Постанова

від 11.06.2024 по справі 295/17118/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/17118/23 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.

Категорія 76 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М.,Трояновської Г.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/17118/23 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сірої Аліни Василівни, на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді Полонця С.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 -адвокат СіраА.В.,звернулася досуду ізданим позовом,в якомузазначила,що ОСОБА_1 є членомГО "ГК"СвітанокПлюс",яке доперейменування маланазву Міськагромадська організація" Гаражний кооператив "Світанок". 30 березня 2018 року на позачергових загальних зборах представників МГО "ГК "Світанок Плюс", оформлених протоколом № 1, було прийнято рішення про припинення повноважень попереднього складу правління МГО "ГК "Світанок Плюс" та обрано нове правління, до складу якого увійшов ОСОБА_1 , якого у подальшому було обрано головою правління МГО "ГК "Світанок Плюс". У вересні 2019 року відбулася чергова зміна керівника ГК, головою якого було обрано ОСОБА_2 . Проте ОСОБА_1 не повідомлено про звільнення з посади голови правління гаражного кооперативу та не ознайомлено з наказом про звільнення.

Таким чином, просила суд стягнути з відповідача на користь позивача суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, за березень 2019 року в розмірі 14585,19 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 457809,66 грн., та вихідної допомоги в розмірі 52578,00 грн.

Ухвалою Богунськогорайонного судум.Житомира від30січня 2024року провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сіра А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, зазначає, що 11 серпня 2022 року Господарським судом Житомирської області ухвалено рішення по справі № 295/3068/20, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді голови правління МГО « ГК « Світанок».

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2022 року рішення скасовано та ухвалено нове рішення.

Провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 2 від 25 березня 2019 року, виданого ГО «ГК «Світанок-Авто» про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, закрито.

Внесено зміни до Наказу ГО «ГК «Світанок-Плюс» від 13 січня 2022 року №2 в частині дати припинення повноважень голови правління МГО «ГК «Світанок» Заломського А.В. з 26 березня 2019 року на 4 вересня 2019 року, виклавши п. 1 Наказу від 13 січня 2022 року № 2 в наступній редакції: «Повноваження голови правління МГО «ГК «Світанок» Заломського А.В. вважати припиненими з 4 вересня 2019 року, відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України».

Отже, вказаним судовим рішенням було змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління з 26 березня 2019 року на 4 вересня 2019 року та підставу звільнення залишено без змін.

На момент звернення позивача з позовом до суду спору між сторонами щодо підстав звільнення, оскарження рішень чи наказів про звільнення не існує, наявний лише спір щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 14585,19 грн, яка була нарахована за березень 2019 року, проте виплачена не була, оскільки існували спори щодо підстав звільнення. Крім того, оскільки судовим рішенням по справі № 295/3068/20 визначено правильну дату звільнення 4 вересня 2019 року, то судом апеляційної інстанції вірно було нараховано заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 березня 2019 року по 4 вересня 2019 року в розмірі 47448,06 грн, який згідно зі ст. 116 КЗпП України мав бути виплачений у день звільнення особи, тобто 4 вересня 2019 року, проте такої виплати не відбулося.

Отже, станом на 14 грудня 2023 року кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 1071, і відповідно, стягненню піддягає заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 47448,06 грн.

Стверджує, що у даному випадку спір не стосується правомірності припинення повноважень ОСОБА_1 , оскільки вказане питання було предметом спору у справі № 295/3068/20, яка була вирішена по суті. У даному випадку позов заявлено саме на захист трудових прав працівника, який обіймав посаду голови правління, у зв`язку з невиплатою належних йому коштів (заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку).

Вважає помилковим посилання суду на те, що необхідність розгляду цієї справи у порядку господарського судочинства підтверджується висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 та від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц, оскільки позовні вимоги та фактичні обставини, викладені у вказаних судових рішеннях, відрізняються у справі, що розглядається. У вказаних постановах викладено висновки про те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які можуть бути предметом трудового спору, є похідними від вимог щодо правомірності припинення повноважень та, відповідно, не можуть бути у цій справі розглянуті до вирішення первісної вимоги. Отже, предметом спору у справах, на які посилався суд, було питання правомірності звільнення директора, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є відмінним від позовних вимог, заявлених у даній справі. Позивач жодним чином не оскаржує підстав свого звільнення, а лише захищає своє право на заробітну плату, яку він мав отримати на момент звільнення.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ващук Ю.С., підтримала апеляційну скаргу.

Представник відповідача - адвокат Струкова Л.В., не визнала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 295/3068/20 задоволено касаційну скаргу Громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок Плюс». Постанову Житомирського апеляційного суду від 3 листопада 2020 року скасовано, залишено в силі ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 26 серпня 2020 року; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок Плюс» судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 1921, 00 грн.

Вищевказаною постановою встановлено, що статут МГО «ГК «Світанок» затверджено загальними зборами членів МГО «ГК «Світанок» від 11 листопада 2016 року протокол № 2. Відповідно до пункту 1.1. Статуту, МГО «ГК «Світанок» є неприбутковим, добровільним громадським об`єднання, діючим за організаційно-правовою формою як громадська організація, за напрямом діяльності - гаражний кооператив на основі добровільності та єдності інтересів її членів, для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів її членів.

Статут МГО «ГК «Світанок» є основним документом, що регулює діяльність громадської організації та передбачає порядок вступу до неї і виходу з неї, права та обов`язки членів, її органи управління, контролю та їх компетенцію.

До виключеної компетенції зборів організації належить вирішення, зокрема, наступних питань: затвердження змін та доповнень до статуту організації, викладених у новій редакції; обрання та відкликання, у тому числі дострокове, членів правління; призупинення або скасування рішень голови правління та правління, що не відповідають законодавству, статуту, внутрішнім документам організації чи її меті діяльності; прийняття рішень з будь-яких інших питань діяльності організації (пункт 6.2.8. Статуту).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими процесуальним законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин, їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких, як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема, й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом України «Про громадські об`єднання»(далі Закон № 4572-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року і спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимог європейських стандартів.

За змістом статті 1 Закону № 4572-VI,громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина п`ята статті 1 Закону № 4572-VI).

Згідно зі статтею 2 Закону № 4572-VI,дія цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні.

У статті 3 Закону № 4572-VI передбачені принципи утворення і діяльності громадського об`єднання.

Одним із таких принципів є відсутність майнового інтересу, який передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи) (частина шоста статті 3 Закону № 4572-VI).

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Спір між головою правління громадської організації та такою організацією щодо оспорення звільнення позивача з посади голови правління, у якому позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства, на яких його було звільнено із займаної посади та обрано нове правління, поновлення його на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки він пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства.

Судом встановлено, що позивач обіймав посаду голови правління Міської громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок», повноваження якого припинено з 26 березня 2019 року.

Вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні нерозривно пов`язані зі статусом позивача у спірних правовідносинах, який обіймав посаду голови правління Міської громадської організації «Гаражний кооператив «Світанок».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позовні вимоги слід розглядати за правилами господарського судочинства, й провадження у справі підлягаю закриттю згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 -адвоката СіроїАліни Василівни,залишити беззадоволення,а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: