Рішення

від 19.06.2024 по справі 300/7872/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2024 р. справа № 300/7872/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Белей О.Б., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи як особі, що необгрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати здійснити перерахунок стажу роботи згідно з статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.10.2023 як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час відбування покарання у засланні з 16.03.1950 по 03.03.1958 на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років»; визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії в розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язати встановити та проводити виплату підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.10.2023.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 04.09.1997 отримує пенсію за віком та має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій». Довідкою Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів відділу «Інформаційний центр» від 09.09.1991 підтверджується виселення позивача на спецпоселення 16.03.1950 із конфіскацією майна із села Коршів Станіславської області в Лазовський район Хабаровського краю та її звільнення із спецпоселення 03.03.1958 із поновленням в усіх громадянських правах та поверненням конфіскованого майна, або його вартості. Позивач вважає, що оскільки була примусово виселена на спецпоселення, тобто відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій» перебувала у засланні, тому має право на зарахування часу її заслання у потрійному розмірі, а також на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, оскільки ОСОБА_1 визнано членом сім`ї репресованої особи, яку в подальшому було реабілітовано. У зв`язку із цим позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак пенсійним орган протиправно відмовив у задоволенні прохання позивача. Просить позов задовольнити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 отримує з 04.09.1997 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Страховий стаж позивача становить 50 років 8 місяців. Розмір пенсії з 01.03.2023 становить 4605,74 грн., а саме: 3297,89 грн. - розмір пенсії за віком (ст. 27); 627,90 грн. - доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 30 років); 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих Постанова №654 п.4.2; 66,43 грн. - підвищення дітям війни Пост. №112 п. 6; 570,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним. Стверджує, що розмір підвищень до пенсії реабілітованим особам та членам їх сімей визначається постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654, з 01.09.2008 ця величина становить 54,40 грн. і 43,52 грн. на місяць. Позивач відповідно до статті 1-3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років» є потерпілим від репресій, оскільки є дитиною репресованих батьків. Також зазначає, що разом із батьками була примусово переселена ОСОБА_1 , а в матеріалах пенсійної справи позивача відсутня інформація щодо необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, необґрунтовано репресованих, а згодом і реабілітованих, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусову лікуванні, відповідно, відсутні підстави для зарахування стажу в потрійному розмірі. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.28).

Позивач скористалася правом подання відповіді на відзив, в якій не погоджується із доводами позивача з підстав, аналогічних позовній заяві (а.с.35).

Заперечення адвоката позивача на клопотання відповідача про долучення доказів суд відхиляє, оскільки вказані докази надані на виконання вимог ухвали суду і є необхідними для повного та об`єктивного встановлення обставин у справі. Відповідність поданих документів оригіналам у суду сумніву не викликає, представник відповідача таких доказів не надала, а незначні недоліки при поданні вказаних доказів не є підставою для відмови в їх долученні до матеріалів справи.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 19.09.1997 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.43, 159).

Згідно свідоцтва про шлюб від 17.11.1956 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб 17.11.1956. Після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_1 - ОСОБА_1 (а.с.15).

Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів видано довідку від 09.08.1991 №3/3-24731 про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, діти - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були виселені на спецпоселення 16.03.1950 з конфіскацією майна із села Коршів Коршівського району Станіславської області в Лазовський район Хабаровського краю. Із спецпоселення звільнені: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - 07.02.1957, а ОСОБА_1 - 03.03.1958. Зазначено, що на підставі статті 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 «Про реабілітації жертв політичних репресій на Україні» вони реабілітовані з поновленням в усіх громадянських правах та поверненням конфіскованого майна, або його вартості (а.с.17).

Івано-Франківською міською радою позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_2 від 22.03.2006, згідно якого вона має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а.с.14).

02.10.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок з надбавкою 25 % від мінімальної пенсії за віком (а.с.18).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення позивача листом від 30.10.2023 №10246-9642/Ш-02/8-0900/23 повідомило про те, що згідно з довідкою про реабілітацію ОСОБА_1 було встановлено підвищення до пенсії як членам сімей реабілітованих 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленої на той час розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком, яка застосовувалася при обчисленні відповідних підвищень і надбавок до пенсії (19,91 грн. х 25%), на сьогодні виплачується - 43,52 грн. Зазначено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. В частині розмірів надбавок та підвищень з 01.01.2004 Закон України «Про пенсійне забезпечення» не діє (а.с.19).

02.10.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про зарахування терміну перебування під комендатурою до загального стажу роботи в трьохкратному розмірі та здійснення перерахунку пенсії (а.с.20).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду звернення позивача листом від 30.10.2023 №10246-9642/Ш-02/8-0900/23 повідомило про те, що страховий стаж становить 50 років 8 місяців (враховано по 06.08.2005). Розмір пенсії з 01.03.2023 становить 4605,74 грн., а саме: 3297,89 грн. - розмір пенсії за віком (ст. 27); 627,90 грн. - доплата за понаднормовий стаж (ст. 28 ч. 1 абз. 2) (за 30 років); 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих Постанова №654 п.4.2; 66,43 грн. - підвищення дітям війни Пост. №112 п. 6; 570,00 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним. Зазначено, що оскільки ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб - «член сім`ї реабілітованого», та була примусово переселена, а в матеріалах пенсійної справи відсутня інформація щодо необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, необґрунтовано репресованих, а згодом і реабілітованих, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусову лікуванні, тому підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу в потрійному розмірі періоду за час примусового виселення немає (а.с.21).

Станом на 01.03.2023 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 4605,74 грн., у тому числі 3297,89 - основний розмір пенсії (стаття 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), 627,90 грн. - доплата до прожиткового мінімуму (абзац 1 частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), підвищення дітям війни Пост. №112 п. 6 - 66,43 грн., надбавка членам сімей реабілітованих (Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654) - 43,52 грн.; компенсаційна виплата 70-ти річним - 570,00 грн. (а.с.159).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (надалі також - Закон №962-XII, в редакції, чинній на час реабілітації позивача) визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством Української РСР до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за: антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу Української РСР (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР"; поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР; порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою.

Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необгрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами ( Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2353-12 від 15.05.92).

Статтями 3, 4 Закону №962-XII у редакції до 05.05.2018, постановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями. Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону №962-XII у вказаній редакції, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" № 2325-VIII від 13.03.2018 (надалі також - Закон № 2325-VIII) внесено ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.

Так, серед іншого, змінена назва закону на: "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (надалі також - Закон №962-ХІІ), а також викладено в новій редакції преамбулу та статті 1, 3, 6 Закону №962-ХІІ, визнано такою, що втратила чинність постанову Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Зміни набули чинності 05.05.2018.

Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.

Відповідно до статті 1-2 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII (надалі також - Закон №962-XII, в редакції Закону №2325-VIII від 13.03.2018) реабілітованими визнаються особи: які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Статтею 4 Закону №962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 вказаного Закону слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" із змінами внесеними Законом №2325-VIII передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до статті 6 Закону №962-XII, реабілітованим, які мають право на передбачені цим Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача цього посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Згідно з п. 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 6 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", крім надбавок, передбачених пунктами "в"-"д" частини першої статті 21 зазначеного Закону. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" №654 від 16.07.2008 (надалі також - Постанова №654) визначено, що репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Стаття 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії, що виплачується громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, суд керується нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі №446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі №446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі №446/1848/16-а, від 04 березня 2020 року в справі справа №446/1566/16-а, від 09 квітня 2020 року, в справі №446/1525/16-а, яка відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.

Як встановлено судом, Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів видано довідку від 09.08.1991 №3/3-24731 про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та їх діти, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5, були виселені на спецпоселення 16.03.1950 з конфіскацією майна із села Коршів Коршівського району Станіславської області в Лазовський район Хабаровського краю. Із спецпоселення звільнені, зокрема, ОСОБА_1 03.03.1958.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 17.11.1956 після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Згідно із статтею 3 Закону України від 17.04.1991 №962-ХІІ «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_1 була визнана реабілітованою особою, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 22.03.2006. Відповідно до вказаного посвідчення позивач має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (у редакції, чинній на час реабілітації позивача).

Суд зауважує, що у довідці від 09.08.1991 №3/3-24731 зазначено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3, були виселені на спецпоселення 16.03.1950 з конфіскацією майна із села Коршів Коршівського району Станіславської області в Лазовський район Хабаровського краю.

Разом з ними була вивезена і неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (у віці 12 років). З обліку спецпоселення ОСОБА_1 була знята 03.03.1958 (у віці 20 років).

Статтею 1-1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" визначено, що репресованою особою - є особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом. Члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Отже, позивач є членом сім`ї осіб, які зазнали політичних репресій та були в подальшому реабілітовані.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, а тому право ОСОБА_1 на перерахунок підвищення пенсії в розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивача.

Стосовно позовної вимоги позивача зобов`язати відповідача проводити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає, що перерахунок пенсії на підставі цього рішення ще не здійснено, відтак спору щодо подальшої виплати спірного підвищення до пенсії ОСОБА_1 станом на час розгляду справи немає, а тому в задоволенні цієї вимоги, з огляду на її передчасність слід відмовити.

Відповідно до статті 1 Закону №962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону №962-XII, в редакції з 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Статтею 58 Закону №1788-XII в редакції з 05.05.2018 передбачено, що громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.

При цьому суд зазначає, що вказані вище нормативно-правові акти не диференціюють осіб, які перебували в засланні, в залежності від їх віку та того чи вони працювали чи ні.

Вказана правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а, від 24.10.2019 у справі № 446/1526/16-а.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка в період з 16.03.1950 (у віці 12 років) по 03.03.1958 (у віці 20 років) перебувала на спецпоселенні в Лазовському районі Хабаровського краю.

Отже, період перебування ОСОБА_1 на спецпоселенні з 16.03.1950 по 03.03.1958 підлягає зарахуванню до стажу її роботи у потрійному розмірі, відтак, відповідач протиправно відмовив позивачу у проведенні відповідного перерахунку стажу її роботи як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

У зв`язку із тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення нею будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 у потрійному розмірі за час перебування з 16.03.1950 по 03.03.1958 у засланні, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) підвищення пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком згідно пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 01.10.2023, із врахуванням проведених платежів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.10.2023 перерахунок стажу роботи згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років», як пільгу по обчисленню стажу роботи до розрахунку пенсії у потрійному розмірі за час перебування у засланні з 16.03.1950 по 03.03.1958.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.