Рішення

від 19.06.2024 по справі 904/1937/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1937/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021 у загальному розмірі 430 710 грн. 51 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021 у загальному розмірі 430 710 грн. 51 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 331 924 грн. 00 коп. - основний борг;

- 50 682 грн. 64 коп. - пеня;

- 36 414 грн. 30 коп. - штраф;

- 7 531 грн. 85 коп. - інфляційні втрати;

- 4 157 грн. 72 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням в період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 331 924 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.09.2023 по 24.04.2024 в сумі 50 682 грн. 64 коп., а також штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, в загальній сумі 36 414 грн. 30 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2023 року по березень 2024 року у сумі 7 531 грн. 85 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 11.09.2023 по 24.04.2024 у сумі 4 157 грн. 72 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 460 грн. 66 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 22025/24 від 03.05.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06.05.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв`язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Південна (Шевченківський, Соборний р-ни), будинок 2-б, офіс 37, м. Дніпро, 49000, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.64).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Слід відзначити, що поштове відправлення на офіційну адресу відповідача - вулиця Південна (Шевченківський, Соборний р-ни), будинок 2-б, офіс 37, м. Дніпро, 49000, в якому містилася ухвала суду від 06.05.2024, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" (причина повернення суперечить положенням Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, оскільки не передбачена для листів з позначкою "Судова повістка") (а.с. 72).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця, фізичну особу.

Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Таким чином, зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Більше того, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 06.05.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118835966) надіслано судом 06.05.2024, зареєстровано в реєстрі 06.05.2024 та оприлюднено 07.05.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 06.05.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачу (29.05.2024, а.с.72), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 13.06.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у м. Дніпрі (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 19.06.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 06.06.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 05.07.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність підстав для стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1201/21 (далі договір, а.с.17-24), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець передає. а орендар приймає нежитлові приміщення - склад матеріалів № 2 з прибудовами (літера Щ-1; Щ1-1; Щ2-2, щ-1 технічного паспорту на виробничий будинок), що належить орендодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ІНВ 39552105 від 23.06.2015, площею, яка визначена в пункті 1.3. договору, у строкове платне користування (далі - об`єкт оренди) та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

У пункті 12.1. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктами 12.2., 12.3. договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1 договору, та діє до закінчення строку оренди, визначеного в пункті 4.1 договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Отже, вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1.2. договору об`єкт оренди знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, будинок 22.

Відповідно до пункту 1.3. договору загальна площа об`єкта оренди: 933,7 кв. м.

План-схема об`єкта вказана у додатку № 1 до договору оренди, який є невід`ємною його частиною (пункт 1.3.1. договору).

У пункті 1.4. договору визначено, що вартість об`єкта оренди: 1 516 627 грн. 58 коп. Амортизаційні відрахування використовуються в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з пунктом 2.1. договору об`єкт оренди надається орендареві для здійснення господарської діяльності.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 3-х календарних днів з дня набрання чинності договором, шляхом підписання сторонами акту приймання-передавання об`єкту оренди, який є додатком № 2 до договору оренди.

На виконання вказаних умов договору сторонами був підписаний Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 01.12.2021, в якому сторони підтвердили таке:

- відповідно до пункту 3.1. договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021, орендодавець передає, а орендар приймає об`єкт оренди, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 22, а саме: склад матеріалів № 2 з прибудовами площею 933,7 кв. м, (літера Щ-І; Ш1-1; Щ2-2, щ-1 технічного паспорту на виробничий будинок від 02.04.2018, реєстровий № 450436512101), що лежить орендодавцю на праві приватної власності;

- об`єкт надається орендареві для здійснення господарської діяльності;

- на момент передання частини об`єкта, що орендується, вона має наступні основні конструктивні елементи та інженерне обладнання: фундамент об`єкту оренди - бетон; стіни - Щ-1 з/б панелі, Щ1 - 1 шл. блок, Щ2 - 1 цегла, щ-1 мет. ст.; покрівля - Щ-1, Щ2-2, щ-1 метал, Щ1 - 1 шифер; перекриття - Щ-1, Щ2-2 з/бетон, Щ1 - 1 дерево, щ-1 метал; підлога об`єкту оренди - бетон; електрозабезпечення, лічильник ел. енергії; водопровід, лічильник води; каналізація;

- планування об`єкта на момент передачі його в оренду, згідно з технічним паспортом на виробничий будинок від 02.04.2018, реєстровий № 450436512101;

- об`єкт оренди у належному стані придатний для використання у відповідності до мети оренди. Сторони одна до одної претензій не мають (а.с.25).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами вказаного вище Акту приймання-передачі об`єкта оренди, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного майна.

За умовами пунктів 4.1., 4.2. договору строк оренди починає перебіг з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передавання об`єкту оренди, який є додатком № 2 до договору та становить 3 місяці, і закінчується при передачі об`єкта оренди орендодавцю за відповідним актом приймання-передавання (повернення) об`єкта оренди. Після закінчення строку оренди, зазначеного у пункті 4.1. договору, за згодою сторін, договір оренди може бути продовженим на той же строк, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, яка є невід`ємною його частиною або укладання нового договору.

Відповідно до пункту 13.7. договору додаткові угоди до договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені (складені) у тій самій формі, що й договір та завірені підписами та печатками сторін.

У пункті 12.4 договору сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до даного договору вступають в силу з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не передбачено в договорі та/або діючому законодавстві України.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами Додатковими угодами вносилися зміни до договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021 в частині строку його дії, а саме:

- Додатковою угодою № 1 від 28.02.2022 сторони погодили продовжити дію договору до 31.05.2022 (а.с. 26);

- Додатковою угодою № 2 від 31.05.2022 сторони погодили продовжити дію договору до 31.08.2022 (а.с. 27);

- Додатковою угодою № 3 від 31.08.2022 сторони погодили продовжити дію договору до 30.11.2022 (а.с. 28);

- Додатковою угодою № 4 від 31.05.2022 сторони погодили продовжити дію договору до 28.02.2023 (а.с. 29);

- Додатковою угодою № 5 від 28.02.2023 сторони погодили продовжити дію договору до 31.05.2023 (а.с. 30);

- Додатковою угодою № 6 від 31.05.2023 сторони погодили продовжити дію договору до 31.08.2023 (а.с. 31);

- Додатковою угодою № 7 від 31.08.2023 сторони погодили продовжити дію договору до 30.11.2023 (а.с. 32);

- Додатковою угодою № 8 від 30.11.2023 сторони погодили продовжити дію договору до 29.02.2024 (а.с. 33).

Крім того, Додатковою угодою № 9 від 29.02.2024 до договору сторони погодили з 29.02.2024 припинити дію договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021 пункт 1 вказаної Додаткової угоди). Відповідно до пунктів 2 та 3 Додаткової угоди № 9 від 29.02.2024 повернення орендарем нежитлового приміщення орендодавцю здійснюється згідно з пунктом 3.4. договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021 за актом передавання-приймання, який є невід`ємною частиною договору. Закінчення строку дії договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021 не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості за орендною платою, згідно з пунктом 5.6. даного договору. Сума заборгованості, вказана в акті звіряння взаємних розрахунків від 29.02.2024, який є невід`ємною частиною договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021 (а.с.34).

Згідно з умовами пункту 3.4. договору повернення орендарем об`єкта оренди орендодавцю здійснюється протягом 5-ти календарних днів після закінчення строку дії договору, або у випадку його дострокового розірвання у випадках, передбачених даним договором за актом приймання-передавання (повернення) об`єкту оренди, скріпленому підписами та печатками сторін договору.

Враховуючи вказані обставини, позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі об`єкта оренди від 29.02.2024, в якому сторони засвідчили наступні обставини:

- відповідно до пункту 3.4. договору оренди № 1201/21 від 01.12.2021 та додаткової угоди № 9 від 29.02.2024, орендар повертає, а орендодавець приймає об`єкт оренди, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 22, а саме: склад матеріалів № 2 з прибудовами площею 933, 7 кв. м, (літера Щ-1; Щ1-1; Щ2-2, щ-1 технічного паспорту на виробничий будинок), що належить орендодавцю на праві приватної власності;

- на момент повернення об`єкт знаходиться в належному стані та має наступні основні конструктивні елементи та інженерне обладнання: фундамент об`єкту оренди - бетон; стіни - Щ-1 з/б панелі, Щ1-1 шл. блок, Щ2-1 цегла, щ-1 мет. ст.; покрівля - Щ-1, Щ2-2, щ-1 метал, Щ1-1 шифер; перекриття - Щ-1, Щ2-2 з/бетон, Щ1-1 дерево, щ-1 метал; підлога об`єкту оренди - бетон; електрозабезпечення; водопровід, лічильник води; каналізація;

- об`єкт оренди у належному стані. Сторони одна до одної претензій не мають (а.с.35).

