Рішення

від 19.06.2024 по справі 583/1588/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1588/24

2/583/540/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу за позовом

ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства «Вепр» Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад»

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ДП «Вепр» ТОВ «Водоторгприлад» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку 57435,41 грн. Свої вимоги мотивує тим, що у період з 22.09.2022 р. по 22.02.2024 р. він ( ОСОБА_1 ) знаходився у трудових відносинах з ДП «Вепр» ТОВ «Водоторгприлад». Наказом № 84-к від 22.02.2024 р. його ( ОСОБА_1 ) було звільнено з роботи. З дня звільнення по день фактичного розрахунку ( з 23.02.2024 р. по 09.04.2024 р.) минуло 47 календарних днів. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 57435,41 грн. ( 1222,03 грн. (середньоденна заробітна плата) х 47 днів затримки розрахунку), який просить стягнути з відповідача на його (позивача) користь.

11.04.2024 р. ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи.

06.05.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити розмір середнього заробітку за період затримки при звільненні з 57435,41 грн. до розміру 4300 грн., який підлягає стягненню. Свої заперечення мотивує тим, що ДП «Вепр» не погоджується з сумою в розмірі 57435,41 грн., яку має намір стягнути позивач ОСОБА_1 , так як причиною несвоєчасного проведення розрахунку з позивачем було масове порушення договірних відносин споживачами комунальних послуг Охтирської міської територіальної громади, а саме несплата рахунків за отримані комунальні послуги з вивезення побутових відходів, що підтверджується довідкою про заборгованість, згідно якої станом на 01.05.2024 р. заборгованість споживачів (фізичних осіб) становить 975840,62 грн. Таким чином, у підприємства на було умислу не здійснювати виплату нарахованої заробітної плати позивачу. У свою чергу, ДП «Верп» вживало активних заходів щодо стягнення заборгованості з боржників в судовому порядку, що підтверджується витягом з автоматизованої системи виконавчих проваджень. На момент звернення позивача до суду вся сума заборгованості була виплачена. ДП «Вепр» вважає, що ймовірний розмір майнових втрат позивача складає 4300 грн. При цьому, підприємство звертає увагу, що в період з 23.02.2024 р. по 09.04.2024 р. ОСОБА_1 не виконував трудові функції на підприємстві, а тому розмір в сумі 4300 грн. є об`єктивною та справедливою компенсацією за затримку при проведенні з ним розрахунку. Звертає увагу, що у період часу з 01.01.2022 р. по 29.09.2023 р. тариф на комунальні послуги з вивезення побутових відходів, встановлений рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради, не змінювався, у цей час ціни на паливно-мастильні матеріали для підприємства зросли на понад 80%. Також зазначає, що 2023 рік ДП «Вепр» завершило фінансовий рік зі збитком в розмірі 368400 грн. Виплата середнього заробітку в розмірі 57435,41 грн. позивачу призведе до того, що підприємство опиниться у надскрутному фінансовому становищі, через що будуть порушені права інших працівників. З урахуванням принципу справедливості, добросовісності, розумності підприємство вважає, що позивачем заявлено не співмірну вимогу з його майновими втратами, які зазнав позивач через не проведення з ним своєчасного розрахунку при звільненні.

Суд дослідивши докази у справі, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що з позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Вепр» ТОВ «Водоторгприлад». Відповідно до наказу № 84-К від 22.02.2024 р. ОСОБА_1 , водія сміттєвоза, з 22.02.2024 р. звільнено за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 13).

Встановлено, що в день звільнення з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку, що підтверджується довідкою ДП «Вепр» ТОВ «Водоторгприлад» № 444 від 19.03.2024 р., розрахунковим листком за лютий 2024 року.

Розмір простроченої заборгованості на момент звільнення ОСОБА_1 складав 76498,75 грн. (а.с. 11).

Судом також встановлено, що 09.04.2024 року (тобто до відкриття провадження у справі) відповідачем було проведено повний розрахунок з позивачем, що підтверджується відомостями ДП «Верп» ТОВ «Водоторгприлад» від 04.04.2024 р. та від 09.04.2024 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до частин першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1, 2 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першоїстатті 117 КЗпП Україниє невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина роботодавця у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар доведення відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст.77-80 ЦПК України).

Відповідач, як роботодавець, не заперечив своєї вини у порушенні строків виплати заборгованості із заробітній платі, належних доказів, що підтверджують обставини, які виключають його вину у несвоєчасному розрахунку з працівником до суд не подавав.

Відповідно до п.20постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІVПорядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на числоробочих днів/годин, ау випадках, передбачених чинним законодавством,календарних днів, якімають бутиоплачені засереднім заробітком. (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).

Згідно довідки ДП «Верп» ТОВ «Водоторгприлад» від 12.06.2024 р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1222,04 грн.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України впостанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з частиною шостоюст. 6 Закону України«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IXу період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, ст. 73 КЗпП, якою встановлені святкові та неробочі дні.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи ОСОБА_1 має вираховуватись за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, а саме з 23.02.2024 (з дня звільнення позивача) по 09.04.2024 (день фактичного розрахунку), що становить 46 робочих днів.

Тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117КЗпП України за період з 23.02.2024 по 09.04.2024 становить 56213,84 грн. виходячи з наступного розрахунку: 1222,04 грн. (середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 ) х 46 (кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком) = 56213,84 грн.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбаченістаттею 117 КЗпП Україниправові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першоїстатті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого в постанові від 27 квітня 2016 року в справі за провадженням № 6-113цс16.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

З урахуванням фактичних обставин справи, розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, який пов`язаний зі скрутним фінансовим становищем відповідача, викликаним несплатою споживачами рахунків за отримані комунальні послуги з вивезення побутових відходів, з урахуванням дій відповідача у спірних правовідносинах, який вживав заходів щодо якнайшвидшого розрахунку зі звільненим працівником, погасивши суму заборгованості перед позивачем до відкриття провадження у справі, з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування правилстатті 117 КЗпП України, суд вважає справедливим, пропорційним (співмірними) і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 10000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Крім того, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, відповідно до вимог ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (17 % від 1211,20 грн.) в розмірі 205,90 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 43, 44, 47, 116, 117, 233 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Вепр» Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад» (вул. Ярославського, 15 м. Охтирка Сумської області, ЄДРПОУ 32413898) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10000,00 грн. Розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Відмовивши в решті позовних вимог.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Вепр» Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад» (вул. Ярославського, 15 м. Охтирка Сумської області, ЄДРПОУ 32413898) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 205,90 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області Н.Б. Плотникова