Рішення
від 10.06.2024 по справі 916/4451/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4451/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (вул. Незалежності, буд.39,Білгород-Дністровський,Одеська область,67700) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (просп.Шевченка,4, Одеса, Одеська область, 65032) до відповідача: Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Соборна, буд. 34, Старокозаче,Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67730) за участтю третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: Капустін М.В. - по довіреності

від позивача: Колесніков О.В- по довіреності.;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились;

Суть спору: Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної дероїавної (військової) адміністрації до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про:

- визнання незаконним та скасувати рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району № 2487-УПІ від 02.02.2023 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 5120883800:01:001:0671, площею 34,0703 га та п. 7 додатку до вказаного рішення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га.;

- усунунення перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою 0,4511 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

- усунення перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378020, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (адреса м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,4511, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 та має 6 поворотних точок за наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 127 035,010, Y - 3 328 681,472; № 2 - координати: X - 5 126 943,577, Y 3 328 853,709; № 3 - координати: X - 5 126 934,143, Y- 3 328 849,748; № 4 - координати: X - 5 126 922,442, Y - 3 328 844,835; № 5- координати: X - 5 126 953,397, Y - 3 328 788,423; № 6 - координати: X - 5 127 011,836, Y 3 328 671,683; № 7 - координати: X - 5 127 026,991, Y - 3 328 678,085.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Керівник прокуратури зазначає, що порушені інтереси держави під час розпорядження та використання земель державної форми власності, зокрема земель оборони у межах прикордонної смуги державного кордону України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 відкрито провадження у справі №916/4451/23.

Разом із позовом до Господарського суду Одеської області від Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову де заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташовану на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Крім того, заявник просить заборонити Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі у власність або в оренду, тощо земельної ділянки із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га, розташованої на території Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області.

Ухвалою суду від 16.10.2023р. заява про забезпечення позову задоволена.

Ухвалою суду від 08.01.2024 залучено до участі у справі №916/4451/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 26.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник прокуратури у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач Одеська обласна державна адміністрація, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити. Письмово свою позицію позивач у справі не викладав.

Третя особа Військова частина НОМЕР_1 в судові засідання не з`являлась.

Відповідачу ухвали по справі були надіслані в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України до електронного кабінету.

Згідно сформованих довідок про доставку електронного листа, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідча 25.03.2024.

При цьому, згідно з ч.ч.4 та 5 ст.6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)..

Частиною 7 статті 6 ГПК України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі..

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, оскільки ухвали по справі суд направляв до електронного кабінету, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.06.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в обгрунтування позову зазначає, що відповідно до вимог Закону України Про державний кордон та Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998р. №1147, вздовж державного кордону розташовується прикордонна смуга завширшки 5 кілометрів від його лінії, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. У прикордонній смузі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, діє спеціальний прикордонний режим, який, серед іншого, регламентує особливі правила перебування громадян України та інших осіб, провадження робіт тощо.

Рішенням Старокозацької сільської ради № 2487-УІП від 02.02.2023 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Старокозацької сільської ради, за адресою: Одеська область, Білгород- Дністровський район, Старокозацька сільська рада, кадастровий номер 5120883 800:01:001:0671, загальною площею 34,0703 га, із земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення « 16.00 землі запасу,(земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)» у межах та розмірах, визначених на схемі поділу на окремі ділянки , згідно додатку.

Пунктом 7 додатку до вищевказаного рішення значиться земельна ділянка ' площею 2,00 га з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204.

Відомості про вказану земельну ділянку зареєстровані до Державного земельного кадастру Відділом №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 03.02.2023, 5 що вбачається з інформації про земельну ділянку з програмного модуля Державного земельного кадастру.

Відповідно до схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 площею 2,0000 га відносно державного кордону України та Республіки Молдова, виготовленої ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на запит обласної прокуратури від 06.08.2023 за № 15/1/1-1357ВИХ23 вбачається, що частина вищевказаної земельної ділянки площею 0,4511 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. Поворотні точки накладення на 50 метрову смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 127 035,010, Y - 3 328 681,472; № 2 - координати: X - 5 126 943,577, Y 3 328 853,709; № 3 - координати: X - 5 126 934,143, Y- 3 328 849,748; № 4 - координати: X - 5 126 922,442, Y - 3 328 844,835; № 5- координати: X - 5 126 953,397, Y - 3 328 788,423; № 6 - координати: X - 5 127 011,836, Y 3 328 671,683; № 7 - координати: X - 5 127 026,991, Y - 3 328 678,085.

Право комунальної власності Старокозацькою сільською радою на вказану земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Прокурор зазначає, що питання демаркації державного кордону України з Молдовою врегульовані відповідним Положенням, затвердженим Законом України від 10.12.2003р. №1372-ІУ, відповідно до ст. 8 якого підсумковими документами демаркації державного кордону між Україною та Республікою Молдова, далі демаркаційні документи, є: протокол опис проходження лінії державного кордону; альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону України і прикордонними знаками; каталог координат і висот прикордонних знаків; протоколи прикордонних знаків; таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За таких обставин, частина земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 (цільове призначення - земельні ділянки запасу, категорія - землі сільськогосподарського призначення), площею 0,4511 га знаходиться у межах прикордонної смуги шириною 50 метрів вздовж від лінії державного кордону України з Республікою Молдова, відтак має належати до земель оборони.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

У відповідності до ч.ч.1-4 ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів.

При цьому, згідно ч.4 ст.84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Прокурор зазначає, що за приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України Про використання земель оборони уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України Про державний кордон України передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

У свою чергу, згідно ст.23 Закону України Про державний кордон України у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином прокурор вважає, що сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

При цьому, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Також прокурор зазначив, що відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998р. Про прикордонний режим, з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України Положення про прикордонний режим прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

Прокурор вважає, що з урахуванням законодавчо встановлених розмірів ширини прикордонної смуги, а також схеми розміщення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 відносно державного кордону України з Молдовою вбачається, що частина вказаної ділянки площею 0,4511 га з визначеними координатами поворотних точок X та У знаходиться в смузі відведення шириною 50 метрів від лінії державного кордону, тобто у прикордонній смузі.

Як зазначає прокурор, згідно ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України селищні ради взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони, у зв`язку із чим рішення Старокозацької сільської ради Одеської області №2487-VIII від 02.02.2023р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населених пунктів) на території Старокозацької сільської ради , в частині затвердження технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, прийнято поза межами повноважень відповідної ради, в порушення вимог ст. ст.6, 14, 19 Конституції України, ст. ст.3,15-2, 17, 20, 77, ч.4 ст. 88, 122 Земельного кодексу України, ст.3 Закону України Про використання земель оборони.

Згідно ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Крім того, відповідно до ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст.152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, прокурор вважає, що рішення сесії Старокозацької сільської ради Одеської області №2487-VIII від 02.02.2023р Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населених пунктів) на території Слобідської селищної ради Одеської області, в частині затвердження технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, на підставі якого спірну земельну ділянку передано до комунальної власності, підлягають визнанню незаконним та скасуванню.

Прокурор зазначає, що відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового 5 рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування па підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином прокурор вважає, що враховуючи положення ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо частини спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 0,4511га, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, що розташована за межами населених пунктів Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Згідно з ч. 6. ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Також прокурор зазначив, що відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр, п.п.3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р., державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Прокурор зазначає, що п.50 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

У зв`язку із цим прокурор вважає, що порушення інтересів держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,4511 га підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 в Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги, оскільки при реєстрації останньої як ділянки сільськогосподарського призначення, з цільовим призначення - земельні ділянки запасу, не враховані законодавчо встановленні межі прикордонної смуги, що належить до земель оборони та, можуть перебувати виключно в державній власності.

Прокурор зазначає, що відповідно до ч.6 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Таким чином, прокурор вважає, що скасування державної реєстрації земельної ділянки є способом захисту речового права Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо спірної земельної ділянки, оскільки без вжиття таких заходів в Державному земельному кадастрі буде зареєстрована ділянка з визначеними межами та поворотними точками, що позбавить можливість зареєструвати нову земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером, оскільки буде накладення земельних ділянок, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації з боку кадастрового реєстратора.

Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,00га, на цей час зареєстрована на праві власності за Слобідською селищною радою, може використовуватись як земля сільськогосподарського призначення та бути переданою фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте, в силу наведених вище вимог законодавства частина вказаної ділянки площею 0,4511га не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

Також прокурор послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2020р. у справі №908/394/19, згідно якої під місцем розташування розуміють певне розташування у просторі. Для земельної ділянки таке місце розташування визначається за її координатами (точніше за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив`язці до існуючої геодезичної мережі.

