Ухвала

від 20.06.2024 по справі 910/5910/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

20.06.2024Справа № 910/5910/24

Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, ідентифікаційний код 42795490)

до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» (04082, м. Київ, вул. Коноплянська, б. 16-Б, ідентифікаційний код 42795490)

про стягнення 110 807,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» про стягнення стягнення штрафних санкцій у розмірі 110 807,02 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання проєктно-вишукувальних робіт за Договором №2106000132 від 29.06.2021 внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі 110 807,02 грн. з яких: пеня в сумі 69 549,09 грн. та штраф у сумі 41 257,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.06.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» надійшла заява, в якому відповідач просить суд передати справу за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

В обґрунтування заяви про передачу справи №910/5910/24 за виключною територіальною підсудністю представник Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» посилався на ч. 3 ст. 30 ГПК України та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.

Розглянувши клопотання Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз», суд дійшов висновку передати справу за підсудністю до Господарського суду Полтавської області на підставі ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на таке.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (оприлюднена 18.03.2021) до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з огляду на наступне:

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року» № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 є визначальною для застосування норми частини третьої статті 30 ГПК України (виключної підсудності) до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань щодо користування нерухомим майном.

В даному випадку предметом вирішення спору за поданим позовом є саме стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання проектно-вишукувальних робіт по об`єкту: «Реконструкція газорозподільної станції «Кременчук» в Кременчуцькому районі Полтавської області», що знаходиться на околицях с. Ракітне Кременчуцького району Полтавської області.

Тобто, спір у даній справі виник з приводу стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, пов`язаних із виконанням робіт на об`єкті нерухомого майна, що в силу викладеної у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду правової позиції вказує на поширення щодо нього правил виключної підсудності, встановлених ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване на околицях с. Ракітне Кременчуцького району Полтавської області, то дана позовна заява підлягає розгляду Господарським судом Полтавської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).

Згідно ч. 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. 30, 31, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Передати справу №910/5910/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» про стягнення 110 807,02 грн. за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у строки та порядку, встановленому статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяОксана Блажівська