Ухвала

від 17.06.2024 по справі 926/1214/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р о з г л я д у

17 червня 2024 року Справа № 926/1214/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина"

до Приватного підприємства "Мега-Крокус"

про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 39042,40 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Приватного підприємства "Мега-Крокус" про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 39042,40 грн.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами були укладені Договори №3 від 19 лютого 2019 року та №13 від 01 жовтня 2020 року про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація. На виконання умов укладених договорів позивач надав відповідачу послуги, а останній їх прийняв без заперечень, що підтверджується підписаними актами здачі-прийняття робіт. Однак, як стверджує позивач, відповідач оплату за надані послуги не оплатив повністю чим порушив взяті на себе зобов`язання, що у свою чергу призвело до наявності у відповідача перед позивачем заборгованості на загальну суму 24345,98 грн яку позивач просить суд стягнути з відповідача у примусовому порядку разом з нарахованими інфляційними втратами у розмірі 12083,20 грн та трьох процентів річних у розмірі 2613,22 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2024 року, справу №926/1214/24 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 03 травня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" до Приватного підприємства "Мега-Крокус" про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 39042,40 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 01 травня 2024 року за вх.№ 1214 - залишено без руху.

06 травня 2024 року представник позивача через систему Електронний суд подав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№1259).

Ухвалою суду від 07 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27 травня 2024 року. Зобов`язано відповідача надати вичерпну відповідь на запитання позивача у формі заяви свідка: - Чи сплачував відповідач за послуги, надані згідно актів №ОУ-0000011 від 31 січпя 2020 року на суму 4208,10 грн (з ПДВ), №ОУ-0000020 від 29 лютого 2020 року на суму 3360,66 грн (з ПДВ), №ОУ-0000109 від 30 листопада 2020 року на суму 8157,26 грн (з ПДВ), №ОУ-0000124 від 31 грудня 2020 року на суму 8619,96 грн (з ПДВ), загальною сумою 24345,98 грн?

20 травня 2024 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (вх. №1442), в якому останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, враховуючи ті обставини, що позивач у справі №926/1790/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" до Приватного підприємства "Мега-Крокус" про стягнення заборгованості в сумі 103908,00 грн визнав факт проведення оплати послуг за Договорами №3 від 19 лютого 2019 року та №13 від 01 жовтня 2020 року про надання послуг з поводження із безпечними сміттям і відходами та їх утилізація на загальну суму 24345,98 грн. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13 липня 2023 року у справі №926/1790/23 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2023 року. Так, відповідач вважає, що встановлені обставини у справі №926/1790/23 мають преюдиційне значення для справи №926/1214/24, а позивач протиправно намагається повторно стягнути кошти з відповідача.

Додатково, відповідач вказав, що не може надати в порядку опитування ніяких інших пояснень з питання розрахунку між сторонами, ніж ті, що встановлено рішеннями судів у справі №926/1790/23, які набрали законної сили.

Водночас, 20 травня 2024 року представник Приватного підприємства "Мега-Крокус" подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. №1441).

24 травня 2024 року представник позивача через систему Електронний суд подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №1507), в якому позивач вказує про недобросовісну поведінку відповідача. Позивач вважає, що поведінка відповідача, який спочатку у відзиві на позов у справі №926/1790/23 стверджував, що відповідно до платіжних доручень №102 від 30 вересня 2021 року, №205 від 08 грудня 2021 року, №156 від 30 грудня 2021 року здійснив оплату фактично наданих йому послуг з утилізації сміття за Договором №Ю-424 від 14 вересня 2021 року, а у теперішній справі стверджує протилежне, що свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку, та є фактично введенням суду в оману.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 07 травня 2024 року №926/1214/24 в частині подання заяви свідка із вичерпною відповіддю на запитання, про що постановити окрему ухвалу, оскільки на момент подання відповіді на відзив позивач не отримував копії заяви свідка від відповідача із відповіддю на вказане запитання.

27 травня 2024 року, перед початком судового засідання, від представника позивача до суду надійшло через підсистему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №1534), у зв`язку із неможливістю представника позивача бути присутнім на судовому засіданні 27 травня 2024 року о 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року постановлено: відкласти розгляд справи по суті на 17 червня 2024 року; визнати явку сторін по справі у судове засідання 17 червня 2024 року о 10 годині 30 хвилин обов`язковою; повторно зобов`язати відповідача надати вичерпну відповідь на запитання позивача у формі заяви свідка: - Чи сплачував відповідач за послуги, надані згідно актів №ОУ-0000011 від 31 січпя 2020 року на суму 4208,10 грн (з ПДВ), №ОУ-0000020 від 29 лютого 2020 року на суму 3360,66 грн (з ПДВ), №ОУ-0000109 від 30 листопада 2020 року на суму 8157,26 грн (з ПДВ), №ОУ-0000124 від 31 грудня 2020 року на суму 8619,96 грн (з ПДВ), загальною сумою 24345,98 грн?; встановити відповідачеві строк для подання відповіді на запитання до 12 червня 2024 року; попередити відповідача, що за невиконання вимог ухвали суду та у разі неявки уповноваженого представника у призначене судове засідання, до нього буде застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у відповідності до статті 135 ГПК України; попередити позивача, що у разі повторної неявки уповноваженого представника у судове засідання, господарським судом буде постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у відповідності до статті 226 ГПК України.

10 червня 2024 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву свідка (вх. №1693), в якому останній, як директор Приватного підприємства "Мега-Крокус" надає наступного змісту відповідь на запитання позивача: «…Я, як свідок , підтверджую достовірність обставин, що було встановлено рішеннями суду у справі № 926/1790/23, що набули законної сили та погашення заборгованості за актом ОУ-0000011 від 31 січня 2020 року на суму 4208,10 грн, актом ОУ-0000020 від 29.02.2020 на суму 3360,66 грн, актом ОУ-0000109 від 30 листопада 2020 року на суму 8157,26 грн, актом ОУ-000124 від 31 грудня 2020 року на суму 8619,96 грн, загальною сумою 24345,98 грн».

Окрім того, представник відповідача у черговий раз звертає увагу суду на те, що саме позивач намагається ввести суд в оману, оскільки у справі № 926/1214/24 позивач намагається повторно стягнути сплачені кошти у розмірі 24345,98 грн.

Сторони по справі явку належних представників у судове засідання 17 червня 2024 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, 17 червня 2024 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача (вх. №1736), у зв`язку із тим, що за станом здоров`я представник відповідача не може прибути у судове засідання. До поданої заяви, представник відповідача долучив скан-копію довідки Комунального некомерційного підприємства «Вікнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» АЗПСМ м. Заставна від 17 червня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 11 червня 2024 року знаходиться на амбулаторному лікуванні.

Водночас, 17 червня 2024 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1617), у зв`язку із сімейними обставинами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" без розгляду, з огляду на наступне.

Ухвалою від 27 травня 2024 року суд визнав явку сторін по справі обов`язковою у судове засідання 17 червня 2024 року о 10 годині 30 хвилин та попередив позивача, що у разі повторної неявки уповноваженого представника у судове засідання, господарським судом буде постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у відповідності до статті 226 ГПК України.

Сторони по справі, були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа від 29 травня 2024 року, з яких вбачається, що документ в електронному вигляді «Відкладення розгляду справи (спрощене, по суті)» від 27 травня 2024 року по справі №926/1214/24 були надіслані одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" та Приватному підприємству "Мега-Крокус" до їх електронних кабінетів.

Необхідність визнання явки сторін по справі обов`язковою була зумовлена тим, що відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №1442 від 20 травня 2024 року) вказав, що підприємство сплатило позивачу кошти у розмірі 24345,98 грн згідно платіжного доручення №102 від 30 вересня 2021 року і хоча в призначенні платежу вказується оплата послуг згідно договору №Ю-424 від 14 вересня 2021 року, однак, судовими рішеннями у справі №926/1790/23 встановлювалась обставина того, що означені кошти не відносились до оплати за договором №Ю-424 від 14 вересня 2021 року. Додатково, відповідачем було долучено відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" у справі №926/1790/23, де останній зазначав, що сплачені відповідачем кошти у розмірі 24345,98 грн згідно платіжного доручення №102 від 30 вересня 2021 року попри призначення платежу фактично були сплачені за актами: №ОУ-0000011 від 31 січня 2020 року на суму 4208,10 грн (договір №3 від 19 лютого 2019 року), №ОУ-0000020 від 29 лютого 2020 року на суму 3360,66 грн (договір №3 від 19 лютого 2019 року), №ОУ-0000109 від 30 листопада 2020 року на суму 8157,26 грн (договір №13 від 01 жовтня 2020 року), №ОУ-0000124 від 31 грудня 2020 року на суму 8619,96 грн (договір №13 від 01 жовтня 2020 року).

Натомість, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву (вх. №1507 від 24 травня 2024 року) зазначив про введення відповідачем суду в оману, оскільки у справі №926/1790/23 відповідач посилався на те, що сплачені кошти у сумі 24345,98 грн оплачувались ним за договором №Ю-424 від 14 вересня 2021 року, а тому позивач не вважає, що повторно стягує з відповідача кошти.

Задля з`ясування дійсності не тільки сплати Приватним підприємством "Мега-Крокус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" коштів у розмірі 24345,98 грн, а і за якими договорами все ж позивач здійснив зарахування отриманих коштів, у суду виникла необхідність заслухати у першу чергу позицію позивача задля дотримання судом основних засад господарського судочинства і ухвалення справедливого, неупередженого та своєчасного рішення.

Означене вище стало причиною неможливості вирішенню справи за наявними матеріалами та за відсутності позивача без заслухання його позиції у судовому засіданні.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частин 1 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Попри викладені вище норми чинного законодавства, у той же час, положеннями частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов`язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з`ясувати, чи не перешкоджає нез`явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов`язаний надавати оцінку наявності такої можливості.

Судом встановлено, що 27 травня 2024 року представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №1534), у зв`язку із неможливістю представника позивача бути присутнім на судовому засіданні 27 травня 2024 року о 11 годині 00 хвилин.

Разом з тим, враховуючи неможливість ухвалення справедливого та неупередженого рішення неявка позивача у судове засіфдання перешкоджала належному вирішенню спору, у зв`язку із викладеним вище судом було визнано явку сторін по справі обов`язковою.

Натомість, представник позивача у черговий раз повідомив суд про неможливість прибути у призначене судове засідання подавши відповідне клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1617 від 17 червня 2024 року) за 5 хвилин до початку призначеного ухвалою суду від 27 травня 2024 судового засідання. Причини неможливості прибути у судове засідання представник позивача посилається на сімейні обставини.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач самостійно подав до суду клопотання про відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 травня 2024 року задоволено подане позивачем клопотання та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Тобто, позивач повинен був бути обізнаний про строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та міг сприяти дотримання судом визначених чинним законодавством строків розгляду справи, або ж заявити клопотання про перехід розгляду справи зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.

За змістом пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Аналогічний висновки викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17 березня 2023 року у справі № 910/17906/21, від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності (вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 904/11028/15 (904/6582/21).

Однак, суд вважає за необхідне звернутися до практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21, де зазначено, що якщо нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов`язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов`язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов`язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов`язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез`явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що суд після поданого позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №1534 від 27 травня 2024 року) визнав явку позивача обов`язковою та попередив, що у разі повторної неявки представника позивача суд залишить позовну заяву без розгляду.

Хоча, зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

Однак, у свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 січня 2022 року у справі №905/458/21 надано характеристику положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм.

Так, у теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.

Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.

Проаналізувавши положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду.

Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Як уже зазначалося, пункт 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому, положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 лютого 2024 року у cправі №910/16715/21.

За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

У відповідності до постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 13 березня 2018 року у справі №910/3987/17 судом відхиллено твердження скаржника про порушення судом статті 77 Господарського процесуального кодексу України, що виявилось у незадоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку у судове засідання повноважного представника, суд обґрунтовано виходив з того, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1 - 5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, а неможливість заміни такого представника і неможливість розгляду справи без участі представника у судовому засіданні підлягають доведенню учасником судового процесу на загальних підставах згідно із статтями 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, у разі неможливості представника позивача (директора) взяти участь у судовому засідання, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом враховано, що причини неявки представника відповідача у судове засідання 17 червня 2024 року є поважними, оскільки підтверджуються належними доказами, а саме скан-копію довідки Комунального некомерційного підприємства «Вікнянський центр первинної медико-санітарної допомоги» АЗПСМ м. Заставна від 17 червня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 11 червня 2024 року знаходиться на амбулаторному лікуванні.

Натомість, причина неможливості з`явитись в судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина", а саме: «по сімейним обставинам» не підтверджена будь якими належними, допустимими і достовірними доказами та не обґрунтовано чим саме дані обставини перешкоджають взяти участь у судовому засіданні до прикладу в режимі відеоконференції, як це передбачено статтею 197 Господарського процесуального кодексу України або ж залучити до участі будь якого іншого уповноваженого представника, а тому суд з врахуванням положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України самостійно визнає факт поважності причин неможливості з`явитись в судове засідання.

Враховуючи викладене вище в сукупності, з урахуванням того, що позивач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, беручи до увагу повторну неявку представника позивача у судове засідання з причин, які непідтверджені будь якими належними та допустимими доказами, з урахуванням можливості позивача залучити інших представників задля представлення його прав та інтересів в суді при розгляді справи №926/1214/24, враховуючи строки розгляду справи, а також те, що нез`явлення позивача перешкоджає вирішенню спору за наявними матеріалами, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх. №1614 від 17 червня 2024 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Здійснюючи тлумачення вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 березня 2023 року у справі № 910/17906/21 сформулював висновок, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Також, необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без розгляду не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (до такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/8816/19, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №910/18360/19).

Враховуючи все викладене вище в сукупності, зважаючи на те, що позивач сам ініціював розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін та повинен був бути обізнаний про строки розгляду справи в межах спрощеного провадження, з урахуванням того, що між сторонами виник спір щодо заборгованості, яку відповідач сплатив позивачу, однак позивач не визнає факт зарахування отриманих коштів до укладених спірних договорів і кожен зі сторін по справі стверджують про недобросовісні дії один одного та введення суду воману, оскільки у суду виникла неможливість розгляду справи за відсутності позивача який двічі не з`являвся у судові засідання та належними, допустимими та достовірними доказами не підтвердив поважність причин неявки, оскільки позивач не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами, то суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Підпунктом 4 пункту 1 статті 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи викладене вище, витрати зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом, суд покладає на позивача у справі з огляду на підпункт 4 пункту 1 статті 7 Закону України Про судовий збір .

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись статтями 129, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина" до Приватного підприємства "Мега-Крокус" про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 39042,40 грн.

Повний текст ухвали складено та підписано 20 червня 2024 року.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Олександр ТИНОК