Постанова

від 11.06.2024 по справі 914/190/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа №914/190/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

за участю представників учасників процесу:

прокурор Бучко .В.;

від позивача 1 Огнівенко П.П.-представник;

від відповідача 1 Семиренко П.Я.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області б/н, б/д (ЗАГС № 01-05/1268/24 від 01.05.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 про забезпечення позову (судді Стороженко О.Ф., Манюк П.Т., Мацейко А.Ю., повний текст складено 17.04.2024) справі № 914/190/19

за позовом: Заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м.Львів, в інтересах Держави,в особі

позивача-1: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України , м.Київ,

позивача-2: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, м.Київ,

до відповідача 1: Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району, с.Сороки-Львівські, Львівський район, Львівської області,

до відповідача 2: Пустомитівськаої районної державної адміністрації Львівської області, м.Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область,

про визнання за Державою, від імені якої діє Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України права постійного користування земельною ділянкою (площею 58,48га), розташованою у с.Муроване Львівського району, Львівської області.

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та вимог заявника

Заступником військового прокурора Львівського гарнізону подано позовну заяву в інтересах держави (позивачі: Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення) до Мурованської сільської ради об`єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області та Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області з вимогою про визнання за Державою, від імені якої діє Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (позивач-1), права постійного користування земельною ділянкою (площею 58,48га), розташованою у с.Муроване Львівського (колишнього Пустомитівського) району, Львівської області.

Прокурор обгрунтовує позовні вимоги тим, що 10.07.1945, на підставі об`єднаної постанови від 02.07.1945 Львівського Облвиконкому та Бюро обкому КП/б/У, Виконкомом Львівської райради депутатів трудящих прийнято постанову, якою Львівському обласному Управлінню НКС зв`язку передано у постійне користування (для будівництва радіоцентру) дві земельні ділянки (площею 45 га та 12,4га, загальна площа 57,4га), які розташовані у селі Ляшки Муровані і на яких були розміщені об`єкти нерухомості (одноповерховий та двоповерховий будинки, конюшні (2), сарай та зруйновані два корівники). Державне підприємство «Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр» на підставі Наказу №751 від 20.07.2006 Міністерства транспорту та зв`язку України реорганізовано шляхом приєднання (як Філії) до Концерну РРТ, тому позивач-2 є правонаступником стосовно земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні Державного підприємства «Львівський обласний радіотелевізійний передавальний центр»;

Прокурор вважає, що у позивача-2 відсутній обов`язок з проведення переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, яке виникло у 1945році. Позивач 2 згідно з вимогами ч.1 ст.96 ЗК України щорічно сплачує податок на землю. Згідно з нормою ч.3 ст.22 Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України», майно, що належить зазначеній Державній службі, є державною власністю і закріплюється за її територіальними органами, а Адміністрація Держспецзв`язку (позивач 1) здійснює функції з управління об`єктами державної власності;

Прокурор зазначає, що Концерн РРТ (позивач 2), який створено Державним комітетом України по зв`язку (Наказом №102 від 04.10.1991), заснований на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку (позивача 1). Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці загальною площею 58,48га у селі Муроване розташовані об`єкти нерухомого майна державної форми власності, що перебувають на балансі Львівської філії Концерну РРТ та належать Концерну (позивачу 2) на праві господарського відання.

Як зазначає прокаурор, Мурованська сільська рада затвердила Генеральний план с.Муроване, за яким спірну земельну ділянку віднесено до комунальної власності та відображено як квартал житлової і громадської забудови Сільської ради. Посадові особи Сільської ради фактично розпочали процес надання земельних ділянок на спірній території у користування стороннім особам.

На думку прокурора, такі дії суперечать нормі ч.2 ст.117 ЗК України, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (№5245-VI від 06.09.2012), яким передбачено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна державної власності.

Прокуратурою подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення

-заборони Мурованській сільській раді територіальної громади Львівського району Львівської області, органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, посадовим особам Держгеокадастру, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, поділу, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623686900:03:000:0580, розташованої за адресою Львівська область, Львівський район, с.Муроване.

