Рішення

від 20.06.2024 по справі 922/1152/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1152/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕР ГЛЕН" доТовариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "МЕРЕЖА ОБ`ЄКТІВ" про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "РІВЕР ГЛЕН" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "УК "МЕРЕЖА ОБ`ЄКТІВ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 56.801,22 грн, пені в розмірі 4.173,78 грн, інфляційних втрат у розмірі 432,94 грн та 3% річних у розмірі 416,03 грн, а також судові витрати.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна від 10.02.2021 №99А2021/16 в частині сплати орендної плати в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 у справі №922/1152/24 позовну заяву ТОВ "РІВЕР ГЛЕН" залишено без руху

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2024 з урахуванням малозначності справи №922/1152/24 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача, проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ "РІВЕР ГЛЕН" (орендодавець) та ТОВ "УК "МЕРЕЖА ОБ`ЄКТІВ" (орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна від 10.02.2021 №99А2021/16 (надалі - Договір). Згідно з його умовами орендодавець зобов`язався на умовах, визначених Договором, передати орендарю в тимчасове платне користування дах приміщення №4 на шостому поверсі загальною площею 56,6 кв. м та башту підтримуючу димохід, яке розташоване за адресою: Україна, м. Харків, вул. Клочівська, 99А (літ. "И-5", надалі - Приміщення). В свою чергу орендар зобов`язався в порядку та на умовах цього Договору сплачувати на користь орендодавця орендну плату.

Згідно з підпунктом 1.2.1. пункту 1.2. Договору Приміщення передається орендарю на підставі Акта приймання-передачі, який підписується сторонами не пізніше 10.02.2021.

Строк користування орендарем Приміщення відповідно до Договору становить 35 місяців (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору орендар сплачує (компенсує) орендодавцю суми грошових коштів у вигляді: орендної плати та компенсації комунальних платежів.

Орендна плата сплачується шляхом щомісячної передоплати, а саме: 25 числа місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата. Орендодавець надає орендарю рахунок-фактуру для здійснення оплати не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата. У випадку неотримання такого рахунку за будь-яких причин, орендар зобов`язаний сплатити орендну плату на підставі цього Договору, в строки, вказані в цьому пункті (підпункт 3.2.2 пункту 3.2. Договору).

Підпунктом 3.4.2. пункту 3.4. Договору сторони погодили, що загальний розмір орендної плати Приміщення становить 4.000,00 грн з ПДВ. До складу орендної плати входять експлуатаційні платежі.

Згідно з підпунктами 3.6.1., 3.6.3. пункту 3.6. Договору орендар зобов`язаний щомісяця компенсувати на користь орендодавця вартість отриманих комунальних послуг, на умовах визначених даним Договором та цією статтею. Компенсація комунальних послуг здійснюється орендарем не пізніше 5 числа місяця, який слідує за оплачуваним, на підставі рахунків, наданих орендарю за 5 днів до дати оплати.

На виконання положень підпункту 1.2.1. пункту 1.2. Договору між сторонами був підписаний Акт прийому-передачі від 10.02.2021 до Договору, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування Приміщення.

Як зазначає позивач у позовній заяві, починаючи з моменту укладення Договору та підписання Акту приймання-передачі Приміщення, відповідач сплачував орендну плату та здійснював компенсацію вартості спожитих комунальних послуг. Проте, з кінця 2023 року відповідач припинив сплачувати платежі, а саме: не сплачено оренду плату за грудень 2023 та січень 2024, а також компенсацію вартості споживання комунальних послуг за жовтень-грудень 2023 та січень 2024. Внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 56.801,22 грн, яка складається з заборгованості з орендної плати в розмірі 5.290,32 грн та заборгованості з компенсації вартості спожитих комунальних послуг в розмірі 51.510,90 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно з частиною першою статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі Акту прийому-передачі від 10.02.2021 до Договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування Приміщення. Таким чином, у силу положень підпункту 3.4.1. пункту 3.4. Договору з 10.02.2021 відповідачу почала нараховуватися орендна плата та спожиті ним комунальні послуги (електроенергія).

Частиною першою статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору орендар сплачує (компенсує) орендодавцю суми грошових коштів у вигляді: орендної плати та компенсації комунальних платежів.

Підпунктом 3.4.2. пункту 3.4. Договору сторони погодили, що загальний розмір орендної плати Приміщення становить 4.000,00 грн з ПДВ.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату орендної плати за Договором від 20.11.2023 №РГ020110009 на суму 4.000,00 грн за грудень 2023 на суму та від 09.01.2024 №РГ009010001 на суму 1.290,32 грн за січень 2024.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 285 ГК України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу частини першої статті 291 ГК України не допускається.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати заборгованості з орендної плати в розмірі 5.290,32 грн, яка є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів. Крім того, неотримання відповідачем рахунків на оплату оренди не звільняє останнього від обов`язку сплатити орендну плату на підставі цього Договору, в строки, вказані в підпункті 3.2.2 пункту 3.2. Договору.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати за Договором у розмірі 5.290,32 грн не надано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5.290,32 грн заборгованості за Договором орендної плати.

Окрім заборгованості з орендної плати позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з компенсації вартості споживання комунальних послуг у загальному розмірі 51.510,90 грн за період жовтень 2023 - січень 2024 (враховуючи часткову переплату в розмірі 0,12 грн).

Згідно з підпунктами 3.6.1., 3.6.3. пункту 3.6. Договору орендар зобов`язаний щомісяця компенсувати на користь орендодавця вартість отриманих комунальних послуг, на умовах визначених даним Договором та цією статтею. Компенсація комунальних послуг здійснюється орендарем не пізніше 5 числа місяця, який слідує за оплачуваним, на підставі рахунків, наданих орендарю за 5 днів до дати оплати.

Виходячи з положень підпункту 3.6.3. пункту 3.6. Договору підставою для компенсації комунальних послуг є підтвердження факту надання орендодавцем орендарю відповідного рахунку.

Разом із позовною заявою на адресу відповідача були надіслані рахунки на оплату від 31.10.2023 №РГ031100010, від 30.11.2023 №РГ030110010, від 31.12.2023 №РГ031120001, від 31.01.2024 №РГ031010013 на компенсацію вартості споживання комунальних послуг. А отже, строк щодо оплати таких рахунків станом на момент розгляду справи є таким, що настав.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації вартості споживання комунальних послуг у загальному розмірі 51.510,90грн за період жовтень 2023 - січень 2024 (враховуючи часткову переплату в розмірі 0,12 грн) також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4.173,78 грн, інфляційній втрати в розмірі 432,94 грн та 3% річних у розмірі 416,03 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 3.684,92грн, 3% річних у сумі 367,35 грн та інфляційних втрат у сумі 367,65 грн, нарахованих за прострочення сплати рахунків з компенсації вартості комунальних послуг за період жовтень 2023 - січень 2024 суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами 3.6.1., 3.6.3. пункту 3.6. Договору орендар зобов`язаний щомісяця компенсувати на користь орендодавця вартість отриманих комунальних послуг, на умовах визначених даним Договором та цією статтею. Компенсація комунальних послуг здійснюється орендарем не пізніше 5 числа місяця, який слідує за оплачуваним, на підставі рахунків, наданих орендарю за 5 днів до дати оплати.

Виходячи з положень підпункту 3.6.3. пункту 3.6. Договору прострочення оплати вартості отриманих комунальних послуг починається з шостого дня місяця, який слідує за оплачуваним за умови надання орендарю рахунків за 5 днів до дати оплати. Також підпунктом 3.6.3. пункту 3.6. Договору не визначений порядок надання рахунків позивачем відповідачу.

Разом із тим, підпунктами 7.5.1., 7.5.2., 7.5.4., 7.5.5. пункту 7.5. Договору передбачено, що повідомлення , які надсилаються стороні для виконання Договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі та завірені підписами представниками сторін, які мають на це очевидні або фактичні повноваження. Зазначені повідомлення будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур`єром та вручені особисто; за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку або кур`єрської служби. Усі повідомлення надсилаються на адреси та за номерами сторін, зазначені в розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" Договору, або на такі інші адреси та за номерами, які будуть повідомлені стороною. Подані вище правила цієї статті застосовуються, якщо інші спеціальні положення не встановлені Договором.

Суд зазначає, що в даному випадку матеріали справи не містять, а позивачем разом із позовною заявою не надано доказів надання відповідачу рахунків на компенсацію комунальних послуг, зокрема, шляхом надсилання таких рахунків за місцезнаходженням відповідача засобами поштового зв`язку листом з описом вкладення до моменту надіслання позовної заяви з додатками, тобто до 04.04.23024 року (опис вкладення 04.04.2024)

Суд не приймає додані до позовної заяви роздруківки скіншотів із служби електронної пошти "Zibra", в якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем рахунків на компенсацію комунальних послуг, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

За приписами статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Наведені норми права свідчать про те, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці, зокрема, його наведено у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначено, що Верховний Суд дотримується послідовної правової позиції, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах.

При цьому Верховний Суд також врахував, що відсутність електронного цифрового підпису у відповідних документах свідчить про те, що зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення інформації.

Верховний Суд також зазначив, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного СУДУ від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20.

Із наданих відповідачем роздруківок електронного листування неможливо встановити якого саме змісту рахунки, файли яких зазначені у вкладеннях, були предметом листування. Крім того, надані роздруківки з електронної пошти не містять відомостей щодо наявності електронного підпису на відповідних повідомленнях, в тому числі вкладеннях, що надавало б змогу підтвердити таке листування саме з уповноваженою особою відповідача. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що роздруківки скріншотів яких наявні в матеріалах справи, створювалися у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", та що вони підписувалися електронним підписом, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, уповноваженими на те особами (з можливістю ідентифікувати підписантів).

Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправників відповідних повідомлень, а зміст таких документів не захищений від внесення правок та викривлення.

Як вже зазначалось вище сторонами було визначено порядок надсилання повідомлень, а саме Підпунктами 7.5.1., 7.5.2., 7.5.4., 7.5.5. пункту 7.5. Договору передбачено, що повідомлення , які надсилаються стороні для виконання Договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі та завірені підписами представниками сторін, які мають на це очевидні або фактичні повноваження. Зазначені повідомлення будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур`єром та вручені особисто; за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку або кур`єрської служби.

Згідно з положеннями статей 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В позовній заяві позивач зазначає, що граничними строками оплати вартості компенсації комунальних послуг за жовтень 2023 є 15.11.2023, за листопад 2023 - 18.12.2023, за грудень 2023 - 15.01.2024. Натомість, як вже було зазначено вище, належних та допустимих доказів надання (засобами поштового зв`язку) відповідачу рахунків на оплату за 5 днів до дати оплати матеріли справи не місять, а містять лише опис вкладення від 04.04.2024 року за яким було надіслано позовну заяву з додатками.

Відсутність доказів надсилання рахунків за компенсацію вартості спожитих комунальних послуг за жовтень 2023, листопад 2023, грудень 2023, січень 2024 до моменту звернення позивача до Господарського суду з цим позовом (за 5 днів до дати їх оплати), унеможливлює перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань пені, відсотків річних та інфляційних по кожному місяцю окремо, оскільки в матеріалах справи містяться докази надіслання, як вже зазначалось вище від 04.04.2024 року ( опис надіслання позову з додатками).

За таких обставин, здійсненні позивачем нарахування пені в сумі 3.684,92грн, 3% річних у сумі 367,35 грн та інфляційних втрат у сумі 367,65 грн, нарахованих за прострочення сплати рахунків з компенсації вартості комунальних послуг за період жовтень 2023 - січень 2024, задоволенню не підлягають, у зв`язку з тим, що прострочення зобов`язання за сплату вартості комунальних послуг виникло після 04.04.2024 року, тобто пізніше ніж період який зазначено позивачем .

Щодо решти позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за грудень 2023 та січень 2024, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачено нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань щодо здійснення платежів. Так, згідно з підпунктом 5.1.1. пункту 5.1. Договору у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання, яке передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, або, якщо який-небудь платіж по Договору буде прострочено орендарем, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на час порушення зобов`язання, за кожен календарний день прострочення.

Також, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіркою наведених у позовній заяві розрахунків пені на суму 488,86 грн, 3% річних у сумі 48,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 65,29 грн судом встановлено, що такі розрахунки виконані позивачем у відповідності до положень чинного законодавства та є арифметично правильними. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача: заборгованості з орендної плати в розмірі 5.290,32 грн; заборгованості з компенсації вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 51.510,90 грн; пені в сумі 488,86 грн, 3% річних у сумі 48,68 грн та інфляційних втрат у розмірі 65,29 грн. В частині стягнення пені в сумі 3.684,92 грн, 3% річних у сумі 367,35 грн та інфляційних втрат у сумі 367,65 грн суд відмовляє, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог у цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2.811,52 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (216,48 грн) залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ "МЕРЕЖА ОБ`ЄКТІВ" (Україна, 61052, Харківська обл., м. Харків, пров. Лопанський, буд. 1, код ЄДРПОУ 41819831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕР ГЛЕН" (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Громадянська, буд. 11/33, код ЄДРПОУ 42933726):

- заборгованість з орендної плати в розмірі 5.290,32 грн;

- заборгованість з компенсації вартості спожитих комунальних послуг у розмірі 51.510,90 грн;

- пеню в сумі 488,86 грн;

- 3% річних у сумі 48,68 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 65,29 грн;

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.811,52 грн.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "20" червня 2024 р.

СуддяН.С. Добреля