Рішення

від 18.06.2024 по справі 357/1279/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1279/24

Провадження № 2/362/1352/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2024 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марчука О.Л.,

при секретарі Неділько А.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Новікової Н.І.,

представника відповідача адвоката Борисенка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гребінківської селищної ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовом у якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки за вказаною адресою, що належали її спадкодавцю.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що після смерті її матері, вона як спадкоємець за законом звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини у вигляді вказаних трьох об`єктів нерухомого майна; однак, нотаріусом було відмовлено у цьому через відсутність відповідної реєстрації права власності померлої на дане спадкове майно (а.с. 129 133).

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з викладених у заяві підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо вимог позову та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що спадкодавець позивачк за життя не набула права власності на усі три вказані об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою суду від 17 травня 2024 року за підсумками підготовчого судового засідання відмовлено в задоволенні клопотання представника позивачки про залучення до участі у справі в якості третьої особи Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори (а.с. 150).

Вислухавши вступне слово позивачки і представників сторін та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.07.2020 року (а.с. 8).

З матеріалів спадкової справи № 176/2021 до майна померлої ОСОБА_2 вбачається, що спадкоємцем померлої за законом є її дочка позивач у даній справі ОСОБА_1 (а.с. 156 177).

Позивачка звернулися до нотаріуса з метою прийняття та оформлення спадщини за законом після померлого спадкодавця.

Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О.М. від 12.12.2023 року вих. № 4275/02-31 позивачці відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою, оскльки спадкоємцем не подано документів необхідних для вчинення такої нотаріальної дії (а.с. 177).

Норми статті 3 Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачають, що державна реєстрація прав є обов`язковою; інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав; права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Зазначений закон набрав чинності в серпні 2004 року.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено,що обов`язковійдержавній реєстраціїпідлягають речовіправа таобтяження нанерухоме майно,розміщене натериторії України,що належитьфізичним таюридичним особам,державі вособі органів,уповноважених управлятидержавним майном,іноземцям таособам безгромадянства,іноземним юридичнимособам,міжнародним організаціям,іноземним державам,а такожтериторіальним громадамв особіорганів місцевогосамоврядування,а саме: право власності на нерухоме майно та земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Як вбачається із досліджених судом матеріалів технічного паспорту та інвентаризаційної справи на спадковий житловий будинок, його було побудовано у 1996 році, а інші господарські будівлі у 1996 і 1998 роках (а.с. 13 18, 24 30).

Вказана обставина також підтверджується відомостями технічної документації за змістом якої матері позивачки було надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 19 22).

Тобто, на момент виникнення у спадкодавця позивачки прав на спірне нерухоме майно 1996 1998 роки, діяв Цивільний кодекс Української РСР від16.12.1922року, положення якого не передбачали обов`язкової реєстрації прав на нерухоме майно.

При цьому, суд враховує обставини зміни адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», внаслідок чого станом на дату постановлення цього рішення суду село Лосятин розташоване в адміністративних межах Гребінківської селищної територіальної громади Білоцерківського району Київської області.

Отже, суд приходить до висновку, що права спадкодавця позивачки на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 були дійсними, оскільки на момент виникнення вказаних прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стосовно двох земельних ділянок, суд враховує наступне.

Норма статті 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною станом на дату смерті спадкодавця передбачала, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому,у пункті10постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30.05.2008року №7«Про судовупрактику усправах про спадкування» роз`яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Як вбачається із доданої до позову копії правовстановлюючого документу, рішенням № 50 від 04 червня 2008 року Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, матері позивачки ОСОБА_2 було передано із земель запасу безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,55 гектарів з яких:

- 0,2500 гектрарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- 0,3000 гектрарів для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48).

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України (в редакції, що діяла станом на дату смерті спадкодавця),однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки була безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Отже, за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України спадкодавець позивачки безоплатно набула право власності на земельну ділянку площею 0,55 гектарів з яких:

- 0,2500 гектрарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

- 0,3000 гектрарів для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, зазначена обставина також в повному обсязі підтверджується документами технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки (згідно рішення Лосятинської сільської ради) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, громадянці ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (а.с. 40 64, 69).

Зокрема, із вказаних документів технічної документації вбачається, що було встановлено на місцевості та погоджено межі земельної ділянки, а також, вказаним двом земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери та (а.с. 63, 64).

Натомість, матір позивачки не встигла закінчити процес оформлення вказаних земельних ділянок на своє і`я та отримати відповідні державні акти.

Відповідно достатті 1216ЦК Україниспадкуванням єперехід правта обов`язків(спадщини)від фізичноїособи,яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому суд враховує, що спадкодавець позивачки за життя не встиг оформити право власності на спадкове нерухоме майно відповідно до вимог законодавства, що діяло станом на дату його смерті.

Отже, та обставина, що спадкодавець позивачки за життя не встиг оформити право власності на вказаний житловий будинок і дві земельні ділянки належним чином не є достатньою підставою для відмови у визнанні за його спадкоємцем права власності на вказане нерухоме майно, яке залишились після смерті її матері.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що право позивачки щодо спадкування підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на вказане нерухоме майно.

За таких обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», статтями 3, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 549 ЦК УРСР, статтями 328, 1218, 1266, 1268 ЦК України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 95, 133, 142, 197, 198, 200, 206, 258, 259, 263 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов.

В порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2500 гектрарів для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221484601:01:030:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім).

В порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,3000 гектрарів для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221484601:01:030:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (сорок сім).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення 20 червня 2024 року.