Постанова

від 19.06.2024 по справі 161/4190/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня2024 року

м. Київ

справа № 161/4190/23

провадження № 61-6113 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Луцька міська рада в особі Департаменту житлово-комунального господарства,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В.,Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Луцька міська рада в особі Департаменту житлово-комунального господарства, про встановлення факту невикористання приватизаційного чеку на приватизацію житла.

Заява мотивована тим, що він є військовослужбовцем, ветераном військової служби - військовим пенсіонером і на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положеннями якого передбачено, зокрема, право військовослужбовців, які не скористались правом на приватизацію житла, отримати житло або грошову компенсацію за їх бажанням за жиле приміщення в межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України.

З метою отримання житла, на підставі зазначеного Закону, він звертався до військової частини, у якій проходив військову службу, та отримав роз`яснення про необхідність надання доказів про невикористання ним права на безоплатну приватизацію житла.

Вказував, що проживав у квартирі АДРЕСА_1 , у якій, крім нього, були зареєстровані його рідний брат ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 , які й скористалися своїм правом на приватизацію даного житла. Він же правом на отримання безоплатно у власність частини житлового приміщення, у якому був зареєстрований, чи інших житлових приміщень, у яких проживав під час проходження військової служби, не скористався.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт невикористання ним приватизаційного чека на приватизацію житла безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року у складі судді Олексюка А. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не доведено належними та допустимим доказами факт невикористання ним приватизаційного чека. Водночас наданими суду доказами підтверджено факт приватизації ОСОБА_1 державного житла за адресою: АДРЕСА_1 , тому підстави для задоволення заяви відсутні.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким провадження у справі за заявою ОСОБА_1 закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що разом із заявою про встановлення факту заявник має подати докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Разом з тим заявником не надано доказів на підтвердження того, що до подання заяви про встановлення юридичного факту він звертався до відповідних органів за отриманням документа, який посвідчував би цей факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).

Суд вказав, що для реалізації права на забезпечення жилим приміщенням як військовослужбовця ОСОБА_1 потрібно було звернутися в орган приватизації за попереднім місцем проживання з відповідною заявою для отримання довідки щодо невикористання ним права на приватизацію житла державного житлового фонду, як це передбачено вимогами Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян».Отже до повноважень суду вирішення питання, з яким заявник звернувся в суд, не віднесено, а чинним законодавством передбачено позасудовий порядок його вирішення, тому заява про встановлення юридичного факту, про який просив заявник, не підлягає судовому розгляду, що є підставою для закриття провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); не дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 161/4190/23 із Луцького міськрайонного суду Волинської області.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що встановлення факту невикористання ним житлового чеку для приватизації квартири необхідно для реалізації його права, передбаченого статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказував, що не реалізував своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, водночас наразі не визначений документ, що підтверджує невикористання житлового чеку заявником за відсутності на момент звернення до органу приватизації доказів на підтвердження такого факту, а тому його право підлягає поновленню шляхом встановлення факту невикористання ним приватизаційного житлового чеку.

Вказує, що до звернення до суду ним були проведені всі можливі дії щодо поновлення свого права на приватизацію житла, але чинним законодавством не визначено іншого порядку його поновлення, окрім встановлення у судовому порядку юридичного факту.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скарги

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, у якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права. Заявник просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з довідкою про склад сім`ї наймача від 17 вересня 1998 року, ОСОБА_1 з 18 вересня 1996 року був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 та числився в списках на її приватизацію (а. с. 85).

Згідно з довідкою Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради від 27 вересня 2021 року № 19.1-8/1603/2021, ОСОБА_1 приватизував державне житло у АДРЕСА_1 , загальною площею 67, 30 кв. м (а. с. 20, 33).

Факт приватизації квартири АДРЕСА_1 заявником підтверджується також копією ордера на жиле приміщення від 12 січня 1990 року № 107; заявою ОСОБА_1 до органу приватизації від 17 вересня 1998 року про передачу квартири у власність; копією розпорядження від 08 жовтня 1998 року № 328-р «Про приватизацію квартир державного фонду», в додатку до якого зазначено, що ОСОБА_1 на праві безоплатної приватизації передано у власність вищезазначену квартиру; свідоцтвом про право власності на житло від 08 жовтня 1998 року; поквартирною карточкою; договором купівлі-продажу від 20 серпня 2001 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1046, на підставі якого ОСОБА_1 відчужив вказану квартиру іншій особі; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна від 15 серпня 2023 року (а. с. 64-66, 82, 83, 84, 87, 88, 89).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. За змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18).

У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

У кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі наведеної норми права, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що заявлене заявником питання вирішується у позасудовому порядку, тому воно не підвідомче суду.

Доводи касаційної скарги про те, що єдиним способом реалізувати права заявника на приватизацію житла можливо лише в судовому порядку шляхом встановлення факту невикористання ним приватизаційного житлового чеку, а також, що закриття провадження у справі обмежує його право на доступ до правосуддя, гарантоване Конституцією України, є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що заявлене у цій справі питання внормовано Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частини четверта, п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (частина перша статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята-одинадцята[ГЮО1] статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян (пункт 1 Положення).

За змістом пункту 18 Положення громадянин подає до органів приватизації, зокрема, заяву на приватизацію квартири; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку; довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву; технічний паспорт на квартиру; копію ордера на жиле приміщення; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації.

Пунктом 20 Положення встановлено, що документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка (и), видана (і) органом приватизації за попереднім (и) місцем (ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Відповідно до пункту 23 Положення орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, цим Положенням передбачений позасудовий порядок підтвердження факту невикористання громадянином приватизаційного чека на приватизацію житла, а тому для реалізації права на забезпечення жилим приміщенням ОСОБА_1 потрібно було звернутися в орган приватизації за попереднім місцем проживання з відповідною заявою для отримання довідки щодо невикористання ним права на приватизацію житла державного житлового фонду, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції.

Заявник не надав суду відмову уповноваженого органу у наданні вказаної довідки, а також доказів того, що перед зверненням до суду він звертався до уповноваженого органу за отриманням документа для підтвердження необхідного йому факту.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що подана ОСОБА_1 до суду заява про встановлення юридичного факту, про який він просив, не підлягає судовому розгляду, оскільки підтвердження факу невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду відноситься до повноважень іншого органу, а тому дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що лише у разі дотримання заявником позасудового порядку встановлення факту невикористання ним житлового чеку для приватизації державного житлового фонду та вичерпання таких можливостей, він не позбавлений права в залежності від отриманих результатів в подальшому обирати належний захист своїх прав, у тому числі і судовий, але, відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані не з цивільними правами, а з публічно-правовими відносинами заявника з державою, що виключає їх вирішення в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 07 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

[ГЮО1]