Рішення

від 18.06.2024 по справі 442/2344/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/2344/24

Провадження №2/442/728/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гефест" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, -

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача ОСОБА_1 : не з`явилися

від відповідача ОСОБА_2 : Гук Н.В.

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гефест" з вказаним позовом, в якому просить на підставі ст.ст. 11, 12, 14, 15, 16, 257, 266, 536, 625, 1056 ЦК України стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь 108 899 грн 48 к. 3% річних та інфляційних витрат за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Апеляційного суду Львіської області від 25.04.2014 у справі № 442/2470/13; судовий збір у розмірі 3 028 грн, витрати на правову допомогу - 15 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 07.09.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ „Правекс-Банк" укладено Кредитний договір № 2411-001/07Ф, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 150 000 грн під 14,99% річних строком до 07.09.2017. З метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, 07.09.2007 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 2411-001/07Ф згідно якого відповідач 2 поручається перед Банком за виконання відповідачем 1 зобов?язання за Кредитним договором. 25.04.2014 Апеляційним судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 442/2470/13, яким рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.12.2013 скасовано та ухвалено нове рішення. Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Правекс Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк" заборгованість за Кредитним договором № 2411-001/07Ф від 07.09. 2007 в сумі 172 275 грн 15 к. 06.12.2019 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановив ухвалу у справі № 442/2470/13-ц, якою замінено вибулого стягувача АКБ „Правекс-Банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Авістар" у виконавчому провадженні, що здійснюється з метою виконання виконавчого листа №?442/2470/13-ц, від 28.04.2014, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, відносно ОСОБА_1 . Замінити вибулого стягувача АКБ „Правекс-Банк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Авіастар" у виконавчому провадженні, що здійснюється з метою виконання виконавчого листа №?442/2470/13-ц від 28.04.2014, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області відносно ОСОБА_2 . 19.12.2019 між ТОВ „ФК „Авістар" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ФК „Гефест" укладено Договір № 20191219 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 2.1 якого Первісний кредитор (ТОВ „ФК „Авістар") відступає Новому кредитору (ТОВ „ФК „Гефест") за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права вимоги до Боржників Поручителів за Кредитними договорами та Договорами забезпечення, вказаними у Реєстрах. Реєстр Боржників до Договору № 20191219 про відступлення прав вимоги від 19.12.2019 містить інформацію про передачу прав вимоги до ОСОБА_1 , що виникли на підставі Договору про відкриття кредитної лінії № 2411-001/07Ф від 07.09.2007. Реєстр Поручителів до Договору № 20191219 про відступлення прав вимоги від 19.12.2019, містить інформацію про передачу прав вимоги до ОСОБА_2 , що виникли на підставі Договору Поруки № 2411-001/07Ф від 07.09.2007. На підставі вищевказаного рішення Апеляційного суду Львівської області Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчі листи у справі № 442/2470/13, строк яких пропущено, 16.01.2024 постановою Львівського апеляційного суду відмовлено у поновлення строку, таким чином станом на дату подачі позовної заяви строк пред?явлення виконавчих листів відносно відповідача, пропущений, але дана обставина не впливає на можливість стягнення фінансової санкції за порушення грошового зобов?язання. Вказує, що станом на дату подачі позову, вищезазначене рішення не виконано. Також вказує, що оскільки строк 30.03.2020 строки позовної давності були зупинені, тому фінансова санкція нараховується, починаючи з 30.03.2017 (за останні три роки до їх зупинення) та закінчуються 23.02.2022 (введення воєнного стану). Розрахунок 3% річних (ст. 625 ЦК) за порушення зобов?язання з повернення суми кредиту, що зафіксовано в рішенні суду, в розмірі 172 275 грн 15 к. гривень розраховані за період:

30.03.2017 - 29.03.2018 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

30.03.2018 - 29.03.2019 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

30.03.2019 - 29.03.2020 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

130.03.2020 - 29.03.2021 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

30.03.2021 - 23.02.2022 (331 днів) - 4 686,82 гривень (172 275,15 * 3% річних /365*331), що разом складає 25 359 грн 82 к. Вказує, що індекс інфляції нараховуються за весь період порушення грошового зобов?язання, але стягненню підлягають лише в межах строку позовної давності, який відповідно до ст. 257 ЦК України встановлений тривалістю у три роки. Розрахунок індексу інфляції (ст.625 ЦК України) за порушення зобов?язання з повернення кредиту в сумі 172 275 грн 15 к. за період з 30.03.2017 - 23.02.2022 розраховується за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу), де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період. Сукупний індекс інфляції за період з 30.03.2017 - 23.02.2022 складає 148,492%, який враховано наступним чином, 100,90% ? 101,30% ? 101,60% ? 100,20% ? 99,90% *102,00% ? 101,20% ? 100,90% ? 101,00% ? 101,50% ? 100,90% ? 101,10% ? 100,80% ? 100,00% ? 100,00% ? 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% * 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% * 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60%. Інфляційне нарахування на заборгованість в сумі 172 275,15 гривень за період з 30.03.2017 - 23.02.2022, складає 83 539,66 гривень (172 275,15*148,492%/100% - 172 275,15 = 83 539,66). Таким чином, вказує, що 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов?язання, що підлягають стягненню, складають 108 899 грн 48 к. Вказує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов?язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Грошове зобов?язання, на яке нараховується фінансова санкція 3% річних та інфляційні витрати, виникло на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2014 у справі № 442/2470/13, а тому надається лише рішення суду, умови кредитного договору в даній справі не застосовуються. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гук Н.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, а також просила застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлені про слухання справи. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною, провівши розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2014 по справі № 442/2470/13 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк"- задоволено частково; рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення; позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк" (р/р № НОМЕР_1 , в ПАТ КБ „Правекс-Банк", МФО 321983, код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором № 2411-001/07Ф від 07 вересня 2007 року в сумі 172 275 (сто сімдесят дві тисячі двісті сімдесят п`ять) гривень 15 копійок та 3169 (три тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень 65 копійок судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „Правекс-Банк", з участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання припиненим договору поруки № 2411-001/07Ф від 07 вересня 2007 року укладеного між ПАТ КБ „Правекс-Банк" та ОСОБА_2 - відмовлено.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.12.2019 заяву задоволено; замінено вибулого стягувача АКБ „Правекс-Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Авіастар" ( вул. Московська, 32/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 38904296, у виконавчому провадженні, що здійснюється з метою виконання виконавчого листа № 442/2470/13-ц, від 28.04.2014, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, відносно ОСОБА_1 ; замінено вибулого стягувача АКБ „Правекс-Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Авіастар" (вул. Московська, 32/2, м. Київ, код ЄДРПОУ 38904296, у виконавчому провадженні, що здійснюється з метою виконання виконавчого листа № 442/2470/13-ц, від 28.04.2014, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, відносно ОСОБА_2 .

19.12.2019 між TOB „ФК „Авістар" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ФК „Гефест" укладено Договір № 20191219 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 2.1. якого Первісний кредитор (TOB „ФК „Авістар") відступає Новому кредитору (TOB „ФК „Гефест") за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права вимоги до Боржники Поручителів за Кредитними договорами та Договорами забезпечення, вказаними у Реєстрах.

Реєстр Боржників до Договору № 20191219 про відступлення прав вимоги від 19.12.2019, містить інформацію про передачу прав вимоги до ОСОБА_1 , що виникли на підставі Договору про відкриття кредитної лінії № 2411-001/07Ф від 07.09.2007.

Реєстр Поручителів до Договору № 20191219 про відступлення прав вимоги від 19.12.2019, містить інформацію про передачу прав вимоги до ОСОБА_2 , що виникли на підставі Договору Поруки № 2411-001/07Ф від 07.09.2007.

