Ухвала

від 20.06.2024 по справі 910/11334/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11334/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Київської митниці

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Сітайло Л. Г., Шаптала Є. Ю.

від 15.04.2024

за позовом Приватного підприємства "АЗС Онлайн"

до Київської митниці, Державної казначейської служби України

про стягнення 7 944 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АЗС Онлайн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у порядку статті 1173 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/11334/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 15.04.2024 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/11334/23. Ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Присудив до стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АЗС Онлайн" 708 000,00 грн збитків. У задоволенні решти позову відмовив.

09 травня 2024 року Київська митниця звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/11334/23, в якій просила вказане судове рішення скасувати в тій частині, в якій позов задоволено, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у справі № 910/11334/23 - залишити без змін.

Ухвалою від 17.05.2024 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу Київської митниці на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом:

- належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосував суд апеляційної інстанції, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 15.04.2024 у справі № 910/11334/23;

- подання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/11334/23 у сумі 16 992,00 грн.

Скаржнику роз`яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

31 травня 2024 року через Електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Київська митниця подала до Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій уточнено, що ухвалюючи постанову від 15.04.2024 у справі № 910/11334/23 Північний апеляційний господарський суд не дотримався приписів статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 75, 77 Господарського процесуального кодексу України, порядок застосування яких роз`яснено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (із вказівкою, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 923/700/17). Також Київська митниця зазначає, що Північний апеляційний господарський суд неправильно застосував положення статті 261 Цивільного кодексу України, оскільки не врахував, що у даному випадку мова йшла не про строк звернення з відповідною вимогою до суду, тобто не про встановлений законом строк, а про строк пред`явлення претензії сторонами договору, що був самостійно визначений ними, відтак, на такий строк не поширюються норми законодавства (пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України), оскільки він самостійно встановлений сторонами та не змінювався у встановленому укладеним між сторонами договору порядку (відповідних додаткових угод позивачем не надано). При цьому Київська митниця посилається на постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 927/805/18 та від 05.07.2023 у справі № 910/15496/20 (із вказівкою, що аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц). Щодо сплати судового збору Київська митниця, з посиланням на статтю 129 Конституції України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, частину 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", практику ЄСПЛ, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (із вказівкою, що аналогічного висновку Верховний Суд дійшов в ухвалах від 15.04.2021 у справі № 826/3676/18, від 21.07.2021 у справі № 460/3026/20, від 25.08.2021 у справі № 9901/335/21, від 21.04.2022 у справі № 640/5568/21 та ін.) просить Суд врахувати, що на даний час вона не має можливості взяти бюджетні фінансові зобов`язання за КЕКВ 2800 зі сплати судового збору через тимчасову відсутність коштів у поточному місяці та відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/11334/23.

Розглянувши клопотання Київської митниці про відстрочення сплати судового збору, Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Верховний Суд зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Виходячи з положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або 2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, клопотання Київської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Суд також вважає за необхідне наголосити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зробила відповідні висновки, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням положень частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як було зазначено, частина 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Аналогічне положення закріплено в частині 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частина 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отже, вказана норма права без відсилки до статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає можливість зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат. У той же час Господарський процесуальний кодекс України не містить подібних положень до тих, які закріплені у частині 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказане свідчить про відмінність правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/11334/23 та надання Київською митницею документів, що підтверджують сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/11334/23 у сумі 16 992,00 грн.

При цьому Суд звертає увагу, що наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини 4 статті 174 та частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями статями 119, 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Продовжити Київській митниці строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не перевищує десять днів з дня вручення цієї ухвали.

2. Роз`яснити Київській митниці, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений Судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко