Постанова

від 19.06.2024 по справі 727/319/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року місто Чернівці справа №727/319/24

провадження №22-ц/822/536/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

секретар Скулеба А.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Спліт»,

треті особи Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Головне управління ДСНС України в Чернівецькій області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мар`ян Іван Степанович на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 17 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт», треті особи: Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Головне управління ДСНС України в Чернівецькій області про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Спліт», треті особи: Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Головне управління ДСНС України в Чернівецькій області про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Просив припинити дії, які порушують права ОСОБА_1 , та відновити становище, яке існувало до порушення права, шляхом визнання автозаправочної станції (АЗС) «ОкОіл», де здійснює діяльність та торгівлю паливом ТОВ «Спліт», та яка належить ОСОБА_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , самочинно збудованою та зобов`язати ОСОБА_2 її знести.

17квітня 2024року представникТОВ «Спліт»Цурик Є.Т.заявив клопотанняпро закриттяпровадження усправі напідставі вимогп.1ч.1ст.255ЦПК України,оскільки вважає,що їїслід розглядатив порядкугосподарського судочинства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 17 квітня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт», треті особи: Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Головне управління ДСНС України в Чернівецькій області, про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч.12 ст. 256 ЦПК України роз`яснено позивачеві, що розгляд його позовних вимог до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Спліт», треті особи: Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, Головне управління ДСНС України в Чернівецькій області, про припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення віднесено до юрисдикції господарських судів.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

На ухвалусуду ОСОБА_1 ,інтереси якогопредставляє адвокатМар`ян І.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про закриття провадження та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилався на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки позивач у даній справі виступає фізичною особою, а не фізичною особою підприємцем і спір, який виник між позивачем та відповідачами відноситься до суду загальної юрисдикції.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Щодо можливості розгляду справи за відсутності учасників справи

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчать довідки про доставку електронних листів, які наявні в матеріалах справи (а.с.188-195).

Представник апелянта адвокат Мар`ян І.С. до початку розгляду справи спрямував до суду заяву в якій просив розглядати справу у його відсутність, інші учасники справи про поважність причин неявки суд не повідомили.

Згідно ізстаттею 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою.Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників.Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду заяви, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути заяву за відсутності сторін.

Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що 16 січня 2020 року, між Чернівецькою міською радою таФОП ОСОБА_1 укладено терміном на 1 рік, тобто до 16 січня 2021 року, договір оренди землі №11235 (земельна ділянка площею 0,0168 га, кадастровий номер 7310136300:25:003:0070, розташована за адресою: АДРЕСА_2 )для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку(для обслуговування АЗС), який поновлено з 27 липня 2023 року рішенням 38 сесії VІІІ скликання № 1488 від 26 жовтня 2023 року терміном на п`ять років, у відповідності із яким позивачем укладено з Чернівецькою міською радою додатковий договір № 3/11235 до договору оренди землі від 16 січня 2020 року (а.с.33; 132-137).

Встановлено, що на вищезазначеній ділянці розташовані АЗС та магазин роздрібної торгівлі, що належать ОСОБА_3 , користуватися якими йому перешкоджає АЗС «ОкОіл», розміщена на сусідній ділянці: по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , яка є засновником ТОВ «Спліт».

Виходячи з зазначеного, призначення нерухомого майна відповідачів, а також нерухомого майна позивача, розташованого на орендованій останнім як фізичною-особою підприємцем земельній ділянці, передбачає його використання в господарській діяльності.

Позивач та відповідачка ОСОБА_2 мають статус суб`єктів підприємницької діяльності та зареєстровані в якості ФОП, що підтверджується відповідною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Другим відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Спліт», тобто юридична особа .

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального і процесуального права, суд прийшов до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між суб`єктами підприємницької (господарської) діяльності, і цей спір пов`язаний зі здійсненням останніми господарської діяльності, а тому віднесений до юрисдикції господарського суду, оскільки підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, про що свідчить суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття«суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини другої статті 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Згідно з пунктом «в» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частини перша, друга статті 93 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановленота вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2020 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 укладено терміном на 1 рік, тобто до 16 січня 2021 року, договір оренди землі №11235 (земельна ділянка площею 0,0168 га, кадастровий номер 7310136300:25:003:0070, розташована за адресою: АДРЕСА_2 )для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку(для обслуговування АЗС), який поновлено з 27 липня 2023 року рішенням 38 сесії VІІІ скликання № 1488 від 26 жовтня 2023 року терміном на п`ять років, у відповідності із яким позивачем укладено з Чернівецькою міською радою додатковий договір №3/11235 до договору оренди землі від 16 січня 2020 року (а.с.22, 33,132-137).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі №209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовані автозаправочна станція, де здійснюється торгівля паливом та магазин роздрібної торгівлі, що належать ОСОБА_3 , користуватися якими йому перешкоджає АЗС «ОкОіл», розміщена на сусідній ділянці по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , яка є засновником ТОВ «Спліт». Отож на земельній ділянці розташовані адміністративні будівлі, офісні будівлі, які здійснюють підприємницьку діяльність, пов`язаною з отриманням прибутку.

Таким чином, сторони у даній справі мають статус суб`єктів підприємницької діяльності та зареєстровані як фізичні особи підприємці, що підтверджується відповідною інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відомості про припинення підприємницької діяльності відсутні.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання існує спір з іншими особами, пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності на земельній ділянці, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Доводи, наведені на обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мар`ян Іван Степанович залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк