Ухвала

від 05.12.2024 по справі 910/2116/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"05" грудня 2024 р. Справа№ 910/2116/21 (910/2695/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Буравльова С.І.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

позивач: ОСОБА_1 особисто

відповідач-2: ОСОБА_2 особисто

розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року

у справі №910/2116/21(910/2695/23) (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс"

2. ОСОБА_2

3. Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія

"Укртранс"

треті особи: 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Міндель Ірина Валеріївна

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Дьомкіна Ганна Сергіївна

про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну

реєстрацію прав

у межах справи №910/2116/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"

до Приватного акціонерного товариства Автомобільна компанія "Укртранс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/2116/21(910/2695/23) відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі; позов задоволено; визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданий 26.05.2014, укладений між ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Євротранссервіс", в частині гаражу 4, що знаходиться по вул. Димитрова (Ділова), 2Б у м. Києві; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкту нерухомості гаражу 4 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві, право власності на який було зареєстровано за ТОВ "Євротранссервіс" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 414080180000); визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: ОСОБА_3 , ПН КМНО, укладений між ТОВ "Євротранссервіс" та ОСОБА_2 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59450638 від 23.07.2021 19:50:24, приватний нотаріус Дьомкіна Г.С., КМНО, м. Київ, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2416326980000; судові витрати в сумі 10 843,40 грн. покладено на відповідачів у рівних частинах, а саме: по 3 614,46 грн. на кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/2116/21(910/2695/23) повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.07.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді:Коробенко Г.П.,Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/2116/21(910/2695/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2116/21(910/2695/23).

15.07.2024 року через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.

22.07.2024 року через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.

17.10.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/2116/21(910/2695/23)/5940/24 від 16.10.2024 року витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 року для розгляду справи №910/2116/21(910/2695/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Коробенко Г.П., Отрюх Б.В.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 року для розгляду справи №910/2116/21(910/2695/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Буравльов С.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 24.10.2024 вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року у справі №910/2116/21 (910/2695/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 05.12.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли заперечення на клопотання позивача про закриття провадження у справі, про витребування інформації на підтвердження спростування або здійснення 27.03.2008 року платежу ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "Центрінвестбуд-2000" грошових коштів у сумі 324 000,00 грн., про витребування доказів, а від відповідача-2 - додаткові пояснення до клопотання про витребування інформації, заява по справі та клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.09.2024 у справі №14/2450/22(914/3502/23), від 01.03.2023 у справі №902/221/22, від 15.10.2024 року у справі 910/4918/21, від 05.12.2018 у справі №916/1813/16 щодо відсутності у суду можливості визначати достовірність доказу у зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 оригіналів та не виконання судом першої інстанції того, що комплексне дослідження судом доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам, є сутністю суддівського розсуду.

В судове засідання 05.12.2024 з`явились особисто позивач та відповідач-2.

Представники відповідачів-1,3 та треті особи в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників учасників провадження у даній справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги достатність матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч.5 ст.233 ГПК України про можливість проведення судового засідання у відсутність представників відповідачів-1,3 та третіх осіб.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, скаржником в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, у відповіді на відзив, а також безпосередньо в день судового засідання заявлено низку клопотань, а саме:

- клопотання про витребування доказів у державного реєстратора Василевської О.А.;

- клопотання, з урахуванням додаткових пояснень до нього, про витребування обвинувачуваного акту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12012000000000031 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.2 ст.364; ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358; ч.3 ст.28, ч.2 ст.358; ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358; ч.3 ст.28, ч.2 ст.366; ч.2 ст.28, ч.2 ст.205; ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365; ч.2 ст.209; ч.3 ст. 209 КК України;

- клопотання, з урахуванням додаткових пояснень до нього, щодо витребування інформації на підтвердження спростування або здійснення 27.03.2008 року платежу ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "Центрінвестбуд-2000" грошових коштів у сумі 324 000,00 грн.

- клопотання про витребування доказів з матеріалів судової справи №910/17576/20;

- клопотання про долучення доказів;

- клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору - як гаража №4, так і машино-місця №2-41-1;

- клопотання про закриття провадження у справі з огляду на рішення суду у справі №757/56843/21-ц;

- клопотання про закриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 у зв`язку тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

- клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства юстиції України;

- клопотання, з урахуванням додаткових пояснень до нього, щодо встановлення та застосування судом строків позовної давності;

- клопотання щодо процесуальних порушень, допущених як господарським судом міста Києва, так і ОСОБА_1 на стадії подачі/прийняття позову до провадження;

- клопотання щодо використання ОСОБА_1 судової системи (господарського суду м. Києва), як механізму легалізації рейдерської діяльності та подачі суду явно підроблених доказів;

- клопотання щодо виявлених недоліків в роботі державного нотаріуса державного реєстратора П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. та недостовірних відомостей, що містяться в єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- клопотання щодо подачі ОСОБА_1 суду завідомо підроблених доказів;

- клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia та неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.04.2019 у справі №916/2791/13, та висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі №922/1151/22, що реєстрація права власності на майно, а саме парко-місце 2-41-1 щодо якого державний реєстратор Василевська О.А. прийняла незаконне рішення, не свідчить про факт існування такого майна;

- клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia (суд знає закон) та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.07.2024 у справі №638/5304/21 та у постанові від 16.07.2024 у справі №921/432/23, щодо оцінки змісту Договору;

- клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia та неврахування висновків Верховного суду, викладених у постанові від 26.09.2024 у справі №927/995/21 та від 03.09.2024 у справі №910/14672/17 щодо обов`язковості судового рішення (ст.18 ГПК України), преюдиційного значення у даній справі фактів, встановлених в судових рішеннях у справах: №4/359, №757/12235/20, №757/25409/22, №Б11/008-12, №757/53007/21-ц, щодо заборони суперечливої поведінки, та заборони діяти всупереч своїй попередній поведінці;

- клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2024 року у справі №910/17405/23 та у постанові від 01.08.2024 року у справі №757/5618/22 року, щодо встановлення моменту нібито порушення прав ОСОБА_1 ;

- клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia та неврахування висновків Верховного Суду щодо розрахунків: суд зробив висновок про нездійснення розрахунку, що покладено в основу оскаржуваного рішення без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 та постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №910/10905/21;

- клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia та неврахування зазначених висновків Верховного Суду щодо ч.10 ст.81 ГПК - у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду;

- клопотання про незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.09.2024 у справі №914/2450/22(914/3502/23), від 01.03.2023 у справі №902/221/22, від 15.10.2024 року у справі 910/4918/21, від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, щодо відсутності у суду можливості визначати достовірність доказу у зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 оригіналів та не виконання судом першої інстанції того, що комплексне дослідження судом доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам, є сутністю суддівського розсуду.

Розглянувши в судовому засіданні 05.12.2024 року заявлені скаржником клопотання з наведених у них мотивів та заслухавши позиції присутніх сторін з цього приводу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо клопотань про витребування доказів судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

При цьому, в силу ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 74 наведеного кодексу встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід також зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.235 ГПК України).

Так, у клопотанні про витребування доказів у державного реєстратора Василевської О.А. апелянт просить суд витребувати у державного нотаріуса державного реєстратора П`ятої київської нотаріальної контори Василевської О.А. з матеріалів реєстраційної справи №2431428980000 належним чином завірені копії:

- Додаткової угоди №3 до Договору №3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до неї акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць від 11.10.2012 (видалений) на 171-е машино-місце, з реєстраційної справи №2431428980000.

- технічного паспорту, виготовленого КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації" на машино-місце 2-41-1;

- додатку 1 до Договору №3-2006 на 166 парко-місць (гаражів).

