Рішення

від 11.06.2024 по справі 918/174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/174/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Рівненської міської ради

до відповідача Приватного малого підприємства виробничо-комерційна фірма "М.В. Меридіан"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області

про скасування декларації, скасування рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, звільнення земельної ділянки

Секретар судового засідання Шилан І.С.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада (далі-позивач) звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного малого підприємства виробничо-комерційна фірма "М.В. Меридіан" (далі-відповідач, ПМП ВКФ "В.М.Мередіан"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування декларації, скасування рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, звільнення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 19.03.2024.

15.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Судове засідання 19.03.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Горплюка А.М. у відпустці, про що сторони були повідомлені.

Ухвалою суду від 25.03.2024 підготовче засідання призначено на 09.04.2024.

Ухвалою суду від 09.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 20.05.2024 включно. Підготовче засідання відкладено на 23.04.2024.

Ухвалою суду від 23.04.2024 підготовче засідання відкладено на 21.05.2024.

20.05.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі та клопотання про поновлення строку для подання доказів, а саме висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 07.05.2024.

Ухвалою суду від 21.05.2024 поновлено строк на подання доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2024.

10.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. Зокрема представником зазначено, що наявність правомірних декларації про готовність до експлуатації об`єкта, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, технічного паспорту, який підтверджує загальну площу приміщень, чинного договору оренди земельної ділянки, відсутність припису органу архітектурно-будівельного контролю унеможливлює задоволення позовних вимог позивача та підтверджує їх незаконність та безпідставність, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 11.06.2024 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач також не з`явився, однак 11.06.2024 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Вказав, що позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Листом № 50-56-7114 вих-23 від 31.08.2023 Рівненською окружною прокуратурою було повідомлено Рівненську міську раду про наявність факту порушення прав та інтересів Рівненської міської територіальної громади та зазначено: "04.04.2017 Рівненською міською радою укладено додатковий договір про поновлення договору оренди землі з ПМП ВКФ "В.М.Мередіан". Відповідно до умов договору, в оренду передано земельну ділянку площею 43 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:019:0094 по вул. Соборна, 275, в місті Рівному, цільове призначення - для влаштування літнього майданчика

24.05.2022 на адресу Рівненської міської ради, листом №10-17-0.4.2-238/90-22 від Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області, було скеровано матеріали перевірки щодо порушення вимог земельного законодавства ПМП ВКФ "В. М. Мередіан" при використанні земельної ділянки з к.н. 5610100000:01:019:0094 по вул. Соборна, 275, в місті Рівному.

Зокрема вказано, що на вказаній земельній ділянці знаходиться офісне приміщення, яке на праві приватної власності належить ПМП ВКФ "В.М. Меридіан", що в свою чергу свідчить про використання даної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

В квітні 1998 року на підставі рішень Рівненського міського суду ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" набула право власності на приміщення магазину "Промтовари" по вул. Соборна, 275, в місті Рівне.

26.06.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором внесено відомості про право приватної власності за ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" на адміністративно-торгові приміщення площею 293,3 м2, які розташовані по вул. Соборна, 275, в місті Рівне.

Підставою для прийняття реєстратором рішення про реєстрацію права власності стали свідоцтво про право власності, декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії РВ 143161041619 від 13.04.2016 та технічний паспорт, виданий 12.11.2015 ФОП Феськовим В.В.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії РВ 143131500784, у 2013 році в приміщенні було проведено реконструкцію і введена в експлуатацію площа 244,4 м2, відповідала площі, вказаній у технічному паспорті від 20.05.2013.

В подальшому 12.11.2015 ФОП Феськовим В.В. було виготовлено технічний паспорт на адміністративно торгові приміщення, розташовані по вул. Соборна, 275, в місті Рівне, згідно якого площа об`єкта була збільшена та становила 293,3 м2. та графічно виходила за межі існуючого фундаменту.

Разом з тим, на Геопорталі відкритих даних виконавчого комітету Рівненської міської ради містобудівні умови та обмеження, а також будівельні паспорти на об`єкт будівництва чи реконструкції по АДРЕСА_1 чи на земельну ділянку з к.н. 5610100000:01:019:0094 відсутні.

В квітні 2016 року ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" проведено реконструкцію магазину під адміністративно-торгові приміщення. Об`єкт з реконструкції введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність до експлуатації об`єкта серії РВ 143161041619 від 13.04.2016. Площа введеного в експлуатацію об`єкта становила 293,3 м2.

