Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/17959/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/17959/23

За заявою ОСОБА_1

про розподіл судових витрат на правничу допомогу

у справі № 910/17959/23

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО",

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛБРОК",

3) Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Дишкант Д.В.

За участю представників:

позивача Долідзе А.О. ;

відповідача не з`явилися;

третіх осіб на стороні позивача не з`явилися;

третьої особи на стороні відповідача не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/17959/23 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КРЕДО", Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛБРОК", Верба Віталій Миколайович , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

23.04.2024 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн, які останній просить покласти на позивача.

Ухвалою від 29.04.2024 розгляд вказаної заяви представника ОСОБА_1 призначено в судовому засіданні на 13.05.2024.

13.05.2024 від представника позивача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу, водночас вказані заперечення не були зареєстровані станом на час проведення судового засідання.

У судове засідання представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 29.05.2024.

27.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.05.2024 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд поданої ним заяви без його участі, при цьому вказано, що заява підтримується в повному обсязі.

Суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки останнім не подано письмових пояснень або заперечень на подану заяву.

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача письмових пояснень чи заперечень на подану представником ОСОБА_1 заяву про розподіл судових витрат не подано.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/17959/23, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

При цьому відповідно до ч. 13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, наведеному в письмових поясненнях від 17.01.2024, третя особа на стороні відповідача вказувала про понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 100 000,00 грн.

На підтвердження повноважень представника (адвоката) до пояснень подано ордер серії АМ № 1004525 від 17.01.2024, який видано на підставі договору від 24.08.2023, а також свідоцтво серії НОМЕР_1 від 04.08.2024.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 просить ухвалити додаткове рішення та розподілити витрати такої особи на правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн.

На підтвердження понесення вказаних витрат представником ОСОБА_1 надано:

- договір від 24.08.2023, укладений між адвокатом Панчишиним А.В. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт);

- додаткову угоду № 2 від 10.01.2024;

- рахунок від 22.04.2024 на суму 100 000,00 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №001197, видане Радою адвокатів Житомирської області 04.08.2020 на підставі Рішення від 30.06.2020 № 38/3;

- диплом магістра НОМЕР_2 , виданий Київським Національним університетом імені Тараса Шевченка 31.01.2018 Панчишину Андрію Вікторовичу про здобуття кваліфікації магістра за спеціальністю «Міжнародне право», професійна кваліфікація: «Юрист-міжнародник, перекладач з англійської мови».

Заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично надіслана електронною поштою 22.04.2024 (зважаючи, що 20.04.2024 та 21.04.2024 були вихідними днями).

Заперечуючи проти поданої представником третьої особи заяви про розподіл судових витрат, представник позивача вказав, що заявлена сума правничої допомоги є суттєво завищеною. Також позивач зазначив, що доказів реальності адвокатських витрат (акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату наданих послуг) заявником до матеріалів справи надано не було. При цьому з детального опису робіт/послуг в заяві про розподіл витрат на правничу допомогу вбачається, що частина цих робіт вже була виконана адвокатом Панчишиним А.В. при підготовці скарги від імені ОСОБА_1 від 11.10.2023 та доповнень до скарги від 30.10.2023, поданих на адресу Міністерства юстиції України, за результатами розгляду яких і був виданий наказ відповідача №3953/5 від 17.11.2023, що був предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, позивач зазначив, що заявлений третьою особою до стягнення розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є виправданим та співмірним із предметом спору, складністю справи, а отже, не підлягає відшкодуванню, у зв`язку з чим позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви, а у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення заяви третьої особи, - зменшити розмір витрат до 1 000,00 грн.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оцінивши подані докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до укладеного між третьою особою ( ОСОБА_1 /клієнт) та адвокатом Панчишиним А.В. (адвокат) договором клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги та захисту прав та законних інтересів клієнта, що полягає у здійсненні представництва його інтересів перед усіма органами державної влади, юридичними особами публічного та приватного права, у тому числі, але не виключно, ТОВ «СТІЛБРОК» та ТДВ «СК «КРЕДО», а також надання правової допомоги у цивільному, господарському, адміністративному судочинстві з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі, подання позовних заяв, заперечень, клопотань, пояснень та підтримка вимог у суді в якості представника та здійснення інших повноважень, передбачених процесуальним законодавством (п. 1.1. Договору).

Оплата за надані послуги (гонорар) проводиться відповідно до умов цього договору та може визначатися додатковою угодою (п. 3.1. Договору).

Додатковою угодою № 2 від 10.01.2024 до договору про надання правничої допомоги від 24.08.2023 (далі - Угода) визначено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з надання правничої допомоги та захисту прав та законних інтересів клієнта, що полягає у здійсненні представництва його інтересів у господарському судочинстві, а саме судовій справі № 910/17959/23, що розглядається у Господарському суді міста Києва (п. 1.1. Угоди).

Відповідно до п. 1.2 Угоди оплата за надані послуги (гонорар) становить 100 000,00 грн та підлягає сплаті у разі досягнення позитивного результату у судовій справі № 910/17959/23.

Згідно з п. 1.3 Угоди позитивним результатом у справі № 910/17959/23 вважається рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Так, як вказано вище, рішенням суду від 15.04.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Поряд з цим, як вказано судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд вважає витрати третьої особи ( ОСОБА_1 ) на надання правової допомоги в розмірі 100 000,00 грн такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, з огляду на наступне.

Так, фактично частина робіт, наведених у детальному розрахунку, а саме: аналіз матеріалів справи, зокрема, долучених позивачем додатків - 8,5 годин; аналіз законодавства та судової практики щодо правових підстав позову - 3,75 годин, є дублюючими послугами, наданими адвокатом Панчишиним А.В., оскільки саме останнім складалась скарга та доповнення до неї, які були розглянуті відповідачем та на основі яких видано оскаржуваний у даній справі наказ, тобто представник ОСОБА_1 адвокат Панчишин А.В. був обізнаний з правовідносинами, які були предметом розгляду у даній справі.

Крім того, суд зазначає, що розмір витрат на правничу в розмірі 100 000,00 грн не відповідає критерію розумності їх розміру, оскільки позов у даній справі носив характер немайнового, судом досліджувалось питання обґрунтованості дій відповідача щодо розгляду скарги ОСОБА_1 та, відповідно, винесення наказу про скасування реєстраційних дій, вчинених приватним нотаріусом.

Також суд зазначає, що у даній справі проведено сім судових засідань, тривалість часу яких не була значною.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає частково обґрунтованими вимоги третьої особи ( ОСОБА_1 ) про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на позивача витрат на правничу допомогу та вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 25 000,00 грн, а витрати третьої особи в розмірі 75 000,00 грн залишаються за нею.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 21.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова