Постанова

від 20.06.2024 по справі 130/984/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/984/23

Провадження № 22-ц/801/1383/2024

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокуСправа № 130/984/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Бедіна С. М. на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Грушковської Л. Ю. від 05 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в:

В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, за яким просив зменшити розмір аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини від усіх його доходу (заробітку) на 1/6 частину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття та зменшити розмір аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_3 на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини від усіх його доходу (заробітку) на 1/6 частину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування позовних вимог покликався на те, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Судовим наказом, виданим 24 листопада 2022 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на жінку ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08 листопада 2022 року до досягнення дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку. Таким чином за трьома виконавчими документами з його заробітної плати кожного місяця проводяться стягнення аліментів у розмірі 2/3 частини та утворюється заборгованість по сплаті аліментів. Інших утриманців, окрім двох дітей та жінки, яка доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, на яких проводиться стягнення за виконавчими документами, у нього немає. ОСОБА_2 на даний час працює, отримує щомісяця заробітну плату, тобто має постійний дохід. На час винесення рішення суду про стягнення аліментів на її користь на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 отримує заробітну плату у більшому розмірі, відповідно збільшився розмір отримуваних ОСОБА_2 аліментів. Тобто матеріальне становище ОСОБА_2 значно покращилося. Сплата аліментів в розмірі, встановленому судом, у зв`язку із зміною його сімейного стану та виникнення нових обов`язків по утриманню малолітніх дітей та жінки, яка доглядає його дитину до досягнення нею трьох років, порушує права ОСОБА_1 на достатній життєвий рівень.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2024 року позов задоволено. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини від усіх його доходів на 1/6 частину від усіх його доходів, щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття з моменту вступу рішення в законну силу. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини від усіх його доходів на 1/6 частину від усіх його доходів, щомісяця з моменту вступу рішення в законну силу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати у справі.

Обґрунтовуючи рішення суд зазначив, що дійшов висновку про зміну сімейного стану позивача у зв`язку з одруженням та народженням дитини, що відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України (далі СК України), є підставою для зменшення розміру аліментів. Та обставина, що на утриманні позивача окрім неповнолітньої дочки від першого шлюбу, після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, з`явилася малолітня дочка від іншої жінки та жінка ОСОБА_6 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, крім того, позивач змінив місце роботи, винаймає житло в м. Ірпінь, сплачує комунальні послуги та оренду за дане житло, не має можливості проживати за місцем проживання, що є підставою для зменшення розміру аліментів. ОСОБА_2 на момент призначення аліментів рішенням суду була в декретній відпустці, наразі працює на роботі на залізниці, отримує заробітну плату, має другу малолітню дитину, і перебуває у шлюбі з батьком цієї дитини, котрий, у свою чергу, має обов`язки з її утримання та працює на залізниці, що свідчить про покращення матеріального стану відповідачки ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Бедін С. М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просив рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах, що були досліджені судом, покладені в основу рішенні письмові докази, не засвідчені належним чином позивачем чи його представником, суд вийшов за межі підстав позову, зазначивши про значне покращення майнового стану ОСОБА_2 , безпідставно врахував відсутність заперечень проти позову ОСОБА_3 , не перевіривши належним чином доводи представника ОСОБА_2 про те, що насправді ОСОБА_3 з малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з позивачем однією сім`єю. Зветрав увагу, що загальний розмір утримуваних з ОСОБА_1 аліментів не перевищує 70 % його заробітку, що, на його домку, вказує на безпідставність позовних вимог.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що ОСОБА_1 06 жовтня 2013 року уклав з ОСОБА_2 шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_7 .

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року у справі №130/891/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на дитину ОСОБА_7 в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 18 квітня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. На момент ухвалення цого рішення ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника виробничого підрозділу Жмеринської дистанції колії Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі ПАТ «Укрзалізниця»), його заробітна плата з листопада 2015 року по квітень 2016 року склала 58438 грн 43 к (Т. 1 а. с. 10 11).

24 травня 2022 року у нього та ОСОБА_3 народилася дочка ОСОБА_5 (Т. 1 а. с. 6).

24 листопада 2022 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи 08 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття (Т. 1 а. с. 8).

Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2023 року у справі № 130/2530/22 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на жінку ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08 листопада 2022 року до досягнення дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку (Т. 1 а. с. 9).

Відповідно до довідки ПАТ «Укрзалізниця» від 02 березня 2023 року ОСОБА_1 займав посаду першого заступника начальника структурного підрозділу «Центр бухгалтерського та податкового обліку служби колій» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (м. Київ, вул. Лисенка, 6). Його заробітна плата за грудень 2022 року лютий 2023 року склала 100391 грн 49 к (Т. 1 а. с. 16).

За договором оренди від 09 березня 2023 року ОСОБА_1 орендував з 07 березня 2023 року по 07 вересня 2023 року у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 за 10 500 грн 00 к. щомісяця (Т. 1 а. с. 85).

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третястатті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першоїстатті 192 СК Українивстановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і майновий стан, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 , на яку він сплачує аліменти в розмірі 1/4 часки усіх видів заробітку (доходу), а також аліменти на її матір ОСОБА_3 до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), а тому загальний розмір стягуваних аліментів становить 3/4 частки його заробітку (доходу).

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (абз. 3 частини другої статті 3 СК України).

Отже народження дитини, незалежно від того чи проживає вона з батьком / матір`ю платником аліментів є зміною сімейного стану платника аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

У постановах від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, провадження № 61-1031св21, 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, провадження № 61-9460св20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, провадження № 61-9460св20) Верховний Суд зробив висновок, що народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Однак апеляційний суд вважає, що народження дитини ОСОБА_5 , відповідно виникнення у ОСОБА_1 обов`язку з її у тримання та утримання її матері до досягнення дитиною трьох років (незалежно від того чи такий обов`язок виконується добровільно чи аліменти стягуються за судовим рішенням), а також переїзд в іншу місцевість на роботу очевидно вказує як на зміну сімейного, так і майнового стану позивача, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про необхідність зміни розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що спір в частині вимог до ОСОБА_3 носить штучний характер, то апеляційний суд їх відхиляє, оскільки мотиви як стягнення ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на неї до досягнення дитиною трьох років, так і її процесуальна поведінка у цій справі (відсутність заперечень проти позову) не впливають на вирішення справи в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тому що у статті 2 ЦПК України встановлено право особи на звернення до суду за захистом саме її порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод або законних інтересів.

Оскільки закон пов`язує право на зміну розміру аліментів саме зі зміною сімейного та/або майнового стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, а не з установленням обов`язку сплачувати аліменти судовим рішенням, то заперечувати проти позову та вимагати скасування судового рішення ОСОБА_2 могла лише у межах позовних вимог ОСОБА_1 саме до неї, відповідно оскільки ОСОБА_3 не подавала апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, то апеляційний суд не має підстав перевіряти законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 до неї.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив майновий стан позивача з огляду на наявність у нього у власності земельних ділянок з огляду на таке.

Як було зазначено закон пов`язує можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів з наявністю доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Земельні ділянки, про які вказує представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Бедін С. В., перебувають у власності позивача з 2015 2016 років. Доходи від їх використання, зокрема отримана орендна плата, мають включатися до доходів, з яких утримуються аліменти (пункт 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»). Ці обставини (наявність у власності позивача земельних ділянок) існували на час зміни його сімейного стану народження ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини ОСОБА_5 , що є підставою цього позову, а тому не можуть впливати на його вирішення.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказала, що не повідомляла про наявність у ОСОБА_1 цих земельних ділянок державному виконавцю, у провадженні якого перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь, що свідчить про її небажання урахування доходу, отриманого позивачем від цих ділянок, при утриманні аліментів. Позивач же, в свою чергу, послідовно наполягав на тому, що таких доходів не отримує, доказів на спростування такого його твердження (окрім даних за 2018 рік, тобто до виникнення підстави цього позову) у справі немає.

Разом з тим, з висновок суду першої інстанції про зміну сімейного стану позивача у зв`язку з одруженням не відповідає дійсності, тому що сам позивач про це не зазначав ні у позовній заяві, пі під час її розгляду в суді, навпаки заперечував факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю.

Так само суд першої інстанції безпідставно послався на договір оренди житла, як на доказ зміни майнового стану ОСОБА_1 , тому що ця обставина виходить за межі підстав позову відповідно до позовної заяви, поданий він після спливу установленого частиною другою статті 83 ЦПК України строку на подання доказів, без клопотання про його поновлення та обґрунтування неможливості подання цього доказу разом із позовною заявою (частина четверта цієї статті), а зі змісту самого договору видно, що строк його дії скінчився до моменту ухвалення рішення судом першої інстанції.

Зміна ж сімейного стану позивачки взагалі не впливає на вирішення цієї справи, тому що її одруження не впливає на обов`язок позивача утримувати власну дочку.

Так само не мав суд першої інстанції підстав класти в основу свого рішення ту обставину, що на час присудження аліментів ОСОБА_2 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, а тепер вийшла на постійну роботу, оскільки вік дитини, на яку стягуються аліменти, відповідно перебування у зв`язку з цим матері дитини у відпустці по догляду за дитиною, є підставою доля стягнення аліментів на жінку, з якою проживає дитина, відповідно до статей 84, 91 СК України, а не на визначення розміру аліментів на дитину (частина перша статті 182 СК України).

Отже визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд виходить із такого.

Справедливість визначено як основоположну категорію цивільного судочинства, яка становить його суть (визначену у закону як завдання цивільного судочинства, яким повинні керуватися як суд, так і учасники судового процесу) (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Ця ж філософська категорія визначена серед загальних засад цивільного законодавства, тобто принципів цивільного права (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Відповідно у цій справі апеляційний суд застосовує загальні засади цивільного та сімейного права принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Рівність прав і обов`язків батьків щодо дитини, не залежно від того чи перебувають вони в шлюбі між собою, а також від проживання їх окремо від дитини установлена у статті 141 СК України.

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати, що незалежно від того, з ким проживає дитина обоє батьків мають надавати дитині однакове утримання, яке не обов`язково має виражатись у грошовому еквіваленті, але яке можливо оцінити судом, зокрема, але не тільки, й з огляду на відповідні фізичні зусилля, затрати часу, необхідні для забезпечення потреб дитини.

У цій справі встановлено, що заробітна плата позивача складала станом на лютий 2023 року 41 647 грн 18 к., відповідно 1/6 її частина становить 6941 грн 19 к.

Тобто з урахуванням рівності обов`язку батьків щодо утримання дитини загальний розмір витрат на дитину у разі задоволення позову має складати 13882 39 к., що майже у 4,5 рази перевищує прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, встановлений статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» (3 196 грн 00 к.).

Апеляційний суд також звертає увагу, що позивач пропонував позасудове (мирне) врегулювання спору з ОСОБА_2 шляхом визначення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн 00 к., від чого відповідачка категорично відмовилась, зазначивши в суді апеляційної інстанції про неможливість мирного врегулювання спору без будь-якого обґрунтування, зокрема щодо недостатності такої суми для забезпечення потреб дитини.

При цьому праву того з батьків, з ким проживає дитина, на отримання аліментів від іншого з батьків, кореспондується його обов`язок витрачати ці кошти виключно на утримання дитини. Законом передбачена й можливість здійснення контролю за цільовим використанням аліментів (стаття 186 СК України).

Тобто у справах про стягнення аліментів та зміну їх розміру фактичні витрати на дитину входять до предмету доказування, яке покладається на того з батьків, з ким проживає дитина.

Також справедливість у відносинах щодо утримання батьками своїх дітей виражається (полягає) в однаковому їх ставленні до забезпечення матеріальних потреб кожної з дітей (незалежно від проживання батьків з дітьми, їх ставлення один до одного, психо-емоційних чи фізіологічних особливостей дітей, умов та рівня їх розвитку тощо).

У справі, яка переглядається, позивач довів наявність загальних підстав для зміни розміру аліментів, відповідачка ж ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, жодних доказів щодо розміру витрат, які вона несе на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не надала.

Таким чином оскільки після ухвалення рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінився сімейний та майновий стан платника аліментів, то запропонований позивачем їх розмір по 1/6 частці його заробітку (доходу) на кожну дитину апеляційний суд вважає достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а також справедливим з точки зору обов`язку матері дитини ОСОБА_2 надавати дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таке саме утримання, а ОСОБА_1 , в свою чергу, надавати таке ж утримання іншій дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та утримувати її матір ОСОБА_3 до досягнення дитиною трьох років.

За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 368, 376 381 383 ЦПКУкраїни апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бедіна С. М. задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2024 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 21 червня 2024 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. М. Шемета