Постанова

від 18.06.2024 по справі 359/12711/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/9349/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024року місто Київ

справа №359/12711/23

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Чирки С.С., у справі за позовом ОСОБА_3 до Обслуговуючого кооперативу «СОНЦЕ», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Баришівське бюро технічної інвентаризації», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Вікторія Юріївна, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності правочинів та витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року позивач звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просила:

визнати недійсним в силу закону (нікчемним) договір про спільну участь у будівництві №08-2/07/2016 від 08 липня 2016 року укладений між ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (нова назва ОК «СОНЦЕ») та нею та застосувати наслідки недійсності правочинів;

визнати недійсним в силу закону (нікчемним) додаткову угоду №1 вiд 11 липня 2016 року до договору про спільну участь у будівництві №08-2/07/2016 від 08 липня 2016 року, укладену між ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (нова назва ОК «СОНЦЕ») та нею та застосувати наслідки недійсності правочинів;

визнати недійсним в силу закону (нікчемним) акт приймання-передачі земельних ділянок від 11 липня 2016 року між ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (нова назва ОК «СОНЦЕ») (Додаток №3 до про спільну участь у будівництві №08-2/07/2016 від 08 липня 2016 року укладений між ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (нова назва ОК «СОНЦЕ») та нею та застосувати наслідки недійсності правочинів;

визнати недійсним договір позики, укладений 17 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та ОК«ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (нова назва ОК«СОНЦЕ»);

визнати недійсними іпотечний договір, укладений 17 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (нова назва ОК «СОНЦЕ»), посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кошевою В.О. за реєстровим номером 2644;

визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 23 жовтня 2018 року між ОСОБА_4 та обслуговуючим кооперативом «СОНЦЕ» (стара назва Обслуговуючий кооператив «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ»), посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. за реєстровим номером 2764;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на її користь земельну ділянку площею 0,18 га, за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0526, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на її користь земельну ділянку площею 0,1855 га, за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0525, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на її користь земельну ділянку площею 0,1917 га, за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с. Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0576, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку.

17 січня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_1 , а саме на:

земельну ділянку площею 0,18 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0526, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;

земельну ділянку площею 0,1855 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0525, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку;

земельну ділянку площею 0,1917 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0576, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Обгрунтовуючи вказану заяву представник позивача посилалася на те, що на даний час існує об`єктивний ризик втрати спірного нерухомого майна з огляду на численні спроби відповідачів здійснити дії направлені на його відчуження та на спосіб вчинення таких дій: нікчемність та фіктивність угод щодо відчуження майна, заниження вартості майна.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,18 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0526, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка зареєстрована за ОСОБА_1 .

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1855 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0525, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка зареєстрована за ОСОБА_1 .

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1917 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0576, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка зареєстрована за ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою у задоволенні заяви відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що позовна заява та заява про забезпечення позову позивача є необгрунтованими, безпідставними, містять суперечливі відомості та факти, що не підтверджується наявною інформацією, розцінюється як тиск позивача та її чоловіка ОСОБА_5 на відповідача ОСОБА_1

Вказувала, що заявник взагалі не обґрунтував заяву щодо забезпечення позову, його необхідність та що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначала, що заявником не надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач має намір ухилятися від виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідач вважає, що його право власності на земельні ділянками обмежується, починаючи з 2020 року, внаслідок чого він позбавлений можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

22 квітня 2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 14 червня 2024року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідачі: ОК «СОНЦЕ», ОСОБА_4 , КП «Баришівське бюро технічної інвентаризації», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю., ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції,виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом до ОК «Сонце», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , КП «Баришівське бюро технічної інвентаризації», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова В.Ю., ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності правочинів та витребування майна

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що 19 січня 2007 року вона на підставі договорів купівлі-продажу набула право власності на земельні ділянки: площею 0,1801 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0526, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку; площею 0,1855 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0525, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку; площею 0,1917 га, що розташована за адресою: Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, с.Вишеньки, кадастровий номер 3220881300:03:005:0576, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку.

Зазначала, що на вказаних ділянках вона та її чоловік ОСОБА_5 планували збудувати будинки для проживання їх родини та для продажу (з метою покриття витрат на будівництво житла для їх родини).

З метою здійснення будівництва на вказаних земельних ділянках вона познайомилась із представниками ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (на сьогодні ОК «СОНЦЕ»), які надали пропозицію здійснити будівництво будинків на вказаних вище земельних ділянках з кадастровими номерами 3220881300:03:005:0576, 3220881300:03:005:0525, 3220881300:03:005:0526, які розташовані на території с. Вишеньки Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Вказувала, що з метою здійснення будівництва ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» було запропоновано укласти договір «Про спільну участь у будівництві» за умовами якого представники ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» зобов`язувались збудувати за плату будинки на належній їй землі, тривалий час у сторін йшли перемовини щодо умов вказаного договору.

16 липня 2016 року між нею та ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» було погоджено попередні умови договору про пайову участь у будівництві, однак під час підписання вказаного договору та додатків до нього було встановлено, що умови договору відрізнялись від погоджених між сторонами раніше, умови стосувались порядку внесення грошових коштів, строків та умов здійснення будівництва та використання ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» земельних ділянок.

Посилалася на те, що оскільки умови викладені у договорі були для неї неприйнятними вона прийняла рішення не підписувати документи в запропонованій редакції та продовжити перемовини щодо умов контракту.

Вказувала, що за результатами зустрічі вона та представники ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» прийняли рішення відтермінувати підписання договору до повного погодження умов. За словами представників ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» всі примірники договору було знищено в той же день.

Зазначала, що ніяких виплат за договором «Про спільну участь у будівництві» вона не здійснювала, наміру відчужувати належні їй земельні ділянки не мала, дозвіл на відчуження майна не надавала.

Посилалася на те, що після тієї зустрічі представники ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» декілька разів намагались умовити її підписати договір на невигідних умовах, а потім припинили спілкування.

В подальшому вона дізналася, що земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_1 , якому вона відповiдно за жодних обставин права на належні їй земельні ділянки не передавала.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, представник позивача вказувала на те, що 27 липня 2016 року державним реєстратором КП «Баришівське бюро технічної інвентаризації» за ОК «СОНЦЕ» було зареєстровано право власності за спірні земельні ділянки на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки від 11 липня 2016 року. Однак, ОСОБА_3 не передавала право власності на вказані земельні ділянки в рахунок пайових внесків та не мала наміру на будь-яку форму відчуження належного їй майна.

Зазначала, що в подальшому ОСОБА_4 було набуто право власності на спірні земельні ділянки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя укладеного 23 жовтня 2018 року між ОСОБА_4 та ОК«СОНЦЕ»(стара назва Обслуговуючий кооператив «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ»).

Вказувала, що ОК «СОНЦЕ» не мало право відчужувати зазначені земельні ділянки, а угоди - договір позики, договір іпотеки, договір задоволення вимог іпотекодержателя, укладені між ОСОБА_4 та ОК«СОНЦЕ»(стара назва Обслуговуючий кооператив «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ») були укладені без реальної мети вказаних правочинів направлених на отримання позики і забезпечення її повернення.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №359899985 від 26 грудня 2023 року земельна ділянка площею 0,1917 га, кадастровий номер 3220881300:03:005:0576 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №358934736, №№358934759 від 18 грудня 2023 року земельна ділянка площею 0,18 га, кадастровий номер 3220881300:03:005:0526 та земельна ділянка площею 0,1855 га, кадастровий номер 3220881300:03:005:0525 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

З огляду на те, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, які належали позивачу, та з урахуванням предмету позову у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно.

На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_1 , як власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Накладення арешту на нерухомого майна, що належить відповідачу є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 ,оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що вжитий захід забезпечення позову порушує права відповідача ОСОБА_1 як власника та протиправно обмежує його у праві на мирне володіння своїм майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів відхиляє, оскільки цивільний процесуальний закон, а саме ст.ст.151-152 ЦПК України передбачає можливість обмеження особи у здійсненні права власності при вжитті заходів забезпечення цивільного позову зокрема шляхом накладення арешту на спірне майно, отже ухвала суду відповідає приписам Конституції України і діючому законодавству.

Право на мирне володіння майном, яке передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В даному випадку втручання у право власності ОСОБА_1 у вигляді обмеження на відчуження спірного майна здійснене згідно із законом і є пропорційним переслідуваній меті, оскільки здійснене для захисту прав і свобод інших осіб, зокрема позивача. При цьому, відповідач ОСОБА_1 не позбавляється права володіння та користування спірним майном.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, щосуд першої інстанції не взяв до уваги, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, а тому повинен був відмовити у задоволенні заяви, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються обставинами справи, з яких вбачається, що спір у даній справі виник щодо оспорювання договорів про спільну участь у будівництві №08-2/07/2016 від 08 липня 2016 року, додаткової угоди №1 вiд 11 липня 2016 року до договору про спільну участь у будівництві №08-2/07/2016 від 08 липня 2016 року, акту приймання-передачі земельних ділянок від 11 липня 2016 року, які були укладені між ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ-ВИШЕНЬКИ» (нова назва ОК «СОНЦЕ») та ОСОБА_3 з застосуванням наслідків недійсності правочинів.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява є необгрунтованою, безпідставною, містить суперечливі відомості та факти, що не підтверджується наявною інформацією, розцінюється як тиск позивача та її чоловіка ОСОБА_5 на відповідачаОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, а відтак вказані доводи є безпідставними.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на те, що на спірне майно вже накладено арешт по іншим справам, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не свідчать про відсутність підстав для забезпечення позову по даній справі.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є законним та обґрунтованим.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: