Ухвала

від 19.06.2024 по справі 909/880/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/880/23

УХВАЛА

19.06.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (вх. № 5451/24 від 14.06.2024) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.01.2024 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергоресурс",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", в особі філії "Калуська ТЕЦ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза",

про стягнення заборгованості в сумі 49 127 677,88 грн, з них: 39 431 270,57 грн - основна заборгованість, 8 070 535,21 грн - інфляційні, 1 625 872,10 грн - 3 % річних

за участю:

від позивача: Куриленко О.А. - представник

від відповідача: Качан А. А. - представник

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергоресурс" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 49 127 677,88 грн, з них: 39 431 270,57 грн - основна заборгованість, 8 070 535,21 грн - інфляційні, 1 625 872,10 грн - 3 % річних.

За результатами розгляду позовних вимог, рішенням від 08.01.2024 Господарський суд Івано-Франківської області позов задоволено в повному обсязі.

На виконання рішення суд видав наказ від 05.02.2024.

14.06.2024 на адресу суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (відповідач по справі) заява за вх. № 1528/24 від 14.06.2024 про розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати протягом трьох місяців (червень-серпень 2024) по 1 000 000,00 грн та в продовж решти місяців (вересень-грудень 2024) по 11 554 307,50 грн.

В обгрунтування поданої заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище товариства, яке виникло внаслідок вторгнення російської федерації і початком повномаштабної війни на території України, що стало наслідком зупинення роботи Калуської ТЕС. Разом з тим, зазначає, що основною причиною фінансової скрути ТОВ "Костанза" є призупинення діяльності ТОВ "Карпатнафтохім", у зв`язку із повномаштабною війною, який був основним споживачем промислової теплової енергії відповідача по справі та здійснення останнім несанкціонованого відбору з точок розподілу/передачі електричної енергії , з метою забезпечення роботи цеху водопостачання та каналізації і очисних споруд , що надають послуги м.Калуш . Також вказує на неодноразові звернення до органів влади з метою врегулювання ситуації , що склалась на ТОВ " Карпатнафтохім" з електропостачанням , однак питання не вирішено . Як наслідок відповідач і надалі несе збитки від несанкціонованого відбору електроєнергії.

Вказані обставини в свою чергу призвели до неможливості належного виконання зобов`язання ТОВ "Костанза" перед ТзОВ "Львівенергоресурс", обов`язок сплати якого виник на підставі рішенням від 08.01.2024 Господарський суд Івано-Франківської області у даній справі.

При цьому зазначає, що має намір повністю та добровільно погасити борг перед позивачем по справі, але на даний час у товариства є недостатньо коштів для виконання рішення, для одноразової сплати. Одночасно відповідач вказує , що попереду опалювальний сезон і він має підготуватись до нього , а саме закупити вугілля , адже надає послуги з теплопостачання м.Калуш.

На підтвердження цих обставин заявник подав бухгалтерську довідку товариства станом на 01.03.2024 про наявність дебіторської заборгованості на загальну суму 393 246 042,16 грн , копію рішення Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення заборгованостей з ТзОВ "Костанза", припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ІФ ПЗ/ІФ/6751/008/П від 06.07.2023.

На підтвердження наміру належного виконання рішення суду шляхом проведення розстрочки його виконання посилається також на підвищення з 01.06.2024 цін на електроенергію, що в свою чергу призведе до збільшення суми надходжень коштів.

У своїх пояснення також зазначає про часткову сплату суми присудженої до стягнення заборгованості 07.02.2024, зокрема в розмірі 500 000,00 грн.

Ухвалою від 14.06.2024 суд призначив розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду на 19.06.2024.

18.06.2014 відповідач по справі подав до суду клопотання за вх.№10020/24 відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції №4111 від 07.02.2024 на суму 500 000,00 грн.

19.06.2024 на адресу суду від позивача надійшло письмове заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду (вх.№ вх.№10084/24 від 19.06.2024) відповідно до якого позивач (стягувач) проти заяви про розстрочку виконання рішення суду заперечив.

Свої заперечення мотивував тим, що відповідач, як боржник, намагається максимально відстрочити сплату боргу, про що свідчать його поведінка, як до подання позову, так і під час розгляду справи. При цьому зазначає, що відповідач за період існування боргу міг сплатити весь борг або більшу його частину, але він не скористався даною можливістю і не надав доказів неможливості оплатити борг за цей період. Разом з тим, звертає увагу, що відповідач не дивлячись на відкриті виконавчі провадження здійснив оплату частини заборгованості на суму 500 000 грн 00к., що свідчить про його можливість щодо оплати спірної заборгованості. Також, зазначає, що наведені відповідачем обставини виникнення заборгованості та неможливість її погашення, не підтверджуються жодними доказами.

Представник заявника (відповідача) в судовому засіданні підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду з підстав викладених у заяві та просив про її задоволення в повному обсязі.