Набуття прав власності щодо обмежено оборотоздатних земель усупереч закону особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Прокурор зазначає, що навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим. У разі оформлення речових прав щодо обмежено оборотоздатних земель відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

За таких обставин, прокурор вважає, що порушені права та законні інтереси держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації підлягають захисту шляхом зобов`язання Старокозацької сільської ради повернути земельну ділянку площею 0,4511 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 та має 6 поворотних точок за наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 127 035,010, Y - 3 328 681,472; № 2 - координати: X - 5 126 943,577, Y 3 328 853,709; № 3 - координати: X - 5 126 934,143, Y- 3 328 849,748; № 4 - координати: X - 5 126 922,442, Y - 3 328 844,835; № 5- координати: X - 5 126 953,397, Y - 3 328 788,423; № 6 - координати: X - 5 127 011,836, Y 3 328 671,683; № 7 - координати: X - 5 127 026,991, Y - 3 328 678,085.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру, рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Статтею 2 Закону України Про державний кордон України визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Таким чином прокурор вважає, що до інтересів держави безпосередньо належить захист та охорона державного кордону України, в тому числі, охорона прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, а протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги підриває обороноздатність держави, зокрема в умовах повномасштабної війни проти України.

Окрім того, як зазначив прокурор, згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, прокуратурою на адресу Одеської обласної державної адміністрації скеровано лист №15/1/1-1521-ВИХ-23 від 08.09.2023р., у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною державною адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на скасування в судовому порядку права комунальної власності та державної реєстрації спірної земельної ділянки.

На відповідний лист обласної прокуратури Одеська обласна державна адміністрація листом 18.09.2023р. №9568/7/01-46/9813/2-23 зазначила про те, що заходи щодо усунення вищезазначених порушень не вживались та не заперечує проти подачі відповідного позову органами прокуратури.

В обгрунтування прокурор також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18 (п.6.43), де зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Прокурор стверджує, що Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією як уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, протягом розумного строку не вжито ефективних заходів щодо захисту порушених інтересів держави за фактом незаконного вибуття з державної власності у комунальну власність земель оборони площею 0,4511 га, що є частиною ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5120883800:01:001:0204.

На підставі вищевикладеного прокурор зазначає, що ефективним засобом захисту державних інтересів у цих правовідносинах є звернення саме органів прокуратури до суду в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації.

Дослідивши матеріали справи, заслухав пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ч.ч.1, 2 ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Згідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

За ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за ст. 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 р. № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністерства оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Законами України Про оборону України (ст. 9) та Про Збройні Сили України (ст. 9) передбачено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріплений ст.13 Земельного кодексу України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).

Статтею 4 Закону України Про використання земель оборони визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях. При цьому, відчуження земельних ділянок віднесених до земель оборони може відбуватися виключно у порядку передбаченому вказаним Законом.

Тобто, відповідач наділений правом проводити інвентаризацію земель оборони лише у випадку передачі вказаних земель відповідачу відповідно до порядку встановленому чинним законодавством.

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України Про використання земель оборони землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Судом зазначено, що сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998р. Про прикордонний режим з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Питання демаркації державного кордону України з Молдовою врегульовані відповідним Положенням, затвердженим Законом України від 10.12.2003р. №1372-ІУ, відповідно до ст. 8 якого підсумковими документами демаркації державного кордону між Україною та Республікою Молдова, далі демаркаційні документи, є: протокол опис проходження лінії державного кордону; альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону України і прикордонними знаками; каталог координат і висот прикордонних знаків; протоколи прикордонних знаків; таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах.

За матеріалами справи, що рішенням Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 911-VIII від 22.06.2021 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5120883800:01:001:0671.

На виконання вказаного рішення ФОП ОСОБА_1 розроблено технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності (5120883 800:01:001:0671) територіальної громади в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, земельна ділянка запасу (земельна ділянка, яка не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

У ході проведення робіт по під час розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки загальною площею 34,0703 га сформовано 17 (сімнадцять) земельних ділянок та визначено код цільового призначення - 01.17 - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами).

Рішенням сесії Старокозацької сільської ради № 2487-УІП від 02.02.2023 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Старокозацької сільської ради, за адресою: Одеська область, Білгород- Дністровський район, Старокозацька сільська рада, кадастровий номер 5120883 800:01:001:0671, загальною площею 34,0703 га, із земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення « 16.00 землі запасу,(земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)» у межах та розмірах, визначених на схемі поділу на окремі ділянки , згідно додатку.

Судом встановлено, що відповідно до схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 площею 2,0000 га відносно державного кордону України та Республіки Молдова, виготовленої ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на запит обласної прокуратури від 06.08.2023 за № 15/1/1-1357ВИХ23 вбачається, що частина вищевказаної земельної ділянки площею 0,4511 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. Поворотні точки накладення на 50 метрову смугу мають наступні координати: № 1 - координати: X - 5 127 035,010, Y - 3 328 681,472; № 2 - координати: X - 5 126 943,577, Y 3 328 853,709; № 3 - координати: X - 5 126 934,143, Y- 3 328 849,748; № 4 - координати: X - 5 126 922,442, Y - 3 328 844,835; № 5- координати: X - 5 126 953,397, Y - 3 328 788,423; № 6 - координати: X - 5 127 011,836, Y 3 328 671,683; № 7 - координати: X - 5 127 026,991, Y - 3 328 678,085

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що рішення Старокозацької сільської ради № 2487-УІП від 02.02.2023 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 5120883 800:01:001:0671» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, п. 7 Переліку ділянок отриманих в результаті поділу земельної ділянки площею 34,0703 га (додаток до рішення Старокозацької сільської ради № 2487-УПІ від 02.02.2023), прийнято поза межами повноважень відповідної сільської ради, що визначені ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України..

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасувати рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району № 2487-УПІ від 02.02.2023 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 5120883800:01:001:0671, площею 34,0703 га та п. 7 додатку до вказаного рішення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га..

При цьому, суд звертає увагу на Указ Президента України від 18.08.2021р. №367/2021 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року "Про окремі питання реалізації державної політики у сфері захисту державного кордону", згідно з яким, зокрема, Кабінет Міністрів України має забезпечити протягом шести місяців спільно з органами місцевого самоврядування: а)проведення інвентаризації земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, із визначенням власників і користувачів земельних ділянок, кадастрових номерів (за наявності), цільового призначення та форми власності; б) організацію роботи щодо припинення права постійного користування земельними ділянками (або їх частинами) земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земель історико- культурного призначення шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, передбачивши забезпечення в установленому порядку погодження зміни меж земельних ділянок зазначеного вище призначення для їх передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України; в) вжиття заходів щодо вилучення (відчуження) земельних ділянок (або їх частин), наданих землекористувачам у постійне або тимчасове користування із земель державної та комунальної власності шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, зміни цільового призначення цих земельних ділянок та їх передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України; г) вжиття заходів щодо викупу з метою подальшої передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України земельних ділянок (або їх частин) та розміщених на них об`єктів нерухомого майна (або їх частин), які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб і знаходяться в межах земельних ділянок шириною 30 - 50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми;ґ) вжиття заходів щодо примусового відчуження з метою подальшої передачі в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України земельних ділянок (або їх частин) та розміщених на них об`єктів нерухомого майна (або їх частин), які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб і знаходяться в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, у разі недосягнення згоди з власниками зазначених земельних ділянок та розміщених на них об`єктів нерухомого майна щодо їх викупу; 5) забезпечити розроблення за участю органів місцевого самоврядування та затвердити державну цільову програму облаштування державного кордону, передбачивши в державному бюджеті необхідні видатки для її реалізації, зокрема щодо: а) завершення договірно-правового оформлення державного кордону та його облаштування, встановлення прикордонних знаків, прикордонних просік, будівництва інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, комунікацій Державної прикордонної служби України та їх утримання; 6) укріплення берегів української частини прикордонних водних об`єктів, повернення їхнього русла у попереднє положення відповідно до документів, зазначених у міжнародних договорах про режим державного кордону, та забезпечення стабільності лінії державного кордону України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Суд вважає за необхідне зауважити, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового 5 рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування па підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи положення ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо частини спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 0,4511 га, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, що розташована за межами населених пунктів Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування, як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр, п.п.3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012р., державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно п.50 Порядку ведення Державного земельного кадастру Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Відповідно до ч.6 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що скасування державної реєстрації земельної ділянки у даному випадку є способом захисту речового права Одеської обласної державної (військової) адміністрації щодо спірної земельної ділянки, оскільки без вжиття таких заходів в Державному земельному кадастрі буде зареєстрована ділянка з визначеними межами та поворотними точками, що позбавить можливість зареєструвати нову земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером, оскільки буде накладення земельних ділянок, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації з боку кадастрового реєстратора.

У постанові Верховного Суду від 14.05.2020р. у справі №908/394/19 зазначено, що під місцем розташування розуміють певне розташування у просторі. Для земельної ділянки таке місце розташування визначається за її координатами (точніше за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив`язці до існуючої геодезичної мережі.

Суд зазначає, що набуття прав власності щодо обмежено оборотоздатних земель усупереч закону особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

У випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим. У разі оформлення речових прав щодо обмежено оборотоздатних земель відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що порушені права та законні інтереси держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації підлягають захисту шляхом зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378020, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (адреса м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,4511, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 та має 6 поворотних точок за наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 127 035,010, Y - 3 328 681,472; № 2 - координати: X - 5 126 943,577, Y 3 328 853,709; № 3 - координати: X - 5 126 934,143, Y- 3 328 849,748; № 4 - координати: X - 5 126 922,442, Y - 3 328 844,835; № 5- координати: X - 5 126 953,397, Y - 3 328 788,423; № 6 - координати: X - 5 127 011,836, Y 3 328 671,683; № 7 - координати: X - 5 127 026,991, Y - 3 328 678,085.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виконувача обов`язків керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області у повному обсязі.

Досліджуючи наявність у Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури повноважень на звернення з даним позовом до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру).

Системне тлумачення положень ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019р. у справі № 923/35/19, від 23.07.2020р. у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).

У постанові Верховного Суду у справі № 910/11919/17 від 17.10.2018р. зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 3 5) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався з відповідним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Одеською обласною прокуратурою на адресу Одеської обласної державної адміністрації скеровано лист від 08.09.2023р. на №15/1/1-1521ВИХ-23, яким також повідомлено уповноважений орган про виявлені порушення. На відповідний лист обласної прокуратури Одеська обласна державна адміністрація листом 18.09.2023р. №9568/7/01-46/9813/2-23 зазначила про те, що заходи щодо усунення вищезазначених порушень не вживались та не заперечує проти подачі відповідного позову органами прокуратури.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як вбачається з матеріалів справи, що Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією як уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, протягом розумного строку не вжито ефективних заходів щодо захисту порушених інтересів держави за фактом незаконного вибуття з державної власності у комунальну власність земель оборони площею 0,4511 га, що є частиною ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5120883800:01:001:0204.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в даній справі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При винесені даного рішення суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІ Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району № 2487-УПІ від 02.02.2023 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 5120883800:01:001:0671, площею 34,0703 га та п. 7 додатку до вказаного рішення в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га..

3. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою 0,4511 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204, площею 2,0000 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

4. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378020, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (адреса м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0,4511, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5120883800:01:001:0204 та має 6 поворотних точок за наступними координатами: № 1 - координати: X - 5 127 035,010, Y - 3 328 681,472; № 2 - координати: X - 5 126 943,577, Y 3 328 853,709; № 3 - координати: X - 5 126 934,143, Y- 3 328 849,748; № 4 - координати: X - 5 126 922,442, Y - 3 328 844,835; № 5- координати: X - 5 126 953,397, Y - 3 328 788,423; № 6 - координати: X - 5 127 011,836, Y 3 328 671,683; № 7 - координати: X - 5 127 026,991, Y - 3 328 678,085.

5. Стягнути з Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (вул. Соборна, буд. 34, Старокозаче, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67730, код ЄДРПОУ 04378020) на користь Одеської обласної прокуратури (р\р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8052 грн.

Повний текст рішення складено 20 червня 2024 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	10.06.2024
Оприлюднено	24.06.2024
Номер документу	119870107
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою

Літвінов С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.06.2024 по справі 916/4451/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/4451/23

Рішення від 10.06.2024

Рішення
від 10.06.2024 по справі 916/4451/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