Ухвала

від 20.06.2024 по справі 910/15043/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15043/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 (в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27 987 786,00 грн)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024

у справі № 910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21, окрім іншого, відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27 987 786,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 ; постановити нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму 27987786 грн та внести зміни до реєстру вимог кредиторів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21 залишено без змін в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 на суму 27 987 786 грн.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу поновити строк на касаційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/15043/21 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 та постановити нове рішення, яким додатково визнати додатково грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» у справі про банкрутство № 910/15043/21 на суму 27 987 78,00 гривень та внести зміни до реєстру вимог кредиторів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15043/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.06.2024.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 4 статті 293 цього Кодексу.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 22.05.2024, повний текст постанови складено 23.05.2024, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 12.06.2024. Проте, касаційна скарга подана скаржником через систему «Електронний суд» 18.06.2024, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/15043/21, оскільки вона не отримувала повного тексту оскаржуваної постанови, а ознайомилася з ним у Єдиному державному реєстрі судових рішень за власною ініціативою лише 11.06.2024, тому наявні достатні підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповід-ного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, не залежали від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС): "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з пунктом 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/15043/21 надіслано судом в електронний кабінет представника ОСОБА_1 - адвоката Новака Андрія Ігоровича та доставлено в Електронний кабінет одержувача 23.05.2024 16:52. Зазначені обставини підтверджується Довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до частини 7 статті 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/15043/21 вважається врученою ОСОБА_1 23.05.2024, а отже двадцятиденний строк з дня вручення скаржнику судового рішення з можливістю поновлення такого строку на касаційне оскарження на підставі частини 2 статті 288 ГПК України сплив 12.06.2024, тоді як касаційну скаргу подано 18.06.2024.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, а також не зазначено об`єктивних та непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з проце-суальних строків.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 292 ГПК України:

- Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

- Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

- Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/15043/21 підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків шляхом наведення інших поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Також, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно пп. 10 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом судовий збір становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно пп. 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство судовий збір становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, з заявою про визнання грошових вимог на суму 27 987 786,00 грн ОСОБА_1 звернулася у 2024 році (з врахуванням заяви про збільшення грошових вимог).

Згідно Закону України "Про державний бюджет України" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році складає 3028,00 грн.

Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 (в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27 987 786,00 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, сума судового збору становить 12 112,00 грн (3028,00 грн х 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 200%).

Водночас Верховний Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку. У зв`язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 9 689,60 грн (12 112,00 грн х 0,8).

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник має сплатити судовий збір в сумі 9 689,60 грн.

Проте матеріали касаційної скарги взагалі не містять доказів сплати судового збору у встановлених нормами Закону України "Про судовий збір" порядку і розмірі, що підтверджується актом Верховного Суду від 19.06.2024 №32.1-13/318.

Також, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 час-тини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального пра-ва чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 час-тини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального пра-ва чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рі-шення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рі-шення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного за-стосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесу-ального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржниця посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження.

В обґрунтування вказаної підстави скаржниця зазначає, що наразі не існує сформованої позиції Верховного Суду щодо можливості повторного звернення особи із заявою із кредиторськими вимогами, обґрунтованою новими обставинами чи доказами, попри наявність позитивних правових висновків, викладених у постановах судів апеляційної інстанції та Пленуму Верховного Суду України, наведених за текстом цієї скарги. Натомість, з системного тлумачення норм матеріального права вбачається, що кредитори наділені відповідним правом повторного звернення із грошовими вимогами, а рішення судів першої та апеляційної інстанції є протиправними, оскільки зводяться до хибного тлумачення положення законодавства в цьому розрізі та суттєво обмежують права кредитора у справі про банкрутство.

Проте, суд зауважує, що скаржниці необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 9 689,60 грн;

-- надати суду клопотання/заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав, які відмінні від тих що зазначені у раніше поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,

- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

- код класифікації доходів бюджету - 22030102,

- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними аргументи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 (в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27 987 786,00 грн) та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/15043/21.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 (в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27 987 786,00 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/15043/21 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження;

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 9 689,60 грн;

-- надати суду клопотання/заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з підстав, які відмінні від тих що зазначені у раніше поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження.

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков