Постанова

від 12.09.2024 по справі 910/5910/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа№ 910/5910/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Палія В.В.

Вовка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2024

про передачу справи на розгляд іншого суду

у справі № 910/5910/24 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз»

про стягнення 110 807,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 110 807,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем строків виконання проектно-вишукувальних робіт за договором № 2106000132 від 29.06.2021, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі 110 807,02 грн, з яких: пеня - 69 549,09 грн та штраф - 41 257,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 (суддя Блажівська О.Є.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 передано справу № 910/5910/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» про стягнення 110 807,02 грн за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом спору є стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання проектно-вишукувальних робіт по об`єкту, що знаходиться на околицях с. Ракітне, Кременчуцького району, Полтавської області. Суд першої інстанції дійшов висновку, оскільки спір у справі виник з приводу стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, пов`язаних із виконанням робіт на об`єкті нерухомого майна, яке розташоване на околицях с. Ракітне, Кременчуцького району, Полтавської області, то позовна заява на підставі частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду Господарським судом Полтавської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 по справі № 910/5910/24, 28.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/5910/24 та повернути матеріали справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що предметом позову є стягнення штрафних санкцій за договором №2106000132 від 29.06.2021, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, а не спір відносно нерухомого майна, як зазначено судом в оскаржуваній ухвалі, тому дана категорія справ не відноситься до справ визначених у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, ТОВ «Оператор ГТС України» вважає, що правильно звернувся до господарського суду за місцезнаходженням відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» по справі № 910/5910/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5910/24.

25.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5910/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/5910/24, ухвалено апеляційну скаргу по справі розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

20.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скаржника заперечує, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. При цьому відповідач стверджував, що предметом спору є стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання проектно-вишукувальних робіт по об`єкту, який знаходиться на околиці с. Ракітне, Кременчуцького району, Полтавської області, що в силу викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 правової позиції вказує на поширення щодо нього правил виключної підсудності, встановлених ч. 3 ст. 30 Господарського процесуально кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду при постановлені оскаржуваної ухвали, оскільки вважає їх здійсненими при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, що неодноразово відмічалося Верховний Судом.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) та Акціонерним товариством «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» (підрядник) укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт № 2106000132 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати Проектно-вишукувальні роботи по об`єкту: «Реконструкція газорозподільної станції «Кременчук», в Кременчуцькому районі, Полтавської області» (Стадія «ТЕО») (Будівельні роботи та поточний ремонт) (далі - роботи), зазначені в завданні на проектування № 21.71.18 від 20.07.2021 (далі - завдання на проектування) (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору, проходження відомчої експертизи та експертизи в експертній організації і здійснювати їх супровід, а замовник зобов`язується прийняти результат таких робіт (проектну документацію та експертний звіт експертної організації), сплатити Підряднику вартість виконаних робіт.

Згідно з Календарним Графіком виконання проектно-вишукувальних робіт по об`єкту: «Реконструкція газорозподільної станції «Кременчук», в Кременчуцькому районі, Полтавської області» (стадія «ТЕО») (додаток №1 до додаткової угоди №6 від 16.06.2023 до цього договору) передбачено виконання робіт в 3 (три) етапи:

- I етап полягає у виконанні робіт «Інженерно-геологічні та інженерно-геодезичні роботи»; початком робіт є дата укладення договору;

- II етап полягає в розробці та погодженні основних технічних рішень; початок робіт з дати завершення робіт по I етапу (підписання акта здачі-приймання);

- III етап полягає в розробці стадії «Техніко-економічне обґрунтування», проходження відомчої експертизи Товариства та експертизи в експертній організації; початок робіт з дати завершення робіт по II етапу (підписання акта здачі-приймання); завершення робіт - протягом 794 календарних днів від дати початку робіт.

Згідно з п. 8.3. договору за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості, з яких допущено порушення строку виконання робіт, за кожен день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості робіт, з яких допущено порушення.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» штрафних санкцій у розмірі 110 807,02 грн за порушення строків виконання проектно-вишукувальних робіт за договором № 2106000132 від 29.06.2021.

У позовній заяві місцезнаходженням Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «Вніпітрансгаз» позивачем зазначено адресу: 04082, м. Київ, вул. Коноплянська, 16-Б, а відтак, за доводами позивача, дана справа підсудна Господарському суду міста Києва.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Згідно з ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів (штрафних санкцій) за неналежне виконання умов договору на виконання проектно-вишукувальних робіт, при цьому умовами спірного договору питання щодо місця виконання такого грошового зобов`язання не врегульовано.

На переконання колегії суддів, у даній справі предметом спору є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору на виконання проектно-вишукувальних робіт, що за своєю суттю є відмінним від безпосереднього виконання робіт, місце виконання яких визначено договором.

Одночасно, колегія суддів суду вважає помилковими посилання суду першої інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, оскільки предмет, підстави та норми права в останній не є подібними до правовідносин у даній справі.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 спір виник з приводу стягнення заборгованості за користування нерухомим майном за договором оренди, тому суд касаційної інстанції констатував, що такий спір є спором «з приводу» нерухомого майна та застосував норми виключної підсудності, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що спір у даній справі не стосується правовідносин оренди чи будь-якого іншого користування нерухомим майном або стягнення заборгованості за його користування, спір стосується стягнення штрафних санкцій. Оскільки договір породжує виключно обов`язки з виконання робіт та їх оплати, то жодним чином не стосується прав та інтересів щодо об`єкту як нерухомого майна.

При постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції наведеного не враховано, чим допущено неправильне тлумачення вказаних норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для передачі даної справи за виключною підсудністю на підставі п. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Полтавської області.

Враховуючи, що зобов`язання зі сплати грошових коштів не є такими, що можуть виконуватись лише у певному місці, а також те, що даний спір не стосується безпосередньо об`єкта нерухомого майна, то враховуючи місцезнаходження юридичної особи відповідача, яким є 04082, м. Київ, вул. Коноплянська, 16-Б, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що матеріали справи № 910/5910/24 підлягають передачі за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про передачу справи на розгляд іншого суду у даній справі не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до Господарського суду міста Києва.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги при перевірці в апеляційному порядку знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню. Матеріали справи слід повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Судові витрати

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/5910/24 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/5910/24 -скасувати.

3. Матеріали справи № 910/5910/24 передати для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді В.В. Палій

І.В. Вовк