Рішення

від 04.03.2024 по справі 915/373/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року Справа № 915/373/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" (54018, м.Миколаїв, провулок Південний, 32, код ЄДРПОУ 34607057, електронна пошта info@radian.ua )

про: стягнення дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У с т а н о в и в:

31.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 31.03.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" (далі - ТОВ "НВФ РАДІАН"), в якій просить суд стягнути 2039875,00 грн дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ "НВФ РАДІАН".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

15.04.2020 від позивача надійшла заява б/н від 14.04.2020 на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 06.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи без визначення дати судового засідання, постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ч. 3 ст. 177 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "СOVID-19"; встановлено учасникам справи строки для подання до суду заяв по суті справи.

15.04.2020 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову б/н від 15.04.2020 (вх. № 4768/20), у якій заявник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ТОВ "НВФ РАДІАН" у межах ціни позову 2039875,00 грн без обмеження та/або позбавлення права користування цим майном, а саме: нежитловий об`єкт, що складається із Літ. Я-2 загальною площею 1472,2 кв. м, літ. Ю-1 загальною площею 58,8 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 15.04.2020 (вх. № 4768/20) про забезпечення позову.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2020 у даній справі скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ТОВ "НВФ РАДІАН" (54018, м. Миколаїв, провулок Південний, буд. 32, код ЄДРПОУ 34607057), у межах ціни позову 2039875 грн без обмеження та/або позбавлення права користування цим майном, а саме: нежитловий об`єкт, що складається із Літ. Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ. Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2020 у даній справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВФ РАДІАН" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020; призначено до розгляду касаційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду Миколаївської області/Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 915/373/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "НВФ РАДІАН" про стягнення 2039875,00 грн; надано позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.10.2020.

Ухвалою суду від 18.09.2020 зупинено провадження у справі № 915/373/20 до перегляду ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2020 у справі в порядку касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2020 у даній справі касаційну скаргу ТОВ "НВФ РАДІАН" задоволено частково, абзац 4 резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 у справі № 915/373/20 змінено, виклавши його в наступній редакції: "Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" (54018, м. Миколаїв, провулок Південний, буд. 32, код ЄДРПОУ 34607057), у межах ціни позову 2039875 грн, а саме: нежитловий об`єкт, що складається із Літ. Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ. Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .". В решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 у справі № 915/373/20 залишено без змін.

Ухвалою суду від 09.12.2020 поновлено провадження у справі № 915/373/20, розгляд якої постановлено продовжувати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 23 грудня 2020 року о 15:00.

Ухвалою суду від 23.12.2020, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21 січня 2021 року о 13:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 23.12.2020.

Ухвалою суду від 21.01.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 лютого 2021 року о 15:30.

22.02.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 22.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 18 березня 2021 року о 15:00.

16.03.3021 від відповідача до суду надійшла заява (вх. № 3895/21), в якій ТОВ "НВФ РАДІАН" просило залучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "НВФ РАДІАН" та поштову квитанцію, опис вкладення у лист і поштову накладну про направлення заяви та звіту позивачу.

Ухвалою суду від 18.03.2021, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 06 квітня 2021 року о 14:00.

19.03.2021 від позивача до суду надійшли заперечення на заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів № 19/03-з-21 від 19.03.2021 (вх. № 4099/21), в яких він просить залишити заяву відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку для подання відповідних доказів.

Ухвалою суду від 17.04.2020 про відкриття провадження у справі, суд встановив, що відповідач має право в строк, визначений п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України №540-ІХ від 30.03.2020) надати суду відзив з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до приписів ч. 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки).

Виходячи з викладеного, суд приймає надані відповідачем заяву та доданий до неї звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "НВФ Радіан".

06.04.2021 до суду від відповідача надійшла заява про призначення експертизи б/н від 06.04.2021 (вх. № 5116/21).

06.04.2021 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 06.04.2021 (вх. № 5145/21) про відкладення розгляду справи для надання можливості позивачу ознайомитися із заявою відповідача про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 06.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 19 квітня 2021 року о 16:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 07.04.2021.

19.04.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.04.2021 о 10:00.

27.04.2021 від відповідача до суду надійшла заява про уточнення до заяви про призначення експертизи б/н від 27.04.2021 (вх. № 6467/21).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2021, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 25.05.2021, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" б/н від 06.04.2021 (вх № 5116/21) про призначення судової експертизи, з урахуванням заяви про уточнення до заяви про призначення експертизи б/н від 27.04.2021 (вх. № 6467/21). Призначено у справі №915/373/20 комплексну судово-економічну, оціночно-будівельну, товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27). На вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" (54018, м.Миколаїв, пров. Південний, буд. 32), в тому числі нежитлові будівлі: літ.Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м., літ.Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м., що розташовані по м.Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/7, які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів, з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 31.12.2018р.? 2) Яка вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН", що належить до виплати ОСОБА_1 , пропорційно розміру його частки (33% статутного капіталу) у зв`язку з його виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" станом на 31.12.2018р.? Провадження у справі № 915/373/20 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Матеріали справи надіслано до експертної установи для проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 20.07.2021, зокрема, поновлено провадження у справі; зобов`язано сторін у строк до 04.08.2021 надати до суду: - оригінали технічних паспортів в повному обсязі на нежитлові будівлі: літ. Я-2 загальною площею 1472,20 кв.м. та літ. Ю-1 загальною площею 58,80 кв.м.; - акти технічного стану нежитлових будівель: літ. Я-2 загальною площею 1472,20 грн. та літ.Ю-1 загальною площею 58,80 кв.м. станом на 31.12.2018; - відомості щодо прав на земельну ділянку, на якій розташовано нежитлові будівлі: літ. Я-2 загальною площею 1472,20 грн. та літ. Ю-1 загальною площею 58,80 кв.м.; провадження у справі зупинено.

12.07.2021 судом надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" супровідним листом № 915/373/20/8606/21 рахунок на проведення судово-економічної експертизи № 21-414(07) від 01.07.2021.

03.08.2021 від відповідача до суду, на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2021, надійшли наступні документи: оригінал технічного паспорту на нежитлові будівлі: літ. Я-2 загальною площею 1472,20 кв.м. та літ. Ю-1 загальною площею 58,80 кв.м., виготовлений станом на 15.06.2006р.; бухгалтерська довідка щодо будівельних витрат на ремонт обладнання за період грудень 2018 - серпень 2021р., які були включені до первісної вартості стану нежитлових будівель: літ. Я-2 загальною площею 1472,20 грн. та літ.Ю-1 загальною площею 58,80 кв.м; фото нежитлових будівель: літ. Я-2 загальною площею 1472,20 грн. та літ.Ю-1 загальною площею 58,80 кв.м станом на 31.12.2018 на 4 аркушах; відомості щодо прав на земельну ділянку, на якій розташовано нежитлові будівлі: літ. Я-2 загальною площею 1472,20 грн. та літ. Ю-1 загальною площею 58,80 кв.м.; платіжне доручення про сплату коштів за проведення судово-економічної експертизи на загальну суму 16062,70 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2021 поновлено провадження у справі № 915/373/20 та призначено судове засідання для розгляду клопотання судового експерта на 12 серпня 2021 року об 11:30.

Ухвалою суду від 12.08.2021 задоволено клопотання експерта; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" забезпечити судовому експерту Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз прибуття і повернення експерта на (з) об`єкт (у) дослідження, безперешкодний доступ до об`єкту, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5/7, а також належні умови для його роботи на місці в присутності сторін у справі. Дату обстеження попередньо узгодити з експертом за телефоном: (0512)44-16-83, (0512)44-16-89; провадження у справі №915/373/20 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

19.08.2021 до Господарського суду Миколаївської області від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 07-19/21-413/414 від 16.08.2021 (вх. № 12596/21), до якого додано клопотання судового експерта щодо уточнення експертного завдання в рамках судово-економічної експертизи, в якому судовий експерт просить уточнити експертне завдання під час вирішення питання № 2, що вирішується в рамках судово-економічної експертизи, а саме: не вказано, з урахуванням якої вартості майна експерту слід визначити частку, що належить до виплати ОСОБА_1 : балансової чи дійсної (ринкової), що повинна бути визначена під час вирішення питання № 1.

21.09.2021 від відповідача, на виконання вимог судового експерту, супровідним листом № 20-1/09 від 20.09.2021 (вх. № 14289/21) до суду надіслано Інвентарний список основних засобів по ТОВ "НВФ РАДІАН" станом на 31.12.2018.

Ухвалою суду від 18.10.2021 поновлено провадження у справі; повідомлено експертну установу - Миколаївське відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, що судовому експерту при вирішенні питання № 2 комплексної судової експертизи у справі №915/373/20 необхідно визначити дійсну (ринкову) вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН", що належить до виплати ОСОБА_1 , пропорційно розміру його частки (33% статутного капіталу) у зв`язку з його виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" станом на 31.12.2018р.; провадження у справі зупинено.

23.10.2021 судом надіслано на адресу Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз лист № 915/373/20/12813/21, до якого додано копію ухвали суду від 18.10.2021 та заяву відповідача б/н від 20.10.2021 з додатком.

04.11.2021 до Господарського суду Миколаївської області від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 07-19/21-413/94 від 03.11.2021 (вх. № 16582/21), до якого додано рахунки № 21-413(07) від 03.11.2021 на оплату за проведення судової оціночно-будівельної експертизи на суму 16886,42 грн. та № 21-911(07) від 03.11.2021 на оплату за проведення експертизи на суму 16474,56 грн. Експертною установою повідомлено, що у разі відсутності своєчасної сплати вартості експертиз протягом 45 календарних днів, матеріали справи будуть повернуті експертною установою без виконання.

05.11.2021 судом надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" лист № 915/373/20/13318/21, до якого додано рахунок на оплату за проведення оціночно-будівельної експертизи № 21-413(07) від 03.11.2021 на 1 арк. та рахунок на оплату за проведення експертизи № 21-911(07) від 03.11.2021 на 1 арк.

12.08.2022 Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом № 07-19/21-413/414/911 від 31.03.2022 (вх. №3065/22) повернуто до суду матеріали справи № 915/373/20 у зв`язку з неможливістю надати висновок комплексної судово-економічної, оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи, оскільки не було сплачено рахунки за її проведення.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 26.07.2023 № 451/2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

28.09.2023 від позивача до суду надійшло клопотання № 28/09 від 28.09.2023 (вх. №12781/23) про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.09.2023, з урахуванням ухвали суду від 13.10.2023 про виправлення описки, поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19 жовтня 2023 року о 15:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу визначеного для проведення розгляду справи, з урахуванням затримки розгляду попередньої справи, з 15:07 по 15:36 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 19.10.2023 не відбулось.

В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 22.01.2023 підготовче засідання призначено на 31.01.2024 об 11:00.

Ухвалою суду від 22.01.2024 призначено підготовче засідання на 31.01.2024 об 11:00.

Ухвалою суду від 31.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 березня 2024 року о 15:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 14.02.2024.

04.03.2024 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника б/н від 04.03.2024 (вх. № 2596/24), в якій підтримує позов, просить його задовольнити та розглянути справу без участі представника позивача.

04.03.2024 від представника відповідача до суду надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 04.03.2024 (вх. № 2582/24), в якій просить відкласти розгляд справи, у зв`язку з тим, що представник відповідача перебуває на проведенні обшуку слідчими поліції, представниками СБУ та прокурорами в рамках кримінального провадження №42023152410000050 від 08.09.2023 на підставі ухвали Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.02.2024.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення судом спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують неможливість уповноважити іншу особу представляти інтереси юридичної особи в суді.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже, підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Господарським судом також враховано, що явка представників учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги подану представником позивача заяву про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 04.03.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" було зареєстровано 14.09.2006 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за номером 15221020000010380, код юридичної особи 34607057.

Того ж дня реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому був зареєстрований статут ТОВ "НВФ РАДІАН".

Засновниками товариства виступили - гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2.1 статуту, для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд за рахунок внесків учасників. Розмір статутного фонду буде складати 38100,0 грн. Внесок учасників у статутний фонд складає:

гр. ОСОБА_2 - 12702,54 грн - 33,34%,

гр. ОСОБА_3 - 12698,73 грн - 33,33%,

гр. ОСОБА_1 - 12698,73 грн - 33,33%.

На момент реєстрації засновники формують 100% вартості своїх внесків. Статутний фонд вноситься майном (акт оцінки додається).

Оцінка вартості внесків проводиться за згодою між учасниками. Конкретний перелік майна, що вноситься на момент реєстрації, а також його вартість вказується у відповідному акту, який підписується учасниками. Після державної реєстрації товариства учасники можуть замінити майно, яке внесено ними до статутного фонду на будь-яке інше, відповідне йому по вартості.

Пунктом 2.2 статуту визначено, що товариство може збільшувати або зменшувати розмір статутного фонду у відповідності з чинним законодавством. Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання товариство має право виключити такого учасника з товариства у порядку встановленому законом, або призначити сплату пені товариству.

13 листопада 2018 року загальними зборами товариства було прийняте рішення, оформлене протоколом №22, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з 27.11.2019 згідно поданої заяви за угодою сторін та переведення ОСОБА_2 з посади технічного директора товариства з 28.11.2018 на посаду директора згідно штатного розпису та наданням права підпису на документах.

19 листопада 2018 року загальними зборами товариства було прийнято рішення, оформлене протоколом №23, про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства згідно з його заявою та проведення змін в статуті товариства після виходу ОСОБА_1 зі складу засновників товариства. Цим же рішенням затверджено у новій редакції статут товариства з розподілом часток учасників - ОСОБА_2 - 50% та ОСОБА_3 - 50%.

Відповідно до норм ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

На виконання вказаних норм, товариство направило на адресу позивача бухгалтерську довідку та фінансовий звіт за 2018 рік.

З даних документів вбачається, що протягом 5 років починаючи з 2013 року фонд розвитку підприємства не формувався та весь прибуток товариства, за винятком оплати податку на прибуток, спрямовувався на виплату дивідендів засновникам. За наслідками господарської діяльності товариства станом на 31.12.2018 після вирахування ОСОБА_1 дивідендів в сумі 725,5 тис. грн сума кредиторської заборгованості склала: перед постачальниками - 1266,4 тис. грн, покупцями - 1836,1 тис. грн; вартість невиплачених дивідендів іншим учасникам за 2017 рік - 1451,9 тис. грн. Для відвантаження продукції замовникам по отриманим авансам належить здійснити значні виробничі витрати у 2019 році та всі основні засоби товариства придбані за рахунок кредиторської заборгованості. Враховуючи відомості Звіту по фінансовим результатами за 2018 рік доля частки ОСОБА_1 на момент виходу із складу учасників товариства дорівнює нулю.

Позивач, не погодившись з таким твердженням, вважаючи, що розмір його частки дорівнює за його оцінками 2039875,00 грн, звернувся до господарського суду з даним позовом.

В обґрунтування здійснення такої оцінки розміру належної до виплати частки учасника позивач зазначає, що відповідачу на праві власності належать нежитлові будівлі, що складаються із літ.Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ.Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, розташовані у АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2020. Дане майно було придбане у той період, коли позивач був директором ТОВ "НВФ РАДІАН", та вартість якого складає не менше 6120240,00 грн.

Саме вартістю третини від вартості вказаного нерухомого позивач оцінює вартість належної йому частки у статутному капіталі.

За поясненнями відповідача вбачається, що позивач був призначений на посаду директора 13.12.2012 та був керівником товариства до 13.11.2018. Впродовж цього часу позивач жодного разу не звітував перед засновниками щодо фінансово-господарського стану підприємства.

За твердженням відповідача, на засіданні загальних зборів засновників, яке відбулося 03.03.2018, оформлене протоколом №21, розглядалось питання щодо направлення нерозподіленого прибутку товариства за 2017 рік на виплату дивідендів. В подальшому, у другому півріччі 2018 року виник брак коштів та засновники товариства поставили вимогу позивачу пояснити фінансово-господарський стан підприємства, однак позивачем за його особистою вказівкою було перераховано самому собі дивіденди за 2017 рік в сумі 725470,44 грн. Як зазначає відповідач, що цей платіж був здійснений не за рахунок власних коштів товариства, а за рахунок авансових платежів замовників, внаслідок чого товариство опинилось у вкрай важкому фінансовому становищі наприкінці року, виник брак коштів для виконання замовлень кінця 2018 року та наступного 2019 року. Позивач жодних пояснень щодо своїх дій іншим засновникам не надав, кошти не повернув. Внаслідок вказаних обставин підприємство опинилось на межі банкрутства.