Представник позивача проти заяви про розстрочку виконання рішення суду заперечив з підстав викладених у запереченні та просив суд в її задоволенні відмовити.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.01.2024 у справі №909/880/23, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ГПК України).

Частиною 1 ст. 331 ГПК України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів ст. 331 ГПК України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі та допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов`язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно п. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

На думку суду, наведені відповідачем доводи є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. ст. 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі на даний момент, з наступних підстав.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який є загальновідомим, зазначено, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка спричинила введення воєнного стану, це надзвичайні, невідворотні та об`єктивні обставини для суб`єктів господарської діяльності, відповідно до яких настає неможливість виконання зобов`язань у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Як встановлено судом, вторгнення російської федерації і початок повномаштабної війни на території України стало наслідком руйнування інфраструктури країни, що призвело до значного зниженням споживання електричної енергії.

Зниження споживання електричної енергії в об`єднаній енергетичній системі України призвело до значного профіциту при продажі електроенергії на всіх сегментах ринку, фактично відпуск електричної енергії не ефективний , у зв`язку з перевищенням на відповідних ринках обсягів пропозиції електричної енергії (генерації) у кілька разів над обсягом попиту (споживання) на неї, та як наслідком унеможливлено її реалізацію.

В спірному випадку, як встановлено судом, основним споживачем промислової теплової енергії ТОВ "Костанза" є ТОВ "Карпатнафтохім", який призупинив свою діяльність на невизначений період через військове вторгнення з міркувань безпеки.

Разом з тим, починаючи з 26.12.2023 ТОВ "Карпатнафтохім" здійснює несанкціонований відбір з точок розподілу/передачі електричної енергії , що призводить до недовідпущення електричної енергії в об`єднану єдину енергосистему України (різниця між обсягом електричної енергії, яка мала бути поставлена в ОЕС України, і фактично отримана в результаті несанкціонованого відбору), що в свою чергу призводить до фінансових збитків ТОВ "Костанза" у вигляді небалансів електричної енергії (розбіжність між прогнозними та реальними обсягами споживання), внаслідок чого товариству завдані великі збитки.

Уникнути зазначених вище збитків з боку ТОВ "Констанза" не можливо, оскільки їх вирішення можливе лише шляхом знеструмлення, яке в свою чергу призведе до припинення централізованого водопостачання, водовідведення в м. Калуш, яке в свою чергу призведе до зупинки підприємств промислового майданчика, у тому числі Калуської ТЕЦ. Разом з тим, знеструмлення очисних споруд на підприємстві зберігаються вибухо- і пожежонебезпечні речовини. Через відсутність електроенергії ТОВ "Карпатнафтохім" не зможе підтримувати безпечні умови їх зберігання і це загрожує екологічною катастрофою.

Внаслідок зазначених обставин у відповідача по справі і виникла заборгованість по сплаті спірної заборгованості на підставі рішення суду від 08.01.2024 у даній справі. Поряд із наведеними обставинами і існує інша дебіторська заборгованість, заборгованість по заробітній платі, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

При цьому суд звертає увагу, що намір відповідача погасити заборгованість підтверджується шляхом часткової її сплати останнім 07.02.2024 в сумі 500 000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

З огляду на наведені приписи процесуального закону, оцінивши зазначені вище фактичні обставини, факт зменшення суми заборгованості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та наміри відповідача добровільно виконати рішення суду та погасити існуючу перед позивачем заборгованість, що сприятиме ефективному виконанню судового рішення, суд вважає за можливе, як виняток, задовольнити заяву відповідача у цій справі, розстрочивши виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.01.2024 року у справі № 909/880/23 по сплаті присудженої суми заборгованості (із врахуванням часткової її сплати в розмірі 500 000,00 грн.) 7 місяців шляхом сплати протягом трьох місяців (червень-серпень 2024 року) по 1 000 000,00 грн та впродовж решти місяців (вересень-грудень 2024) по 11 554 307,50 грн. Загальна сума розстрочення заборгованості 49 217 210 грн 00к.

При цьому суд відзначає, що розстрочення рішення суду у даній справі, не звільняє відповідача від обов`язку щодо погашення заборгованості перед позивачем та не позбавляє його можливості достроково погасити наявну заборгованість.

Відповідно до частини 7 статті 331 Господарського процесуального кодексу України про розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд, -

у х в а л и в :

задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (вх. № 5451/24 від 14.06.2024) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.01.2024 у справі №909/880/23.

Розстрочити виконання рішення суду від 08.01.2024 в частині стягнення 49 217 210 грн 00к., встановивши наступний графік сплати присуджених до стягнення сум:

до 30.06.2024 - 1 000 000,00 грн;

до 31.07.2024 - 1 000 000,00 грн;

до 31.08.2024 - 1 000 000,00 грн;

до 30.09.2024 - 11 554 302,50 грн;

до 31.10.2024 - 11 554 302,50 грн;

до 30.11.2024 - 11 554 302,50 грн;

до 31.12.2024 - 11 554 302,50 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвалу складено 20.06.2024

Суддя О. М. Фанда