Факт переходу прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФК „Гефест" не заперечувався сторонами та підтверджується ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.11.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I „Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі статті 625 ЦК України за період з 30.03.2017 по 23.02.2024 інфляційні витрати у розмірі 83 540 грн 28 к. та 3% річних у розмірі 25 359 грн 85 к. за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2014 у справі № 442/2470/13.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Оскільки рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2014 відповідачами не виконано, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Слід зазначити, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, яким було визначено, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України „Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), також зазначено, що зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проте відповідачами не надано доказів виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, що встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2014, ні первісному кредитору, ні новому кредитому.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги статті 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з розрахунком сума 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 30.03.2017 по 23.02.2023 складає 25 359 грн 82 к. та розраховано наступним чином:

30.03.2017 - 29.03.2018 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

30.03.2018 - 29.03.2019 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

30.03.2019 - 29.03.2020 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

130.03.2020 - 29.03.2021 - 5 168,25 гривень (172 275,15 * 3% річних);

30.03.2021 - 23.02.2022 (331 днів) - 4 686,82 гривень (172 275,15 * 3% річних /365*331), що разом складає 25 359,82 гривень.

Інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 30.03.2017 по 23.02.2023 складають 83 539 грн 66 к. та розраховані наступним чином: за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу), де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період. Сукупний індекс інфляції за період з 30.03.2017 - 23.02.2022 складає 148,492%, який враховано наступним чином, 100,90% ? 101,30% ? 101,60% ? 100,20% ? 99,90% *102,00% ? 101,20% ? 100,90% ? 101,00% ? 101,50% ? 100,90% ? 101,10% ? 100,80% ? 100,00% ? 100,00% ? 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% * 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% * 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60%.

Інфляційне нарахування на заборгованість в сумі 172 275,15 гривень за період з 30.03.2017 - 23.02.2022, складає 83 539 грн 66 к. (172 275,15*148,492%/100% - 172 275,15 = 83 539,66).

Відповідачами розрахунки позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є обгрунтованими в частині стягнення з відповідачів на користь позивача за період з 30.03.2017 по 23.02.2024 інфляційні витрати у розмірі 83 540 (вісімдесят три тисячі п`ятсот сорок) гривень 28 копійок та 3% річних у розмірі 25 359 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 85 копійок за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2014 у справі № 442/2470/13.

Щодо заяви представника відповідача 2 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 року у справі № 642/493/17-ц.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Слід зауважити, що Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX розділ „Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: „Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України „Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 продовжено на всій території України карантин до 30.06.2023.

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у пункті 12 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно з п. 19 розділу „Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України „Про затвердження Указу Президента України „Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України „Про затвердження Указу Президента України „Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 08.03.2024 (відповідно до штампа на поштовому конверті), а період стягнення становить з 30.03.2017 по 23.02.2022, то до даних правовідносин не можуть бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності.

Щодо стягнення з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гефест" витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Між АО „Остащенко" та ТОВ „Фінансова компанія „Гефест" укладено договір про надання правової допомоги № 16 від 15.06.2020. Відповідно до п. 2.1. вказаного договору адвокатське бюро, на підставі цього Договору, приймає на себе зобов?язання по представництву інтересів взаємовідносинах в підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та господарювання, в органах державної влади, правоохоронних органах, у тому числі в органах прокуратури, органах внутрішніх справ, органах нотаріату, в органах і структурних підрозділах Міністерства юстиції У країни, в т.ч. державній виконавчій службі та державній реєстраційній службі, в органах державної фіскальної служби, у відносинах з приватним виконавцями, в судах будь-якої інстанції та будь-якої спеціалізації.

Пунктом 4.1. даного Договору встановлено, що за надання правової допомоги Адвокатським бюро, клієнт оплачує гонорар в розмірі, встановленому додатковою угодою до цього договору.

Проте ТОВ „Фінансова компанія „Гефест" не надано суду доказів на підтвердження складу та розміру витрат, сплати ним на користь адвокатського об`єднання „Остащенко" 15 000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: „…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним понесено витрати на правничу допомогу, такі не підлягають стягненню з відповідачів.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог по 1 514 грн з кожного.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гефест" за період з 30.03.2017 по 23.02.2024 інфляційні витрати у розмірі 83 540 (вісімдесят три тисячі п`ятсот сорок) гривень 28 копійок та 3% річних у розмірі 25 359 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) гривень 85 копійок за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2014 у справі № 442/2470/13.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гефест" 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гефест" 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Гефест" (01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3, ідентифікаційний код: 42350033; тел. 0678446000; e-mail: office@gefest-group.com.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 21.06.2024.

Суддя Ю.С. Кучаковський