Разом з тим, звертаючись до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням, скаржником в порушення положень ст. 81 ГПК України не надано доказів на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання документів у державного реєстратора, про витребування яких заявлено у клопотанні, як і не надано підтвердження неможливості отримання вищезазначеної інформації та доказів особисто скаржником.

При цьому, згідно положень процесуального законодавства, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, тобто збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Більш того, судова колегія зазначає, що ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року у даній справі було задоволено клопотання ОСОБА_2 і витребувано у державного нотаріуса державного реєстратора П`ятої київської нотаріальної контори Василевської О.А. належним чином завірену паперову копію матеріалів реєстраційної справи №2431428980000.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2024 року було задоволено клопотання ОСОБА_2 та витребувано у державного реєстратора державного нотаріуса П`ятої Київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. варіант Додаткової угоди №3 до Договору №3-2006 про інвестування будівництва підземних гаражів (місць для паркування автомашин) від 07.09.2006, а також до неї акт прийому-передачі паркінгів, машино-місць від 11.10.2012 (видалений) на 171-е машино-місце, з реєстраційної справи № 2431428980000.

За таких обставин, невиконання або ж часткове виконання державним реєстратором вимог ухвал суду першої інстанції не гарантує в даному випадку майбутнє виконання таким реєстратором вимог ухвали суду апеляційної інстанції у разі задоволення відповідного клопотання ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, оскільки скаржником при зверненні до суду з відповідним клопотанням порушено вимоги ст. 81 ГПК України та враховуючи заборону суду з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, беручи до уваги задоволення подібних клопотань в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у державного реєстратора Василевської О.А.

У клопотанні про витребування обвинувачуваного акту відносно ОСОБА_4 , з урахуванням додаткових пояснень до нього, апелянт просить суд витребувати з матеріалів кримінальної справи, що знаходиться у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України, від Генеральної прокуратури України та у Шевченківського районного суду міста Києва належним чином засвідчену копію обвинувального акту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12012000000000031 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.2 ст.364; ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358; ч.3 ст.28, ч.2 ст.358; ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358; ч.3 ст.28, ч.2 ст.366; ч.2 ст.28, ч.2 ст.205; ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365; ч.2 ст.209; ч.3 ст. 209 КК України.

В даному випадку колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такого клопотання, оскільки дії ОСОБА_4 не є предметом спору у цій справі.

Більш того, скаржником в порушення положень ст. 81 ГПК України не надано доказів на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання документів, про витребування яких заявлено у клопотанні, як і не надано підтвердження неможливості отримання вищезазначеної інформації та доказів особисто скаржником.

При цьому, згідно положень процесуального законодавства, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, тобто збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Окрім наведеного, судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у даній справі відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання скаржника з підстав його подання після закриття підготовчого засідання суду на стадії розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів та визначених обставин.

Отже, маючи достатньо часу з дня відкриття провадження у справі 27.02.2023 року для вчинення відповідних процесуальних дій під час розгляду справи в суді першої інстанції, клопотання про витребування зазначених доказів до місцевого господарського суду до закриття підготовчого засідання скаржником не заявлялось.

У клопотанні щодо витребування інформації на підтвердження спростування або здійснення 27.03.2008 року платежу ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "Центрінвестбуд-2000" грошових коштів у сумі 324 000,00 грн., з урахуванням додаткових пояснень до нього, скаржник просить суд витребувати у ПАТ АБ "Укргазбанк" інформацію про здійснення 27.03.2008 платежу ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "Центрінвестбуд-2000" грошових коштів у сумі 324000,00 грн. згідно квитанції №478 від 27.03.2008.

Разом з тим, звертаючись до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням, в порушення положень ст. 81 ГПК України не надано доказів на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання документів у банківської установи, про витребування яких заявлено у клопотанні, як і не надано підтвердження неможливості отримання вищезазначеної інформації та доказів особисто скаржником.

При цьому, згідно положень процесуального законодавства, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, тобто збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Окрім наведеного, судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у даній справі відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання скаржника з підстав його подання після закриття підготовчого засідання суду на стадії розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів та визначених обставин.

Отже, маючи достатньо часу з дня відкриття провадження у справі 27.02.2023 року для вчинення відповідних процесуальних дій під час розгляду справи в суді першої інстанції, клопотання про витребування зазначених доказів до місцевого господарського суду до закриття підготовчого засідання скаржником не заявлялось.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у ПАТ АБ "Укргазбанк".

У клопотанні про витребування доказів з матеріалів судової справи №910/17576/20 апелянт просить суд витребувати у господарського суду міста Києва матеріали з судової справи №910/17576/20:

- договір про надання правової допомоги від 07.10.2020 №160, укладений Поліщуком Р.М. (адвокат) та ОСББ "Олімпійський" (клієнт);

- додаток №2 "Гонорар. Умови та порядок розрахунків" до договору про надання правової допомоги №160 від 07.10.2020, укладений Поліщуком Р.М. (адвокат) та ОСББ "Олімпійський" (клієнт);

- Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 05.11.2020, укладений Поліщуком Р.М. (адвокат) та ОСББ "Олімпійський" (клієнт);

- додаток №3 "Гонорар. Умови та порядок розрахунків" до договору про надання правової допомоги №160 від 07.10.2020, укладений Поліщуком Р.М. (адвокат) та ОСББ "Олімпійський" (клієнт);

- Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.12.2023, укладений Поліщуком Р.М. (адвокат) та ОСББ "Олімпійський" (клієнт);

- додаток №4 "Гонорар. Умови та порядок розрахунків" до договору про надання правової допомоги №160 від 07.10.2020, укладений Поліщуком Р.М. (адвокат) та ОСББ "Олімпійський" (клієнт);

- Акт виконаних робіт (наданих послуг), послуги: написання, оформлення та подання до Касаційного господарського суду Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Євротранссервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі №910/17576/20 (пункт 1); сума винагороди (гонорару) адвоката становить 50 000,00 грн., що сплачується клієнтом адвокату не пізніше 01.10.2023, укладений Поліщуком Р.М. (адвокат) та ОСББ "Олімпійський" (клієнт);

- Технічний паспорт від 02.09.2013;

- План від 14.09.2011;

- Висновок експерта №11584/21-43 від 11.11.2021.

Разом з тим, звертаючись до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням, в порушення положень ст. 81 ГПК України не надано доказів на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання документів, про витребування яких заявлено у клопотанні, як і не надано підтвердження неможливості отримання вищезазначеної інформації та доказів особисто скаржником.

При цьому, згідно положень процесуального законодавства, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, тобто збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Отже, маючи достатньо часу з дня відкриття провадження у справі 27.02.2023 року для вчинення відповідних процесуальних дій під час розгляду справи в суді першої інстанції, клопотання про витребування зазначених доказів до місцевого господарського суду скаржником не заявлялось, а подано лише в суді апеляційної інстанції.

Водночас, скаржником належними доказами не підтверджено поважності причин неподання такого клопотання суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів з матеріалів судової справи №910/17576/20.

У клопотанні про долучення доказів скаржник просить суд долучити до матеріалів справи постанову прокурора від 25.04.2024 року, довіреність від 01.09.2010 року, видану ТОВ "Центрінвестбуд-2000" на ім`я ОСОБА_1 , свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Центрінвестбуд-2000", договір іпотеки від 29.11.2006 року, а також докази, які було подано суду першої інстанції разом із клопотанням від 30.05.2024 року про повернення на стадію підготовчого провадження у справі.

З цього приводу судова колегія зазначає, що прийняття та розгляд додаткових доказів у підтвердження своїх вимог на стадії апеляційного перегляду справи в порядку ст. 269 ГПК України має бути здійснено з дотримання принципу диспозитивності.

Так, за змістом частин 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі №922/393/18; від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19, від 06.10.2021 по справі №918/237/20, від 21.06.2022 у справі №910/6535/21).

