Постанова

від 19.06.2024 по справі 703/1773/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м.Черкаси

Справа № 703/1773/21Провадження № 22-ц/821/848/24категорія: 305020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л.І.,

суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В.,

секретаря Ярошенка Б.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Вікторія»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткач Валентини Вікторівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року у справі запозовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вікторія» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення з незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права, у складі судді Биченка І.Я., -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ФГ «Вікторія» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення з незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником двох земельних ділянок площами 2,6667 га та 2,7933 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах Ковалиської сільської ради Смілянського району.

25 жовтня 2013 року вона уклала з ТОВ «Перемога» договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 10 років з орендною платою 3% від нормативної оцінки. Вказані договори були зареєстровані в реєстраційній службі Смілянського міськрайонного управління юстиції 05 лютого 2014 року.

У зв`язку з майбутнім закінченням строку дії договорів оренди вона в 2020 році звернулась до адвоката з питань щодо порядку їх припинення і дізналась, що 02 листопада 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Смілянської міської ради внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за №38968160 та №38967740 щодо належних їй земельних ділянок. При цьому, підставою внесення цих записів зазначено договори емфітевзису від 10 березня 2017 року.

Вказує, що жодних договорів емфітевзису з ФГ «Вікторія» вона не укладала і нікого не уповноважувала на їх укладання від її імені, про їх існування вона була не обізнана.

Оскільки вона не підписувала вказані договори, вони є не укладеними.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди в користуванні належними їй земельними ділянками шляхом повернення з незаконного володіння ФГ «Вікторія» та скасувати записи про інше речове право - право користування вказаними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «Вікторія» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення з незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права - відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, відтак відсутні підстави для зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні належними їй земельними ділянками.

Оскільки вимога про скасування запису про право користування належними позивачу земельними ділянками є похідними від вимоги про усунення перешкод у користуванні ними, відтак відсутні підстави для задоволення позову і в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ткач В.В., вважаючи оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права, без врахування судом всіх доказів у справі, стверджуючи, що справу розглянуто судом поверхнево, просила суд скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд прийняв рішення у справі спираючись лише на висновок експертизи. Жодних інших доказів у справі не аналізував ні окремо, ні в сукупності.

Вказує, що судом не було враховано ті обставини, що окрім експертизи, яка підтвердила, що підпис у договорах емфітевзису було здійснено позивачем, у справі не було жодного доказу на підтвердження фактичного укладення договорів та їх виконання, передачі земельної ділянки та здійснення оплати за цими договорами.

Позивачем були надані копії договорів емфітевзису, які суд не вивчав та не аналізував, однак умови вказаних договорів мають суттєву значення для справи. Відповідно до цих договорів, вони укладаються строком на 80 років, що суперечить нормам Земельного кодексу України.

Істотні вимоги до договору не були дотримані, позивач стверджує, що ніколи б не уклала договір емфітевзису строком на 80 років, проте дані обставини суд не взяв до уваги.

Також суд не надав жодної оцінки доказам видатковим касовим ордерам на суму 40000 грн та 41000 грн, від 04.11.2020 та від 05.11.2020.

Не було взято до уваги судом і пояснення позивача, що відповідно до п. 2.1 договору встановлення емфітевзису від 10.03.2017, стосовно земельної ділянки площею 2,6667 га, вбачається, що передача емфітевтичного права відбувається за 100621,00 грн, які власник земельної ділянки повинна була отримати після державної реєстрації договору емфітевзису. Однак, коштів позивач не отримувала. Відповідач не надав до суду із договорами встановлення емфітевзису жодного розрахункового документу та видаткового касового ордеру на підтвердження того, що договір укладався і позивач отримала відповідну оплату.

Вказує, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження фактичного укладення договорів емфітевзису, отже позивачем доведено «поза розумним сумнівом» те, що такі договори не укладалися, а отже її позов підлягає до задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 21 травня 2024 року, представник ФГ «Вікторія» адвокат Ігнатенко В.М., вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а викладені в апеляційній скарзі обставини, на які посилається скаржник як на підставу скасування рішення суду, надуманими, такими, що суперечать чинному законодавству та матеріалам справи, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок, які вона успадкувала за заповітом після ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- земельної ділянки площею 2,7933 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0560, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 17.10.2013 державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за номером 1006;

- земельної ділянки площею 2,6667 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0559, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 17.10.2013 державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за номером 1004.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2013 вбачається, що право власності ОСОБА_1 на ці земельні ділянки зареєстроване у визначеному законом порядку.

Відповідно до договору встановлення емфітевзису від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 передала ФГ «Вікторія» право володіння та право цільового користування земельною ділянкою площею 2,7933 га, що розташована на території Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер: 7123782500:02:002:0560, для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею.

Згідно з п. 2.1 договору передача емфітевтичного права відбувається за 100 621,00 грн, які власник отримає після державної реєстрації договору емфітевзису.

Сторони домовились, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 80 років (п.2.3 договору).

Відповідно до договору встановлення емфітевзису від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 передала ФГ «Вікторія» право володіння та право цільового користування земельною ділянкою площею 2,6667 га, що розташована на території Ковалиської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер: 7123782500:02:002:0559, для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право), зберігаючи за собою право розпорядження нею.

Згідно з п. 2.1 цього договору передача емфітевтичного права відбувається за 100 621,00 грн, які власник отримає після державної реєстрації договору емфітевзису.

Сторони домовились, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 80 років (п.2.3 договору).

На підставі цих двох договорів державний реєстратор виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенко Т.О. 02.11.2020 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме права ФГ «Вікторія» на користування належними позивачу земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): на земельну ділянку з кадастровим номером 7123782500:02:002:0560 за номером запису про інше речове право 38968160, на земельну ділянку з кадастровим номером 7123782500:02:002:0559 за номером запису про інше речове право 38967740.

Згідно висновку експерта №1484.2101/22-23 від 10.11.2022, експертом було встановлено, що підпис від імені власника ОСОБА_1 у договорі встановлення емфітевзису від 10 березня 2017 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,7933 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0560, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису. Підпис від імені власника ОСОБА_1 у договорі встановлення емфітевзису від 10 березня 2017 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,6667 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0559, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису

Згідно з висновком експерта за результатами проведення у складі двох експертів повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/124-23/2772-ПЧ від 19 липня 2023 року підписи у двох примірниках договору встановлення емфітевзису від 10 березня 2017, предметом якого є земельна ділянка площею 2,7933 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0560, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» від імені власника ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_1 . Підписи у двох примірниках договору встановлення емфітевзису від 10 березня 2017, предметом якого є земельна ділянка площею 2,6667 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:05590, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» від імені власника ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Звертаючись досуду зпозовом про усуненняперешкод укористуванні земельнимиділянками шляхомїх поверненняз незаконноговолодіння таскасування записівпро державнуреєстрацію права,позивач якна підставузвернення посилаласьна те,що неюне укладалисьта непідписувалисьдоговори емфітевзису з ФГ «Вікторія», вона нікого не уповноважувала на їх укладання від її імені та про їх існування була не обізнана. Оскільки вона не підписувала вказані договори, то вважає, що вони є не укладеними.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України (частина перша статті 102-1 ЗК України).

Одним з речових прав на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 3 частини першої статті 395 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач в позові зазначала, що 25.10.2013 між нею та ТОВ «Перемога» було укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,6667 га та 2,7933 га, за яким Товариство набуло право оренди її земельними ділянкам строком на 10 років.

Проте у подальшому їй стало відомо, що на підставі договорів емфітевзису від 10 березня 2017 зареєстровано 02 листопада 2020 року право користування належними їй земельними ділянками за ФГ «Вікторія», при цьому жодних договорів вона із ФГ «Вікторія» не укладала.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах є висновок почеркознавчої експертизи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі №567/792/22,від 19 червня 2023 року у справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як вбчається із матерілів справи, для встановлення обставин, чи виконано підпис у спірних договорах встановлення емфітевзису від імені власника ОСОБА_1 чи іншою особою ухвалою суду першої інстанції за клопотанням позивача була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За результатами проведеної експертизи 10.11.2022 було складено висновок експерта №1484.2101/22-23, відповідного до якого експертом було встановлено, що підпис від імені власника ОСОБА_1 у договорі встановлення емфітевзису від 10 березня 2017 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,7933 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0560, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису. Підпис від імені власника ОСОБА_1 у договорі встановлення емфітевзису від 10 березня 2017 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,6667 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0559, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням її підпису. Стаж роботи головного судового експерта ОСОБА_3 з 2005 року.

28 лютого 2023 року у даній справі за ухвалою суду першої інстанції було призначено повторну комісійну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення у складі двох експертів комісійної судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/124-23/2772-ПЧ від 19 липня 2023 року підписи у двох примірниках договору встановлення емфітевзису від 10 березня 2017 року, предметом якого є земельна ділянка площею 2,7933 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:0560, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» від імені власника ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_1 . Підписи у двох примірниках договору встановлення емфітевзису від 10 березня 2017, предметом якого є земельна ділянка площею 2,6667 га, кадастровий номер 7123782500:02:002:05590, в розділі «Юридичні адреси та реквізити сторін» від імені власника ОСОБА_1 , виконані ОСОБА_1 . Стаж роботи старших судових експертів, які проводили експертизу: ОСОБА_4 з 1997 року, ОСОБА_5 1994 року.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, проаналізувавши надані суду висновки за результатами проведених експертиз, дійшов вірного висновку, що висновок повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи є обґрунтованим і не викликає сумнівів у його правильності, оскільки при призначенні та проведенні експертизи були додержані вимоги законодавства; експертиза проведена комісією експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань), і всі дії вчинені в межах їх повноважень; надано повні та грунтовні відповіді на визначені питання, які узгоджуються з фактичними обставинами справи; дослідницька частина та підсумковий висновок експертизи є узгодженими між собою.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач договори емфітевзису від 10.03.2017 підписувала особисто, що підтверджено висновком повторної комісійної експертизи, що свідить про укладеність договорів.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні належними їй земельними ділянками.

Колегія суддів вважає, що позивач була обізнана про наявність договорів встановлення емфітевзису від 10.03.2017, оскільки 10.03.2017 нею був складений заповіт, згідно якого вона заповіла належні їй земельні ділянки на користь ОСОБА_6 , також нею власноручно написана розписка від 12.03.2017, згідно якої вона отримала у ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 6000 доларів США та засвідчила, що у разі неповернення грошових коштів до 17.06.2017 належні їй земельні ділянки переходять у власність ОСОБА_7 , а також довіреності від 13.03.2017 видані на ім`я ОСОБА_7 , згідно яких позивач уповноважила ОСОБА_7 зібрати всю необхідну документацію та в подальшому продавади будь-кому або обміняти на іншу земельну ділянку, належні їй земельні ділянки, які видані строком на 10 років. Крім того, відповідно до видаткового касового ордеру від 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала кошти за договором емфітевзису 41000,00 грн, що підтверджується її власним підписом про отримання коштів, та з видаткового касового ордеру від 04 листопада 2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримала за договором емфітевзису грошові кошти у розмірі 40000,00 грн, що підтверджується її власоручним підписом.

Посилання скаржника на те, що судом не було взято до уваги пояснення позивача, що відповідно до п. 2.1 договору встановлення емфітевзису від 10.03.2017, стосовно земельної ділянки площею 2,6667 га, передача емфітевтичного права відбвається за 100621,00 грн, які власник земельної ділянки повинна була отримати після державної реєстрації договору емфітевзису, однак, коштів позивач не отримувала, відповідач не надав суду із договорами встановлення емфітевзису жодного розрахункового документу та видаткового касового ордеру на підтвердження того, що договір укладався і позивач отримала відповідну оплату є безпідставними, враховуючи підстави звернення до суду. Крім того, в матеріалах справи містяться видаткові касові ордери від 04.11.2020 та від 05.11.2020 про отримання позивачем від відповідача грошових коштів у розмірі 81000,00 грн після державної реєстрації договорів емфітевзису, тобто після 02.11.2020.

Разом з тим, з моменту коли позивачу стало відомо про укладені договори емфітевзису, вона вимоги про визнання недійсними чи розірвання договорів не заявляла.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції і в частині відмови у задоволенні вимоги про скасування запису про право кристування належними позивачу земельними ділянками, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для скасування законного і обгрнутованого рішення суду першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідност. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.374,375,381 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ткач Валентини Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного судуЧеркаської областівід 26лютого 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 червня 2024 року

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: О.М. Новіков

Ю.В. Сіренко