Рішення

від 18.06.2024 по справі 926/1162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

18 червня 2024 року Справа № 926/1162/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна, за участі помічниці судді, яка за дорученням суді виконує повноваження секретаря судового засідання Чепишко М.І., розглянувши справу №926/1162/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» (49041, м.Дніпро, просп.Праці, 2-Т)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Про стягнення заборгованості в сумі 74244,19 грн

За участю представників

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди №9-1 від 01.01.2023 року в сумі 74244,19 грн за період з 01.01.2023 року по 18.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 01.01.2023 року між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна №9-1, відповідно до якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування об`єкт оренди приміщення виробничого корпусу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (в подальшому вулиця перейменована на Л.Каденюка), загальною площею 500,0 кв.м. Оскільки, відповідач умови договору не виконав в частині сплати орендної плати, у нього виникла заборгованість за період з 01.01.2023 року по 18.04.2024 року в сумі 74244,19 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

26.04.2024 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1162.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2024 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.05.2024 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків за вх.№1246.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 28.05.2024 року.

Ухвалою суду від 28.05.2024 року у зв`язку із неявкою представників сторін відкладено розгляд справи на 18.06.2024 року.

До початку судового засідання, 18.06.2024 року, представник позивача через систему Електронний суд подав заяву про розгляд справи без його участі (вх.№1754).

У судовому засіданні, 18.06.2024 року, представник відповідача вчергове не з`явився, відзив на позов не подав, причини не з`явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: АДРЕСА_3 , яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, проте конверт повернувся до суду без вручення із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (за закінченням терміну зберігання).

Крім цього, відповідача повідомлено про розгляд справи - шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результат розгляд його судової справи.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про наявність щодо нього даної справи.

При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала останньому брати участь у розгляді справи.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» та ознайомитися із ухвалами Господарського суду Чернівецької області по справі 926/1162/24.

Пунктом 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Судом враховується, що за приписами ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №9-1 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди, визначений у п.1.2. даного договору.

Об`єктом оренди є приміщення виробничого корпусу за адресою АДРЕСА_2 , (яка в подальшому на підставі рішення 27 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради №1032 від 27.12.2022 року була перейменована на вулицю Л.Каденюка). Загальна площа об`єкту оренди 500,0 квадратних метрів, згідно даних орендодавця (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору об`єкт оренди передається орендарю з метою особистого використання орендаря. Використання орендованого майна з іншою метою забороняється.

Як зазначено в п.1.4 договору відновна вартість об`єкту оренди на день підписання даного договору становить 1080000,00 грн (один мільйон вісімдесят тисяч гривень 0 коп.) без ПДВ.

Відповідно до п.1.5 договору об`єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності.

Передання орендарю об`єкту оренди та повернення орендарем об`єкту оренди оформляється відповідним актом прийому-передачі об`єкту оренди (далі-акт), який підписується сторонами даного договору в двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін. Акти є первинними документами, що підтверджують факт передачі/повернення об`єкту оренди однією стороною іншій стороні за договором (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору обов`язок щодо складання акту покладається на сторону, яка передає об`єкт оренди іншій стороні за договором. Така сторона зобов`язана звільнити об`єкт оренди та підготувати його до передавання.

Згідно з п.2.3 договору результати перевірки відповідності об`єкту оренди умовам договору та фактичному стану об`єкта оренди (з урахуванням його нормального фізичного зносу та здійснених орендарем поліпшень та погіршень) під час його передання/повернення вносяться сторонами до відповідного акту.

Як передбачено у п.2.4 договору акт повинен складатися на момент фактичного передання/повернення, та має бути наданий для підписання іншій стороні у цей же день. Друга сторона зобов`язана підписати акт відразу після надання його стороною, що складала акт, а один примірник акту повернути відповідній стороні. У разі наявності зауважень у сторони, яка приймає об`єкт оренди, остання зобов`язана надати зауваження відповідній стороні протягом десяти календарних днів з дня отримання акту для підписання. Зауваження можуть зазначалися безпосередньо в акті або в окремому документі (дефектний акт тощо).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що орендодавець зобов`язаний передати об`єкти оренди орендарю протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору припинення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від виконання зобов`язань, які виникли до припинення цього договору оренди або після припинення договору оренди, але в зв`язку з ним.

Згідно з п.3.3 договору визначено строк оренди: -з моменту підписання акту, відповідно до якого об`єкт оренди передається орендарю, починається строкове платне користування об`єктом оренди орендарем; -з моменту підписання акту, відповідно до якого об`єкт оренди повертається орендарем, припиняється строкове платне користування об`єктом оренди орендарем.

Пунктом 4.1 договору визначено розмір орендної плати за користування об`єктом оренди за один календарний місяць визначається в гривні у еквіваленті, що становить 30,00 грн. (тридцять гривень 00 коп.) без ПДВ за 1 кв.м.

Договором в п.4.2 передбачено, що вартість комунальних послуг та послуг, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди, не входить до орендної плати.

Відповідно до п.4.3 договору розрахунковий (звітний) період - місяць.

Орендар зобов`язаний щомісячно не пізніше двадцять п`ятого числа звітного місяця вносити орендну плату в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця не залежно від отримання орендарем рахунку на оплату (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору грошові кошти, згідно даного договору, вважаються сплаченими однією стороною протилежній стороні з моменту їх надходження на банківський рахунок відповідної сторони.

Згідно з п.4.6 договору у разі користування об`єктом оренди протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Орендар має право внести орендну плату за будь-який строк в межах дії даного договору достроково за попередньою домовленістю з орендодавцем. Зайва сума сплаченої орендної плати підлягає заліку в рахунок подальших платежів (п. 4.7 договору).

Валютою цього договору оренди є виключно гривня України, і всі розрахунки між сторонами цього договору оренди будуть проводитися в гривнях України. Сплата орендної плати за цим договором здійснюється шляхом безготівкового банківського переказу відповідної суми на банківський рахунок орендодавця (п. 4.8 договору).

Відповідно до п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність згідно умов даного договору та чинного законодавства України. Сплата штрафних санкцій (пені, штрафу) не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 8.8 договору визначено, що спірні питання не врегульовані шляхом переговорів, передаються на розгляд до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого ТОВ «Місто Естейт» передає, а ФОП ОСОБА_1 передало об`єкт оренди підприємцю, проте останній розрахунок по сплаті орендної плати проводив несвоєчасно і в неповному обсязі, що призвело до виникнення заборгованостів сумі 74244,19 грн, яку позивач просить стягнути.

Відповідач не скористався своїм правом наданим чинним законодавством на подання відзиву на позов та присутність у судовому засіданні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють орендні правовідносини.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГПК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень статті 509 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 ЦК України).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1).

Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Суд при дослідженні матеріалів справи, встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна №9-1 від 01.01.2023 року, за умовами якого позивач на підставі акту прийому-передачі мав намір передати відповідачу у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 500 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить на праві власності ТОВ «Місто Естейт».

Проте, даний акт підписаний та завірений печаткою лише ТОВ «Місто Естейт», водночас підпис ФОП ОСОБА_1 відсутній.

Як вже було засвідчено вище, сторони договору узгодили, що передання об`єкта оренди оформляється актом прийому-передачі, який є первинним документом, що підтверджує факт передачі/повернення об`єкту оренди однієї сторони іншій за договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №127/14633/16-ц застосовуючи норми права у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції вказав, що відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За цих обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фактом початку та відповідно припинення правовідносин із оренди є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі №640/12616/17, від 20.06.2019 року у справі №785/13953/14-ц, від 12.02.2020 року у справі №127/14633/16-ц, від 12.01.2022 року у справі №646/8585/16, від 31.05.2022 року у справі №910/3334/21, від 24.06.2022 року у справі №914/408/21, постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі №3-54гс-12.

Позивач у своїх вимогах посилається на те, що акт приймання-передачі приміщення був надісланий відповідачу і не повернутий останнім назад, однак доказів такого надіслання матеріали справи не містять.

Також позивач посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 здійснював проплату коштів, про що надано підсумкові виписки банку АТ «А-Банк» за період з 01.03.2024 року по 01.03.2024 року, з 12.04.2024 року по 12.04.2024 року, з 22.05.2023 року по 22.05.2023 року, з 23.06.2023 по 23.06.2023 року, з 24.03.2023 року по 24.03.2023 року, з 27.09.2023 року по 27.09.2023 року, з 30.11.2023 року по 30.11.2023 року на загальну суму 150755,81 грн, які підтверджують використання приміщення.

Однак, в даних виписках у призначенні платежу не зазначено, що проплата відбулася за оренду приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_2 , та яке було передане ФОП ОСОБА_1 по договору оренди нерухомого майна №9-1 від 01.01.2023 року, що унеможливлює засвідчення факту користування приміщенням.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позивач не довів факту отримання відповідачем в оренду приміщення та як наслідок обчислення строку договору найму та нарахування орендних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд приходить висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог позивача про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення №9-1 від 01.01.2023 року в сумі 74244,19 грн, є недоведеними, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 74244,19 грн - відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено 21.06.2024 року

Суддя С.М.Гушилик