Однак, при поданні суду таких доказів, зокрема отриманих під час розгляду іншої справи, скаржником не зазначено жодних об`єктивних обставин та не надано жодних доказів на підтвердження неможливості отримання та подання таких доказів місцевому господарському суду до закриття підготовчого засідання.

Тобто, неподання відповідачем-2 суду першої інстанції доказів, які в подальшому було надано в суді апеляційної інстанції, залежало виключно від волевиявлення скаржника, тобто мало суб`єктивний характер.

Твердження апелянта про отримання відповідних доказів, а саме: довіреності від 01.09.2010 року, виданої ТОВ "Центрінвестбуд-2000" на ім`я ОСОБА_1 , та договору іпотеки від 29.11.2006 року, лише 06.07.2024 року не підтверджено відповідними доказами.

Отже, судова колегія не вбачає в даному випадку виняткових обставин, з яким законодавство пов`язує можливість прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, скаржником в даному випадку не наведено достатнього та належного обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо долучення доказів, які було подано суду першої інстанції разом із клопотанням від 30.05.2024 року про повернення на стадію підготовчого провадження у справі, то судова колегія зазначає, що подаючи такі докази місцевого господарському на стадії розгляду справи по суті, ОСОБА_2 не зверталася з клопотанням про встановлення додаткового строку на поданням доказів, належним чином не обґрунтувала об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасно вчинити певні процесуальні дії. Ані у відзиві, ані у додаткових поясненнях ОСОБА_2 письмово не повідомляла суд про неможливість подання деяких доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі та відповідно про їх можливе подання в майбутньому. Жодних перешкод в отриманні та наданні таких доказів одночасно з відзивом та/або додатковими поясненнями ОСОБА_2 , як свідчать матеріали справи, останньої не доведено, а тому судом першої інстанції такі докази не було прийнято.

Не доведено відповідних обставин також і суду апеляційної інстанції.

Крім того, на переконання колегії суддів, прийняття та дослідження судом апеляційної інстанції вказаних вище додаткових документів в якості доказу по справі порушуватиме принцип диспозитивності.

За таких обставин, оскільки в порушення свого обов`язку відповідачем-2 не надано таких доказів до дня закриття підготовчого засідання, на час розгляду справи в суді першої інстанції вказані докази в матеріалах справи були відсутні і місцевий господарський суд не мав можливості їх дослідити, а скаржником, в свою чергу, не обґрунтовано об`єктивними причинами неможливість їх подання до суду першої інстанції, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції для їх прийняття до уваги у якості належних доказів на підтвердження викладених скаржником в апеляційній скарзі обставин.

Щодо клопотання скаржника про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору - як гаража №4, так і машино-місця №2-41-1, то як стверджує апелянт, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки на сьогодні відсутнє окремо визначене майно, гараж 4, що виключає його витребування, а наявне лише приміщення 2-3-4.

З цього приводу судова колегія зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 ГПК України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №13/51-04 та в подальшому знайшла своє відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в тому числі від 24.10.2023 року у справі №912/602/22, від 11.10.2023 року у справі №910/5764/22, від 10.08.2023 року у справі №876/50/23).

Слід зазначити, що згідно висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 12.07.2023 року у справі №924/641/20, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

При цьому, положення норми п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 року у справі №910/18700/20).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів звертає увагу скаржника, що нерухоме майно відповідача-2, зокрема гараж 4, є предметом спору у даній справі, а його витребування на користь позивача останнім у позові не заявлялось.

Так, предметом спору є визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця), серія та номер: 2605/2, виданого 26.05.2014, укладеного між ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" та ТОВ "Євротранссервіс", в частині гаражу 4, що знаходиться по вул. Димитрова (Ділова), 2Б у м. Києві та похідні від первісної вимоги скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкту нерухомості гаражу 4 по вул. Діловій, 2Б у м. Києві, право власності на який було зареєстровано за ТОВ "Євротранссервіс" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 414080180000); визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 344, виданий 05.04.2021, видавник: ОСОБА_3 , ПН КМНО, укладений між "Євротранссервіс" та ОСОБА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59450638 від 23.07.2021 19:50:24, приватний нотаріус Дьомкіна Г.С., КМНО, м. Київ, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2416326980000.

Більш того, предмет спору у даній справі - визнання недійсним Договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, як об`єкт спірних правовідносин, щодо якого між позивачем і відповідачами виник спір та стосовно якого позивач просить прийняти судове рішення, не припиняв свого існування ані в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відтак, в даному випадку у суду немає правових підстав стверджувати про відсутність між сторонами (позивачем та відповідачами) неврегульованих питань і, як наслідок, робити висновок про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

За таких обставин клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору задоволеною не підлягає.

Щодо клопотання скаржника про закриття провадження у справі з огляду на рішення суду у справі №757/56843/21-ц, то скаржник зазначає, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2022 закрито провадження у справі №757/56843/21-ц, чим вирішено спір між тими самими сторонами про той самий предмет з тих же підстав.

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Положеннями п.п.2 - 5 частини першої статті 175 цього ж Кодексу визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з ч.2 ст.175 ГПК України суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим.

З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 175 ГПК України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Отже, для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав (такий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 у справі №9901/306/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної, зокрема в постановах від 20.08.2019 у справі №916/3255/17 та від 07.11.2019 у справі №912/30/18, від 31.05.2022 у справі №914/1859/21).

При цьому, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.

Як встановлено судом, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2022 року провадження у справі №757/56843/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Євротранссервіс", ОСОБА_2 , ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міндель І.В., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дьомкіна Г.С. про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав закрито на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За висновками районного суду у наведеній справі, у зв`язку із відкриттям ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 провадження у справі №910/2116/21 про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", даний спір повинен розглядатись господарським судом в межах справи №910/2116/21 про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".

При цьому, згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У наведеній вище справі судом зазначено, що спір підлягає розгляду у межах справи про банкрутство відповідача за правилами господарського судочинства.

ОСОБА_1 скористався наданим йому процесуальним законом правом та у лютому 2023 року звернувся до господарського міста Києва у межах справи про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" з даним позовом.

Таким чином, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2022 року про закриття провадження у справі №757/56843/21-ц в даному випадку не можна вважати вирішенням спору між тими самими сторонами про той самий предмет з тих же підстав, у зв`язку із чим клопотання апелянта з цих мотивів не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання скаржника про закриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 у зв`язку тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, то на переконання апелянта, в даному випадку позивачем заявлено немайнові позовні вимоги, сторонами (позивачем та відповідачем-2) є фізичні особи, які не мають статус підприємців, а результати вирішення даного спору жодним чином не вплинуть на розмір та склад ліквідаційної маси ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 12 ГПК України провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.

За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог.

З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відтак, частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника, в тому числі і спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна, а також спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.

Отже, стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.

Загалом, завдяки концентрації господарського процесу забезпечується його оперативність, яка відповідає динамічності господарського обороту та меті швидкого відновлення порушеного правового господарського порядку.

Аналіз статті 7 КзПБ дає підстави дійти висновку, що відкриття провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів, яка полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство (Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 08.02.2023 у справі №908/3057/21(908/213/22), від 30.06.2022 у справі №911/3616/21 (911/184/22), від 19.01.2021 у справі №916/97/20).

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство. (Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15.02.2021 у справі №910/11664/20, від 23.02.2023 у справі №3/60"Б" (906/1/21)).

Таким чином законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі №50/311-б, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №914/2252/20(914/2794/21), від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 року відкрито провадження у справі № 910/2116/21 про банкрутство ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".

Предметом спору у даній справі є, зокрема, визнання недійсним Договору року купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення (паркомісця) №2605/2 від 26.05.2014, укладеного ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" є відповідачем-2 у справі №910/2116/21(910/2695/23), а тому спір підлягає розгляду межах справи про банкрутство відповідача за правилами господарського судочинства.

Більш того, з наведених вище обставин необхідності розгляду такого спору саме в порядку господарського судочинства ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2022 року було закрито провадження у справі №757/56843/21-ц, яка набрала законної сили в день її підписання та учасниками провадження у такій справі, в тому числі і ОСОБА_2 , в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Таким чином, у суду в даному випадку відсутні законні підстави для закриття провадження у справі з викладених у клопотанні скаржником мотивів.

Щодо клопотання скаржника про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства юстиції України, то на думку апелянта, рішення суду у даній справі впливає на оцінку Міністерством юстиції України рішень державного реєстратора Василевської О.А. щодо гаража 1-33, гаража 1-81, гаража 2-41-1 , гаража 2-87.

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Разом з тим, за висновками колегії суддів, подане клопотання не містить жодних мотивів необхідності залучення до участі у даній справі Міністерства юстиції України, а також належних обґрунтувань того, яким чином у зв`язку із прийняттям апеляційним судом судового рішення у даній справі Міністерство юстиції України буде наділено новими правами чи покладено на нього нові обов`язки, або змінено його наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Скаржником також не доведено, що Міністерство юстиції України здійснювало реєстраційні дії щодо оформлення права власності на об`єкт права власності, спір щодо якого розглядається у цьому позовному провадженні.

Більш того, судова колегія зазначає, що ухвалами господарського суду міста Києва у даній справі від 12.06.2023, від 12.07.2023 та від 25.09.2023 у задоволенні аналогічного клопотання ОСОБА_2 про залучення Міністерства юстиції України було відмовлено з вищенаведених підстав.

Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між юридичними особами та між юридичною та фізичною особою, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинених приватними нотаріусами, то рішення суду у даній справі безпосередньо не впливає на права та обов`язки Міністерства юстиції України, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, у зв`язку із чим у задоволенні такого клопотання вдіповідача-2 слід відмовити.

Що стосується інших клопотань скаржника, зокрема щодо застосування судом строків позовної давності; щодо процесуальних порушень, допущених як господарським судом міста Києва, так і позивачем на стадії подачі/прийняття позову до провадження; щодо використання ОСОБА_1 судової системи (господарського суду м. Києва) як механізму легалізації рейдерської діяльності та подачі суду явно підроблених доказів; щодо виявлених недоліків в роботі державного нотаріуса державного реєстратора П`ятої київської державної нотаріальної контори Василевської О.А. та недостовірних відомостей, що містяться в єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно; щодо подачі ОСОБА_1 суду завідомо підроблених доказів; щодо незастосування судом першої інстанції принципу jura novit curia, то судова колегія вважає за необхідне розглянути їх і надати їм відповідну правову оцінку при прийнятті судового рішення за наслідками розгляду справи по суті спору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 52, 81, 231, 234 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів у державного реєстратора Василевської О.А. відмовити.

2.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування обвинувачуваного акту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12012000000000031 щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч.2 ст.364; ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.358; ч.3 ст.28, ч.2 ст.358; ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358; ч.3 ст.28, ч.2 ст.366; ч.2 ст.28, ч.2 ст.205; ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.365; ч.2 ст.209; ч.3 ст. 209 КК України, відмовити.

3.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування інформації на підтвердження спростування або здійснення 27.03.2008 року платежу ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "Центрінвестбуд-2000" грошових коштів у сумі 324 000,00 грн. відмовити.

4.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів з матеріалів судової справи №910/17576/20 відмовити.

5.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про долучення доказів відмовити.

6.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору - як гаража №4, так і машино-місця №2-41-1 відмовити.

7.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі з огляду на рішення суду у справі №757/56843/21-ц відмовити.

8.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 у зв`язку тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відмовити.

9.У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства юстиції України відмовити.

10.Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст ухвали підписано 18.12.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.І. Буравльов

Б.В. Отрюх