Відповідно до листа управління земельних відносин за №11.01.2016 за №0112/468, наданого голові ОСББ "Прометей", договір оренди землі від 03.08.2006 року за №040658300233, укладений з ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" вважається припиненим з 03.08.2009 року, а Рівненською міською радою рішення щодо надання земельної ділянки останньому під будівництво офісного приміщення не приймалося.

Оскільки зазначені об`єкти нерухомості розташовані на землях Рівненської міської ради, то органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Рівненська міська рада, як орган місцевого самоврядування до компетенція якого входить контроль за дотриманням містобудівного законодавства на території міста, а також як власник земельної ділянки, на якій розміщено об`єкти самочинного будівництва та яка використовується самовільно поза волею власника, що порушує інтереси територіальної громади міста Рівного.

Факт самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці з к.н. 5610100000:01:019:0094, за адресою: м. Рівне, вул. Соборна 275, також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4,2-238/90-22 та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 16.08.2021 за №583-ДК/539/АП/09/01/-21, інформацією Геопорталу відкритих даних Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради."

Як зазначено у листі Рівненської окружної прокуратури, у 2015 році площа адміністративно торгових приміщень, розташованих по вул. Соборна, 275 в місті Рівному, була збільшена з 244,4 м2 до 293,3 м2 та графічно виходила за межі існуючого фундаменту, в той час як містобудівна та дозвільна документація на цей об`єкт у реєстрах будівельної діяльності - відсутня.

Також листом № 01-05/48 від 14.09.2023 від Управління державного архітектурного-будівельного контролю Рівненської міської ради було повідомлено, що відповідно до відомостей, розміщених на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 29.04.2013 № РВ 083131190776 Інспекцією державного архітектурно будівельного контролю у Рівненській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція магазину за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275", замовник - ПМП ВКФ "М.В.-Меридіан".

30.05.2013 № РВ 143131500784 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція магазину за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275". Площа прийнятого в експлуатацію об`єкта - 244,4 м2.

12.11.2015 № РВ 083153160893 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція магазину під адміністративно-торгові приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275" замовник - ПМП ВКФ "М.В.- Меридіан".

13.04.2016 № РВ 143161041619 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта "Реконструкція магазину під адміністративно-торгові приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 275". Площа прийнятого в експлуатацію об`єкта - 293,3 м2.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.07.2013 державним реєстратором Рівненського міського управління юстиції Данилевич І.С. внесено до реєстру запис щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, магазин літера 9"А", реєстраційний номер 106021056101, площа - 244,4 м2, власник - ПМП ВКФ "М.В.-Меридіан".

Об`єкт нерухомого майна, зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 16.07.2013 № 6269873, виданого державним реєстратором Рівненського міського управління юстиції Данилевич І. Є. Документи, на основі яких було видано зазначене свідоцтво про право власності були: декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 30.05.2013 № РВ 143131500784, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області; технічний паспорт від 20.05.2013 № 27, виданий ФОП Дідула І.С.; довідка від 13.06.2013 № 01-11/682, видана Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.05.2011 № ААБ030674.

30.04.2016 державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О. М. внесено зміни до об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 106021056101 в частині: "нежитлове приміщення, магазин літера 9"А" змінено на "нежитлове приміщення, адміністративно-торгові приміщення"; "загальна площа 244.4 м2" змінено на "загальна площа 293,3 м2". Документи, на основі яких було внесено зміни були: декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 13.04.2016 № РВ 143161041619, зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області; технічний паспорт від 12.11.2015, виданий ФОП Феськов В.В.

Листом від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 10-17-0.4,2-238/90-22 від 24.05.2022 було повідомлено, що відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 року № 603 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема, за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно- правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області 12.01.2021 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою комунальної форми власності, площею 0,0043 га, кадастровий номер 5610100000:01:019:0094, з цільовим призначенням для влаштування літнього майданчика, яка перебуває в оренді ПМП ВКФ В.М.Меридіан та розташована по вул. Соборна, 275, м. Рівне.

За результатами перевірки виявлено, що на зазначеній земельній ділянці влаштовано офісне приміщення, яке перебуває в приватній власності ПМП ВКФ В.М.Меридіан відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.04.2016 № 58489087. Вказані дії кваліфікуються як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, відповідальність за що передбачено статтею 211 Земельного кодексу України та статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Актом вищезазначеної перевірки встановлено: "відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2004 № 2525747 громадянину ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові підвальні приміщення загальною площею 261,8 м2 (перукарня та пункт прийому склотари) по АДРЕСА_1 ".

При аналізі представленого технічного паспорта на перукарню та пункт склотари від 20.01.2004 року, встановлено що, ганок з навісом та бетонними сходами площею 22.7 м2 є складовою об`єкта нерухомого майна та є окремим входом до перукарні.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.04.2016 № 58489087 на праві приватної власності ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" належать нежитлове приміщення та адміністративно-торгові приміщення загальною площею 293,3 м2 по АДРЕСА_1 .

При аналізі представленого технічного паспорта на адміністративно-торгові приміщення від 12.11.2015 інв. № 493-16 встановлено, що наявні бетонні сходи та ганок площею 62 м2 є складовою об`єкту нерухомого майна та є окремим входом до торгового залу та інших приміщень.

Отже позивач стверджує, що використання земельної ділянки на якій влаштовано бетонні сходи та ганки здійснюється громадянином ОСОБА_1 та ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" без належно оформлених речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру та додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.11.2020 року, в оренді ПМП ВКФ ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" перебуває земельна ділянка площею 0.0043 га. кадастровий номер 5610100000:01:019:0094 з цільовим призначенням для влаштування літнього майданчика строком до 10.05.2023 року по АДРЕСА_1 .

В ході проведення перевірки стало відомо, що на зазначеній земельній ділянці влаштовано офісне приміщення, яке перебуває у приватній власності ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.04.2016 № 58489087.

Вказані дії свідчать про порушення вимог земельного законодавства ПМП ВКФ "М.В. Меридіан" в особі директора ОСОБА_2 , а саме: п. а н. 1. ст. 96 Земельного кодексу України та кваліфікується як використання земельної ділянки площею 0.0043, кадастровий номер 5610100000:01:019:0094 не за цільовим призначенням, відповідальність за що передбачена п. ґ, ч. 1, ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 КУпАП.»

Таким чином позивач стверджує, що оскільки земельна ділянка площею 0,0043 га кадастровий номер 5610100000:01:019:0094, з цільовим призначенням - для влаштування літнього майданчика, яка знаходилась в оренді ПМІІ ВКФ В.М.Меридіан та перебуває у комунальній власності в особі Рівненської міської ради на якій виявлено факт порушення вказаним підприємством вимог містобудівного та земельного законодавства під час проведення реконструкції та використання вищезазначеної земельної ділянки, Рівненська міська рада звернулась до суду, з метою звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту реконструкції площею 48,9 м2 за рахунок ПМП ВКФ В.М.Меридіан повернути земельну ділянку, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії РВ 143161041619 від 13.04.2016 та скасування державної реєстрації права власності на вищезазначений об`єкт.

Відповідач у своїх поясненнях від 20.05.2024 зазначає, що декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-3 категорії складності від 13.04.2016 № PB 143161041619, зареєстрована Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, підтверджує законність здійснення реконструкції магазину під адміністративно-торгові приміщення. Крім того, право власності відповідача на адміністративно-торгові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею зареєстрованого об`єкту 293,3 м?, підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.05.2024p.

01 травня 2024 року ПМП ВКФ "М.В.-Меридіан" звернулося до Приватного підприємства "Національне судово-експертне бюро України" з заявою на проведення судової будівельно-технічної експертизи. На розгляд експерта ставилося наступне запитання: чи відповідає площа адміністративно-торгових приміщень, розташованих по вулиці Соборна, 275 в місті Рівному, декларації про готовність об`єкта до експлуатації (проведення реконструкції) № PB 143161041619 від 13.04.2016 р.? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?.

Судову будівельно-технічну експертизу було проведено судовим експертом Стасюк Марією Юріївною. Експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст. 384 та ст. 385 КК України).

15 травня 2024 року відповідачем отримано Висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 07 травня 2024 року, в якому зазначено, що "Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна нежитлове приміщення, адміністративно-торгові приміщення, об`єкт житлової нерухомості від 03.05.2024 за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вулиця Соборна, 275 має загальну площу 293,3 м?.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про загальну площу зареєстрованого об`єкту 293,3 м?, підтверджується технічною документацією на об`єкт, а саме: технічним паспортом на адміністративно-торгові приміщення розробленим ФОП Феськов Василь Васильович станом на 12.11.2015 та декларацією про готовність до експлуатації об`єкта зареєстрованої Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 13.04.2016 № PB 143161041619.

Отже, враховуючи наведене вище, відповідно до наданих документів, встановлено, що відхилень між площею адміністративно-торгових приміщень, розташованих по вулиці Соборна, 275 в місті Рівному згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна, яка визначена на підставі технічного паспорта розробленого ФОП Феськов Василь Васильович та декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № РВ 143161041619 від 13.04.2016 р. не виявлено.

Фактична площа адміністративно-торгових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 визначена на підставі технічного паспорта розробленого ФОП Феськов В.В. станом на 12.11.2015, відповідає площі приміщень зазначеній у декларації про готовність об`єкта до експлуатації (проведення реконструкції) № РВ 143161041619 від 13.04.2016 р."

В результаті проведення судової експертизи експертом надано висновок про те, що "Відповідно до наданих документів, встановлено, що площа адміністративно-торгових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 , згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна від 03.05.2024р., визначена на підставі технічного паспорта розробленого ФОП Феськов В.В. станом на 12.11.2015, відповідає площі приміщень зазначеній у декларації про готовність об`єкта до експлуатації № РВ 143161041619 від 13.04.2016р.".

Згідно ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У відповідності зі ст. 103 ГПК України, експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.

В силу ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З урахуванням положень вище наведених процесуальних норм, суд вважає висновок експерта належним доказом у даній справі з огляду на те, що на підставі такого доказу можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи подані докази, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Згідно ч. 2. ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Отже, законодавцем передбачена необхідність дотримання певної процедури щодо знесення самовільно побудованого будівництва з використанням частини земельної ділянки, яка не виділялася органом місцевого самоврядування під таке будівництво (чи реконструкцію будівлі).

Частина перша статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в імперативному порядку визначає необхідність винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання такого припису, а також можливість виконання особою-порушником певних вимог, які дозволили б йому здати в експлуатацію самовільно побудовану (чи самовільно реконструйовану будівлю), так як такі норми відповідають принципам пропорційності у судочинстві. Адже за допомогою зазначених норм суд може обмежити надмірне та необґрунтоване втручання державних органів у право власності приватної особи у випадку встановлення інших способи усунути незначні порушення правил містобудування чи досягти згоди із власником землі щодо збільшення розміру ділянки землекористування без істотної шкоди для суспільних інтересів.

Проте, позивачем при поданні даного позову не дотримано встановленої процедури, адже припис органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідачу не видавався.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного суду по справі №5023/8376/11 від 18.06.2020 про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.

Натомість, припис Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області не є належним доказом у справі в розумінні частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", адже орган Держгеокадастру не є уповноваженим органом на складання таких приписів в даній категорії справ.

Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб`єктами публічного права під час втручання у право власності. Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший Протокол) та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка Відповідного втручання.

Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягарю).

Невідповідність втручання у право власності хоча б одному з зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання, а також те, що знесення самочинного будівництва с крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. В рамках даної справи позивач не довів належними та допустимими доказами, що усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою можливе лише єдиним шляхом знесення нерухомого майна, та що саме такий захід буде співмірним з інтересами обох сторін, оскільки такий захід як знесення споруд, що розташовані на земельній ділянці, належній позивачу, є крайньою мірою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №915/101/15 від 29.05.2018. В даній постанові суд дійшов висновку про те, що судами не було встановлено обставин, а скаржником не зазначено про порушення прав та охоронюваних законом інтересів через розташування на земельній ділянці спірних об`єктів відповідача, завдання третім особам у зв`язку із цим збитків, не встановлено вчинення відповідачем дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав третіх осіб.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В рішенні Європейського суду з прав людини «Зеленчук та Цицюра проти України» від 22.05.2018 зазначено, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах «Спорронґ і Льоннорт проти Швеції», «Булвес» АД проти Болгарії»). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до цієї статті слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним (нормативний акт повинен бути доступним та передбачуваним); чи переслідує воно легітимну мету, тобто вчинене в інтересах суспільства (має суспільний, публічний інтерес); чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном шляхом обмеження прав) пропорційним визначеним цілям чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.

Суд перевіряє відповідність втручання вимогам цієї статті, встановлюючи, по-перше, наявність майна в розумінні Конвенції, по-друге, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, по-третє, підстави виправданості втручання, зазначені вище.

Право власності відповідача на спірний об`єкт становить "майно" що підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову від позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем заявлено судові витрати, щодо сплати судового збору в розмірі 12 112, 00 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом, в задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір в розмірі 12 112, 00 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 червня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк