Постанова

від 10.06.2024 по справі 686/22239/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22239/21

Провадження № 22-ц/4820/1113/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника позивача адвоката Гопки В.В., представника відповідачки адвоката Вагіна Д.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/22239/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Гопкою Володимиром Володимировичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року (суддя Заворотна О.Л., повне судове рішення складено 22 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись в вересні 2021 року до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначав, що 19 жовтня 2015 року відповідачка ОСОБА_2 взяла у нього в борг грошові кошти в сумі 40 000 доларів США строком до 31.12.2019, що підтверджується укладеним договором безпроцентної позики (далі договір позики). Позивач посилається на те, що пунктом 1 договору позики сторони погодили, що грошові кошти можуть бути повернутими у національній валюті по курсу Національного Банку України на день повернення грошових коштів, про що під час повернення позики сторона зазначається позикодавцем у відповідній заяві, що надається позичальнику. Також, пунктом 7 договору позики передбачено, що якщо позичальник не поверне позичену суму грошей (відповідну їх частину) до вказаного строку, позикодавець має право, починаючи з наступного дня після сплину строку повернення, пред`явити позов до суду з вимогою про повернення предмету договору (стягнення коштів). ОСОБА_1 вказує, що станом на день звернення до суду борг не повернуто, на неодноразові звернення відповідачка не відповідала на дзвінки, а згодом її номер був відключений та взагалі недійсний.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 борг в сумі 1071889, 23 грн та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 1071889,23 грн та судовий збір в розмірі 10718,90 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2023 року заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2022 року скасовано. Справу призначено до розгляду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 липня 2023 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2023 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року зупинено провадження на час проведення експертизи та надано експерту матеріали цивільної справи №686/22239/21 з долученими додатковими матеріалами за клопотанням експерта.

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну підстав позову, в якій зазначив, що в 2015 році під час пошуку будинку для проживання познайомився з ОСОБА_2 , яка повідомила, що оскільки має певні матеріальні труднощі розглядає варіант продажу належного їй будинку. Згодом, ОСОБА_2 запропонувала позивачу дати їй в борг кошти, а як гарантію виконання та повернення боргу, надасть письмовий договір та довіреність на право продажу будинку, і на період поки буде віддавати борг не заперечувала, щоб ОСОБА_1 та його родина пожили в цьому будинку, як додаткова гарантія повернення боргу.

Позивач посилається на те, що 19.10.2015 в м. Летичів відповідачка в домовлений час привезла одразу надрукований договір позики, дала ОСОБА_1 його прочитати після чого останній його підписав та повернув другий примірник договору ОСОБА_2 . Після підписання договору ОСОБА_1 передав кошти ОСОБА_2 .

В подальшому, приватний нотаріус посвідчила довіреність, якою ОСОБА_2 надала право продажу будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок від її імені ОСОБА_1 , строком на 5 років, тобто до 19.10.2020. Після передачі довіреності ОСОБА_1 , відповідачка передала йому також документи в оригіналах на нерухомість та запевнила, що поверне кошти. Позивач зауважує, що в 2018 році, у зв`язку із неповерненням ОСОБА_2 отриманих в борг коштів, він хотів оформити продаж будинку, проте з 2013 року на це майно накладено арешт, оскільки ОСОБА_2 є боржником по багатьох виконавчих провадженням. На неодноразові звернення до ОСОБА_2 щодо погашення боргу або зняття обтяжень, що накладені державним виконавцем, остання відповідала, що наразі в неї коштів не має, а борги погасить, коли заробить.

Разом з тим, як зазначає позивач, з врахуванням того, що ОСОБА_2 достовірно знала, що в договорі позики стоїть не її підпис і цей договір вже з підписом начебто від свого імені вона передала ОСОБА_1 , тому 30.11.2023 ним була подана заява про кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 190 КК України.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг в сумі 40000 доларів США та понесені судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року в задоволені позову відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн витрат на оплату правничої допомоги та 6213,48 грн витрат на проведення судової експертизи.

Не погоджуючись з рішенням Хмельницькогоміськрайонного судуХмельницької областівід 14березня 2024року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гопка В.В., оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають, викладеним у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

ОСОБА_1 посилається на те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 01.11.2023 №2341/2342/2970/23-26, який виконаний Хмельницьким відділенням КНДІСЕ, не міг бути належним доказом у справі, адже установа Хмельницьке відділення КНДІСЕ збирала матеріали для проведення висновку №2341/2342/23-26, саме такий висновок з таким номером мав бути наданий суду і оплата відповідачкою була проведена саме за проведення висновку з номером 2341/2342/23-26, натомість до суду надійшов висновок №2341/2342/2970/23-26.

Також, установа, що проводила судову експертизу - Хмельницьке відділення КНДІСЕ не є юридичною особою, а є філією КНДІСЕ, відомості про яку не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а отже не може проводити судові експертизи. Крім того, державна реєстрація Хмельницького відділення КНДІСЕ не проводилася, а саме відділення є філією без створення юридичної особи і за таких обставини відповідно до статті 64 ГК України, статті 95 ЦК України, статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості про Хмельницьке відділення КНДІСЕ мають міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поміж того, апелянт вказує на те, що станом на день подання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а саме 23.06.2023, експерт Атаманчук В. не мала свідоцтва експерта, оскільки попереднє мало термін дії з 27.07.2016 по 27.07.2021, а наступні свідоцтва експерта були видані 10.08.2023.

Апелянт звертає увагу суду на те, що клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи було заявлено представником відповідачки адвокатом Вагіним Д.О., проте відповідно до змісту договору №2 про надання правової (правничої) допомоги від 27.03.2023, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №2 від 27.03.2023, договору про надання правової (правничої) допомоги (нова редакція) від 24.07.2023 відповідачка ОСОБА_2 уповноважила адвокатське об`єднання «Юрколегія» на здійснення представництва інтересів клієнта у Хмельницькому міськрайонному суді у справі №686/22239/21, однак вказані договори між відповідачкою та адвокатським об`єднанням не містять відомостей про право адвокатів об`єднання на підписання від імені клієнта та в інтересах клієнта будь-яких документів у цивільній справі як представників.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гопка В.В., просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволені апеляційної скарги. Відповідачка посилається на те, що вона не отримувала від ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів в позику, не укладала договорів безпроцентної позики з ним, не підписувала та не укладала договір безпроцентної позики від 19.10.2015, будь-яких зобов`язань перед ОСОБА_1 не має, що підтверджується висновком експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 01.11.2023 за №2341/2342/2970/23-26, яким встановлено, що рукописний текст та підпис у договорі безпроцентної позики від 19.10.2015 виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

ОСОБА_2 вказує, що восени 2015 року ОСОБА_1 захотів придбати у неї будинок, проте коли вони прийшли до нотаріуса оформити правочин, в нього не було коштів, тому 19.10.2015 вона надала позивачу довіреність, якою уповноважила його зареєструвати на своє ім`я право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та продати вищевказане майно. Однак, довіреність від 19.10.2015, посвідчена приватним нотаріусом не є договором позики, не містить доказів укладення договору позики між сторонами та не підтверджує надання їй ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів у позику.

Також, відповідачка зауважує, що Хмельницьке відділення КНДІСЕ утворено згідно наказу Міністерства юстиції України №1946/5 від 26.12.2012, діє на підставі Положення про Хмельницьке відділення КНДІСЕ, не є юридичною особою, а діє від імені юридичної особи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 02883096. Відповідно у висновку експерта від 01.11.2023 зазначено код саме юридичної особи - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, від імені якої діє Хмельницьке відділення КНДІСЕ і оплата за проведення судової почеркознавчої експертизи проведена відповідачкою на рахунок саме юридичної особи.

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що судова почеркознавча експертиза від 01.11.2023 проведена судовим експертом Атаманчук В.В., яка як на момент надходження до Хмельницького відділення КНДІСЕ ухвали суду від 04.07.2023 про призначення судової почеркознавчої експертизи разом із матеріалами цивільної справи (23.08.2023), так і на момент проведення судової почеркознавчої експертизи була та є зареєстрованою в Реєстрі атестованих судових експертів, і має діючі свідоцтва експерта.

Також, перед закриттям підготовчого провадження у справі, головуюча суддя з`ясовувала в представника позивача щодо наявності клопотань, зокрема клопотання про проведення повторної експертизи, на що представник позивача адвокат Гопка В.В. зазначив, що клопотань немає та не заперечив проти закриття підготовчого провадження у справі.

Крім того, ОСОБА_2 вказує на те, що адвокат Вагін Д.С., маючи повноваження на ведення справи в суді та здійснюючи від неї (особи, яку він представляє) її процесуальні права та обов`язки, вправі подавати до суду клопотання, зокрема про призначення судової почеркознавчої експертизи та долучення доказів по справі, засвідчені його підписом.

Представник позивача адвокат Гопка В.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник відповідачки адвокат Вагін Д.С. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд першоїінстанції вірновиходив зтого,що позивачемнадано договірбезпроцентної позикивід 19жовтня 2015року,відповідно доякого ОСОБА_2 (позичальник)отримала впозику від ОСОБА_1 (позикодавець)грошові коштив сумі40000доларів СШАдля власнихпотреб,які зобов`язаласьповернути до31.12.2019. Позика надається в готівковому порядку шляхом передачі відповідних коштів позикодавцем позичальникам. Сторони погодили, що грошові кошти можуть бути повернутими у національній валюті по курсу Національного Банку України на день повернення грошових коштів, про що під час повернення позики зазначається позикодавцем у відповідній заяві, що надається позичальнику. Сума позики прийнята в повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання цього договору (т.1 а.с.3).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 01.11.2023 № 2341/2342/2970/23-26, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі безпроцентної позики від 19.10.2015 виконано рукописним текстом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів; рукописний текст та підпис у договорі безпроцентної позики від 19.10.2015 виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (т.1 а.с.100-109).

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачка не виконала зобов`язання за договором безпроцентної позики, гроші не повернула, у зв`язку з чим просив стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, адже договір безпроцентної позики від 19 жовтня 2015 року є неукладеним, оскільки підпис від імені позичальника виконаний не ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частина 3 статті 1049 ЦК України регламентує, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі №357/13897/16-ц.

Встановивши усі обставини справи та оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані учасниками справи докази, а саме: копії: договору безпроцентної позики від 19.10.2015; довіреності від 19.10.2015, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 зареєструвати на своє ім`я право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельні ділянки кадастрові номера 6823085800:01:004:0005, 6823085800:01:004:0006 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та продати вищезгадане майно; заяви ОСОБА_3 від 19.10.2015; технічного паспорту на житловий будинок; договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.08.2005; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.09.2018: заяви ОСОБА_1 , адресованої начальнику ХРУП ОСОБА_4 та висновок експерта від 01.11.2023, колегія суддів вважає, що висновок міськрайонного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки досліджені судом докази у сукупності не дають підстав вважати, що відповідачкою були порушені права позивача, про які він заявляв у позові.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок судово-почеркознавчої експертизи №2341/2342/2970/23-26, який виконаний Хмельницьким відділенням КНДІСЕ, не міг бути належним доказом у справі, колегія суддів вважає їх голослівними, адже згідно частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У даному випадку предметом доказування у цій справі є факт укладення між сторонами 19.10.2015 договору безпроцентної позики та позика ОСОБА_2 у ОСОБА_1 грошових коштів (обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення). А зазначеним висновком встановлено, що підпис у договорі безпроцентної позики від 19.10.2015 виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (т.1 а.с.100-109).

