Рішення

від 18.06.2024 по справі 369/2489/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2489/22

Провадження № 2/369/496/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Херенковій К. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/2489/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «ДАЛІЗ ФІНАНС», про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у липні 2021 року мала на меті отримати невелику позику на споживчі цілі. 30 липня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики,, за умовами якого позивач отримала грошові кошти на суму 322963,04 грн, що на укладення договору було еквівалентно 12012,00 дол. США. Договір укладений на строк до 30 серпня 2023 року. В забезпечення виконання умов договору позики сторони уклали також договір іпотеки, предметом якого стала земельна ділянки площею 0,0388 га, кадастровий номер 32107000000:01:005:0022, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач наголошує на тому, що в момент укладення договору перебувала у стресі внаслідок психологічного тиску на неї третіх осіб, тому підписувала договір навіть не читаючи його зміст.

Також 30 липня 2021 року позивач та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2 . Отже, предмет іпотеки не відповідає зазначеному у договорі іпотеки предмету договору.

30 липня 2021 року сторони внесли змін до договору позики, за умовами якого позивач зобов`язувалася повернути іпотекодержателю грошові кошти у розмірі 496543,83 грн, що на день укладення договору було еквівалентно 18439,00 доларів США.

Після порушення позивачем щомісячного графіку платежів її викликали в офіс АТ«Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун». Позивач наголошує на тому, що в офісі її шляхом обману переконали, що єдиною можливістю продовження строку дії договору позики стане підписання необхідних документів.

За таких обставин 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» підписали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач передала Товариству у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Позивач зауважує, що була введена в оману, що підтверджується тим, що вартість квартири за договором купівлі-продажу не відповідала ринковій ціні квартири і є лише частиною коштів від реальної вартості квартири, після укладення договору купівлі-продажу відповідач не чинив перешкод у користуванні квартирою позивачем, не наполягав на виселенні, в зв`язку з чим ОСОБА_1 вважала, що перебуває у правовідносинах, пов`язаних виключно з договором позики, позивач знала про обтяження майна іпотекою, в зв`язку з чим не усвідомлювала можливості відчуження квартири за умови чинності договорів позики та іпотеки, будь-яких угод до договорів позики та іпотеки позивач не підписувала.

Такі обставини на переконання позивача свідчать про те, що укладення договору не відповідало її внутрішній волі.

Зазначені обставини на переконання позивача свідчать також про змову відповідачів, спрямовану на заволодіння належним позивачу нерухомим майном шляхом обману. Фактично в день укладення договору позивач отримала грошові кошти на суму 390000,00 грн, в той час як у договорі зазначається, що квартира була відчужена за грошові кошти на суму 723000,00грн.

Крім того, позивач наголошує на тому, що відповідач не виконав істотну умову договору стосовно його оплати, оскільки не передав суму грошових коштів позивачу у повному обсязі. Позивач вважає оспорюваний правочин удаваним. 09 лютого 2022 року АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» виселило позивача та її неповнолітнього сина, позбавивши їх єдиного житла.

Враховуючи наведене, позивач просить суд:

1.Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та АТ недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун», зареєстрований за номером 4519;

2.Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , вчинену на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та АТ недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун», зареєстрованого за номером 4519;

3.Витребувати з чужого незаконного володіння на корсить ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 ;

4.Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 16 травня 2022 року відкрив провадження, призначив підготовче судове засідання.

Іншою ухвалою від 16 травня 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в порядку забезпечення позову наклав арешт шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 .

01 серпня 2022 року суд отримав відзив АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» на позовну заяву ОСОБА_1 , в обґрунтування якого відповідач посилається на те, що позовні вимоги є надуманими. Відповідач наголошує на тому, що відносини за договором позики та договору іпотеки не стосуються жодним чином факту укладення договору купівлі-продажу з відповідачем. Відповідач наголошує на тому, що факт перерахування коштів за договором купівлі-продажу підтверджується належними доказами, що підтверджує дійсність правовідносин щодо відчуження спірного нерухомого майна.

Ухвалою від 10 квітня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року № 267 справу передано на повторний автоматизований розподіл між суддями та призначено судді Фінагеєвій І. О.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун», в судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду сповіщений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову.

Інші відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що 30 липня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла грошові кошти на суму 322963,04 грн, що на день укладення договору було еквівалентно 12012,00 дол. США. 30 липня 2021 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. та зареєстрований у реєстрі за номером 2759. Строк повернення позики сторони встановили не пізніше 30 серпня 2023 року.

30липня 2021року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали іпотечнийдоговір,посвідчений приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ШевченкоІ.Л.та зареєстрованийу реєстріза номером2761.Зазначений договірукладений взабезпечення виконаннязобов`язання задоговором позики від30липня 2021року,посвідченим приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ШевченкоІ.Л.та зареєстрованиму реєстріза номером2759.Предметом іпотечногодоговору сторонивизначили квартиру АДРЕСА_2 . Заставну вартість предмета іпотеки сторони погодили у розмірі 322963,04 грн.

30 липня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про внесення доповнень до договору позики від 30 липня 2021 року, за змістом якого внесли зміни у пункт 1 Договору позики, вказавши суму позичених коштів у розмірі 496 543,83 грн, що на день укладення договору було еквівалентно 18439,00 доларів США. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. та зареєстрований у реєстрі за номером 3188.

30 липня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. та зареєстрований у реєстрі за номером 2761. Сторони погодили внести зміни до пункту 1.1 Іпотечного договору від 30 липня 2021 року, змінивши суму позичених коштів 496543,83 грн, що на день укладення договору було еквівалентно 18439,00 дол. США.

24 листопада 2021 року АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 лютого 2022 року № 297820028.

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Вартість квартири сторони погодили у розмірі 723000,00 грн, які ОСОБА_1 відповідно до пункту 10 отримала від Товариства шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок продавця ОСОБА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. та зареєстрований у реєстрі за номером 4519.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права йохоронювані законом інтереси.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так заявниця просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, вважаючи його удаваним, укладеним під впливом обману, просить визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну квартиру суд керується такими обставинами.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

У постанові від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц Верховний Суд наголошував на тому, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Так оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун». Позивач вважає, що нерухоме майно вибуло з її володіння всупереч її волі, а отже її право має бути поновлене шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Отже, суду слід перевірити оспорюваний договір на предмет відповідності визначеним законом критеріям, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до приписів статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України).

За змістом статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положеньстатті 530цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Згідно з приписами частини першої статті 664 ЦК України Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1.вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2.надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до пункту 3 оспорюваного договору спірна квартира належала продавцю ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. 21 вересня 2017 року за реєстровим номером 9813.

За змістом пункту 1 договору купівлі-продажу продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_2 і зобов`язується сплатити за згадане майно визначену цим договором грошову суму.

Відповідно до пункту 10 договору за домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 723 000,00 грн, які продавець отримав повністю від покупця в момент укладення договору шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок продавця: НОМЕР_1 АТ РВС Банк МФО 339072, оскільки сторони встановили, що умови цього договору щодо сплати ціни застосовуються до відносин, які виникли до його укладання. Своїми підписами сторони підтверджують факт проведення повного розрахунку за цим договором. Визначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

У пункті 11 договору сторони зазначили, що інформація про зареєстровані інші речові права, їх обтяження щодо квартири, що є предметом договору купівлі-продажу, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня (Інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, виготовлені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. від24листопада 2021 року. Інформація щодо сторін в Єдиному державному реєстрі боржників відсутня.

У пункті 14 договору сторони погодили, що зазначений договір купівлі-продажу набирає чинності з моменту його посвідчення та є підставою для реєстрації права власності на квартиру за покупцем.

В ході розгляду справи за клопотанням позивача суд ухвалою від 15 червня 2023 року витребував у АТ РВС Банк інформацію про те, чи відкривався на ім`я ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 24 листопада 2021 року, про зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 на суму 723 000,00 грн від АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун».

04 серпня 2023 року суд отримав відповідь АТ РВС Банк про рух коштів на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , за період з дати відкриття рахунку до дати надання відповіді на ухвалу суду. Так за змістом виписки по особовому рахунку за період з 24 листопада 2021 року до 12 липня 2023 року, долученої до листа АТ РВС Банк 24 листопада 2011 року АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти на суму 723 000,00 грн, а в графі Призначення платежу вказало: Оплата згідно договору куп-прод квартири від 24 листопада 2021 року, за адресою АДРЕСА_3 , без ПДВ.

Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений.

Отже, оспорюваний договір купівлі-продажу за формою відповідає встановленим законом вимогам. Сторони погодили факт оплати предмету договору, а саме зауважили, що станом на час його посвідчення кошти перераховані продавцю. Зазначений факт додатково підтверджується також випискою з особового рахунку ОСОБА_1 .

Позивач зазначені факти не спростував, натомість наполягає на тому, що договір є удаваним, оскільки він на її переконання не спрямований на настання реальних наслідків, а саме на отримання позивачем повної оплати вартості квартири, яку ОСОБА_1 вважає заниженою.

Відповідно до частинпершої,другої статті 234ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

За договором купівлі-продажу одна сторона зобов`язується передати майно, а інша - оплатити вартість цього майна у розмірі, узгодженому з продавцем.

На підставі доказів в матеріалах справи суд встановив, що сторони в договорі погодили вартість об`єкту договору купівлі-продажу, відповідач сплатив кошти у розмірі, встановленому договором, а позивач вказану суму отримала. Доказів на спростування зазначених фактів матеріали справи не містять, а суд в силу приписів статті 81 ЦПК України не уповноважений на підставі припущень, висловлених позивачем ОСОБА_1 , вважати доведеним факт ненастання юридичних наслідків за договором купівлі-продажу, підписаним сторонами та посвідченим приватним нотаріусом.

За таких обставин у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити, оскільки недійсність договору позивачем недоведена. З цих підстав слід не підлягає задоволенню похідна позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на спірну квартиру з огляду на те, що підстави недійсності договору купівлі продажу, який був підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

Щодо вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд керується такими міркуваннями.

За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В ході судового розгляду суд встановив, що спірна квартира вибула з власності на підставі договору купівлі-продажу, який відповідає вимогам цивільного законодавства і відсутні підстави для визнання його недійсним. Тобто, майно вибуло на достатній правовій підставі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про витребування майна не підлягають задоволенню, оскільки особа не довела факт порушення її цивільного права, майно вибуло на підставі правочину, з волевиявлення колишнього власника.

Щодо позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно суд керується такими міркуваннями.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У частині п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Натомість позовна вимога про визнання права власності на майно у спірних правовідносинах не є належним способом захисту, не спрямована на реальне відновлення порушеного права. Належним способом захисту є звернення з віндикаційним позовом, тобто з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка також була заявлена ОСОБА_1 в межах цього позову.

Не заслуговують на увагу доводи позовної заяви щодо укладених позивачкою договорів позики та іпотеки, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що правовідносини за участю ОСОБА_1 та іншого відповідача За ОСОБА_4 щодо договору позики та договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, та правовідносини щодо договору купівлі-продажу є пов`язаними. Зазначені договори відрізняються за суб`єктивним складом та не містять умов, які дали б підстави для висновку про те, що ці договори є складовими зобов`язальних правовідносин ОСОБА_1 з повернення коштів за договором позики.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Тайкун», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «ДАЛІЗ ФІНАНС», про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.

Суддя: І. О. Фінагеєва