Рішення

від 19.06.2024 по справі 754/3159/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2535/24 Справа №754/3159/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою подану Асоціацією "Гапоненко Роман і партнери" в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Асоціація "Гапоненко Роман і партнери" (в особі представника - адвоката Гапопенка Р.І.) звернулася до суду через "Елктронний суд" в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 125 000 доларів США, що підтверджується Розпискою від 26.07.2019 року. У Розписці від 26.07.2019 року ОСОБА_2 зобов`язувалась повернути грошові кошти до 31.12.2019 р. ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов`язання за власноруч нею складеною розпискою та не повернула отримані від ОСОБА_1 грошові кошти у повному розмірі 125 000 тисяч доларів США. У зв`язку із порушенням Відповідачем грошового зобов`язання підлягають нарахуванню 3% річних у розмірі 15 573,77 тисяч доларів США. У Позивача знаходиться оригінал розписки від 26.07.2019 р., що свідчить про наявність між сторонами позикових правовідносин і про невиконання Відповідачем умов Договору позики. Закон не забороняє укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта та стягнення коштів за невиконання зобов`язань в іноземній валюті. Станом на сьогодні зобов`язання позичальником не виконане. Станом на сьогодні, Відповідач не повернула грошові кошти за розпискою. Тому, Позивач вважає обґрунтованим заявити також вимогу про стягнення з Відповідача на підставі статті 625 ЦК України 3% річних. Враховуючи вищевикладене просить суд стягнути з Відповідачки на користь ОСОБА_1 - грошові кошти у розмірі 140 573 (сто сорок тисяч п`ятсот сімдесят три) доларів США 77 центів за борговою розпискою від 26.07.2019 року, що складається з: - 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) доларів США - сума основного боргу за розпискою; - 15 573,77 доларів США - 3% річних за період з 01.01.2020 року по 25.02.2024 р.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 06.03.2024 було визначено провести розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.04.2024 року що занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

17.06.2024 року на адресу суду від представника позивача через "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просить суд їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач будучи належним чином повідомленою про день, час та місце до суду не з`явилась. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надала.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що відповідно до Розписки від 26.07.2019 року ОСОБА_2 , отримала кошти в розмірі 125 000 тисяч доларів США, від ОСОБА_1 . Грошові кошти отримала в присутності свідків: ОСОБА_3 . Зобов`язувалась повернути кошти до 31.12.2019 р.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 умови договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, відповідач в свою чергу грошові зобов`язання за Договором позики не виконує.

Так, 07.02.2024 року між ОСОБА_1 ("Установник управління") з однієї сторони та Асоціація "Гапоненко Роман і партнери" в особі керівника ОСОБА_4 ("Управитель") з іншої сторони уклади Договір №7 управління майном.

Пунктом 1.1. Договору №7 управління майном від 07.02.2024 р. передбачено, що: «Предметом Договору управління майном є майнові права у вигляді дебіторської заборгованості за розпискою від 26.07.2019 року укладеною ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 паспорт НОМЕР_2 , виданий Ватутінським РУГУ МВС України в м. Києві (надалі боржник). Дебіторська заборгованість підтверджена розпискою, яка написана власноручно ОСОБА_2 на суму 125 000 доларів США на ім`я ОСОБА_1 .»

Відповідач обставини викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях позивача не спростувала.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦІК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобо`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаеться, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчуе факт передання грошової суми позичальнику.

Як визначено у статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передавання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківські рахунки (ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

В нашому ж випадку, розписка містить усі обов`язкові елементи, які підтверджують, як факт укладення договору позики, так і його основні умови, оскільки містить: персональні дані Позикодавця і Позичальника, суму запозичення та дату запозичення із вказаним строком для повернення грошових коштів. Позичальник в разі невиконання своїх зобов`язань за вказаною розпискою, правомірно має понести відповідальність у вигляді нарахування 3 відсотків річних за нею. Стаття 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Щож до Договору №7 від 07.02.2024 укладеного між Асоціацією "Гапоненко Роман і партнери" та ОСОБА_1 встановлено наступне.

Згідно з п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість - визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума. Вказаний висновок зроблено у Постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 р. у справі № 160/2527/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 28 червня 2023 року у справі № 820/4365/16 зазначив, що: «Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату», згідно Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість".

Дебіторська заборгованість визначається як майнове право суб`єкта господарювання - платника податків (згідно аналізу норм Податкового кодексу України).

Дебіторська заборгованість є актив, та не трактується як «гроші».

Згідно ч.1 ст.192 ЦК України - Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

У свою чергу, дебіторська заборгованість - ек є платіжним засобом, і відповідно не є грошовою одиницею/гроші.

У Договорі №7 управління майном від 07.02.2024 р. - відсутній пункт/речення про те, що в управління передано гроші.

З огляду на перелічене, Предметом Договору №7 управління майном від 07.02.2024 р. є майнові права у вигляді дебіторської заборгованості щодо стягнення заборгованості в сумі 125 000 доларів США, а не гроші.

Частино 1 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача (ч.5 ст. 56 ЦПК України).

Частиною 14 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено - У випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Асоціація «ГАПОНЕНКО РОМАН І ПАРТНЕРИ» - може бути управителем згідно закону, що також підтверджується наступними судовими рішеннями: Західний апеляційний господарський суд у Постанові від "28" березня 2024 р. у справі №909/761/23 встановив наступне: «Також судом встановлено, що 07.08.2023 між ТОВ "Укр Коал Енерджи" (як установником управління) та Асоціацією "Гапоненко Роман і партнери" (як управителем) укладено договір № 4 управління майном, предметом якого є майнові права у вигляді дебіторської заборгованості за договором поставки вугілля №343 від 24.09.2021, укладений між ТОВ "Укр Коал Енерджи" та ДП "Калуська теплоелектроцентраль-нова". Згідно п. 1.2. договору управління майном, в порядку та на умовах визначених цим договором установник управління передає управителеві майнові права далі по тексту майно, передбачене в п. 1.1. даного договору, в управління на строк зазначений в договорі, а управитель зобов`язаний за плату, яка вказана в договорі, здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління. Пунктом 1.3. договору передбачено, що договір управління майном призводить до виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно, яке передбачене п. 1.1. даного договору. Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що юридичні та фізичні дії, пов`язані з управлінням майном, управитель вчиняє без довіреності. Відтак Асоціація "Гапоненко Роман і партнери" здійснює представництво інтересів ТОВ "Укр Коал Енерджи" у цій справі про стягнення заборгованості із ТОВ "Костанза".».

Отже, вказані обставини підтверджуються оригіналом Розписки від 26.07.2019 року та Договором №7 від 07.02.2024 року.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Розписки від 26.07.2019 року Відповідач мала повернути Позивачу грошові кошти у розмірі 125 000,00 доларів США у встановлений строк, а саме: до 31.12.2019 р.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, зазначену в розписці суму в передбачені даною розпискою строки не повернула.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2019 р. у справі №373/2054/16-4 виклала правовий висновок, гривня як національна валюта єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути резиденти і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу

.Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Відтак, закон не забороняє укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта та стягнення коштів за невиконання зобов`язань в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, зазначену в борговій Розписці суму в передбачені строки не повернула. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 125 000,00 доларів США.

Щодо нарахування 3 % річних у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим визначається зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов?язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах у справі N? 758/1303/15-ц (провадження № 14-68це 18) від 11 квітня 2018 року та у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-1бцс 18) від 16 травня 2018 року.

Як наслідок, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на сьогодні, Відповідач не повернула грошові кошти за розпискою. Тому суд, вважає обґрунтованою вимогою Позивача про стягнення з Відповідача на підставі статті 625 ЦК України 3% річних у розмірі 15 573,77 доларів США та таким чином задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 12 112,00 грн.

Керуючисьст.ст. 11, 202, 207, 524, 526, 530, 533, 1046, 610, 612, 625, 629, 639, 1046, 1047, 1050, ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131,137, 141, 258-259, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Асоціаціії "Гапоненко Роман і партнери" в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), - грошові кошти в сумі 140 573 (сто сорок тисяч п`ятсот сімдесят три) доларів США 77 центів за борговаою розпискою від 26.07.2019 року, що складається з: 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) доларів США - сума основного боргу за розпискою; 15 573,77 доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 112,00 грн..

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2024 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя: О.М.Панченко