Постанова

від 19.06.2024 по справі 120/509/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/509/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

19 червня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Гнидюк-Агро до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області видано Фермерському господарству «Гнидюк агро» ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 02270414202000283 від 04.02.2020 (термін дії з 04.02.2020 по 04.02.2025).

Позивачем 06.01.2022 року було здiйснено наступний платіж в розмiрi 780,00 грн, згідно з платіжним дорученням №4 від 06.01.2022 ( призначення платежу: плата за ліцензію на право зберігання пального ).

ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято розпорядження №23/Р/Л від 04.02.2022 " Про видачу, відмову у видачі, поновлення, призупинення дії та анулювання ліцензій та видачу дублікатів ліцензій", в частині анулювання виданої Фермерському господарству «Гнидюк Агро» ліцензії на право зберігання пального ( виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 02270414202000283 від 04.02.2020, з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

Листом від 23.12.2022 року на адвокатський запит представника позивача, ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило про те, що в 2022 році з настанням чергової сплати за вказану ліцензію, а саме до 04.02.2022 року суб"єкт господарювання не звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області, чим не виконав вимоги ст. 16 Закону України, в частині подання органу ліцензування копії платіжного доручення з відміткою банку.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України, розпорядженням ГУ ДПС у Вінницькій області №23/Р/Л від 04.02.2022 ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) р/№ 02270414202000283 було анульовано, про що було повідомлено суб"єкта господарювання в електронній формі засобами електронного зв"язку відповідно до вимог ст. 15.

Не погоджуючись з розпорядженням про анулювання ліцензії, вважаючи його протиправним та таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Статтею 15 Закону України №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Також, відповідно до норм ст. 15 Закону України №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до абз.4 ч. 52 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.

Згідно з ч. 53 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Частиною 4 ст. 16 Закону України №481 встановлено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області видано Фермерському господарству «Гнидюк агро» ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 02270414202000283 від 04.02.2020 (термін дії з 04.02.2020 по 04.02.2025).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здiйснено наступний платіж: 06.01.2022 в розмiрi 780,00 грн згідно з платіжним дорученням №4 від 06.01.2022. Призначення платежу: плата за ліцензію на право зберігання пального.

Так, позивачем сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював період дії ліцензії з 04.02.2021 по 04.02.2022 . Крім того, вказана плата була перерахована позивачем на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.

Вказані обставини не спростовані відповідачем під час розгляду справи.

Суд зазначає, що оскаржуваним розпорядженням відповідачем анульовано ліцензію реєстраційний номер 02270414202000283 від 04.02.2020 саме з підстав несплати позивачем чергового платежу за ліцензію.

Водночас, граничного строку сплати суб`єктом господарювання річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за відповідний рік норми Закону № 481/95-ВР не встановлюють. Стаття 15 Закону № 481/95-ВР лише визначає обов`язок суб`єкта господарювання щорічно сплачувати відповідну плату за ліцензію на право зберігання пального в розмірі 780,00 гривень, однак не передбачає строку протягом якого вказана щорічна плата повинна бути сплачена.

При цьому, позивачем 06.01.2022 року сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював період дії ліцензії з 04.02.2021 по 04.02.2022, і вказана плата була перерахована позивачем на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.

Таким чином, оскаржуване розпорядження відповідачем прийнято з порушенням вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР, а отже не у спосіб та не в порядку визначеному чинним законодавством України.

При цьому суд зауважує, що листом від 23.12.2022 року на адвокатський запит представника позивача, ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило про те, що в 2022 році з настанням чергової сплати за вказану ліцензію, а саме до 04.02.2022 року, суб"єкт господарювання не звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області, чим не виконав вимоги ст. 16 Закону України, в частині подання органу ліцензування копії платіжного доручення з відміткою банку.

Щодо таких доводів ГУ ДПС у Вінницькій області суд зазначає, що відповідач помилково ототожнює вимоги ст. 16 Закону України №481/95-ВР щодо подачі до органу контролю суб"єктом господарювання копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату та підстави для анулювання ліцензії, що встановлені в ст. 15 вказаного закону, а саме несплата чергового платежу за ліцензію.

Натомість ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності з анулювання ліцензії.

При цьому, суд зазначає, що під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу, однак, позивачем такої бездіяльності допущено не було, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 06.01.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у Головного управління ДПС у Вінницькій області були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження в частині, яка стосується позивача, оскільки розпорядження про анулювання ліцензії могло бути прийнято контролюючим органом виключно у випадку не сплати позивачем чергового платежу за ліцензію.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято протиправне розпорядження №23/Р/Л від 04.02.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 02270414202000283 від 04.02.2020, виданої Фермерському господарству « Гнидюк Агро».

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не спростовано твердження представника позивача, який зазначає, що ним було подано до відповідача заяву щодо ліцензії на право зберігання пального з відміткою про внесення чергового платежу та з платіжним дорученням, які були поміщені в скриньку для вхідної кореспонденції ГУ ДПС у Вінницькій області. Також представник позивача зазначав, що відмітка на такій заяві податковим органом не проставлялась та вказував, що такий порядок прийому вхідної кореспонденції є звичним для податкового органу. Позивачу не відома подальша доля поданої вхідної кореспонденції.

Суд зауважує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту, що ГУ ДПС у Вінницькій області здійснює прийом вхідної кореспонденції, в тому числі шляхом її поміщення, особами, що її подають, в скриньку для вхідної кореспонденції, яка знаходиться в залі Центру обслуговування платників ( далі - ЦОП ).

Таким чином, спосіб подачі заяви, про який вказує позивач, передбачений організаційним принципом роботи ЦОП, і твердження позивача про подачу заяви саме у такий спосіб не спростовується наявними в справі доказами.

При цьому суд враховує, що усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій ( рішень ).

В свою чергу, відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.