Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/2116/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024Справа № 910/2116/21 (910/2695/23)

За позовом ОСОБА_1

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс»(ідентифікаційний код: 32823070)

ОСОБА_2

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )

Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (ідентифікаційний код: 22890514)

треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міндель Ірина Валеріївна

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дьомкіна Ганна Сергіївна

про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну

реєстрацію прав

у межах справи № 910/2116/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН»

(ідентифікаційний код: 42567894)

до Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія «Укртранс» (ідентифікаційний код: 22890514)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря судового засідання Олійника Б.М.

Особи, які беруть участь у справі:

позивач - не з`явився;

відповідач - 1 - не з`явився;

відповідач - 2 - ОСОБА_2 (особисто);

відповідач-3 - не з`явився;

третя особа - не з`явився;

третя особа - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/2116/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» (ідентифікаційний код: 42567894) до Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія «Укртранс» (ідентифікаційний код: 22890514) про банкрутство.

21.02.2023 у межах справи № 910/2116/21 від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» (ідентифікаційний код: 32823070), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (ідентифікаційний код: 22890514), треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міндель Ірина Валеріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дьомкіна Ганна Сергіївна про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.02.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Омельченку Л.В. в межах справи № 910/2116/21 про банкрутство.

Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято до розгляду у межах справи № 910/2116/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс», ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міндель Ірина Валеріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дьомкіна Ганна Сергіївна про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав з відповідними правовими наслідками.

13.03.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів та клопотання про відмову в задоволенні позлвних вимог ОСОБА_1 .

Підготовче судове засідання у справі, призначене на 13.03.2023, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та можливими ракетними обстрілами міста Києва.

Ухвалою суду від 14.03.2023 призначено розгляд справи на 24.04.23 о 12:45 год.; здійснено виклик учасників справи у судове засідання; повідомлено учасників справи, що інформація по заяві, яка розглядається, є доступною на офіційному веб - порталі судової влади України у мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/.

17.04.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про надання оцінки доказам та додаткові письмові пояснення до клопотання про витребування доказів.

19.04.2023 від Приватного нотаріуса Дьомкіної Г.С. надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У судове засідання 24.04.2023 з`явились відповідач ОСОБА_2 . Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлялись належним чином. ОСОБА_2 надала пояснення щодо поданих нею клопотань про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24.04.2023 було задоволено клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів; витребувано у державного нотаріуса, державного реєстратора П`ятої київської нотаріальної контори Василевської О.А. (адреса: 03058, м. Київ, вул. Машинобудівна, 8) належним чином завірену паперову копію матеріалів реєстраційної справи № 2431428980000; витребувано у ОСОБА_1 оригінал додатку 1 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, який ОСОБА_1 подавав державному реєстратору Василевській О.А. ; витребувано у ОСОБА_1 оригінали наступних доказів, доданих до позовної заяви:

- додаткової угоди № 3 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 та акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012 (активний) на 172 машино-місця;

- технічного паспорту, виготовленого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на машино-місце 2-41-1;

- квитанції від 27.03.2008 № 478.

Також ухвалою суду від 24.04.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 12.06.23 о 14:15 год.; здійснено викликано у судове засідання учасників справи.

26.05.2023 від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення до Заяви, клопотання про витребування доказів у справі, клопотання про встановлення строку надання доказів, додаткові пояснення.

12.06.2023 від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 12.06.2023 клопотання відповідача ОСОБА_2 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача-2, державного реєстратора, державного нотаріуса Василевської О.А. (03058, м. Київ, вул. Машинобудівна, 8) задоволено; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача-2 - державного реєстратора, державного нотаріуса Василевську О.А. (03058, м. Київ, вул.. Машинобудівна, 8); зобов`язано державного реєстратора, державного нотаріуса П`ятої Київської державної нотаріальної контори Василевську О.А. виконати вимоги ухвали суду від 24.04.2023, докази чого надати суду у строк до 20.06.2023; клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено; витребувано у позивача ОСОБА_1 належним чином оформлені зміни до проектно-кошторисної документації, на підставі яких було укладено додаткову угоду № 1 від 18.08.2009 до договору купівлі-продажу майнових прав за № 46/47 від 17.03.2008; витребувано у державного реєстратора, державного нотаріуса П`ятої Київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. (03058, м. Київ, вул. Машинобудівна, 8) варіант Додаткової угоди № 3 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до неї акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць від 11.10.2012 (видалений) на 171-е машино-місце, з реєстраційної справи № 2431428980000; клопотання ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства юстиції України - відхилено; клопотання ОСОБА_2 про прийняття окремої ухвали щодо недоліків в роботі Міністерства юстиції України відхилено; клопотання ОСОБА_2 про прийняття окремої ухвали щодо недоліків в роботі Генеральної прокуратури України відхилено; відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 10.07.2023 о 14:45. Засідання суду відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва у залі судових засідань № 7; викликано у судове засідання учасників справи.

22.06.2023 від ОСОБА_2 надійшли клопотання про витребування доказів та застосування процесуального примусу до ОСОБА_1 , державного нотаріуса , державного реєстратора П`ятої київської нотаріальної контори Василевської О.А. у зв`язку із невиконанням ухвали суду про надання доказів.

26.06.2023 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення третьої особи - П`ятої київської державної нотаріальної контори та Міністерства юстиції України.

05.07.2023 від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до заяви про залучення третьої особи Міністерства юстиції України.

07.07.2023 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування у КМДА доказів.

У судове засідання 10.07.2023 з`явився позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Інші учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись. Судом встановлено, що вимоги ухвал суду від 24.04.2023 та від 12.06.2023 позивачем ОСОБА_1 та третьою особою Державним реєстратором Василевською О.А. не виконано, тому суд уважає за необхідне повторно зобов`язати ОСОБА_1 надати оригінали документів, які подавались ним державному реєстратору Василевській О.А. для оформлення права власності на об`єкт інвестування - парко-місце за договором № 3-2006, а також встановити строк державному реєстратору Василевській О.А. для виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 у справі.

Ухвалою суду від 10.07.2023 клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів у Київської міської державної адміністрації відхилено; клопотання відповідача ОСОБА_2 про залучення третьої особи на стороні відповідача-2 - Міністерства юстиції України відхилено; зобов`язано ОСОБА_1 надати оригінали документів, які подавались ним державному реєстратору Василевській О.А. для оформлення права власності на об`єкт інвестування - парко-місце за договором № 3-2006; встановлено строк до 18.09.2023 державному реєстратору Василевській О.А. для виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 у справі; відкладено розгляд справи № 910/2116/21 (910/2695/23) та призначити судове засідання у справі на 25.09.2023 о 13:45. Засідання суду відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва у залі судових засідань № 7; викликано у судове засідання учасників справи.

22.09.2023 від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення третьої особи на стороні відповідача та клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 25.09.2023 з`явились позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Позивач надав суду оригінали документів для огляду, витребувані судом у попередньому судовому засіданні. Суд, ознайомившись з даним документами, повернув їх позивачу. Відповідач ОСОБА_2 заявила клопотання про витребування доказів, зокрема, просила суд:

- витребувати у Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) з матеріалів судової справи № 757/12235/20 Договір № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, укладений між ВАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Центрінвестбуд-2000»; Додаток № 1 до Договору № 3-2006 від 07.09.2006; Додаткову угоду № 3 до Договору № 3-2006 від 07.09.2006;

- витребувати у Господарського суду Київської області (вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032) з матеріалів судової справи № Б11/008-12 іпотечний договір від 29.11.2006, укладений між ПАТ АКБ «Київ» та ТОВ «Центрінвестбуд-2000»;

- витребувати у Господарського суд м. Києва з матеріалів судової справи № 910/2116/21 (910/8889/ 22) Договір № 315 від 12.09.2003 з додатками на право спорудження житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем, укладений між ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та КП «ПЕЧЕРСЬК-ІНВЕСТ»; Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1139-Пч/С від 04.02.2009 по спорудженню житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем;

- витребувати у Печерської районної в м. Києві державній адміністрації (адреса: 01010 м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, код ЄДРПОУ: 37401206) належним чином засвідчені копії варіантів Додаткової угоди № 3 до Договору № 3- 2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до них акти прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012, які подавалися державному реєстратору і на підстави яких державним реєстратором було прийнято рішення від 10.08.2021 номер запису про право власності 43446607, реєстраційна справа № 2431428980000, а саме:

- варіант Додаткової угоди № 3 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до неї акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012 (активний);

- варіант Додаткової угоди № 3 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до неї акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012 (видалений);

- належним чином засвідчену паперову копію матеріалів реєстраційної справи № 2431428980000.

Ухвалою суду від 25.09.2023 клопотання відповідача-2 ОСОБА_2 про витребування доказів вх. № 01-37/66359/23 від 22.09.2023 задоволено частково; витребувано у Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) з матеріалів судової справи № 757/12235/20:

- Договір № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, укладений між ВАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Центрінвестбуд-2000»;

- Додаток № 1 до Договору № 3-2006 від 07.09.2006;

- Додаткову угоду № 3 до Договору № 3-2006 від 07.09.2006;

витребувано у Господарського суду м. Києва з матеріалів судової справи № 910/2116/21 (910/8889/ 22):

- Договір № 315 від 12.09.2003 з додатками на право спорудження житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем, укладений між ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та КП «ПЕЧЕРСЬК-ІНВЕСТ»;

- Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1139-Пч/С від 04.02.2009 по спорудженню житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем;

витребувано у Печерської районної в м. Києві державній адміністрації (адреса: 01010 м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, код ЄДРПОУ: 37401206) належним чином засвідчені копії варіантів Додаткової угоди № 3 до Договору № 3- 2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до них актів прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012, які подавалися державному реєстратору і на підстави яких державним реєстратором було прийнято рішення від 10.08.2021 номер запису про право власності 43446607, реєстраційна справа № 2431428980000, а саме:

- варіант Додаткової угоди № 3 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до неї акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012 (активний);

- варіант Додаткової угоди № 3 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до неї акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012 (видалений);

- належним чином засвідчену паперову копію матеріалів реєстраційної справи № 2431428980000.

у решті вимог клопотання - відмовлено; відмовлено у задоволенні заяви вх. № 01-20/7803/23 від 22.09.2023 про залучення до участі у справі третьої особи на стороні Відповідача-2 Міністерства юстиції України; відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 08.11.2023 об 11:30. Засідання суду відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва у залі судових засідань № 7; викликано у судове засідання учасників справи.

18.10.2023 від Державного нотаріуса П`ятої державної нотаріальної контори Василевської О.А. надійшло клопотання про долучення копій документів з реєстраційної справи.

07.11.2023 від ОСОБА_2 надійшли клопотання про долучення та витребування доказів.

У судове засідання 08.11.2023 з`явилися позивач ОСОБА_1 та відповідач-2 ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 просив суд витребувати у ТОВ «Євротранссервіс» докази, а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкту нерухомості гаражу 4 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві , право власності на який було зареєстровано за ТОВ «Євротранссервіс; Договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І.В. , ПН КМНО, укладений між ТОВ «Євротранссервіс» та ОСОБА_2 . Відповідач-2 не заперечувала щодо витребування вказаних доказів, разом з тим, просила суд витребувати виписки щодо руху коштів ОСОБА_1 в ПАТ «АКБ «Київ» в 2008 році. Позивач заперечував щодо витребування вказаної інформації, вважав клопотання безпідставним. Крім того, ОСОБА_2 просила суд викликати свідків у судове засідання: Державного реєстратора Василевську О.А. та директора ТОВ «Центрінвестбуд-2000» ОСОБА_6 , який є батьком позивача. ОСОБА_1 заперечував щодо виклику вказаних свідків у судове засідання, уважав клопотання безпідставним. Заслухавши пояснення сторін, суд протокольно ухвалив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотань про витребування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкту нерухомості гаражу 4 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві , а також про виклик свідків - Державного реєстратора Василевську О.А. та директора ТОВ «Центрінвестбуд-2000» ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 08.11.2023 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено; витребувано у ТОВ «Євротранссервіс» рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкту нерухомості гаражу 4 по вул. Діловій, 2 Б у м. Києві , право власності на який було зареєстровано за ТОВ «Євротранссервіс; Договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І.В. , ПН КМНО, укладений між ТОВ «Євротранссервіс» та ОСОБА_2 ; клопотання відповідача-2 ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено; витребувано у Господарського суду Київської області ( 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108) з матеріалів судової справи № Б11/008-12 - іпотечний договір від 29.11.2006, укладений між ПАТ АКБ «Київ» та ТОВ «Центрінвестбуд-200»; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; постановлено розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання на 18.12.2023 о 14:15. Засідання суду відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 21; викликано учасників справи у судове засідання.

15.12.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування інформації та доказів у справі.

У судове засідання 18.12.2023 з`явились позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Судом було повідомлено сторонам, що у відповідь на ухвалу суду від 08.11.2023 від Господарського суду Київської області та Печерського суду м. Києва надійшли витребувані документи. Відповідач ОСОБА_2 підтримала подані нею клопотання про витребування доказів у справі від 15.12.2023, зокрема, просила суд:

- витребувати з матеріалів кримінальної справи, що знаходиться в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України, належним чином засвідчену копію обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 12012000000000031 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365; ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 209 КК України;

- витребувати у ПУБЛІНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 19, 21, 23) інформацію про здійснення 27.03.2008 платежу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок ТОВ «Центрінвестбуд-2000» (код ЄДРПОУ 30778312) грошових коштів у сумі 324 000,00 грн відповідно до квитанції № 478 від 27.03.2008.

Ухвалою суду від 18.12.2024 відмовлено відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про витребування з матеріалів кримінальної справи, що знаходиться в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України, належним чином засвідчену копію обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12012000000000031 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365; ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 209 КК України; відмовлено відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про витребування у ПУБЛІНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 19, 21, 23) інформації про здійснення 27.03.2008 платежу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на рахунок ТОВ «Центрінвестбуд-2000» (код ЄДРПОУ 30778312) грошових коштів у сумі 324 000,00 грн відповідно до квитанції № 478 від 27.03.2008; відкладено розгляд справи по суті на 19.02.2024 о 12:00.; здійснено виклик учасників справи у судове засідання; повідомлено учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

13.02.2024 від ОСОБА_2 надійшло вступне слово відповідача та клопотання про зловживання позивачем процесуальними правами.

19.02.2024 від ОСОБА_2 надійшли письмові питання до позивача у справі.

19.02.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі на лікарняному у період з 19.02.2024 по 21.02.2024 (включно).

Ухвалою суду від 22.02.2024 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.04.24 о 13:45 год.; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

У судове засідання 01.04.24 з`явились позивач ОСОБА_1 та відповідач-2 ОСОБА_2 . Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідач ОСОБА_2 заявила клопотання про поновлення строку на подачу доказів у справі, а саме: матеріалів РН ОНМ : 2431428980000 щодо гаража 2-41-1. Позивач ОСОБА_1 заперечував з приводу цього клопотання, просив суд залишити його без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_2 , враховуючи думку позивача ОСОБА_1 , дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подачу доказів у справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 119 ГПК України).

Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.

Аналіз статті 80 ГПК України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним відзивом, і саме на відповідачі покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом.

Частиною 5 ст. 80 ГПК України передбачено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не зверталася з клопотанням про встановлення додаткового строку на поданням доказів, належним чином не обґрунтувала об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасно вчинити певні процесуальні дії. Ані у відзиві, ані у додаткових поясненнях ОСОБА_2 письмово не повідомляла суд про неможливість подання деяких доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі та відповідно про їх можливе подання в майбутньому.

При цьому, жодних перешкод в отриманні та наданні таких доказів одночасно з відзивом та/або додатковими поясненнями ОСОБА_2 , як свідчать матеріали справи, у останньої не існувало.

Враховуючи наведене, суд протокольною ухвалою відмовив ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу доказів.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 також заявила клопотання про застосування строків позовної давності, позивач ОСОБА_1 уважав заяву такою, що не підлягає задоволенню. Судом було відхилено клопотання відповідачки з огляду на відсутність поданої нею заяви з належними доказами на підтвердження спливу строків позовної давності.

Судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні на 03.06.24 о 12:30 год.

30.05.2024 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

31.05.2024 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

03.06.2024 від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на клопотання ОСОБА_2 про повернення на стадію підготовчого провадження.

У судове засідання 03.06.2024 з`явилась відповідач-2 ОСОБА_2 . Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. ОСОБА_2 просила суд повернутися до стадії підготовчого провадження у справі, а також долучити до матеріалів справи нові докази.

Розглянувши клопотання відповідача-2 ОСОБА_2 про повернення на стадію підготовчого провадження у справі та подачу нових доказів, судом зазначається наступне.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 119 ГПК України).

Заяви про поновлення процесуального строку для подання нових доказів та приєднати до матеріалів справи ОСОБА_2 не подавала. ОСОБА_2 також не обгрунтувала неможливість подання нових доказів у строк, встановлений законом.

Відповідно до положень частини другої, четвертої, п`ятої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, в силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 5 ст. 80 ГПК України передбачено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не зверталася з клопотанням про встановлення додаткового строку на поданням доказів, належним чином не обґрунтувала об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасно вчинити певні процесуальні дії. Ані у відзиві, ані у додаткових поясненнях ОСОБА_2 письмово не повідомляла суд про неможливість подання деяких доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі та відповідно про їх можливе подання в майбутньому.

При цьому, жодних перешкод в отриманні та наданні таких доказів одночасно з відзивом та/або додатковими поясненнями ОСОБА_2 , як свідчать матеріали справи, у останньої не існувало. Потреба додаткового підтвердження заперечень проти позову не може бути обставиною, яка свідчить про неможливість їх подання у вказаний строк з причин, які не залежали від відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зважаючи на наведене, суд не приймає до розгляду додаткові докази, долучені до клопотання ОСОБА_2 про повернення до стадії підготовчого провадження.

Крім того, суд дійшов висновку, що підстав для повернення до стадії підготовчого провадження не існує, з огляду на те, що вже протягом 3-ох судових засідань справа розглядається по суті, а підготовче провадження вже було давно закрито. Крім того, справа має бути розглянута у розумні строки, всі процесуальні строки, передбачені нормами ГПК України, вже давно минули, а тому наявні всі підстави, які свідчать про необхідність прийняття у справі законного та обгрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше, ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2006 між ТОВ «Центрінвестбуд-2000» та ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» було укладено Договір № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин).

ТОВ «Центрінвестбуд-2000» згідно умов Договору № 3-2006 від 07.09.2006 виступало у ролі єдиного Генерального інвестора будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) на перетині вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у м. Києві (в подальшому об`єкту присвоєно поштову адресу вул. Ділова, 2-Б), ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» - Замовником будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 3-2006 від 07.09.2006 та Додаткової угоди № 2 від 28.02.2011 до Договору № 3-2006 ТОВ «Центрінвестбуд-2000» перерахувало на розрахунковий рахунок ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» 16 826 083,20 гривень, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Згідно пунктів 2.7., 2.8., 3.1.7. Додаткової угоди № 2 від 28.02.2011 до Договору № 3-2006 ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» та ТОВ «Центрінвестбуд-2000» домовились про те, що інвестори (фізичні та юридичні особи), які в подальшому мають оформлювати право приватної власності на гаражі (машино-місця), визначаються виключно ТОВ «Центрінвестбуд-2000», як єдиним первісним власником проінвестованих підземних гаражів. При цьому, ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» згідно умов Договір № 3-2006 мало виконувати роль виключно Забудовника підземних гаражів (місць для паркування автомашин).

Відповідно до умов Додаткової угоди № 3 від 10.10.2012 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 та Акту № б/н прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012, які підписані між ПАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Центрінвестбуд-2000», Забудовником було передано Генеральному інвестору будівництва 172 (сто сімдесят два) парко-місця, у тому числі і спірний гараж № 2-41-1.

Судом встановлено, що протягом усього часу будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) кількість та площа проінвестованих ТОВ «Центрінвестбуд-2000» гаражів (машиномісць), які в подальшому були передані від ПАТ «АК «Укртранс», змінювалась внаслідок внесення відповідних змін до проектно-кошторисної документації будівництва об`єкту. Результатом цього стало внесення змін сторонами до Договору № 3-2006 шляхом підписання додаткових угод до нього та актів прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин), у тому числі різних редакцій відповідних документів, зокрема, в кінцевому варіанті Додаткової угоди № 3 від 10.10.2012 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 на 172 гаражі та Акту № б/н прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012 на 172 гаражі.

17.03.2008 між ТОВ «Центрінвестбуд-2000» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 46/47 купівлі-продажу майнових прав на підземний гараж № 2-41-1 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ділова (колишня Димитрова, 2Б ), з урахуванням додаткових угод № № 1, 2 від 18.08.2009 та від 08.04.2013 до Договору № 46/47 щодо зміни характеристик об`єкту інвестування.

Свої зобов`язання у відповідності до пунктів 2.1. - 2.3., 2.6., 2.7. Договору № 46/47 ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, що підтверджується, зокрема, квитанцією № 478 від 27.03.2008 на загальну суму 324 000,00 гривень. На виконання п. 2.6. Договору № 46/47 кошти були внесені Позивачем через вкладну касу АКБ «Київ» на рахунок ТОВ «Центрінвестбуд-2000».

Отже, з 27.03.2008 ОСОБА_1 став власником майнових прав на гараж № 2-41-1 по вул. Діловій (колишня Димитрова), 2-Б у м. Києві за Договором № 46/47, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва на загальну суму 324 000,00 гривень, тобто вчинивши дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на об`єкт будівництва (гараж) та для набуття майнових прав на цей об`єкт.

У подальшому, будинок по вул. Димитрова, 2-Б був зданий в експлуатацію 06.04.2012 згідно Сертифікату серії КВ № 16412053310.

Розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.01.2013 за № 34 будинку було присвоєно поштову адресу: « вул. Димитрова, 2-Б ».

Рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 вулицю «Димитрова» було перейменовано на «Ділову».

Згідно Акту прийому-передачі паркінгу машино-місця від 08.04.2013 на виконання умов Договору № 46/47 ТОВ «Центрінвестбуд-2000» передав ОСОБА_1 паркінг (машино-місце) № 2-41-1.

Також ТОВ «Центрінвестбуд-2000» на виконання умов Договору № 46/47 видало ОСОБА_1 . Довідку за № 2-41-1 від 08.04.2013 про виконання умов Договору № 46/47, шляхом перехування коштів у сумі 324 000,00 грн.

Крім того, ТОВ «Центрінвестбуд-2000» надав ОСОБА_1 витяг за вих. № 2-41-1 від 08.04.2013, у якому зазначено, що саме ОСОБА_1 є власником паркінгу (машино-місця) № 2-41-1.

На підставі, зокрема, означених вище документів 12.08.2021 ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на гараж № 2-41-1 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2431428980000).

На підставі статті 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а і майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Отже, з 27.03.2008 ОСОБА_1 став власником майнових прав на гараж № 2-41-1 по вул. Діловій (колишня Димитрова), 2-Б у м. Києві за Договором № 46/47, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, тобто вчинивши дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на об`єкт будівництва (гараж) та для набуття майнових прав на цей об`єкт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.02.2019 р. по справі № 520/4355/17.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала справа № 757/20793/21-ц (суддя Літвінова І. В.) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Євротранссервіс», ПрАТ «АК «Укртранс», третя особа - державний реєстратор Управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві Радченко Альона Леонідівна про визнання Договору № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця) недійсним в частині гаражу 4, що знаходиться по вул. Димитрова (Ділова), 2Б у м. Києві , загальною площею 33,20 кв. м та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо даного гаражу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2021 у справі № 757/20793/21-ц (суддя Літвінова І. В.) було витребувано у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» засвідчену належним чином копію договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця) від 26 травня 2014 року, № 2605/2, укладеного із Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс».

Ознайомившись 20.08.2021 з матеріалами справи № 757/20793/21-ц, позивачу стало відомо, що предметом Договору № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця) є також гараж № 4, що знаходиться по вул. Димитрова (Ділова), 2Б у м. Києві , загальною площею 33,2 кв. м. Тобто фактично об`єктом інвестування за цим Договором став гараж, майнові права (право власності) на який належали позивачеві, шляхом змінення нумерації гаражу з «№ 2-41-1» на «№ 4». При цьому, всі інші характеристики, зокрема, площа (33,2 кв. м) і місцезнаходженя об`єкту нерухомості є ідентичними.

У подальшому ОСОБА_1 дізнався згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що на підставі Договору № 2605/2 було зареєстровано за ТОВ «Євротранссервіс» вперше право власності на гараж 4 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві . У подальшому товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» продав цей гараж ОСОБА_2 згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І. В. , ПН КМНО.

23 липня 2021 ОСОБА_2 на підставі технічного паспорту, серія та номер: 207-23/06/21, виданий 23.06.2021, видавник: БТІ ФОП Пилишенко А. В.; Висновку, серія та номер: 105, виданий 23.06.2021, видавник: БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ ФОП «Пилишенко А. В.» зареєструвала право приватної власності на гараж № 2-3-4 (як окремий об`єкт нерухомості ) по вул. Діловій, 2Б у м. Києві , об`єднавши гараж № 4 з окремими об`єктами нерухомості гаражами № № 2, 3, що також були предметом оспорюваного Договору № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця) та у аналогічному порядку відчужувались між тими ж юридичними та фізичною особою (ПрАТ «Укртранс», ТОВ «Євротранссервіс» та ОСОБА_2 ).

Суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях, які містяться у матеріалах справи, неодноразово підтверджувала факт реєстрації двічі права власності на один і той же гараж (машиномісце) за № № 2-41-1 та № 4 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві , за нею та Позивачем.

Крім того, у відповідності до, зокрема, Додаткової угоди № 3 від 10.10.2012 до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 та Акту № б/н прийому-передачі паркінгів, машино-місць (місць для паркування автомашин) від 11.10.2012, які підписані між ПАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Центрінвестбуд-2000», п. 1.6. Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, іншого гаражу, аніж підземний гараж № 2-41-1 , у будинку по вул. Ділова, 2-Б загальною площею 33,20 кв. м не існувало. У свою чергу, ТОВ «Центрінвестбуд-2000» був єдиним генеральним інвестором будівництва паркінгу по вул. Діловій, 2Б , що підтверджується, зокрема, п. 2.6. Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Автомобільна компанія «Укртранс» було замовником будівництва паркінгу і згідно умов Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 не отримувало жодного гаражу, як під час, так і після здачі будинку в експлуатацію.

Суд звертає увагу і на те, що у Договорі купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014, взагалі не зазначено на якій підставі ПАТ «АК «Укртранс», виступаючи у ролі продавця володіє, зокрема, майновими правами на гараж № 4, загальною площею 33,20 кв. м. Також на відміну від ОСОБА_2 у Договорі № 46/47 купівлі-продажу майнових прав на підземний гараж № 2-41-1 (п. 1.2.) зазначено, що ТОВ «Центрінвестбуд-2000» є генеральним інвестором будівництва підземних гаражів згідно Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006.

Як зазначено вище, будинок здався в експлуатацію у 2012 році, після цього у 2013 році було присвоєно поштову адресу будинку: вул. Димитрова, 2Б . При цьому, оспорюваний Договір датований 26.05.2014, запланована дата введення будинку в експлуатацію - І квартал 2014 року (п. 1.1.), що суперечить самій даті договору. У п. 1.2. Договору зазначається, що будинок ще не здався в експлуатацію. Отже, умови оспорюваного Позивачем договору є взаємосуперечливими.

Суд звертає увагу на те, що розрахунок між відповідачами згідно Договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014, не відбувся, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» зареєструвало право приватної власності на спірний гараж безоплатно.

Крім того, судом встановлено наступне.

ПрАТ «АК «Укртранс» ніколи не було власником паркінгів (нежитлових приміщень, підвальних приміщень) № № 1, 2, 3, 4 1-86, 2-89, 2-90, 2-91 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві

ОСОБА_2. зазначала, що ПрАТ «АК «Укртранс» було зроблено реконструкцію підвальних приміщень № № 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91, внаслідок чого утворилися парко-місця.

Суд звертає увагу на те, що реконструкція проводиться виключно щодо реально існуючих та вже зареєстрованих об`єктів нерухомого майна у державному реєстрі речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень.

Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 20.08.2013, надана ОСОБА_7 , містить перелік підвальних приміщень № № 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91, які є власністю ПрАТ «АК «Укртранс».

Натомість, таких підвальних приміщень ніколи не існувало, про що свідчать надані ОСОБА_2 копії документів щодо техніко-економічних показників по 2-ому коригуванню проекту будівництва житлового будинку на розі по вул. Димитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі міста Києва , журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, відповідність яких я ставлю під сумнів оригіналам.

ПрАТ «АК «Укртранс» ніколи не здійснювало державної реєстрації права власності на підвальні приміщення № № 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91, ніколи не володіло правом власністю на них, ні до реконструкції, ні після неї.

Тобто, фактично у відповідності до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.08.2013 було зроблено реконструкцію майнових прав на означені вище приміщення, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Зазначений факт підтверджує і ОСОБА_2 у своїх запереченнях проти позовних вимог.

Отже, Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 20.08.2013 є неналежним та недостовірним доказом на підтвердження проведеної реконструкції вже зареєстрованих у встановленому порядку об`єктів нерухомості у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПРАТ «АК «УКРТРАНС».

Більш того, вперше право власності на гараж № 4 по вул. Діловій, 2-Б було зареєстроване за ТОВ «Євротранссервіс», після відчуження вже реконструюваних майнових прав на підвальні приміщення ПрАТ «АК «Укртранс» за оспорюваним Договором № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення від 26.05.2014, який укладений у простій письмовій формі, а не нотаріальній.

ПрАТ «АК «Укртранс» свідоцтва на реконструйовані підвальні приміщення № № 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91 ніколи не видавались.

Відповідно до п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 17.10.2013 № 868 (у ред. 17.10.2013) у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, зокрема, письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування), справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат".

У разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на об`єкт нерухомого майна, який до проведення реконструкції перебував у спільній власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає письмову згоду всіх співвласників об`єкта нерухомого майна на проведення його реконструкції.

Факт відсутності зареєстрованого права власності на підвальні приміщення № № 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91 за ПрАТ «АК «Укртранс» як до, так і після реконструкції підтверджується, як вже було зазначено вище, Договором № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення від 26.05.2014, який укладений у простій письмовій формі, а не нотаріальній.

Крім того, підвальні приміщення є місцями загального користування будинку по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві, тобто спільною сумісною власністю співвласників. Натомість, письмової згоди всіх співвласників підвальних приміщень № № 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91 на проведення їх реконструкції до матеріалів справи відповідачами не надано.

Крім того, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 звертала увагу, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 909/526/18, від 01липня 2020 року № 755/3782/17, від 08 липня 2020 року у справі № 922/1349/18, від 15липня 2020 року у справі № 915/476/19.

ОСОБА_2 надала до матеріалів копії документів щодо техніко-економічних показників по 2-ому коригуванню проекту будівництва житлового будинку на розі по вул. Димитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі міста Києва , журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями.

З означених документів випливає, що паркінги № № 1, 2, 3, 4, 1-86, 2-89, 2-90, 2-91 утворилися з приміщень загального користування, площа яких визначена у графі « 14» журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині 2 статті 382 ЦК (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК (у чинній редакції) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом наведеної норми, як у редакції на час виникнення спірних правовідносин, так і в чинній редакції, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону (стаття 385 ЦК у редакції на час створення ОСББ та на час виникнення спірних правовідносин).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Аналогічне за своєю суттю визначення поняття допоміжних приміщень багатоквартирного будинку наведено і у прийнятому 14.05.2015 Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

Отже, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 визнала факт, що ТОВ «Євротранссервіс» першочергово оформило право власності на гараж № 4 по вул. Ділова, 2-Б у м. Києві, як на приміщення загального користування багатоквартирного будинку, тобто на приміщення, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що також є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Судом приймається до уваги, що ПрАТ «АК «Укртранс» не могло провести реконструкцію приміщень загального користування (підвальних приміщень) № № 1, 2, 1-86 на першому рівні та № № 4, 2-89, 2-90 та 2-91 на другому рівні в паркомісця, з огляду на наступне.

По-перше, приміщення загального користування не належали ПрАТ «АК «Укртранс», а належали співвласникам будинку по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві, право власності за ПрАТ «АК «Укртранс» у встановленому законом порядку не було зареєстровано ні до проведення реконструкції, ні після неї.

По-друге, приміщень загального користування (підвальних приміщень) № № 1, 2, 1-86 на першому рівні та № № 4, 2-89, 2-90 та 2-91 на другому рівні, не існувало у відповідності до наданих ОСОБА_2 техніко-економічних показників по 2-ому коригуванню проекту будівництва житлового будинку на розі по вул. Димитрова та Анрі Барбюса в Печерському районі міста Києва , журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями.

Суд звертає увагу на те, що підставою для державної реєстрації права власності на спірні приміщення за ТОВ «Євротранссервіс» став, зокрема, договір № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення від 26.05.2014.

Як зазначалося вище, згідно Сертифікату серії КВ № 16412053310 від 06.04.2012 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкту по вул. Діловій, 2Б у місті Києві .

Розпорядженням № 34 від 24.01.2013 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація присвоїла поштову адресу будинку.

Отже, станом на 26.05.2014 будинок вже був зданий в експлуатацію.

Згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.08.2013 щодо, зокрема, підвального приміщення № 4, право власності за ПрАТ «АК «Укртранс» начебто вже було зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 надала копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 2013 року.

Договір № 2605/2 купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення від 26.05.2014 є неукладеним, адже укладений в простій письмовій формі.

Натомість, чинним законодавством України чітко визначено, які правочини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, а саме: договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна відповідно до положень статей 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України.

Якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18.

Доводи ОСОБА_2 про те, що підземний гараж № 4 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві був створений Приватним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» внаслідок реконструкції 20.08.2013 (вже після здачі будинку в експлуатацію) підвальних приміщень будинку, тобто місць загального користування (допоміжних приміщень), що відносяться до активу співвласників, суд оцінює критично.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частині 2 статті 382 ЦК (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до частини 2 статті 382 ЦК (у чинній редакції) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом наведеної норми, як у редакції на час виникнення спірних правовідносин, так і в чинній редакції, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 № 14-рп/2011 зазначено, зокрема, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону (стаття 385 ЦК у редакції на час створення ОСББ та на час виникнення спірних правовідносин).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Аналогічне за своєю суттю визначення поняття допоміжних приміщень багатоквартирного будинку наведено і у прийнятому 14.05.2015 Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

Отже, заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 визнала факт, що ТОВ «Євротранссервіс» першочергово оформило право власності на гараж № 4 по вул. Ділова, 2-Б у м. Києві , як на підвал, як на допоміжне приміщення багатоквартирного будинку, тобто на приміщення, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, що також є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо квитанції № 478 від 27.03.2008, яка надана ОСОБА_1 у якості доказу виконання Договору № 46/47 купівлі-продажу майнових прав від 17.03.2008, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на ту обставину, що розрахунок між відповідачами згідно Договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014 так і не відбувся, тобто ТОВ «Євротранссервіс» зареєстрував право приватної власності на спірний гараж безоплатно, про що свідчить перелік документів, що подавався реєстратору під час державної реєстрації права власності на гараж № 4.

Не відбувся розрахунок і за оспорюваним Договором купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І. В. , ПН КМНО, укладений між ТОВ «Євротранссервіс» та ОСОБА_2 .

Що стосується посилань ОСОБА_2 на судові справи з Єдиного державного реєстру судових рішень, то учасники поточної справи не були учасниками зазначених ОСОБА_2 справ у розумінні ст. 41 ГПК України.

Належним чином засвідчені копії документів щодо виконання Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006 надавалися ОСОБА_1 ТОВ «Центрінвестбуд-2000» для подальшого оформлення права власності на гараж № 2-41-1 по вул. Діловій, 2-Б.

Кількість переданих парко-місць (гаражів) Приватним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс» ТОВ «Центрінвестбуд-2000» змінювалася у результаті підписання додаткових угод та актів приймання-передачі до Договору № 3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, зокрема, у різних редакціях на 166, 171, 172 машино-місце.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 7 Глави ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 (у ред. 01.01.2021) фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Доказів виконання оспорюваних договорів, а саме: платіжних документів, зокрема, Договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І. В. , ПН КМНО, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Євротранссервіс», відповідачі не надали.

Аналогічно платіжних документів не надано і ТОВ «Євротранссервіс» на виконання оспорюваного Договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014, укладеного між ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» та ТОВ «Євротранссервіс», в частині гаражу 4, що знаходиться по вул. Димитрова, 2Б у м. Києві.

Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями, зокрема, можуть бути кошти.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Об`єктами інвестиційної діяльності у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави (ч. 1 ст. 5 Закону).

У відповідності до ч. 1, 3, 5 ст. 7 Закону, розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

У відповідності до ст. 9 Закону, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії», рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України») визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за Договором № 46/47 купівлі-продажу майнових прав на підземний гараж № 2-41-1 та сплатив кошти, Забудовник (ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс») відповідно втратив право розпоряджатись об`єктом інвестування - гаражем, а тому не міг бути укладений Договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014 в частині гаражу № 4. Також оскільки даний Договір укладений в порушення діючого законодавства, зокрема, ст. 316, 319 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», не відповідав внутрішній волі позивача, як реального власника станом на момент укладення оспорюваного договору, суд вважає за можливе, враховуючи положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014, в частині гаражу № 4, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» та Приватним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Укртранс».

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, в частині гаражу № 4, то відповідно суд задовольняє як похідну вимогу скасування рішення від 03.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чекригін О. В., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 414080180000, номер запису про право власності: 6431850 щодо гаражу № 4 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс».

Щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І. В. , ПН КМНО, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» та ОСОБА_2 , то ця вимога є похідною від первісних двох і тому наслідком скасування рішення від 03.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чекригін О. В., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 414080180000, номер запису про право власності: 6431850 щодо гаражу № 4 по вул. Діловій, 2-Б у м. Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» є визнання правочину недійсним щодо продажу цього гаражу в подальшому ОСОБА_2 , адже не власник гаражу не мав право його відчужувати ОСОБА_2 (порушення ст. ст. 328, 316, 319 ЦК України, з огляду на приписи ст.ст. 203, 215 ЦК України).

Крім того, похідною вимогою є і вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59450638 від 23.07.2021 19:50:24, приватний нотаріус Дьомкіна Ганна Сергіївна, КМНО, м. Київ, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2416326980000, щодо гаражу № 2-3-4 , який був створений та фактично складається і з гаражу № 4 , який є його складовою, власником якого не є ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу на те, що заявлені способи захисту прав та законних інтересів Позивача є ефективними, внаслідок чого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовуються відомості про право власності на гараж № 4 та визнається недійсним первісний правочин щодо продажу майнових прав на спірний гараж.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст. ст. 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.

2. Позов - задовольнити.

3. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014, укладений між ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» та ТОВ «Євротранссервіс», в частині гаражу 4, що знаходиться по вул. Димитрова (Ділова), 2Б у м. Києві.

4. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкту нерухомості гаражу 4 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві , право власності на який було зареєстровано за ТОВ «Євротранссервіс» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 414080180000).

5. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: Мендель І. В. , ПН КМНО, укладений між «Євротранссервіс» та ОСОБА_2 .

6. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59450638 від 23.07.2021 19:50:24, приватний нотаріус Дьомкіна Ганна Сергіївна, КМНО, м. Київ, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2416326980000.

7. Судові витрати в сумі 10 843,40 грн покласти на відповідачів у рівних частинах, а саме: по 3 614,46 грн на кожного.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 21.06.2024.

Суддя Л.В. Омельченко