Відповідач підтверджує факт придбання товариством у власність нерухомого майна по вул. Лагерне поле 5/7, однак зауважує, що за договором купівлі-продажу вартість такого майна склала 1600000,00 грн. З урахуванням амортизаційного зносу станом на 01.01.2019 вартість нежитлових будівель складає 1504990,41 грн.

Відповідачем замовлено оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "НВФ РАДІАН", згідно з якою ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 31.12.2018 складає 1330953,00 грн.

У зв`язку з цим, відповідач вважає твердження позивача щодо вартості нерухомого майна та його частки у статутному капіталі безпідставними та необґрунтованими.

Відповідачем не надано суду документальних доказів на підтвердження викладених обставин, окрім звіту про незалежну оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "НВФ РАДІАН", тому твердження відповідача щодо тяжкого фінансового стану товариства, обставин розподілу та перерахування позивачем дивідендів судом не можуть бути прийняті до уваги.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

З огляду на вказані приписи кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються, попри те:

- наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вказаними вище нормами;

- оцінка ж предмету заявленого позову та, як наслідок, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

На момент виникнення спірних у справі правовідносин поняття товариства з обмеженою відповідальністю, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки учасників та засновників були визначені положеннями §1 глави 8 Цивільного кодексу України, глави 9 розділу ІІ Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" та Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю" у відповідних редакціях.

Водночас, з огляду на ретроспективу і характер спірних у цій справі правовідносин та, відповідно, зміну приписів вказаних нормативних актів в часі, суд дійшов висновку, що застосуванню належать норми матеріального права чинні як станом на час прийняття виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю", учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Відповідно до п. 2.1 статуту, для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд за рахунок внесків учасників. Розмір статутного фонду буде складати 38100,0 грн. Внесок учасників у статутний фонд складає:

гр. ОСОБА_2 - 12702,54 грн - 33,34%,

гр. ОСОБА_3 - 12698,73 грн - 33,33%,

гр. ОСОБА_1 - 12698,73 грн - 33,33%.

На момент реєстрації засновники формують 100% вартості своїх внесків. Статутний фонд вноситься майном (акт оцінки додається).

Оцінка вартості внесків проводиться за згодою між учасниками. Конкретний перелік майна, що вноситься на момент реєстрації, а також його вартість вказується у відповідному акту, який підписується учасниками. Після державної реєстрації товариства учасники можуть замінити майно, яке внесено ними до статутного фонду на будь-яке інше, відповідне йому по вартості.

Пунктом 2.2 статуту визначено, що товариство може збільшувати або зменшувати розмір статутного фонду у відповідності з чинним законодавством. Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання товариство має право виключити такого учасника з товариства у порядку встановленому законом, або призначити сплату пені товариству.

Згідно із ч. 5 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю", учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

З огляду на наведені норми, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18.

Як зазначено позивачем, та не заперечувалось відповідачем, загальними зборами ТОВ "НВФ РАДІАН" 19.11.2018 за наслідком розгляду заяви позивача було прийнято рішення про виведення останнього зі складу засновників товариства (протокол №23), тобто позивач реалізував своє право на вихід з товариства.

Отже, з 19.11.2018 позивач вважається таким, що вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН".

Відповідно до п. 6, 8 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю", не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

З огляду на положення наведених правових норм учасник товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу.

За змістом статті 139 ГК України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (стаття 76 ГПК України).

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Отже, позивач має право на розрахунок вартості своєї частки саме на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Відповідно до п. 9.1 статуту передбачено, що товариство має самостійний баланс, здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, фінансових та інших планів, що затверджуються зборами учасників.

Товариство має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном у відповідності з цілями та задачами своєї статутної діяльності (п. 1.2 статуту).