Підставами заяви прокуратури зазначено, зокрема, що вивченням державних реєстрів та інших відкритих даних встановлено, що Мурованською сільською радою вчинено дії, які свідчать про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Зокрема, прокурор зхазначає, що рішенням Мурованської сільської ради №1282 від 02.02.2023 надано дозвіл на проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель на території Мурованської сільської ради стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 60 га, яка по суті є предметом спору у даній справі. Матеріали технічної документації, виконаної на підставі вказаного рішення, підтверджують той факт, що предметом інвентаризації стала саме земельна ділянка, на якій розташовувалася радіостанція Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Прокурор зазначає, що у подальшому, на підставі виконаної технічної інвентаризації, було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4623686000:03:000:0580, площею 51,1358га. 10.08.2023 Мурованська сільська рада подала заяву про державну реєстрацію земельної ділянки у державному земельною кадастрі, а 10.10.2023 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району, Львівської області.

Прокурор вважає, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству, свідчать про намір ухилитися від цивільної відповідальності та створюють обставини, що можуть істотно вплинути на можливість виконання рішення суду у даній справі та реальне поновлення порушених прав позивач.

Окрім того, на думку прокурора у подальшому відповідач може розпорядитися вказаною земельною ділянкою, зокрема, відчужити її на користь третіх осіб, шо ще більше утруднить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі. Невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на майнові інтереси не лише позивача, а й інших осіб, які не беруть участі у цьому судовому процесі, у разі передання їм прав на спірну земельну ділянку. Встановлення таких заходів забезпечення позову до вирішення справи та набрання рішенням суду законної сили відповідають предмету заявленого позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано виключно на збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 у справі №914/190/19 задоволено заяву Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову у даній справі. Заборонено Мурованській сільській раді територіальної громади Львівського району, Львівської області та органам (державним реєстраторам) державної реєстрації прав на нерухоме майно, особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, посадовим особам Держгеокадастру, а також будь-яким іншим особам вчинення будь-яких дій стосовно подальшої реєстрації земельної ділянки площею 51,1358га, розташованої у селі Муроване Львівського району, Львівської області (або її частини), а також стосовно розпорядження такою земельною ділянкою (її частиною) та реєстрації прав на неї (які можуть виникнути внаслідок такого розпорядження).

Ухвала суду мотивована тим, що, враховуючи, що предметом позову є вимога про визнання за державою, від імені якої діє Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, права постійного користування земельною ділянкою площею 58,48га (розташованою у селі Муроване), більша частина якої увійшла у сформовану (у ході інвентаризації земель) та зареєстровану 11.08.2023 земельну ділянку площею 51,1358га, у Мурованської сільської ради виникла можливість у вчиненні дій стосовно розпорядження зазначеною земельною ділянкою, так як 10.10.2023 її зареєстровано як земельну ділянку, що належить, на праві власності, сільській раді. Враховуючи, що вчинення Мурованською сільською радою подальших дій стосовно земельної ділянки унеможливить поновлення прав позивачів, у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову, наявні підстави, передбачені нормою ч.2 ст.136 ГПК України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, наявні підстави для задоволення заяви прокуратури та встановлення, відповідно до норми п.2 ч.1 ст.137 ГПК України, заборон стосовно розпорядження такою земельною ділянкою (чи її частиною) та стосовно здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо неї.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району Львівської області подано апеляційну скаргу б/н, б/д (ЗАГС № 01-05/1268/24 від 01.05.2024), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 у справі №914/190/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про забезпечення позову, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, судом не надано оцінки виду заходам забезпечення позову, які заявник просив вжити з позовними вимогами позивача на предмет адекватності заходу забезпечення позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що земельна ділянка, на яку просить визнати право постійного користування прокурор та земельна ділянка, щодо якої вжиті відповідні заходи забезпечення позову не є ідентичними, а також істотним є те, що такі дві земельні ділянки мають різний юридичний статус: земельна ділянка, що є предметом позовних вимог прокурора є несформованою земельною ділянкою, а земельна ділянка, щодо якої вжиті відповідні заходи забезпечення позову є сформовано у встановленому ст.79-1 ЗК України порядку.

