Постанова

від 13.06.2024 по справі 344/2463/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2463/22

Провадження № 22-ц/4808/406/24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Максюти І.О.

секретаря Кузнєцова В.В.

з участю представників: ТзОВ «Інтерком ЛТД» адвоката Говзана М.М.

ОСОБА_1 адвоката Голуба Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу директора ТзОВ «Інтерком ЛТД» Дзьоби В. на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 листопада 2023 року, ухвалене в складі судді Бородовського С.О. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Інтерком ЛТД» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТзОВ «Інтерком ЛТД» про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 5 про використання власного автомобіля у службових цілях без виплати компенсації від 10 березня 2019 року йому було дозволено використовувати власний транспортний засіб «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 2013 року випуску, який належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 20 липня 2018 року. 06 жовтня 2021року близько 11 години 40 хвилин він приїхав на автомобілі марки «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 на загрузку на склад, який знаходиться за адресою вул. Місячна, буд. 28, село Вовчинець у м. Івано-Франківську. Внаслідок обвалу стіни, яка розміщена на території складу, автомобіль марки «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 зазнав значних механічних пошкоджень. За наслідком розгляду заяви Івано-Франківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області було проведено перевірку та було опитано директора TOB «ІНТЕРКОМ ЛТД», громадянина ОСОБА_2 , який у відібраних працівниками поліції поясненнях від 08 жовтня 2021 року вказав, що в той час як ОСОБА_1 розмістив автомобіль біля залишків стін з теплиць які залишилися, відбувались сильні пориви вітру, під час чого стіна від пориву вітру обвалилася на автомобіль, чим саме завдала йому матеріальної шкоди. Дане також підтверджується рапортом старшого дільничного офіцера поліції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції Володимира Гаріджука та встановлює факт визнання директором ТОВ «ІНТЕРКОМ ЛТД» вини. Згідно довідки № 7916 від 11 жовтня 2021 року викладенні факти у заяві належать до відносин цивільно-правового характеру та запропоновано позивачу, за наявності претензії, звернутись з позовною заявою до суду. Визначивши вартість заподіяної шкоди, ОСОБА_3 було розроблено звіт. Відповідно звіту № 124/21 про оцінку вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 становить 93 590, 90 гривень. Просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ ЛТД» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 93 590, 90 гривень та 3000 гривень за оцінку вартості матеріального збитку.

Рішенням Івано-Франківськогоміського судувід 22листопада 2023року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОМ ЛТД» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 93590, 90 гривень, 3000 гривень за оцінку вартості матеріального збитку, 992,40 гривень судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду директор ТзОВ «Інтерком ЛТД» Дзьоба В. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , де стався обвал стіни і відбулось пошкодження автомобіля дійсно є власністю ТзОВ Інтерком ЛТД, проте вказана ділянка не призначена для паркування автомобіля. Таким чином, відповідач не надав послуги з паркування та не відповідає за збереження автомобіля. Відповідач здійснював паркування на власний ризик біля старої стіни колишньої теплиці та міг передбачити наслідки такого паркування. Позивач не вжив заходи для належного забезпечення належного йому майна та умисно підвищив ризики настання негативних наслідків.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ТзОВ «Інтерком ЛТД» ТзОВ «ІНТЕРКОМ ЛТД» адвокат Говзан М.М. підтримав доводи апеляційної скарги просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Голуб Г.С. доводи апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснив будь-яких процесуальних дій в змагальному та диспозитивному судочинстві щодо спростування позову та доказів позивача. Позивач не спростував правові підстави позову перед судом та не надав суду доказу про те, що ним відшкодовано в натурі шкоду або відшкодовано збитки позивача, тому необхідно стягнути заподіяні збитки з вини відповідача у повному обсязі.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону й матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва НОМЕР_2 про реєстрацію автомобіля.

10 березня 2019 року строком до 10 березня 2020 року укладено договір №5 між ТОВ «Укрбуд» та позивачем про використання власного автомобіля у службових цілях без виплати компенсації для використання транспортного засобу «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 2013 року випуску.

06 жовтня 2021року близько 11 години 40 хвилин ОСОБА_1 залишив автомобіль «Lada Largus» з державним номерним знаком НОМЕР_1 за адресою вул. Місячна, буд. 28, село Вовчинець у м. Івано-Франківську біля дверей складу належного ТзОВ «Інтерком ЛТД» по лівій стороні дороги під стіною для завантаження, на якій обвалилась цегляна стіна господарської споруди відповідача, що не заперечують сторони.

Згідно звіту № 124/21 та висновку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 від 01 листопада 2021 року вартость матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 становить 93 590, 90 гривень (без ПДВ).

15 листопада 2021 року позивач подав відповідачу претензію про відшкодування шкоди, яку залишено без розгляду.

Завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Устатті 11 ЦК Українисеред підстав виникнення цивільних прав та обов`язків міститься «заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі».

За змістом положень частини третьоїстатті 386 ЦК Українивласник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другійстатті 22 ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з вимогами частин першої та другоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) діїабо бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Частинами 1 та 5статті 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 1, 2статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2статті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, рапортом старшого дільничого Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській облатсі Гаріджука В. та довідкою про результати розгляду звернення від 11 жовтня 2021 підтверджується, що 06 жовтня 2021 року під час перебування на території ТзОВ «Інтерком ЛТД» на автомобіль «Lada Largus» державний номерний знак НОМЕР_1 належний ОСОБА_1 обвалилась цегла з стіни теплиці належної відповідачу внаслідок чого зазнав пошкоджень вказаний автомобіль (а.с. 17,18).

Зазначені обставини також визнані директором ТзОВ «Інтерком ЛТД» ОСОБА_4 , тому не підлягають доказуванню, так як суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1ст.82 ЦПК України).

Стаття 322 ЦК України визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.13 Конституції України «власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».

З огляду на викладене, суд вважає, що надані позивачем докази доводять факт заподіяння ОСОБА_1 шкоди, оскільки відповідач не надав належних і достовірних доказів, що шкоди завдано не з його вини, а це є його обов`язком за приписами ст.1166 ЦК України.

Відповідно дост. 1192 ЦК Україниз урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір майнової шкоди позивач також довів належними і допустимим доказами, який відповідач не оспорює, що є його обов`язком відповідно до засад змагальності сторін заст. 12 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог з підстав, викладених у рішенні.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ділянка відповідача не призначена для паркування автомобілів, відповідач не надав послуги з паркування та не відповідає за збереження автомобіля, оскільки цей спір виник не на підставі договору наданя послуг з паркування автомобілів, а відповідно ст.. 322 ЦК України якою передбачено, що власник зобов`язаний належно утримувати майно, що йому належить та відповідно до ст.13 Конституції України «власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству».

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідноп.2ч.6ст.19ЦПК Українидля цілей цьогоКодексу малозначнимисправами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України) становить 2684грн.

Ціна позову в даній справі становить 93590, 90 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн* 250 = 671 000 грн).

Відтак, ця справа є незначної складності, ціна позову у справі не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому колегія суддів визнає цю справу малозначною, яка в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу директора ТзОВ «Інтерком ЛТД» Дзьоби Віталія Івановича залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 червня 2024 року..

Судді: В.Д.Фединяк

І.В. Бойчук

І.О.Максюта