Товариство відповідає по своїм зобов`язанням усім належним йому майном, внесеним до статутного фонду. Учасники товариства відповідають по його зобов`язанням своїми внесками, фактично внесеними до статутного фонду. Держава не несе відповідальності по зобов`язанням товариства, а товариство не відповідає по зобов`язанням учасників і держави. Звернення стягнення на частку у товариства по його власних зобов`язаннях не допускається (п. 1.3 статуту).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Позивач у позові зазначає, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників був створений статутний фонд, розмір якого на момент реєстрації складав 38100,00 грн та внесок позивача складав 12698,73 грн (33,33%).

Приписами статей 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Предметом спору у цій справі є стягнення на користь учасника вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" пропорційно частці у статутному капіталі. До предмету доказування у цій справі входило встановлення обставин розміру статутного капіталу на момент виходу учасника, розмір частки позивача - учасника товариства, обставини сплати саме позивачем суми свого внеску.

Згідно ч. 1 ст. 98, ч. 4 ст. 102, ч. 1 ст. 104 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі, який підлягає оцінці судом на загальних підставах.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 28.04.2021 у цій справі призначив судову економічну експертизу та виніс на її вирішення такі питання:

1) Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" (54018, м.Миколаїв, пров. Південний, буд. 32), в тому числі нежитлові будівлі: літ.Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м., літ.Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_2 , які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів, з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 31.12.2018р.?

2) Яка вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН", що належить до виплати ОСОБА_1 , пропорційно розміру його частки (33% статутного капіталу) у зв`язку з його виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" станом на 31.12.2018р.?

Ухвалою суду від 18.10.2021 за наслідком розгляду клопотання експертної установи було повідомлено Миколаївське відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, що судовому експерту при вирішенні питання № 2 комплексної судової експертизи у справі № 915/373/20 необхідно визначити дійсну (ринкову) вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН", що належить до виплати ОСОБА_1 , пропорційно розміру його частки (33% статутного капіталу) у зв`язку з його виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" станом на 31.12.2018р.

12.08.2022 Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом № 07-19/21-413/414/911 від 31.03.2022 (вх. №3065/22) повернуто до суду матеріали справи № 915/373/20 у зв`язку з неможливістю надати висновок комплексної судово-економічної, оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи, оскільки не було сплачено рахунки за її проведення.

З наданої позивачем копії статуту вбачається, що на дату реєстрації юридичної особи її засновниками було визначено розмір статутного фонду, який буде складати 38100,00 грн та що статутний фонд вноситься майном (акт оцінки додається), конкретний перелік майна, що вноситься, а також його вартість вказується у відповідному акті, який підписується учасниками (п. 2.1 статуту).

Акту з переліком майна, що було внесено до статутного фонду, в т.ч. його оцінки, як і інших доказів внесення позивачем своєї частки до статутного фонду товариства позивачем суду не надано.

З урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне зазначити, що:

- позивач не позбавлений був процесуального права та можливості надати суду відповідні докази;

- обов`язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обґрунтування власних доводів та заперечень, чим позивач під час розгляду вказаної справи не скористався.

Так, позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного цивільного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Частиною 3 статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а отже зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить таких спосіб захисту відновлення порушеного права.

З огляду зазначеного, суд дійшов висновку, про вжиття максимально можливих дій та використання всього інструментарію задля забезпечення дотримання принципу змагальності та сприяння особам, що беруть участь у справі, в отриманні доказів через їх витребування від тих осіб, хто бере участь і не бере участі у процесі, призначення судової експертизи, що призвело до тривалого розгляду справи, тоді як наявність у особи певних прав та можливостей їх захисту та, відповідно, процесуального права на розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не звільняє заявника від обов`язку дотримання унормованих процесуальними приписами правил подання відповідного позову та доказування.

Суд звертає увагу на те, що вивчення матеріалів спірних правовідносин, підготовка та розробка стратегії захисту прав позивача, зокрема через обрання способу та захисту його порушеного права та доведення наявності вказаних ним обставин, перебуває виключно в межах контролю позивача та/або особи, яка надає їй правову допомогу, як наслідок сама лише неспроможність заявника визначитись під час підготовки позову та проведення підготовчого провадження з доказовою базою, з якою він звернувся до відповідача, свідчить про формальне ставлення до передбачених законом вимог, тоді як правосуддя має бути не лише фактичним, але й реальним, оскільки право на звернення до суду не є абсолютним, а може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог законодавства.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що з моменту звернення позивача із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН" (19.11.2018) про його вихід зі складу учасників товариства, ним реалізовано гарантоване чинним законодавством та обумовлене статутом право на вихід зі складу засновників відповідача, в зв`язку з чим позивач має право на отримання ринкової вартості частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено виконання ним обов`язку з виплати ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційної її частці в статутному капіталі товариства, установленої на момент виходу її зі складу засновників.

Також суд зауважує, що фінансова звітність товариства має бути наявною саме станом на 18.11.2018 (дата, що передувала виходу учасника зі складу товариства). Наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "НВФ РАДІАН" виконаний станом на 31.12.2018, а не на 18.11.2018, як того вимагає від нього Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у зв`язку з чим звіт не відповідає вимогам ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та не є належним доказом в підтвердження ринкової вартості статутного капіталу товариства станом на день, який передує даті подачі заяви позивача про вихід зі складу учасників.

Суд констатує, що відповідач не виконав вимоги ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та не забезпечив проведення оцінки чистих активів Товариства задля виконання зобов`язань перед особою, яка вийшла зі складу учасників Товариства за заявою від 19.11.2018.

При цьому суд також зауважує, що різниця в показниках станом на 18.11.2018 та 31.12.2018 року може бути суттєвою, в залежності від виникнення або припинення прав/зобов`язань відповідача на визначену дату.

Наданий позивачем звіт про незалежну оцінку нежитлових будівель, розташованих за адресою АДРЕСА_2 , складений станом на 25.03.2023 так само не може вважатись належним доказом проведення оцінки чистих активів товариства станом на 18.11.2018.

Суд зауважує, що позивач, як учасник, який вийшов з товариства, на підставі ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", мав право вимагати від Товариства, а останнє, в свою чергу, зобов`язано було надати йому доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Так само учасник, що вийшов з товариства мав право вимагати від товариства оплати визначеної за фінансовою звітністю вартістю його частки.

Проте, суду не надано доказів наявності відповідних вимог з боку позивача та відповідно доказів ухилення відповідача від таких вимог.

У зв`язку з чим суд робить висновок, що позивач своїм правом на витребування документів для проведення власної оцінки не скористався, фактично провів оцінку ринкової вартості не корпоративних прав товариства, а окремого об`єкта - нерухомого майна, належного відповідачу на підставі звіту про здійснення оцінки, який не містить документів та інформації, необхідних для визначення вартості його частки станом на 18.11.2018.

В межах цієї справи суд констатує, що жодна із сторін спірних відносин на час їх виникнення не діяла відповідно до закону та з відповідною розсудливістю та обачливістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 05.06.2020 у справі № 920/528/19.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Водночас суд враховує, що відсутність у статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядку визначення ринкової вартості часток учасників товариства, не вказує на можливість розрахування таких часток, виходячи з балансової вартості, також те, що взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна.

Поряд з тим із аналізу зазначеної статті вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника", тим самим визначив, що обов`язок товариства виплатити учаснику вартість його частки обмежується розміром оплаченої частини частки.

Відтак за відсутності належного встановлення обставин щодо визначення дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ РАДІАН", враховуючи, що загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов`язань, а розрахунок вартості майна товариства слід здійснювати, зокрема, за даними фінансових показників товариства станом на час виходу учасника з нього, тобто виходячи із вартості усього майна, що належить товариству, у суду відсутня можливість самостійно встановити ринкову вартість частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі з наявних матеріалів справи.

Отже, враховуючи що позивачем не доведено наявності встановлених законодавством підстав для виплати ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, установленої на момент виходу його зі складу засновників у визначеному ним розмірі - 12698,73 грн, а тому позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у цій справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Частинами 9, 10 статті 145 ГПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що за результатами розгляду даної справи у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020, з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у даній справі.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020, з урахуванням постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 915/373/20.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 17.06.2024.

Суддя В.С. Адаховська