Як зазначає позивач, відповідачем були порушені умови договору оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням в період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 331 924 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.09.2023 по 24.04.2024 в сумі 50 682 грн. 64 коп., а також штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, в загальній сумі 36 414 грн. 30 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з вересня 2023 року по березень 2024 року у сумі 7 531 грн. 85 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 11.09.2023 по 24.04.2024 у сумі 4 157 грн. 72 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Так, у розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо орендної плати та порядку розрахунків за договором, зокрема:

- розмір місячної орендної плати складає: 60 690 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ - 10 115 грн. 08 коп., із розрахунку орендної ставки за один квадратний метр об`єкта оренди - 65 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 10 грн. 83 коп. (пункт 5.1. договору);

- орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений в даному договорі, не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця оренди (пункт 5.2. договору);

- нарахування орендної плати здійснюється з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі об`єкта оренди. Сплата орендної плати не залежить від фінансового стану орендаря (пункт 5.3. договору);

- у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення об`єкта оренди за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, враховуючи індекс інфляції, 3% річних, а також розмір штрафних санкцій (пункт 5.6. договору).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем щомісяця складались та підписувались Акти, в яких сторони фіксували факт надання послуг оренди за договором, а саме:

- Акт надання послуг № 319 від 30.09.2023 на суму 60 690 грн. 50 коп. (а.с. 42);

- Акт надання послуг № 360 від 31.10.2023 на суму 60 690 грн. 50 коп. (а.с. 41);

- Акт надання послуг № 395 від 30.11.2024 на суму 60 690 грн. 50 коп. (а.с. 43);

- Акт надання послуг № 434 від 31.12.2023 на суму 60 690 грн. 50 коп. (а.с. 40);

- Акт надання послуг № 14 від 31.01.2024 на суму 60 690 грн. 50 коп. (а.с. 38);

- Акт надання послуг № 41 від 29.02.2024 на суму 60 690 грн. 50 коп. (а.с. 39).

Отже, загальний розмір орендної плати за період користування майном з вересня 2023 року по лютий 2024 року складає 364 143 грн. 00 коп.

При цьому, як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, у вказаний період відповідачем орендна плата сплачена у повному обсязі не була, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 331 924 грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений умовами договору (пункт 5.2 договору), строк внесення орендної плати за користування об`єктом оренди в період з вересня 2023 року по лютий 2024 року є таким, що настав, а саме:

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за вересень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, - є 11.09.2023; орендна плата сплачена лише частково та з простроченням, а саме: з платежу в сумі 50 000 грн. 00 коп., здійсненого 28.11.2023, на погашення заборгованості з орендної плати за вересень 2023 року було спрямовано 32 219 грн. 00 коп.; заборгованість складає 28 471 грн. 50 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за жовтень 2023 року є 10.10.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за листопад 2023 року є 10.11.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за грудень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 11.12.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за січень 2024 року є 10.01.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за лютий 2024 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 12.02.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.

Отже, загальний розмір заборгованості з орендної плати за період користування майном в період з вересня 2023 року по лютий 2024 року складає 331 924 грн. 00 коп.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання не виконав, орендну плату за період користування майном з вересня 2023 року по лютий 2024 року в залишковій сумі 331 924 грн. 00 коп. у встановлений договором строк та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 331 924 грн. 00 коп.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В той же час, доказів на підтвердження сплати орендної плати за період користування майном з вересня 2023 року по лютий 2024 року в залишковій сумі 331 924 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період з грудня 2021 року по лютий 2024, в якому сторони зафіксували факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем станом на 29.02.2024 в сумі 331 924 грн. 00 коп. (а.с.36-37).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, а також встановлене судом порушення строків внесення орендної плати з боку відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 331 924 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 331 924 грн. 00 коп.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 8.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати чи оплати не в повному обсязі, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення та додатково сплачує штраф у розмірі 10,0% від суми заборгованості у разі прострочення оплати понад 30 календарних днів. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання здійснюється з дня прострочення заборгованості до моменту її погашення (тобто за весь час прострочення). Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 3 роки.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.09.2023 по 24.04.2024 в сумі 50 682 грн. 64 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були допущені такі помилки: 1) невірно визначено суму заборгованості по орендній платі за вересень 2023 року (судом встановлено, що заборгованість становить 28 471 грн. 50 коп., а не 32 219 грн. 00 коп., як зазначив в розрахунку позивач); 2) під час розрахунку позивачем не були враховані вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, внаслідок чого невірно визначені періоди прострочення щодо сплати орендної плати за вересень 2023 року, грудень 2023 року та лютий 2024 року; 3) позивачем не враховані вимоги статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 12-16), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено наступне:

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за вересень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 11.09.2023; орендна плата сплачена лише частково та з простроченням, а саме: з платежу в сумі 50 000 грн. 00 коп., здійсненого 28.11.2023, на погашення заборгованості з орендної плати за вересень 2023 року було спрямовано 32 219 грн. 00 коп.; отже, в період з 12.09.2023 по 27.11.2023 (77 днів) пеня підлягає нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складає 4 673 грн. 17 коп.; в період з 28.11.2023 по 24.04.2024 (149 днів) пеня підлягає нарахуванню на суму 28 471 грн. 50 коп. та з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в цей період складає 3 474 грн. 06 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за жовтень 2023 року є 10.10.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 11.10.2023 по 24.04.2024 (197 днів) пеня підлягає нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в цей період складає 10 172 грн. 20 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за листопад 2023 року є 10.11.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 11.11.2023 по 24.04.2024 (166 днів) пеня підлягає нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в цей період складає 8 309 грн. 92 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за грудень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 11.12.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 12.12.2023 по 24.04.2024 (135 днів) пеня підлягає нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в цей період складає 6 660 грн. 47 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за січень 2024 року є 10.01.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 11.01.2024 по 24.04.2024 (105 днів) пеня підлягає нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в цей період складає 5 155 грн. 38 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за лютий 2024 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 12.02.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп., отже, в період з 13.02.2024 по 24.04.2024 (72 дня) пеня підлягає нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та з урахуванням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в цей період складає 3 513 грн. 75 коп.

Всього за розрахунком суду в заявленому позивачем періоді пеня складає 41 958 грн. 95 коп.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 41 958 грн. 95 коп.

Судом також враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Як було зазначено вище, у пункті 8.3. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати чи оплати не в повному обсязі, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10,0% від суми заборгованості у разі прострочення оплати понад 30 календарних днів.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, в загальній сумі 36 414 грн. 30 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем (а.с.12-16), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок штрафу, здійснений позивачем (а.с.12-16) визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 36 414 грн. 30 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з вересня 2023 року по березень 2024 року у сумі 7 531 грн. 85 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.12-16), та встановлено, що під час його проведення позивачем було невірно визначено суму заборгованості з орендної плати за вересень 2023 року в періоді з 28.11.2023 по 24.04.2024 (зазначено 32 219 грн. 00 коп., замість вірної - 28 471 грн. 50 коп.).

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 12-16), визнається судом в цій частині необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

При цьому, під час здійснення власного розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке:

- Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив, що у кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;

- згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18, викладеною у постанові від 05.07.2019, нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання;

- зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/306/18 від 30.07.2019, а також у постановах Верховного Суду у справах № 905/306/18, № 908/1928/18, № 904/4565/18, №904/4083/18, № 904/10242/17, № 913/63/18.

Враховуючи вказане, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням вказаних вище положень, суд встановив, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню в наступному порядку:

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за вересень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 11.09.2023; орендна плата сплачена лише частково та з простроченням, а саме: з платежу в сумі 50 000 грн. 00 коп., здійсненого 28.11.2023, на погашення заборгованості з орендної плати за вересень 2023 року було спрямовано 32 219 грн. 00 коп.; отже, в період з вересня по листопад 2023 року інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 1 098 грн. 81 коп., як вірно розрахував позивач; в період з грудня 2023 року по березень 2024 року інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму 28 471 грн. 50 коп. та в цей період складають 544 грн. 70 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за жовтень 2023 року є 10.10.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з жовтня 2023 року по березень 2024 року на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 1 967 грн. 64 коп., як вірно розрахував позивач;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за листопад 2023 року є 10.11.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з листопада 2023 року по березень 2024 року на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 1 470 грн. 35 коп., як вірно розрахував позивач;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за грудень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 11.12.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з грудня 2023 року по березень 2024 року на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 1 161 грн. 09 коп., як вірно розрахував позивач;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за січень 2024 року є 10.01.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з січня по березень 2024 року на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 731 грн. 14 коп., як вірно розрахував позивач;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за лютий 2024 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 12.02.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп., отже, інфляційні втрати підлягають нарахуванню в період з лютого по березень 2024 року на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 486 грн. 43 коп., як вірно розрахував позивач.

Всього за розрахунком суду в заявленому позивачем періоді інфляційні втрати складають 7 460 грн. 16 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 7 460 грн. 16 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 11.09.2023 по 24.04.2024 у сумі 4 157 грн. 72 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 12-16), та встановлено, що під час його проведення позивачем були допущені такі помилки: 1) невірно визначено суму заборгованості по орендній платі за вересень 2023 року (судом встановлено, що заборгованість становить 28 471 грн. 50 коп., а не 32 219 грн. 00 коп., як зазначив в розрахунку позивач); 2) під час розрахунку позивачем не були враховані вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, внаслідок чого невірно визначені періоди прострочення щодо сплати орендної плати за вересень 2023 року, грудень 2023 року та лютий 2024 року.

Таким чином, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 12-16), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено таке:

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за вересень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 11.09.2023; орендна плата сплачена лише частково та з простроченням, а саме: з платежу в сумі 50 000 грн. 00 коп., здійсненого 28.11.2023, на погашення заборгованості з орендної плати за вересень 2023 року було спрямовано 32 219 грн. 00 коп.; отже, в період з 12.09.2023 по 27.11.2023 (77 днів) 3% річних підлягають нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 384 грн. 10 коп.; в період з 28.11.2023 по 24.04.2024 (149 днів) 3% річних підлягають нарахуванню на суму 28 471 грн. 50 коп. та в цей період складають 347 грн. 94 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за жовтень 2023 року є 10.10.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 11.10.2023 по 24.04.2024 (197 днів) 3% річних підлягають нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 981 грн. 12 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за листопад 2023 року є 10.11.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 11.11.2023 по 24.04.2024 (166 днів) 3% річних підлягають нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 826 грн. 48 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за грудень 2023 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 11.12.2023; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 12.12.2023 по 24.04.2024 (135 днів) 3% річних підлягають нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 671 грн. 85 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за січень 2024 року є 10.01.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп.; отже, в період з 11.01.2024 по 24.04.2024 (105 днів) 3% річних підлягають нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 522 грн. 34 коп.;

- граничним строком сплати орендної плати в сумі 60 690 грн. 50 коп. за лютий 2024 року, враховуючи вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 12.02.2024; орендна плата за цей період відповідачем не сплачена; заборгованість складає 60 690 грн. 50 коп., отже, в період з 13.02.2024 по 24.04.2024 (72 дня) 3% річних підлягають нарахуванню на суму 60 690 грн. 50 коп. та в цей період складають 358 грн. 17 коп.

Всього за розрахунком суду в заявленому позивачем періоді 3% річних складають 4 092 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 4 092 грн. 00 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 6 327 грн. 74 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021 у загальному розмірі 430 710 грн. 51 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (вулиця Південна (Шевченківський, Соборний р-ни), будинок 2-б, офіс 37, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 44608738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (вулиця Дніпросталівська, будинок 22, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 38200042) 331 924 грн. 00 коп. - основного боргу, 41 958 грн. 95 - пені, 36 414 грн. 30 коп. - штрафу, 7 460 грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 4 092 грн. 00 коп. - 3% річних та 6 327 грн. 74 коп. - частини витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.06.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко