Постанова

від 18.06.2024 по справі 639/5749/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» червня 2024 року

м. Харків

справа № 639/5749/20

провадження № 22ц/818/1997/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представниці позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3

відповідачі - ОСОБА_4 , представник відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представниця відповідачки ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2024 року в складі судді Рубіжного С.О.

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання частково недійсним контракт та визнання сторін покупцями транспортного засобу, поділ майна подружжя, яку в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що у 2002 році вона познайомилася з ОСОБА_4 у місті Харкові. Вони почали зустрічатися, а через деякий час після знайомства відповідач запропонував жити разом та створити сім`ю. Оскільки власного житла придбати не було можливості, то з вересня 2002 року вони проживали однією сім`єю на орендованих квартирах у м. Харкові. З вересня 2009 року по лютий 2014 року проживали однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору оренди квартири від 20 вересня 2009 року. За період проживання у квартирі здійснювали необхідний поточний ремонт квартири, дбали про неї, проводили оплату за користування цим житлом. У березні 2014 року вони переїхали жити до її батьків до будинку по АДРЕСА_2 , де і мешкали разом по вересень 2017 року.

Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_8 Прізвище дочки вирішили залишити її дівоче.

Вказала, що з відповідачем стосунки не реєстрували, але піклувалися про побудову сімейних відносин, спільно вели господарство, сімейний бюджет, робили сімейні заощадження для придбання власного житла. Між ними був чіткий розподіл обов`язків, разом мешкали, виховували дочку, вели спільне господарство, працювали. Вона та ОСОБА_4 під час спільного проживання однією сім`єю не перебували в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Посилалася на те, що вона з листопада 2008 року по теперішній час є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «АІРПРОФШЖИНІРИНГ», тому завжди мала дохід від своєї підприємницької діяльності та разом з відповідачем робили сімейні заощадження для придбання спільного житла, автомобілів, побутової техніки тощо. Спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, поясненнями свідків, друзів, родичів.

У вересні 2017 року вона дізналась, що чоловік має інші відносини з іншою жінкою, примирення стало неможливим, і шлюбні відносини з відповідачем були припинені.

Під час спільного проживання однією сім`єю до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства, вони за спільні кошти придбали наступне майно:

житловий будинок АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,850 га за тією ж адресою на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 2011 року. Покупцем у цьому договорі був зазначений ОСОБА_4

автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 03 листопада 2011 року на підставі договору купівлі-продажу від 04 червня 2011 року, право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4 ;

автомобіль BMW Х5 2993, 2011 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 08 грудня 2011року.

Зазначила, що автомобіль BMW X5 2993, 2011 року виписку, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вона та ОСОБА_4 придбали за спільні кошти подружжя, в інтересах та для потреб сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Вартість автомобіля на час придбання становила суму, еквівалентну 100 000,00 доларів США, оформленням автомобіля займався ОСОБА_4 .

Між тим, лише після звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя та отримання відповіді на адвокатський запит, вона вперше дізналась, що автомобіль BMW X5 2993, 2011 року виписку, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована на матір відповідача ОСОБА_6 . Крім того, в договорі купівлі-продажу контракт №11-92/09 від 05 вересня 2011 року покупцем зазначена ОСОБА_6 .

Вказала, що матір відповідача ОСОБА_6 до спірного автомобіля не має ніякого відношення, коштів на придбання спірного автомобіля не мала, так як вже на той час була пенсіонеркою. Також у неї не було достатніх заощаджень для придбання автомобілю за 100 000,00 доларів США. Крім того, ОСОБА_6 ніколи спірним автомобілем не користувалася та взагалі не має водійського посвідчення.

Вважала, що договір купівлі-продажу автомобіля контракт №11-92/09 від 05 вересня 2011 року є частково недійсним в частині покупця, оскільки саме ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а не ОСОБА_6 , фактично виступали покупцем, сплативши при цьому кошти в розмірі, передбаченому договором.

Просила встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_4 однією сім`єю чоловіки та жінки без державної реєстрації шлюбу з вересня 2009 року по вересень 2017 року;

визнати житловий будинок АДРЕСА_3 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

визнати автомобіль VOLKSWAGEN СADDY, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 03 листопада 2011 року, спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_3 ;

визнати за ОСОБА_1 , право власності на частку автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 03 листопада 2011 року;

визнати частково недійсним контракт №11-92/09 від 05 вересня 2011 року автомобіля BMW X5 2993, 2011 року виписку, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в частині покупця ОСОБА_6 , укладеного 05 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс» та ОСОБА_6 ;

визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 покупцями автомобіля BMW X5 2993, 2011 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за контрактом №11-92/09 від 05 вересня 2011 року;

визнати за ОСОБА_1 право власності на частку автомобіля BMW X 5 2993, 2011 року виписку, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 08 грудня 2011 року;

вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, та виклала доводи позовної заяви. Зазначила, що жодного належного і допустимого доказу на спростування викладених в позові і встановлених під час розгляду справи обставин, що спростовують факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ним не надано. Вважала, що висновок суду першої інстанції про те, що нею не надано будь-яких допустимих та належних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання однією сім`єю не відповідають дійсності, є необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами справи.

12 травня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_4 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилався на те, що позивачкою належними та допустимими доказами не доведено факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а саме факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з вересня 2009 року по вересень 2017 року, та суд першої інстанції у повній відповідності до чинного Закону ухвалив рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що спір в частині поділу, на думку позивачки, спільного майна подружжя є похідним від встановлення факту спільного проживання позивачки та відповідача, то суд першої інстанції в задоволенні цих позовних вимог послідовно відмовив.

15 травня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_6 через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилалася на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не довела своїх позовних вимог, оскільки не надала належних та допустимих доказів того, що оспорюваний нею правочин купівлі-продажу автомобіля є удаваним в частині покупця і спірний автомобіль придбаний саме за її кошти. Показання допитаних в судовому засіданні свідків не містять відомостей щодо фактичних обставин укладення договору купівлі-продажу автомобіля та придбання відповідачкою автомобіля за грошові кошти належні позивачці ОСОБА_1 . Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивачки пояснили, що їм не відомі обставини укладення договору купівлі-продажу автомобіля ВМW Х5, що позивачку ОСОБА_1 вони взагалі ніколи не бачили за кермом автомобіля ВМW Х5, або бачили тільки один раз, і це не підтверджує твердження позивачки, що автомобіль постійно перебував у її користуванні і був придбаний для її потреб. Як заявлені позивачкою позовні вимоги, так і доводи апеляційної скарги, ґрунтуються лише на припущеннях.

10 червня 2024 року до суду апеляційної інстанції від представниць позивачки надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вони вказали на суперечності в поясненнях відповідача щодо періоду його проживання з позивачкою, наданих в суді першої та апеляційної інстанцій.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 на її представниці підтримали вимоги апеляційної скарги, додаткові пояснення та просили її задовольнити.

В свою чергу ОСОБА_4 , його представник та представниця ОСОБА_6 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили в її задоволенні відмовити. ОСОБА_4 акцентував увагу суду на тому, що між ним та ОСОБА_1 не було спільного проживання, спільного побуту та були відсутні взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу протягом періоду, в якому було придбано спірне майно, на підставі чого на спірне майно не поширюється правовий режим спільного майна подружжя.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зазначає, що з вересня 2009 року по лютий 2014 року вона з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю за адресою АДРЕСА_4 . У березні 2014 року вони переїхали до будинку її батьків по АДРЕСА_2 , де мешкали разом по вересень 2017 року.

Також ОСОБА_1 посилалася на те, що під час спільного проживання однією сім`єю до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства, вона з ОСОБА_4 за спільні кошти придбали наступне майно:

житловий будинок АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці площею 0,850 га, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., відповідно до якого ОСОБА_9 передала у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_3 . На земельній ділянці, кадастровий номер 6310137900:12:013:0021, площею 850 кв м розташовано житловий будинок, матеріал стін дерев`яний, житловою площею 18,1 кв м, загальною площею - 44,6 кв м, та надвірні будівлі: два сараї літ «Б, Г», вбиральня літ «В», гараж літ «Д», льох літ «Ж», навіс літ «З», душ літ «И», огорожа №2-6. Продаж житлового будинку з надвірними будівлями вчинено за 216 000,00 грн, які ОСОБА_9 одержала від покупця ОСОБА_4 повністю ще до складання та підписання цього договору. Загальна вартість нерухомого майна (а.с.34-35,42-43,57-59,117-121 том 1);

транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, фургон малотоннажний, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , дата реєстрації 03 листопада 2011 року, зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с.12,33,80,81,100,122-124 том 1);

транспортний засіб BMW X5 2993, 2011 року виписку, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , дата реєстрації 08 грудня 2011 року, зареєстрований за ОСОБА_6 (а.с.12,80,100,122 том 1).

Як вбачається з контракту №11-90/09 від 05 вересня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс» (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) продавець зобов`язується поставити та передати, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти один новий легковий автомобіль марки BMW Е70 X5 хDrive 30d, 2011 року виготовлення, колір 475 Sapphire Black, загальна вартість якого складає 800 000,00 грн, включаючи податок на вартість 133 333, 33 грн (а.с.211-216 том 1).

Із акту №11-127 прийому передачі автомобілю від 03 грудня 2011 року, підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс» та ОСОБА_6 вбачається, що відповідно до контракту №11-92/09 від 05 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс» передає, а ОСОБА_6 приймає один новий легковий автомобіль марки «BMW Е70 X5 хDrive 30d» у повній комплектності та технічно-справному стані (а.с.218 том 1).

На підтвердження сплати вартості автомобіля надано п`ять квитанцій, відповідно до яких ОСОБА_6 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс» 800 000,00 грн (а.с.219-220 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_8 , батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (а.с.11 том 1).

Згідно статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як зазначено ОСОБА_1 відомості про батька вказані відповідно до статті135 СК України.

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, наданої копії заяви та медичної документації ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання АДРЕСА_4 ) народила 15 лютого 2010 року о 23:39 дівчину масою 2620 кг, зростом 49 см. При народженні вказала, що в зареєстрованому шлюбі не перебуває (самотня). Пологи відбулись за партнерської підтримки громадянина ОСОБА_4 , на підставі власноручно написаної ним заяви, в якій його адресою зазначено; АДРЕСА_5 (а.с.13-16 том 1).

За відповіддю Харківського приватного навчально-вихованого комплексу «Авторська школа Бойка» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 навчається в закладі з 31 серпня 2016 року. Зі слів класного керівника у виховані дитини приймають участь мати і батько, який часто спілкується з дитиною за телефоном. Дитина періодично проживає або з матір`ю або з батьком. ОСОБА_4 підписав договір зі школою і здійснює оплату за навчання ОСОБА_11 , що підтверджується копією договору № 336/17 від 01 вересня 2017 року (а.с.19, 29 том 1).

Як вбачається з відповіді Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 2» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває під наглядом фахівців закладу після виписки з пологового будинку по теперішній час. Згідно інформації, яка міститься в первинній медичній документації «Історія розвитку дитини» (форма №112/щ), первинний медичний огляд дитини після виписки із пологового будинку був проведений 20 лютого 2010 року за адресою: АДРЕСА_4 лікарем педіатром дільничним та медичною сестрою дільничною. Рекомендації медичних працівників щодо проведення медичних оглядів, профілактичних щеплень, лікування у разі необхідності здійснювали батьки Меланії (а.с.26 том 1).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10 том 1), а ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.125 том 1).

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 надала:

акт про проживання від 05 листопада 2019 року, складеного у складі трьох осіб ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які «цим актом особисто підтвердили, що в квартирі АДРЕСА_1 в період з вересня 2009 року по січень 2014 року постійно проживала на підставі договору найму житлового приміщення від 20 вересня 2009 року родина ОСОБА_1 в складі 4-х осіб: ОСОБА_1 , її чоловік - ОСОБА_4 , їх дочка ОСОБА_8 , син ОСОБА_1 - ОСОБА_16 . За період проживання у квартирі здійснювали необхідний поточний ремонт квартири, дбали про неї, проводили оплату за користування цим житлом» (а.с.25 том 1);

акт про проживання від 12 грудня 2019 року, складеного у складі трьох осіб ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які «цим актом особисто підтвердили, що в будинку АДРЕСА_2 в період з березня 2014 року по вересень 2017 року постійно проживала родина ОСОБА_1 в складі 4-х осіб: ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 , їх дочка ОСОБА_8 , вітчим ОСОБА_20 . За період проживання у будинку здійснювали необхідний поточний ремонт будинку, проводили оплату житлово-комунальних послуг» (а.с.24 том 1);

анкету на отримання візи до ОАЕ від 30 листопада 2013 року, в якій зазначений заявник: ОСОБА_4 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ; інформація о близьких людях: мати ОСОБА_6 , батько ОСОБА_21 , дружина ОСОБА_1 (а.с.6-7 том 1);

декларацію №0001-ТТ1А-РТ00 про вибір лікаря від 30 листопада 2019 року, який надає первинну медичну допомогу пацієнту ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довірена особа пацієнта ОСОБА_4 , законний представник пацієнта ОСОБА_1 (а.с.3 том 2);

додатково посилається на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року по справі за №636/4673/13-к, відповідно до якої «під час досудового розслідування було встановлено, що до протиправної діяльності, пов`язаної з привласненням грошових коштів державних підприємств причетний співмешканець ОСОБА_1 , громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , не працюючий, який використовує зв`язки між посадових осіб державних підприємств для привласнення грошових коштів. Отримані від протиправної діяльності грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 витрачають на будівництво приватного будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Фактично фінансово-господарська діяльність здійснюється ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_6 , де знаходяться бухгалтерські документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Аєропрофінжинірінг». В особистому користуванні ОСОБА_1 має автомобіль NISSAN ALMERA, державний номерний знак НОМЕР_5 , якій використовується для перевезення грошових коштів та бухгалтерських документів. В особистому користуванні ОСОБА_4 має автомобіль BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_2 , та автомобіль VOLKSWAGEN CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 , які використовуються для перевезення грошових коштів та бухгалтерських документів. Фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мешкають за адресою: АДРЕСА_4 . Ухвалою судді надано дозвіл на проведення обшукуза місцем фактичного мешкання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 з метою відшукання і вилучення знарядь злочину (а.с.8-9 том 2);

ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 по справі за №639/7766/19, якою було звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України ОСОБА_4 в зв`язку із закінченням строків давності. Суд встановив: ОСОБА_4 12 квітня 2018 року приблизно о 23 годині знаходився поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 разом з своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_1 . Саме в той час між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на грунті давніх неприязних відносин почався конфлікт, в ході якого у нього виник злочинний умисел, спрямований на спричинення колишній дружині тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості (а.с.10-18 том 2);

фотокартки на підтвердження проживання однією сім`єю нею з ОСОБА_4 надані (а.с.45-85 том 1).

Також на підтвердження цього факту посилається на договір оренди квартири від 20 вересня 2009 року, проте зазначений договір до суду не надано.

Як вбачається з відповіді Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) № 6418/22.1-09 від 24 вересня 2020 року, актовий запис про шлюб на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутній. Перевірка здійснена по первинним та поновленим актовим записам про розірвання шлюбу за період з 01 січня 2009 року по теперішній час (а.с.4 том 2).

В підтвердження заперечень проти доводів позивача відповідачем ОСОБА_4 надані недатовані світлини на яких зображений відповідач з різними жінками на відпочинку та святкуваннях (а.с.112-129 том 2).

В суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , з пояснень яких достеменно встановити, що сторони проживали разом в спірний період та мали спільний побут, мали взаємні права і обов`язки, притаманні подружжю, неможливо.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У справі, яка переглядається, спір стосується встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з відповідачем та поділу набутого у цей час майна.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік

у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Як вбачається зі змісту правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 лютого2019 року у справі № 522/25049/16 (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня2019 року у справі № 712/14547/16 (провадження № 61-44641св18), від 12 грудня2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 24 січня2020 року у справі № 490/10757/16 (провадження № 61-42601св18), від 18 жовтня2023 року у справі № 201/11673/20 (провадження № 61-10383св23), від 19 березня 2024 року у справі № 686/11100/22 (провадження № 61-17618св23).

Також факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15,від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження№ 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці.

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є:1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. За правилами доказування у цивільному процесі лише посилання на факти, без їх доведення належними та допустимими доказами, не може бути підставою для задоволення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що з вересня 2009 року по вересень 2017 року вона з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю та в цей період ними придбано майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці площею 0,850 га, транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, та транспортний засіб BMW X5.

Вказане майно придбано протягом 2011 року, а саме житловий будинок придбано 04 червня 2011 року, транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY придбано 03 листопада 2011 року. Зазначене майно зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4 Транспортний засіб BMW X5 придбано 03 грудня 2011 року, при цьому встановлено, що власником цього об`єкта є ОСОБА_6 , мати ОСОБА_4 на підставі контракту № 11-92/09 від 05 вересня 2011 року.

ОСОБА_1 вказувала проте,що воназ ОСОБА_4 проживали в квартирі по АДРЕСА_7 на підставі договору оренди житла від 20 вересня 2009 року, проте самого договору матеріали справи не містять.

В свою чергу надані акти про проживання від 05 листопада 2019 року та 12 грудня 2019 року складені фізичними особами, які підтверджують проживання сторін за різними адресами. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги як неналежні докази, оскільки вони не є офіційними документами та не засвідчені посадовими особами.

Колегія суддів вважає привальним висновок суду першої інстанції про те, що участь ОСОБА_4 у партнерських пологах дитини Міланії не вказує на факт спільного проживання та відносини сторін, що притаманні подружжю.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що допитані свідки не давали однозначних пояснень щодо проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період придбання спірного майна, надані фотознімки також цього не підтверджують.

До доводів представниць позивачки щодо суперечливих пояснень ОСОБА_4 в суді першої та апеляційної інстанцій щодо його проживання та проживання позивачки в спірний період судова колегія відноситься критично та зазначає, що судове рішення грунтується в першу чергу на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи та які беззаперечно підтверджують, що підстав для задоволення позову позивачки не вбачається.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що позивачка не надала достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно, та наявності у цей період між сторонами відносин, притаманних подружжю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у встановленні юридичного факту та поділу спірного майна шляхом визнання за позивачкою права власності на частку у цьому майні.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних сім`ї, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Будь-яких інших доказів, з яких можна було б встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період придбання спірного майна, позивачка не надала та матеріали справи таких не містять.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України, вважати спірне майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю. М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року.