Постанова

від 19.06.2024 по справі 816/1588/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа №816/1588/18

касаційне провадження № К/9901/1972/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Техвагонмаш" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді - Макаренко Я.М., Донець Л.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Техвагонмаш" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2018: №0001501402 форми "С" щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 246217,98 грн; №0001511402 форми "С" щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався протиправність оскаржуваних рішень з підстав непідтвердження фактів недоотримання валютної виручки з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 120 днів при виконанні експортного контракту.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 18.07.2018 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 13.02.2018 №0001501402, №0001511402.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з непідтвердження факту недекларування валютних цінностей на суму 753294,56 грн. та з правомірного віднесення Товариством до інших операційних витрат сум від`ємного значення курсових різниць за операціями зі сплати коштів ВАТ «Метровагонмаш» (російська федерація) на підставі контракту № 52/26 від 10.10.2016.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки під час розрахунку курсових різниць за контрактом № 52/26 від 10.10.2016 мав бути застосований виключно курс Національного Банку України, установлений ним на дату відвантаження товарів, до курсу рубля, тоді як курсова різниця за вказаним контрактом була розрахована позивачем як різниця між двома іноземними валютами - рублем та Євро, що суперечить принципам чинного валютного законодавства України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про залишення судами поза увагою, що відповідачем не доведено фактів недоотримання валютної виручки з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 120 днів при виконанні експортного контракту та, відповідно, відсутність у позивача обов`язку декларувати валютні цінності за вказаним контрактом.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.06.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10.10.2016 між позивачем (продавець) та ВАТ "Метровагонмаш" (російська федерація) (покупець) був укладений контракт №52/26 на поставку (експорт) спеціального технологічного обладнання, а також виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на загальну суму 11769492,00 руб.

На виконання контракту позивач згідно з митною декларацією №102882 від 17.03.2017 здійснив поставку обладнання вартістю 11076992,00 руб (ця вартість зазначена в митній декларації) з граничним терміном надходження виручки за обладнання 13.09.2017.

29.05.2017 позивач виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи вартістю 692500,00 руб, що підтверджено актом виконаних робіт від 29.05.2017 №10 (граничний термін надходження виручки 25.11.2017).

ВАТ "Метровагонмаш" перерахувало на рахунок позивача 18.04.2017 за обладнання 9564656,00 руб (4555454,36 грн за офіційним курсом Національного банку України) та 27.06.2017 за виконані роботи 692500,00 руб (305593,33 грн за офіційним курсом Національного банку України).

Різниця між вартістю обладнання, вказаною у митній декларації, та валютною виручкою, яка зарахована на рахунок позивача за обладнання, складає 1512336,00 руб, або 753294,56 грн, яка виникла станом на 18.04.2017 та станом на 11.01.2018 не погашена.

Цю різницю (1512336,00 руб, або 753294,56 грн) позивач в бухгалтерському обліку включив до втрат від операційної курсової різниці (Д-т 945 ''Втрати від операційної курсової різниці'' К-т 362 ''Розрахунки з покупцями-нерезидентами''), а у звіті форми 2 - до інших операційних витрат (рядок 2180).

Обґрунтовуючи такі зміни в бухгалтерському обліку, позивач посилається на те, що згідно зі специфікацією №1 до контракту від 10.10.2016 №52/26 ціна обладнання визначена як 11076992,00 руб, що відповідає 160000,00 Євро за курсом Центробанку російської федерації (рф) рубля до Євро станом на 08.10.2016. В контракті обумовлено, що у випадку зміни курсу рубля, установленого Центробанком рф на день оплати більше, ніж на 5% у порівнянні з курсом Євро на дату підписання специфікації, покупець здійснює оплату за курсом рубля до Євро, встановленим Центробанком рф на дату платежу. Курс Центробанку рф станом на 18.04.2017 відрізнявся від курсу станом на дату підписання специфікації на 13,66%, у зв`язку з чим покупець здійснив платіж за поточним курсом рубля до Євро.

Посилаючись на те, що 9564656,00 руб відповідали 160`000,00 Євро, сторони контракту від 10.10.2016 №52/26 дійшли згоди, що розрахунок за обладнання здійснено в повному обсязі.

Контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 10.10.2016 по 11.01.2018 у зв`язку з надходженням повідомлення уповноваженого банку ПАТ КБ "Приватбанк" від 04.10.2017 за № Г.31.00.0/1-2697 про порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 10.10.2016 №52/26, укладеного з нерезидентом ВАТ "Метровагонмаш", російська федерація, за результатами якої складений акт перевірки від 24.01.2018 №114/16-31-14-02-08/32686844 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:

статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні експортного контракту №52/26 від 10.10.2016, укладеного з нерезидентом "ВАТ "Метровагонмаш", Російська Федерація, мало місце недоотримання валютної виручки з порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сумі 1512336,00 рос.руб. на 120 днів з 14.09.2017 по 11.01.2018;

статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93, оскільки Товариство подавало до контролюючого органу та Управління Нацбанку декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, в яких станом на 01.10.2017 недостовірно задекларовано валютні цінності з простроченими строками розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних операцій.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.02.2018:

№0001501402 форми "С" щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 246217,98 грн;

№0001511402 форми "С" щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 26.04.2018 №14699/6/99-99-11-01-02-25 прийняті податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Правила бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою встановлені нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 ''Вплив змін валютних курсів'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО 21).

За визначеннями термінів, наведеними у пункті 4 П(С)БО 21, валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, а курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Курсові різниці розраховуються на дату балансу та на дату здійснення господарської операції.

За загальним правилом дохід від курсової різниці обліковують на субрахунках 714 "Дохід від операційної курсової різниці" або 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці", а витрати - на субрахунках 945 "Втрати від операційної курсової різниці" чи 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць".

Вибір рахунка (операційний дохід/витрати чи ні) залежить від того, за якою операцією (заборгованістю тощо) визначають такі курсові різниці.

Пунктом 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - П(С)БО 16), передбачено, що до інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства).

Пунктами 3.1-3.2, 3.13 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки та сукупний дохід підприємства за звітний період. У звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних П(С)БО. У статті "Інші операційні витрати" відображаються, зокрема, втрати від операційних курсових різниць.

Збільшення позивачем в бухгалтерському і податковому обліку інших операційних витрат на 753294,56 грн як на втрати від операційної курсової різниці не відповідає наведеним нормам П(С)БО 21 та П(С)БО 16, оскільки ця сума фактично є втратами позивача від операційної курсової різниці рубля до Євро, а не гривні до іншої іноземної валюти, як неодмінної умови операційної курсової різниці для цілей податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що позивач безпідставно збільшив витрати на 753294,56 грн. Такий висновок відповідає нормам пунктів 4, 5 П(С)БО 21 та пункту 20 П(С)БО 16.

За таких обставин, слід визнати таким, що відповідає обставинам у справі і правильному застосуванню норм матеріального права, висновок суду апеляційної інстанції про правомірне застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) (нарахування пені в розмірі 246217,98 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2018 №0001501402 за прострочення на 120 днів граничного строку зарахування на рахунок виручки в розмірі 1512336,00 руб за контрактом від 10.10.2016 №52/26) та частини 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 (далі - Декрет № 15-93) (застосування штрафу в розмірі 340,00 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.02.2018 №0001511402 за порушення порядку декларування валютних цінностей (виручки у розмірі 1512336,00 руб) станом на 01.10 2017).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №185/94-ВР (у редакції, чинній в період часу з 14.09.2017 по 11.01.2018, за який позивачу нарахована пеня) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Згідно із частиною першою статті 9 Декрету №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення резидентами порядку декларування валютних цінностей встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Встановлений судом апеляційної інстанції факт розбіжності між вартістю поставленого Товариством за контрактом від 10.10.2016 №52/26 обладнання згідно з митною декларацією від №102882 від 17.03.2017 (11076992,00 руб) та сумою валютної виручки, зарахованої на рахунок позивача станом на 13.09.2017 (граничний термін зарахування валютної виручки за експортоване обладнання) (9564656,00 руб) свідчить про порушення позивачем наведених норм валютного законодавства.

Так, Верховний Суд вказує, що Закон №185/94-ВР та Декрет №15-93 втратили чинність з 07.02.2020 згідно із Законом України ''Про валюту і валютні операції'' від 21.06.2018 N2473-VIII (далі -Закон N2473-VIII). Цим Законом не встановлені граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, натомість частиною першою статті 13 цього Закону таке повноваження визнано за Національним банком України. Законом N 2473-VIII також встановлена відповідальність за порушення резидентами строку розрахунків, встановлених згідно з частиною першою статті 13, у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості (частина п`ята статті 13 Закону N 2473-VIII).

Скасувавши Закон №185/94-ВР та Декрет №15-93, Закон N2473-VIII визначив порядок, в якому настає відповідальність тільки за порушення норм Декрету №15-93. Так, згідно з пунктом 8 статті 16 Закону №2473-VIII уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги зазначеного Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України від 27.06.1999 N734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (абзац другий пункту 8 статті 16 Закону N2473-VIII).

Частиною шостою статті 11 Закону N2473-VIII органом, що здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства, визначено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, Управління є уповноваженим органом для прийняття рішення щодо застосування заходів впливу (зокрема, застосування штрафних (фінансових) санкцій) за порушення валютного законодавства, зокрема, норм Декрету №15-93 та Закону №185/94-ВР.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 440/1990/19.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "Техвагонмаш" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк