Постанова

від 23.10.2024 по справі 295/17118/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 295/17118/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок плюс"

про стягнення 524972,85 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23 справу №295/17118/23 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" про стягнення 524972,85 грн. направлено до Богунського районного суду м. Житомира.

Місцевий господарський суд проаналізувавши положення статті 256 ЦПК України прийшов до висновку, що лише суд апеляційної або касаційної інстанції, у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, проте така процесуальна дія не віднесена до компетенції суду першої інстанції.

Господарський суд Житомирської області зазначив, що направлення справи № 295/17118/23 до господарського суду супровідним листом, не наділяє його повноваженнями на прийняття справи до розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Сіра Аліна Василівна через "Електронний суд" звернулась до Північного - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23 та постановити нове рішення, яким повернути справу до господарського суду Житомирської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що у разі, якщо апеляційною та касаційною інстанціями буде залишено без змін ухвалу суду про закриття провадження у справі, то позивач протягом 10 днів має звернутися до суду, який закрив провадження у справі, а у даному випадку це Богунський районний суд м. Житомира, із заявою про її направлення до відповідного суду. Позивачем було дотримано вказаної рекомендації та подано відповідну заяву до Богунського районного суду м. Житомира, внаслідок чого справу було передано до господарського суду. Із аналізу вищенаведеного випливає те, що із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією позивач має право звернутись до суду, який прийняв відповідне рішення про закриття провадження у справі, незалежно від того, суд якої інстанції приймав рішення про закриття провадження у справі.

Скаржник звертає увагу суду, що в даному випадку норми статті 377 ЦПК України не можуть засовуватися, оскільки суд апеляційної інстанції не переглядав судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи та не скасовував даного рішення з подальшим закриттям провадження.

На переконання апелянта, повернення Господарським судом Житомирської області справи №295/17118/23 до Богунського районного суду м. Житомира, з підстав, що господарський суд не погоджується із процедурою передачі даної справи до господарського суду, ставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. З огляду на наведену аргументацію та пріоритет забезпечення принципу правової визначеності є підстави для висновку, що господарський суд має прийняти справу до розгляду та розглянути її по суті.

Листом №295/17118/23/5891/24 від 04 вересня 2024 року матеріали справи витребувано з Богунського районного суду міста Житомир.

13 вересня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2024 року у справі №295/17118/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23. Запропоновано відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України, та докази його надсилання апелянту. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При цьому, дана ухвала підпадає саме під пункт 8 частини 1 статті 255 ГПК України.

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.

Відповідач своїм правом передбаченим статтею 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду Житомирської області з позовною заявою до Громадської організації "Гаражний кооператив "СВІТАНОК ПЛЮС" з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, нарахованої, але не виплаченої, за березень 2019 року в розмірі 14585,19 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 457809,66 грн. та 52578,00 грн. вихідна допомога при звільненні.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2023 року у справі №295/17118/23 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

30 січня 2024 року Богунським районним судом м. Житомира по даній справі було постановлено ухвалу, якою провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГО "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні, закрито. Та роз`яснено, що вказаний спір віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у справі №295/17118/23 апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Сірої Аліни Василівни залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 30 січня 2024 року - без змін.

24 червня 2024 року представником позивача до Богунського районного суду м.Житомира через підсистему "Електронний суд" було подано заяву у відповідності до вимог статті 256 ЦПК України.

У вказаній заяву зазначено, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року по справі №368/561/19 суд касаційної інстанції зазначив, що зміни до ЦПК України, внесені Законом №460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон №460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу І Закону №460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі". Оскільки, Житомирський апеляційний суд своєю постановою від 11 червня 2024 року залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, позивач відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону №460-IX має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду господарської юрисдикції.

Листом №295/17118/23 від 26 червня 2024 року Богунським районним судом м.Житомира було повідомлено представника позивача, що станом на 26 червня 2024 року справа на адресу суду не повернулася з Житомирського апеляційного суду.

31 липня 2024 року представником позивача було повторно подано заяву про передачу справи за встановленою юрисдикцією.

Супровідним листом №295/17118/23 від 05 серпня 2024 року справу №295/17118/23 направлено Богунським районним судом м.Житомира до Господарського суду Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23 справу №295/17118/23 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" про стягнення 524972,85 грн. направлено до Богунського районного суду м. Житомира.

Місцевий господарський суд проаналізувавши положення статті 256 ЦПК України прийшов до висновку, що лише суд апеляційної або касаційної інстанції, у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, проте така процесуальна дія не віднесена до компетенції суду першої інстанції.

Господарський суд Житомирської області зазначив, що направлення справи №295/17118/23 до господарського суду супровідним листом, не наділяє його повноваженнями на прийняття справи до розгляду.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками Господарського суду Житомирської області з огляду на наступне.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №368/561/19 викладено наступний висновок:

"50. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до ЦПК України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-IX).

51. Зміни до ЦПК України, внесені Законом №460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон №460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу І Закону №460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі".

52. Оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону №460-IX роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції."

Отже, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі, якщо апеляційною та касаційною інстанціями буде залишено без змін ухвалу суду про закриття провадження у справі, то позивач протягом 10 днів має звернутися до суду який закрив провадження у справі, а у даному випадку це Богунський районний суд м. Житомира, із заявою про її направлення до відповідного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було дотримано вказаного висновку суду касаційної інстанції та подано відповідну заяву до Богунського районного суду м. Житомира.

Колегія суддів вважає безпідставні посилання суду в оскаржуваній ухвалі на частину 4 статті 377 ЦПК України, як доказ того, що саме до повноважень суду апеляційної інстанції віднесено постановлення ухвали про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Так, стаття 377 ЦПК України має назву "Підстави для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині".

Частиною 1 статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині.

Частина 4 вказаної статті передбачає, що якщо саме суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції та закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, то лише тоді суд апеляційної інстанції за заявою позивача в порядку письмового провадження постановлю ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

З аналізу викладено вбачається, що питання про направлення справи за встановленою юрисдикцією може бути вирішено судом апеляційної чи касаційної інстанції лише у випадку безпосереднього прийняття судового рішення про закриття провадження у справі таким судом, а не внаслідок апеляційного чи касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

В даному випадку, норми статті 377 ЦПК України не можуть засовуватися, оскільки суд апеляційної інстанції не переглядав судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи та не скасовував даного рішення з подальшим закриттям провадження.

Предметом дослідження в суді апеляційної інстанції по справі №295/17118/23 було виключно питання чинності ухвали Богунського районного суду м. Житомира про закриття провадження у справі, яку суд апеляційної інстанції залишив в силі та роз`яснив право подати відповідну заяву щодо передачі справи за відповідною юрисдикцією.

Господарський суд Житомирської області в оскаржуваній ухвалі зазначив, що направлення справи №295/17118/23 до господарського суду супровідним листом, не наділяє його повноваженнями на прийняття справи до розгляду.

Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок суду порушує право позивача на захист та фактично свідчить про наявність юрисдикційного конфлікту, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано позов до Богунського районного суду м.Житомира, який своєю ухвалою закрив провадження у справі. Вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та залишена в силі.

Позивачем було подано відповідну заяву про направлення справи за відповідною юрисдикцією.

Супровідним листом №295/17118/23 від 05 серпня 2024 року справу №295/17118/23 направлено Богунським районним судом м.Житомира до Господарського суду Житомирської області.

Отримавши матеріали справи, у Господарського суду Житомирської області з`явився обов`язок розглянути справу відповідно до вимог процесуального законодавства, забезпечити право особи на доступ до правосуддя та вирішення спору у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації відповідних процесуальних прав.

Відповідно до частини 6 статті 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті першому статті 6 Конвенції закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21 лютого 1975 року, заява №4451/70, §36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно із статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України" ("Bulanov and Kupchik v. Ukraine", заяви №7714/06 та №23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту першого статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України" ("Andriyevska v. Ukraine", заява №34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту першого статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" ("Mosendz v. Ukraine", заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України" («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту першого статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)

Колегія суддів вважає, що непослідовність національних судів створює позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист у цій справі. Оскаржувана ухвала не містить посилання на норму процесуального законодавства керуючись якою Господарський суд Житомирської області повернув справу до Богунського районного суду м.Житомира.

Зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, колегія суддів вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в цивільному судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справах №490/9823/16-ц і №761/12676/17, від 27 березня 2019 року у справі №766/10137/17, від 02 лютого 2021 року у справі №906/1308/19, а також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №308/11052/18, від 20 січня 2021 року у справі №278/3458/18, від 29 березня 2023 року у справі №638/5047/21, від 13 грудня 2023 року у справі №903/108/23, від 23 липня 2024 року у справі №904/2083/23.

Відтак з метою уникнення юрисдикційного конфлікту, задля забезпечення доступу позивача до суду та враховуючи наявність чинної ухвали Богунського раойнно суду м.Житомира про закриття провадження в цивільній справі №295/17118/23, Господарському суду Житомирської області необхідно було дослідити наявність підстав для відкриття провадження у справі, оскільки повернення матеріалів справи до загального суду не може ставити під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до пунктів 1,3 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

Враховуючи викладене, обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до Господарського суду Житомирської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі №295/17118/23.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл суми судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12 серпня 2024 року у справі №295/17118/23 скасувати.

Справу №295/17118/23 направити до Господарського суду Житомирської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "23" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.