На думку скаржника, заявником не обгрунтовано яким чином відповідний захід забезпечення позову щодо земельної ділянки площею 51,1358га (кадастровий номер 4623686900:03:000:0580), розташованої у селі Муроване Львівського району, Львівської області зможе забезпечити фактичне виконання судового рішення в даній справі у випадку задоволення позову про визнання за державою, від імені якої діє Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, право постійного користування земельною ділянкою площею 58,48 га (розташованою у селі Муроване), яка не є однією і тією ж земельною ділянкою.

Також, скаржник вважає безпідставним висновок суду про те, що земельна ділянка, щодо якої вжито заходи забезпечення позову (площею 51,1358га (кадастровий номер 4623686900:03:000:0580), розташованої у селі Муроване Львівського району) у більшій своїй частині накладається на земельну ділянку (площею 58,9 га), яка є спірною, оскільки в підтвердження даних обставин заявником не було подано належних доказів, а вищевказаний висновок суду першої інстанції грунтується виключно на доводах заявника. При цьому, в матеріалах справи немає жодних належних доказів щодо меж, місця розташування спірної земельної ділянки, тобто тієї, щодо якої заявлені відповідні позовні вимоги.

Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, такою що ґрунтується на засадах верховенства права, твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ухвала не вирішує спір по суті, а є лише саме заходами, які в подальшому забезпечать належне та фактичне виконання рішення суду.

Позивач 1 вважає, що численними доказами у справі №914/190/19 підтверджується накладення (нашарування) земельних ділянок (ділянки, яка передавалася у 1945 році на підставі об`єднаної Постанови від 02.07.1945 Львівського Облвиконкому та Бюро обкому КП/б/У, Виконкомом Львівської райради депутатів трудящих прийнято Постанову, якою Львівському обласному Управлінню НКС зв`язку передано у постійне користування (для будівництва радіоцентру) та земельної ділянки, яка сформована на підставі рішення Мурованської сільської ради № 1282 від 02.02.2023, якою надано дозвіл на проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель на території Мурованської сільської ради стосовно земельної ділянки орієнтовною площею 60 га), яка по суті є предметом спору у даній справі.

На думку позивача 1 відповідач 1 свідомо незаконно та протиправно (також знаючи і маючи проект роздержавлення і приватизації земель агроспілки «Нива» Сороки-Львівської сільської Ради народних депутатів Пустомитівського району Львівської області від 1996 року) прийняв рішення №1282 від 02.02.2023 та у подальшому, на підставі виконаної технічної інвентаризації, сформував земельну ділянку з кадастровим номером 4623686000:03:000:0580, площею 51,1358га та 10.10.2023 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку за Мурованською сільською радою територіальної громади Львівського району, Львівської області. Дії відповідача 1 суперечать чинному законодавству та створюють обставини, що можуть істотно вплинути на можливість виконання рішення суду у даній справі та реальне поновлення порушених прав позивача.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 справу №914/190/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 апеляційну скаргу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області б/н, б/д (ЗАГС № 01-05/1268/24 від 01.05.2024) залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати суду докази сплати судового збору в сумі 3028 грн та належні докази надсилання копії апеляційної скарги позивачам та відповідачу 2 (з описом вкладення) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 про забезпечення позову у справі № 914/190/19, призначено розгляд справи на 11.06.2024.

Прокурор, позивач 1 та відповідач 1 в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Позивач 2 та відповідач 2 в судове засіданні не з`явились, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Предметом позову у даній справі є вимога прокуратури про визнання за державою, від імені якої діє Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України права постійного користування земельною ділянкою (площею 58,48га), розташованою у с.Муроване Львівського району Львівської області.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру, 11.08.2023 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 51,1358га (кадастровий номер: 4623686900:03:000:0580), розташованої у селі Муроване Львівського району, Львівської області.

Зазначена реєстрація здійснена на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

У Витязі з Державного земельного кадастру також зазначено:

-інформація про зареєстроване право (форму власності) відсутня;

-земельна ділянка належить (за категорією земель) до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

У Технічній документації (у Технічному завданні) зазначено, що підставою для виконання робіт з інвентаризації земель (підставою проведення землеустрою) було рішення Мурованської сільської ради №1282 від 02.02.2022.

Рішенням Мурованської сільської ради надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки (орієнтовною площею 60,00га) в селі Муроване під час здійснення землеустрою та складання технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель на території Мурованської сільської ради ТГ Львівського району, Львівської області.

У Технічній документації наявна Схема розміщення земельної ділянки та Викопіювання з індексно-кадастрової карти та з проекту формування і встановлення меж с.Муроване, згідно з якими земельна ділянка (площею 51,1358га) у більшій її частині накладається на земельну ділянку (площею 58,9га), на якій розташована радіостанція і стосовно якої розглядається спір у даній справі.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.10.2023 зареєстровано право комунальної власності Мурованської сільської ради на вказану земельну ділянку (площею 51,1358га). Підставою такої реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (5245-VI від 06.09.2012).

Проте, на підставі норм зазначеного Закону прокуратурою обґрунтовано перебування спірної земельної ділянки у державній власності.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що, враховуючи, що предметом позову є вимога про визнання за державою, від імені якої діє Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, права постійного користування земельною ділянкою площею 58,48га (розташованою у селі Муроване), більша частина якої увійшла у сформовану (у ході інвентаризації земель) та зареєстровану 11.08.2023 земельну ділянку площею 51,1358га, у Мурованської сільської ради виникла можливість у вчиненні дій стосовно розпорядження зазначеною земельною ділянкою, так як 10.10.2023 її зареєстровано як земельну ділянку, що належить, на праві власності, сільській раді.

Враховуючи, що вчинення Мурованською сільською радою подальших дій стосовно земельної ділянки унеможливить поновлення прав позивачів, у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову, наявні підстави, передбачені нормою ч.2 ст.136 ГПК України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, наявні підстави для задоволення заяви прокуратури та встановлення, відповідно до норми п.2 ч.1 ст.137 ГПК України, заборон стосовно розпорядження такою земельною ділянкою (чи її частиною) та стосовно здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо неї.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини Продан проти Молдови суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в п. 1 ст. 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником судового розгляду, передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за ст. 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути ефективним як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що ваховуючи, що вчинення Мурованською сільською радою подальших дій стосовно земельної ділянки унеможливить поновлення прав позивачів, у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову, наявні підстави, передбачені нормою ч.2 ст.136 ГПК України, для вжиття заходів забезпечення позову. Отже, наявні підстави для задоволення заяви прокуратури та встановлення, відповідно до норми п.2 ч.1 ст.137 ГПК України, заборон стосовно розпорядження такою земельною ділянкою (чи її частиною) та стосовно здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо неї.

Щодо посилання скаржника на те, що земельна ділянка, на яку просить визнати право постійного користування прокурор та земельна ділянка, щодо якої вжиті відповідні заходи забезпечення позову не є ідентичними, такі дві земельні ділянки мають різний юридичний статус, судова колегія зазначає таке.

На даній стадії судового процесу суд не з`ясовує і не встановлює обставини спору, що унеможливлює встановлення наявності (відсутності) прав позивачів на спірну земельну ділянку. Однак, факт здійснення Мурованською сільською радою, у ході судового процесу, реєстрації земельної ділянки та реєстрації права власності на неї зумовлює наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що предметом позову є вимога про визнання за державою права на земельну ділянку.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у прийнятті оскаржуваної ухвали, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі.

Частинами 2, 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає підставним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову

З огляду на описані вище встановлені обставини, Західний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 у справі №914/190/19 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області б/н, б/д (ЗАГС № 01-05/1268/24 від 01.05.2024) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 у справі №914/190/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору залишити за скаржником.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначні ст.ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.06.2024.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.