Рішення

від 20.06.2024 по справі 904/1687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1687/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА", м. Київ

до Приватного підприємства "Теле-Ком", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про заборгованість за договором

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Теле-Ком" про стягнення заборгованості в розмірі 260 145, 84 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 115 100 грн, пеня в розмірі 82 515, 97 грн, 3 % річних в розмірі 12 681, 10 грн та інфляційні втрати в розмірі 49 848, 77 грн.

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1687/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача: 82 515, 97 грн пені відповідно до умов п. 5.3 Договору; 12 681, 10 грн 3 % річних та 49 848, 77 грн інфляційних втрат.

14.05.2024 від Приватного підприємства "Теле-Ком" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.06.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ГРУПА УКРАЇНА" Дніпровської міської ради про зменшення позовних вимог.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Субліцензійним договором № УНІ-113211/2020 від 24.12.2020 щодо своєчасної та повної оплати роялті за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач просить суд зменшити розмір пені, а в 3 % річних та інфляційних втратах відмовити.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (далі - Ліцензіат, позивач) та Приватним підприємством «ТЕЛЕ-КОМ» (далі Субліцензіат, відповідач) було укладено Субліцензійний договір № УНІ-113211/2020 (далі договір).

Відповідно до умов пункту 2.1 договору ліцензіат на умовах, визначених у цьому договорі, надає субліцензіату невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження у складі соціального пакету (обов`язково) та базового пакету (обов`язково), та в решті пакетів (на вибір субліцензіата) за допомогою технології аналогової мережі, DVB-C (далі - право на розповсюдження), а субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розповсюдження відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися ліцензіатом, а також субліцензіатом за кожен звітний місяць. Ліцензіат направляє субліцензіату два підписаних зі сторони ліцензіата примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути ліцензіату один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк ліцензіат не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

За умовами пункту 2.2.1 договору ліцензіат підписує та надсилає субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи) на поштову адресу, про яку субліцензіат письмово повідомив ліцензіата, в інших випадках - на адресу місцезнаходження субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе субліцензіат.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору у разі неможливості субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування, блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставлення/ повернення кореспонденції відділенням пошти/ кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у субліцензіата на підставі цього пункту договору виникає зобовязання завчасно письмово повідомити про такі обставини ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс ліцензіата для одержання уповноваженою особою субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом договору зобов`язується самостійно звертатися до ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу ліцензіата у разі неодержання та/ або неможливості одержання кореспонденції від ліцензіата з причин, за які ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що субліцензіат, який не повідомляє ліцензіата про неодержання кореспонденції та/ або який не з`являється до офісу ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від ліцензіата (у т.ч. рахунки, акти, додаткові угоди, цей договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від ліцензіата кореспонденції.

За умовами пункту 3.7.9 договору субліцензіат зобов`язується вчасно та у повному обсязі проводити розрахунки з ліцензіатом згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що щомісячна сума винагороди становить 23 000 грн без ПДВ.

У відповідності до п. 4.5 договору субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок ліцензіата винагороду за звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 договору, на підставі рахунку-фактури ліцензіата за звітний місяць.

Згідно із п. 5.3 договору у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (пункт 6.1 договору).

На виконання умов Договору позивачем та відповідачем були підписані акти прийому-передачі прав за весь період надання послуг з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно на загальну суму роялті 276 000 грн, що підтверджується наступними Актами прийому-передачі прав:

- № 389 від 31.01.2021 на суму 23 000 грн;

- № 1771 від 28.02.2021 на суму 23 000 грн;

- № 3196 від 31.03.2021 на суму 23 000 грн;

- № 4640 від 30.04.2021 на суму 23 000 грн;

- № 6081 від 31.05.2021 на суму 23 000 грн;

- № 7484 від 30.06.2021 на суму 23 000 грн;

- № 8906 від 31.07.2021 на суму 23 000 грн;

- № 10290 від 31.08.2021 на суму 23 000 грн;

- № 11792 від 30.09.2021 на суму 23 000 грн;

- № 13281 від 31.10.2021 на суму 23 000 грн;

- № 14743 від 30.11.2021 на суму 23 000 грн;

- № 16132 від 31.12.2021 на суму 23 000 грн.

Вищеозначені Акти прийому-передачі прав підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач станом на дату подачі позову 16.04.2024 частково виконав зобов`язання щодо сплати роялті в розмірі 160 900 грн, загальна заборгованість становить 115 100 грн.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

Після звернення позивача до суду відповідачем було оплачено залишкову суму заборгованості в розмірі 115 100 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1148 від 29.04.2024 на суму 92 000 грн та № 1018 від 28.04.2024 на суму 23 000 грн.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача: 82 515, 97 грн пені відповідно до умов п. 5.3 Договору; 12 681, 10 грн 3 % річних та 49 848, 77 грн інфляційних втрат, що і є предметом спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу право на розповсюдження програм у телемережі за період січень-грудень 2021 рік на загальну суму 276 000 грн.

Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, здійснив сплату роялті з порушенням строків оплати, у зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування пені відповідно до п. 5.3 договору.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо).

б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

З огляду на зазначене, заявлена позивачем до стягнення неустойка за своєю правовою природою є штрафом за неналежне виконання відповідачем господарського зобов`язання.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із пунктом 5.3 договору у випадку несвоєчасної виплати субліцензіатом на рахунок ліцензіата винагороди, або її частини, відповідно до умов розділу 4 цього договору, ліцензіат має право нарахувати, а субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої винагороди за кожен день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 82 515, 97 грн за загальний період з 16.02.2021 по 09.04.2023 з урахуванням часткових оплат.

Оскільки, положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Виходячи з положень частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України пеня нараховується за актами наступним чином:

- № 389 від 31.01.2021 з 16.02.2021 по 21.06.2021 (з урахуванням часткової оплати) на суму 1 105, 89 грн та з 22.06.2022 по 14.08.2021 на суму 301, 25 грн;

- № 1771 від 28.02.2021 з 16.03.2021 по 12.09.2021 на суму 1 706, 41 грн;

- № 3196 від 31.03.2021 з 16.04.2021 по 13.10.2021 на суму 1 784, 55 грн;

- № 4640 від 30.04.2021 з 16.05.2021 по 11.11.2021 на суму 1 811, 64 грн;

- № 6081 від 31.05.2021 з 23.06.2021 (суд не вправі змінювати початкову дату нарахування) по 15.11.2021 на суму 1 495, 32 грн та з 16.11.2021 (з урахуванням часткової оплати) по 13.12.2021 на суму 30, 25 грн;

- № 7484 від 30.06.2021 з 16.07.2021 по 13.01.2022 на суму 1 932 грн;

- № 8906 від 31.07.2021 з 16.08.2021 по 13.02.2022 на суму 2 005, 73 грн;

- № 10290 від 31.08.2021 з 16.09.2021 по 14.03.2021 на суму 2 054, 88 грн;

- № 11792 від 30.09.2021 з 16.10.2021 по 13.04.2022 на суму 2 111, 59 грн;

- № 13281 від 31.10.2021 з 16.11.2021 по 12.05.2022 на суму 2 144, 99 грн;

- № 14743 від 30.11.2021 з 16.12.2021 по 13.06.2022 на суму 2 431, 07 грн;

- № 16132 від 31.12.2021 з 16.01.2022 по 14.07.2022 на суму 3 056, 16 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 15 736, 42 грн. В задоволенні пені у розмірі 58 244, 24 грн відмовити.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12 681, 10 грн за період з 16.02.2021 по 09.04.2024 та інфляційних втрат у розмірі 49 848, 77 грн за січень 2022 року по березень 2024 року.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починаться з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично неточним. Однак, оскільки заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат знаходиться у межах здійсненого судом перерахунку.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 12 681, 19 грн та інфляційних втрат у розмірі 49 848, 77 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 684, 49 грн.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Теле-Ком» (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 51А, кв. 34; ідентифікаційний код 24995967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Груп Україна» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська. буд. 152-Б; ідентифікаційний код 37226740) пеню у розмірі 15 736, 42 грн, інфляційні втрати в розмірі 49 848, 77 грн, 3 % річних у розмірі 12 681, 19 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 684, 49 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко