Ухвала

від 19.06.2024 по справі 759/4776/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/84/24

ун. № 759/4776/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - Хмельницького Богдана Станіславовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування безпідставно отриманих активів,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просить стягнути солідарно на свою користь з відповідачів грошові кошти у сумі 6 398 358, 00 грн та судові витрати.

17.06.2024 року до суду від адвоката Хмельницького Б.С. надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_4 з кадастровим номером 3223155400:05:028:0098, площею 0,1245 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку ОСОБА_4 з кадастровим номером 3223155400:06:006:0079, площею 0,0939 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; житловий будинок ОСОБА_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Заява мотивована тим, що предметом позову є стягнення значної суми коштів, а відповідач ухиляється від виконання свого грошового зобов`язання, належне відповідачу або його дружині майно за відсутністю обтяжень такого майна може призвести до його відчуження у будь-який момен, ймовірне відчуження майна унеможливить виконання рішення суду у справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2024 року вищезазначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 18.06.2024 року заява передана судді.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та надані документи, судя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у с праві № 643/12369/19).

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20).

Арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби - обмеженні права користування майном (постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 212/7106/21).

Також Верховний суд зазначив, що на підставі постанови від 21 серпня 2019 року у справі №761/39201/18, що при розгляді заяви про забезпечення позову не обхідно звернути увагу на те що заявник повинен довести наміри відповідача, щодо відчуження спірного майна або чинити перешкоди у виконанні рішення суду. Посилання в заяві про наявність обставин, які можуть унеможливити виконання рішення суду про стягнення боргу у повному обсязі зі сторони відповідача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.

Як вбачається із матеріалів заяви представник позивача просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову та не надав підтвердження того, що майно на яке просить накласти арешт, відповідач має намір відчужити, а посилання які містися в матеріалах заяви, не дають достатніх підстав для підтвердження наміру.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Хмельницького Богдана Станіславовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування безпідставно отриманих активів залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали складено 19.06.2024 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб