Рішення

від 08.07.2024 по справі 904/1937/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1937/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (м. Дніпро)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021 у загальному розмірі 430 710 грн. 51 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №1201/21 від 01.12.2021 у загальному розмірі 430 710 грн. 51 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" 331 924 грн. 00 коп. - основного боргу, 41 958 грн. 95 - пені, 36 414 грн. 30 коп. - штрафу, 7 460 грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 4 092 грн. 00 коп. - 3% річних та 6 327 грн. 74 коп. - частини витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 30544/24 від 24.06.2024), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 27.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд заяви без виклику сторін за наявними матеріалами; роз`яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу в строк до 04.07.2024 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат.

Позивач та відповідач повідомлені про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" про ухвалення додаткового рішення до розгляду належним чином, що вбачається:

- щодо позивача шляхом направлення ухвали суду від 27.06.2024 до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 27.06.2024 доставлена до Електронного кабінету позивача - 27.06.2024 (а.с. 97);

- щодо відповідача - шляхом направлення на його електронну адресу, яка міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 64) ухвали суду від 27.06.2024, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою вказаний документ доставлено до електронної скриньки відповідача - 27.06.2024 (а.с. 98).

Також, суд відзначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 27.06.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120022003) надіслано судом 27.06.2024, зареєстровано в реєстрі 28.06.2024 та оприлюднено 01.07.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху розгляду заяви, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення №1201/21 від 01.12.2021 у загальному розмірі 430 710 грн. 51 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" 331 924 грн. 00 коп. - основного боргу, 41 958 грн. 95 - пені, 36 414 грн. 30 коп. - штрафу, 7 460 грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 4 092 грн. 00 коп. - 3% річних та 6 327 грн. 74 коп. - частини витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн. 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2023 між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (далі - виконавець, бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - замовник, клієнт) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/02 (далі - договір, а.с. 48-49, 89), за умовами пункту 1.1. якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених договором.

У пункті 7.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його виконання, але не довше ніж по 31.12.2024 включно, незалежно від обсягу та стадії виконання будь-якого конкретного доручення клієнта за договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає у наступному:

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності;

-складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в кримінальному провадженні та у справах про адміністративне правопорушення;

-представництво інтересів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

-представництво інтересів клієнта у судах, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також перед фізичними особами, фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, незалежно від їх підпорядкування, форми власності та галузевої належності, в органах місцевого самоврядування, в органах нотаріату, держаних правоохоронних органах, в органах центральної виконавчої влади та в інших державних органах;

-надання інших послуг.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що зміст кожного конкретного доручення клієнта за договором та зміст і обсяг надання правової (правничої) допомоги у кожній конкретно визначеній справі клієнту визначається додатковою угодою до договору, що є невід`ємною частиною, та яка врегульовує у тому числі й всі інші питання, які витікають із суті певного доручення клієнта або суті певної справи.

16.04.2024 між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (далі - виконавець, бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - замовник, клієнт) була підписана додаткова угода до договору № 01/02 про надання правової (правничої) допомоги (далі - додаткова угода, а.с. 50-51, 90), в пункті 1 якої визначено, що дана додаткова угода визначає зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові бюро, а також, порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак".

У пункті 11 додаткової угоди сторони погодили, що дана додаткова угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін і набуває чинності з дня її підписання та діє протягом строку дії договору.

Відповідно до пунктів 2-3 додаткової угоди бюро зобов`язується надати таку правову допомогу клієнту:

1) ознайомлення з документами, пов`язаними з договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021;

2) надання консультації;

3) складання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою) пояснення (за потребою);

4) складання заяв та клопотань та інших процесуальних документів (за потребою);

5) представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, у тому числі брати участь в судових засіданнях.

Згідно з пунктом 4 додаткової сторони погоджений фіксований розмір гонорару в сумі 30 000 грн. 00 коп. за надану правову (правничу) допомогу клієнту.

Сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги, зазначеної у пункті 2 додаткової угоди (пункт 5 додаткової угоди).

За умовами пункту 6 додаткової угоди порядок оплати гонорару: протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Клієнт може здійснити авансовий платіж.

Відповідно до пунктів 7-8 додаткової угоди сторони складають акт виконаних робіт протягом 3-х робочих днів з дати прийняття судового рішення за результатами розгляду справи. Щомісяця на запит клієнта бюро надає клієнтові звіт щодо надання правової (правничої) допомоги за додатковою угодою. Перелік роботи, які зазначені у звіті та погоджені клієнтом, вважаються прийнятими клієнтом та включаються до акту виконаних робіт.

У подальшому, 20.06.2024 між Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (далі -виконавець, бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (далі - замовник, клієнт) був підписаний Акт приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги (далі - акт наданих послуг, а.с. 91), за умовами якого сторони склали цей акт про те, що бюро надало, а клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу за договором № 01/02 від 01.02.2023 та додаткової угоди від 16.04.2024, а саме:

1) ознайомлення з документами, пов`язаними з договором оренди нежитлового приміщення № 1201/21 від 01.12.2021;

2) надання консультації;

3) складання позову;

4) складання заяви про ухвалення додаткового рішення (по витратам на правничу допомогу) (справам № 904/1937/24).

За підсумком складеного акту надання послуг сторони погодили, що загальна вартість наданих послуг складає 30 000 грн. 00 коп.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 30 000 грн. 00 коп., в той час, як:

- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- акт наданих послуг не містять деталізації витраченого адвокатом часу на надання таких послуг, що унеможливлює встановити дійсний обсяг виконаних робіт, витрати часу адвоката та їх співмірність заявленій до стягнення сумі;

- справа не є обтяженою великою кількістю доказів та участю великої кількості учасників судового процесу, до того ж, у розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних позивачем були допущені помилки, на підставі чого позовні вимоги були задоволені частково;

- у пункті 4 акту наданих послуг від 20.06.2024 зазначено, що позивачем надана послуга із складання заяви про ухвалення додаткового рішення (по витратам на правничу допомогу), проте вказана послуга не підлягає відшкодуванню, оскільки така заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (аналогічна правова позиція міститься у пункті 6.32 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22);

- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;

- серед заяв по суті справи позивачем подано лише позовну заяву.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 20.06.2024, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Екопак" (вулиця Південна (Шевченківський, Соборний р-ни), будинок 2-б, офіс 37, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 44608738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВМЗ" (вулиця Дніпросталівська, будинок 22, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 38200042) 10 000 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний - 08.07.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко