 2024 року, наказ було повернуто стягувачу, наказ №5019/566/12 виданий 28.10.2013 року відсутній на виконанні у ВДВС, що унеможливлює винести постанову про закінчення виконавчого провадження. За даних обставин, місцевий господарський суд у задоволенні скарги відмовив. Апелянт вважає, що при вирішенні спору, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що норми частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» не містить такої підстави для закінчення виконавчого провадже як повернення виконавчого документа стягувачу.

Наслідки закінчення виконавчого провадження встановлені у статті 40 названого Закону.

Відповідно до положень частини 1 статті 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Натомість, визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню має наслідком закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону).

В свою чергу, Закон не ставить в залежність обов`язок виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження через повернення виконавчого документа стягувачу.

Норми Закону не містять обмежень для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження через наявної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

В матеріалах справи відсутні докази закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону, за заявою скаржника.

Також, в матеріалах справи відсутні докази зняття арешту з майна боржника, виключення відомостей про виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

Частиною 2 статті 39 Закону для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву про закінчення виконавчого провадження було отримано органом стягнення 21.03.2024 року.

Однак, в порушення частини 2 статті 39 Закону, державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наслідком повернення виконавчого документа стягувачу є закінчення (завершення) виконавчого провадження, адже такий висновок суперечить частині 1 статті 39 Закону

Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного управління Міністерства Юстиції стверджує, що державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу від 06.03.2024 про необхідність здійснення стягувачем в триденний термін авансування витрат виконавчого провадження для виготовлення технічної документації на вищевказане нерухоме майно (трекінг рекомендованого відправлення 3302813824300). Згідно відстеження трекінгу рекомендованих відправлень ДП «Укрпошта» відправлення 3302813824300 вручене 12.03.2024.

Стягувачу у вимозі роз`яснено, що у разі нездійснення авансування коштів для виготовлення технічної документації на вищевказане нерухоме майно боржника, виконавчий документ буде повернутий без виконання стягувачу керуючись п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на 18.03.2024 стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Пункт 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

18.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оригінал наказу №5019/566/12 виданого 28.10.2013 Господарським судом Рівненської області та примірник постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.03.2024 направлено рекомендованим листом 19.03.2024 на адресу ОСОБА_1 (трекінг рекомендованого відправлення 0600900250646). Згідно відстеження трекінгу рекомендованих відправлень ДП «Укрпошта» відправлення 0600900250646 вручене 28.03.2024. та 19.03.2024 на адресу ТзДВ «Рівненський Міжрайагропостач» (трекінг рекомендованого відправлення 0600900255087). Згідно відстеження трекінгу рекомендованих відправлень ДП «УКРПОШТА» відправлення 0600900255087 вручене 10.04.2024.

21.03.2024 до відділу надійшла заява від ТзДВ «Рівненський Міжрайагропостач» з проханням закінчити виконавче провадження №61255211 у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.03.2024 по справі №5019/566/12 наказ Господарського суду Рівненської області №5019/566/12 виданий 28.10.2013 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Станом на 18.03.2024 до відділу від стягувача чи боржника не надходило жодних документів про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та виконавче провадження № 61255211 завершене з підстав пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В своїй скарзі ОСОБА_2 також зазначає, що боржник повідомив державного виконавця про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню 21.03.2024 вже після завершення виконавчого провадження.

Скаржник зазначає, що державний виконавець в порушення вимог ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не винесла постанову про закінчення виконавчого провадження керуючись п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №61255211 так і зі скарги ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню державному виконавцю стало відомо 21.03.2024 із заяви боржника яка надійшла до відділу, тобто вже після завершення виконавчого провадження 18.03.2024.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає дві складові завершення виконавчого провадження це повернення виконавчого документа стягувачу передбачене ч. 1 ст. 37 цього Закону та закінчення виконавчого провадження передбачене ч. 1 ст. 39 цього Закону. По завершеному виконавчому провадженню дії державним виконавцем не вчиняються.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29 жовтня 2020 року у справі №916/922/16, оскільки висновки у цій справі зроблені за інших фактичних обставин справи, а саме справа стосується стосовно розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа та обліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а не ті обставини, що описані в цій справі.

Враховуючи вищевикладене, державний виконавець діяв у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №5019/566/12 від 17.09.2013 року позов задоволено частково, ухвалено звернути стягнення на майно - склад запчастин, літ. (В-1), загальною площею 355,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 18-В, що належить ВАТ Рівненський Міжрайагропостач (юридична адреса: 33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18-В, код ЄДРПОУ 25319406) на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області з переліком майна, що передається у власність № 641 від 28.09.1999 року та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації в книзі 11, номер запису 89-1325, реєстраційний номер 4273772; - склад запчастин, інвентарний №3 літ. (А-2), загальною площею 703,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 18-В, що належить ВАТ Рівненський Міжрайагропостач (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 В, код ЄДРПОУ 25319406) на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області з переліком майна, що передається у власність № 641 від 28.09.1999 року та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації в книзі 11, номер запису 93-1329, реєстраційний номер 4275376, та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 14.03.2007 року № 1446, який посвідчений Усик С.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 627, в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) за кредитним договором № 11128054000 від 14.03.2007 року в розмірі 299 998,00 грн. основного боргу; 68 152,78 грн. процентів; 1 394,00 грн. заборгованості по комісії; 106,76 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії; 3,52 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предметів іпотеки 1 857 000,00 грн.

В іншій частині вимог в позові відмовлено, ухвалено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Міжрайагропостач» (33018, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Курчатова, 18 В, код ЄДРПОУ 25319406) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) судовий збір в розмірі 7393,10 грн.

Повне рішення складено 20.09.2013 року.

Рішення Господарського суду Рівненської області у справі №5019/566/12 від 17.09.2013 року набрало законної сили 01.10.2013 року.

28 жовтня 2013 року Господарським судом Рівненської області у справі №5019/566/12 видано два накази: на виконання п.2 та п.4 резолютивної частини рішення від 17.09.2013 року.

Накази дійсні для пред`явлення у державну виконавчу службу до 02.10.2014 року.

16 серпня 2019 року від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області надійшла заява про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу від 28.10.2013 року, який видано на виконання п. 2 резолютивної частини рішення у справі № 5019/566/12 від 17.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.08.2019 року заяву Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу від 28.10.2013 року у справі № 5019/566/12 задоволено.

Поновлено строк для пред`явлення наказу Господарського суду Рівненської області від 28.10.2013 року у справі № 5019/566/12 на виконання п. 2 рішення від 17.09.2013 року - про звернення стягнення на майно - склад запчастин, літ. (В-1), загальною площею 355,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 18-В, що належить ВАТ Рівненський Міжрайагропостач (юридична адреса: 33018, м. Рівне, вул.Курчатова,18-В, код ЄДРПОУ 25319406) на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області з переліком майна, що передається у власність №641 від 28.09.1999 року та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації в книзі 11, номер запису 89-1325, реєстраційний номер 4273772; - склад запчастин, інвентарний №3 літ. (А-2), загальною площею 703,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 18-В , що належить ВАТ Рівненський Міжрайагропостач (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 18 В, код ЄДРПОУ 25319406) на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області з переліком майна, що передається у власність № 641 від 28.09.1999 року та зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації в книзі 11, номер запису 93-1329, реєстраційний номер 4275376, та є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 14.03.2007 року №1446, який посвідчений Усик С.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №627, в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (61050, м. Харків, пр-т. Московський,60, код ЄДРПОУ 09807750) за кредитним договором № 11128054000 від 14.03.2007 року в розмірі 299 998,00 грн. основного боргу; 68152,78 грн. процентів; 1394,00 грн. заборгованості по комісії; 106,76 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії; 3,52 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною реалізації предметів іпотеки 1 857 000,00 грн. - з 28.08.2019 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства Рівненський "Міжрайагропостач", подало апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.08.2019 р. у справі та відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення до виконання наказу від 28.10.2013 р. у справі №5019/566/12.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 року апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.08.2019 р. (про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання) у справі №5019/566/12 залишено без змін.

16.01.2020 року на поштову адресу господарського суду від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" надійшла заява № 46 від 11.01.2020 року про виправлення описки в резолютивній частині рішення господарського суду Рівненської області від 17.09.2013 року та виправлення описки у наказах господарського суду Рівненської області від 28.10.2013 року у справі № 5019/566/12.

Ухвалою від 27.01.2020 заяву Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про виправлення описки в резолютивній частині рішення господарського суду Рівненської області від 17.09.2013 р. та у наказах господарського суду Рівненської області від 28.10.2013 р. у справі № 5019/566/12 задоволено. Виправлено описку в резолютивній частині рішення господарського суду Рівненської області від 17.09.2013 р. та у наказах господарського суду Рівненської області від 28.10.2013 р. у справі № 5019/566/12 та вважати вірними: - назву відповідача (боржника) - Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач"; - код ЄДРПОУ відповідача (боржника) - 00906775. Заяву Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про виправлення описки в резолютивній частині рішення господарського суду Рівненської області від 17.09.2013 р. та у наказах господарського суду Рівненської області від 28.10.2013 р. у справі № 5019/566/12 в частині зазначення місцезнаходження відповідача (боржника) залишено без розгляду (суддя Заголдна Я.В.).

13.02.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61255211 з виконання наказу №5019/566/12 виданого 28.10.2013 р.

14.12.2022 до відділу державної виконавчої служби надійшов запит АТ «Укрсиббанк» від 09.12.2022 щодо передачі на реалізацію іпотечного майна.

14.07.2023 сторонам виконавчого провадження направлено вимогу державного виконавця, щодо забезпечення явки сторін виконавчого провадження на 02.08.2023 для здійснення опису й арешту іпотечного майна та вимогу АТ «Укрсиббанк» щодо надання копії технічної документації на іпотечне майно.

Листом від 25.07.2023 АТ «Укрсиббанк» повідомив виконавця щодо неможливості забезпечити явку уповноваженого представника 02.08.2023 для участі в описі й арешту майна боржника, а також зазначив, що технічна документація на іпотечне майно в стягувача відсутня.

02.08.2023 постановою про опис та арешт майна боржника описано й арештовано перелічене наказом Господарського суду Рівненської області №5019/566/12 іпотечне майно, що належить на праві власності ТзДВ «Рівненський Міжрайагропостач».

03.08.2023 до відділу державної виконавчої служби надійшла заява від представника за довіреністю ТзДВ «Рівненський Міжрайагропостач» Абдуллаєвої Олени Павлівни з проханням ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження № 52465484, 52468628, 61255211, де боржником виступає ТзДВ «Рівненський Міжрайагропостач».

08.08.2023 ОСОБА_3 ознайомилася з матеріалами виконавчих проваджень № 52465484, 52468628, 61255211 та зробила фотокопії матеріалів виконавчих проваджень про, що зроблено відмітку на заяві від 03.08.2023.

15 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича надійшла заява про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалою від 26.02.2024 замінено стягувача у виконавчому провадженні № 61255211 з виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 5019/566/12 від 28.10.2013 про примусове виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №5019/566/12 від 17.09.2013, а саме: стягувача - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (33028, м. Рівне, вул.П.Полтави, 1, код ЄДРПОУ 09807750) на його правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

29.02.2024 виконавцем направлено вимогу АТ «УкрСиббанк» про необхідність здійснення стягувачем в триденний термін авансування витрат виконавчого провадження для виготовлення технічної документації на вищевказане нерухоме майно.

Листом АТ «УкрСиббанк» на вимогу виконавця від 29.02.2024 повідомив, що не є стягувачем у виконавчому провадження № 61255211.

06.03.2024 від Господарського суду Рівненської області до відділу надійшла ухвала від 26.02.2024 про заміну сторони виконавчого провадження стягувача.

06.03.2024 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінено сторону виконавчого провадження стягувача з Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (33028, м. Рівне, вул. П.Полтави, 1, код ЄДРПОУ 09807750) на його правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

На адресу ОСОБА_1 направлено вимогу від 06.03.2024 про необхідність здійснення стягувачем в триденний термін авансування витрат виконавчого провадження для виготовлення технічної документації на вищевказане нерухоме майно (трекінг рекомендованого відправлення 3302813824300). Згідно відстеження трекінгу рекомендованих відправлень ДП «УКРПОШТА» відправлення 3302813824300 вручене 12.03.2024.

01.03.2024 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Рівненської області від представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 12 березня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мартинова Олексія Юрійовича про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Наказ Господарського суду Рівненської області № 5019/566/12 від 28 жовтня 2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Станом на 18.03.2024 стягувачем не було здійснено авансування витрат виконавчого провадження.

18.03.2024 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оригінал наказу №5019/566/12 виданого 28.10.2013 Господарським судом Рівненської області та примірник постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.03.2024 направлено рекомендованим листом 19.03.2024 на адресу ОСОБА_1 (трекінг рекомендованого відправлення 0600900250646). Згідно відстеження трекінгу рекомендованих відправлень ДП «УКРПОШТА» відправлення 0600900250646 вручене 28.03.2024. та 19.03.2024 на адресу ТзДВ «Рівненський Міжрайагропостач» (трекінг рекомендованого відправлення 0600900255087). Згідно відстеження трекінгу рекомендованих відправлень ДП «УКРПОШТА» відправлення 0600900255087 вручене 10.04.2024.

20.03.2024 року боржник Товариство з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" звернулось до органу стягнення із заявою про закінчення виконавчого провадження провадженні №61255211 з виконання наказу Господарського суду Рівненської області №5019/566/12 від 28.10.2013. На виконання цього звернення органом стягнення дій не вчинено.

17 квітня 2024 року від Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця у ВП №61255211, у якій скаржник просить зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Матвійчук Ірину Олександрівну усунути порушення та поновити порушене право заявника.

Скарга мотивована тим, що зобов`язання, які виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11249934000 від 09.11.2007 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 , кредитного договору №І 1128054000 від 14.03.2007 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Атланта Трейдінг Компанія", кредитного договору № 1138543000 від 21.08.2008 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ПП "Прод-Трейд" є припиненими. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 березня 2024 року наказ № 5019/566/12 від 28 жовтня 2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню. 20 березня 2024 року скаржником на адресу органу стягнення було направлено заяву від 14.03.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП 61255211 з виконання наказу № 5019/566/12 виданого 28.10.2013 року. Згідно із Довідкою, отриманої з офіційного інформаційно-ресурсного сервісу ДП "Укрпошта" лист №3300303105373 було отримано органом стягнення 21 березня 2024 року. Натомість, державним виконавцем проявлено бездіяльність, яка полягає у не винесенні та не направленні заявнику постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 61255211, що змусило скаржника звернутися до суду із відповідною скаргою.

Отже, скаржник вважає, що виконавцю слід було не виносити постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а закінчити виконавче провадження. Постановою від 18 березня 2024 року державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону, яка відповідає положенням пункту 20 розділу ІІІ Інструкції, що визначає порядок винесення постанов у зв`язку із поверненням виконавчого документа. При цьому, у постанові не міститься рішення про закінчення виконавчого провадження, яке є обов`язковими в силу положень пункту 21 абзацу 2 пункту 22 розділу ІІІ Інструкції. Тому просить суд зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції м. Львів Матвійчук Ірину Олександрівну усунути порушення та поновити порушене право заявника.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 повністю відмовлено в задоволенні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на дії (бездіяльність) державного виконавця у ВП №61255211 Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки (ч.1,2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 4, 8 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави для повернення виконавчого документу, зокрема якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Про повернення виконавчого документа виконавець виносить постанову.

Згідно ч.4 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У своєму Рішенні у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року Конституційного Суду України (Другий сенат) Конституційний Суд України наголошував, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Обов`язковість виконання судового рішення у господарській праві встановлено положеннями статей 18, 326 ГПК України. Реалізація конституційних положень щодо здійснення судом контролю за виконанням рішень господарського суду здійснюється відповідно до розділу VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ГПК України.

Апелянтом в порядку, визначеному ст.339-341 ГПК України подано до господарського суду скаргу на дії (бездіяльність) органу примусового виконання судових рішень.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець, який здійснює виконавче провадження ВП №61255211 з виконання наказу №5019/566/12, виданого 28.10.2013 не вчинив дій , які на думку заявника мав вчинити на виконання його заяви. Заявник просив орган примусового виконання винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 березня 2024 року наказ №5019/566/12 від 28 жовтня 2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Як встановлено колегією суддів, постановою від 18 березня 2024 року ВП №61255211 державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону. У постанові зазначено, що на адресу стягувача ОСОБА_1 направлено вимогу від 06.03.2024 про необхідність здійснення стягувачем авансування витрат виконавчого провадження з метою виготовлення технічної документації на спірне нерухоме майно. Поряд з тим, стягувачу роз`яснено, що у разі нездійснення авансування коштів для виготовлення технічної документації на вищевказане нерухоме майно боржника, виконавчий документ буде повернутий без виконання стягувачу згідно пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на 18.03.2024 стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження. У зв`язку з наведеним державний виконавець повернув стягувачу виконавчий документ.

Таким чином, на час звернення апелянта до органу примусового виконання (скарга направлена 20 березня 2023 року і отримана 21 березня 2023 року) державним виконавцем в на підставі пункту 4 частини 1 статті 37 Закону наказ господарського суду було повернуто стягувачу і примусове виконання не здійснювалось. Саме цим орган ДВС мотивує неможливість задоволення заяви боржника і винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», як того вимагає заявник.

Апеляційний суд вважає дії органу ДВС в цій частині правомірними, а доводи апелянта безпідставними, з огляду на наступне.

Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначає підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, стаття 39 цього ж Закону встановлює підстави, за наявності яких виконавче провадження повинно бути закінчено. Як правильно посилається апелянт на висновки Верховного Суду у справі №916/922/16, порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій (повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження) свідчить, що, на відміну від підстав закінчення виконання, підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, в зв`язку з чим закон допускає повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено у частині п`ятій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.

Тобто дії органу примусового виконання, визначені відповідно ст. 37 і 39 Закону, є різними за правовим змістом діями, вчиняються за наявності різних підстав і мають різні правові наслідки.

Як вказує сам апелянт, згідно із Довідкою, отриманою з офіційного інформаційно-ресурсного сервісу ДП "Укрпошта" лист № 3300303105373 було отримано органом ДВС 21 березня 2024 року.

Отже вбачається, що заява скаржника про закінчення виконавчого провадження отримана органом ДВС після того, як наказ був повернутий стягувачу згідно постанови від 18 березня 2024 року.

Наявність постанови про повернення виконавчого документу стягувачу означає, що наказ № 5019/566/12 виданий 28.10.2013 року відсутній на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки повернутий особі, яка пред`явила його до примусового виконання.

Така дія державного виконавця вчинена цілком правомірно, враховуючи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

За таких обставин, у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу та фактичною відсутністю на виконанні цього виконавчого документа в органі ДВС, державний виконавець не мав правових підстав виносити постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч.1 ст. 39 Закону.

Відтак у цій частині доводів апеляційна скарга визнається апеляційним судом необґрунтованою.

Разом із тим, як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 справі №904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Враховуючи зазначений висновок, застосовуючи принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), апеляційний суд зазначає, що положенням частини 4 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до приписів пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №489/20802 від 02.04.2012 року у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.

Пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції визначено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

Враховуючи, що стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначає наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа та в сукупному аналізі з наведеними положеннями законодавства, апеляційний суд вважає, що на підставі цих положень визначено дії державного виконавця, які він зобов`язаний вчинити на виконання вимог ч.4 ст.40 у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу йому стають відомі обставини, які виключають можливість примусового виконання цього документа у подальшому.

Так, із заяви боржника, поданої до відділу ДВС 20.03.2024, державному виконавцю стало відомо, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 12 березня 2024 року наказ №5019/566/12 від 28 жовтня 2013 року визнано таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки ця обставина виключає можливість подальшого примусового виконання наказу, а ч.4 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачає наслідки настання такої обставини і встановлює обов`язок державного виконавця скасувати раніше запроваджені заходи примусового характеру, крім іншого, і зняти арешт з майна боржника, невчинення цих передбачених законом і Інструкцією дій є неправомірною бездіяльністю державного виконавця.

Зробивши такий висновок, суд апеляційної інстанції враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Суд також зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної ) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини другої ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання ( ст. 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Бездіяльність державного виконавця щодо своєчасного винесення постанови про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання наказу Господарського суду Рівненської області №5019/566/12 від 28.10.2013 р. (ВП61255211), призводить до порушення прав боржника у виконавчому провадженні.

Існування застосованих до боржника заходів примусового виконання судового рішення, зокрема арешту, накладеного на його майно, за умов, коли настали обставини, що виключають примусове виконання цього судового рішення, безумовно призводить до порушення майнових прав боржника.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції визнає неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов`язує державного виконавця усунути порушення, яке полягає у невинесенні постанови про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання наказу Господарського суду Рівненської області №5019/566/12 від 28.10.2013 р. (ВП 61255211) на підставі ч.4 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в порушення процесуальних норм не повно з`ясував обставини справи, а також не застосував положення матеріального права, які підлягали застосуванню, що є підставою для скасування прийнятої у справі ухвали.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 підлягає задоволенню. ухвала Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 підлягає скасуванню. У зв`язку з чим прийнято нове рішення, яким визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зобов`язано усунути порушення, яке полягає у невинесенні постанови про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання наказу Господарського суду Рівненської області №5019/566/12 від 28.10.2013 р. (ВП 61255211) на підставі ч.4 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Керуючись ст. ст. 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 30.04.2024 р. у справі №5019/566/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м.Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зобов`язати усунути порушення, яке полягає у невинесенні постанови про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання наказу Господарського суду Рівненської області №5019/566/12 від 28.10.2013 р. (ВП 61255211) на підставі ч.4 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул. Замкова, 22а, код ЄДРПОУ 35007146) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський "Міжрайагропостач" (33018, Рівненська обл., м.Рівне, вул. Академіка Курчатова, буд.18б, код ЄДРПОУ 00906775) 2 422,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №5019/566/12 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "19" червня 2024 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.