На спростування доводів апеляції, що відомості про Хмельницьке відділення КНІДСЕ не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відділення не могло проводити експертизу, колегія суддів зазначає, що з ЄДРЮОФОПГФ вбачається, що Хмельницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України є відокремленим підрозділом зареєстрованої юридичної особи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яке створено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1946/5.

Крім того, Хмельницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зареєстроване в ЄДРЮОФОПГФ як відокремлений підрозділ та має наступні види діяльності: 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.

Згідно статті 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Законом можуть бути встановлені вимоги до створення в Україні філії іноземної юридичної особи. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Отже,посилання ОСОБА_1 на те,що Хмельницькевідділення КНІДСЕне можепроводити судовіекспертизи єпомилковим,адже Хмельницькевідділення Київськогонауково-дослідногоінституту судовихекспертиз (29005,Хмельницька обл.,Хмельницький р-н,м.Хмельницький,вул.Володимирська,109,код ЄДРПОУ45523734)в силустатті 95ЦК Українивиконує функції(всіабо частину)Київського науково-дослідногоінституту судовихекспертиз (03057,м.Київ,вул.Бродських Сім`ї,6,код ЄДРПОУ 02883096), як його відокремлений підрозділ.

Твердження позивача про те, що експерт ОСОБА_5 не мала свідоцтва експерта на дату подання клопотання (23.06.2023) про надання додаткових матеріалів не заслуговують на увагу, адже суд першої інстанції вірно виходив з того, що зазначена дата на клопотанні експерта «23.06.2023» є технічною помилкою, зважаючи на те, що лист про направлення цього клопотання, рахунку та про погодження строку був підписаний завідувачем Хмельницького відділення КНІДСЕ саме 23.08.2023, рахунок №3161 на оплату експертизи також датується 23.08.2023, і сама судова почеркознавча експертиза була призначена судом першої інстанції 04.07.2023, що унеможливлювало направлення експертом клопотання про надання додаткових матеріалів в червні 2023 року.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що Хмельницьке відділення КНІДСЕ збирало матеріали для проведення висновку №2341/2342/23-26, натомість до суду надійшов висновок №2341/2342/2970/23-26, не можуть буди підставою для скасування оскаржуваного рішення, так як правове значення для справи має відповідь експертизи на постановлені судом питання, тому такі аргументи є формальними.

У висновку експерта від 01.11.2023 зазначено, що експертиза проводиться на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 липня 2023 року у справі №686/22239/21; здійснено дослідження наданих судом документів та дано відповіді на постановлене судом питання.

Також, згідно статтею 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Колегія суддів звертає увагу, що ні позивачем, ні його представником під час підготовчого судового засідання не заявлялись клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи у справі. А згідно частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Будучи присутнім у підготовчому судовому засіданні 19.12.2023, в якому судом першої інстанції з`ясовувалося наявність клопотань сторін, поміж іншого, про призначення експертизи, представник позивача ОСОБА_6 не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи, натомість саме цього клопотання представником заявлено не було.

Також, на думку колегії суддів, голослівними є доводи апеляційної скарги про те, що адвокат відповідачки Вагін Д.С. не мав права на підписання від імені ОСОБА_2 клопотання про призначення експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2023 року від представника відповідачки адвоката Вагіна Д.С. до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів враховує, що згідно ордеру від 13.04.2023, відповідачка надала своєму представникові повноваження на ведення справи в суді, що дає право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

У даному випадку, ордер від 13.04.2023 містить застереження, що Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються, на підставі чого представник відповідачки ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про призначення експертизи.

Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції безпідставно та не аргументовано відмовив в задоволені клопотання його представника про повернення до стадії підготовчого засідання, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження, адже Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Разом з тим, у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 916/2421/18 Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 03 квітня 2019 року № 913/317/18.

Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій цивільного процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що представником позивача не наведено вагомих обставин, за наявності яких могло бути прийнято рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття з врахуванням з`ясування судом, в тому числі і у представника позивача, під час підготовчого провадження про наявність клопотань про призначення експертиз у цій справі.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Гопкою Володимиром Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 червня 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай