Рішення

від 21.06.2024 по справі 927/445/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/445/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС,

код ЄДРПОУ 40194557

Харківське Шосе, 19, офіс 931, м. Київ, 02090

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС,

код ЄДРПОУ 32399340;

вул. Гонча, 65, м. Чернігів, 14000

про стягнення 889781,51 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС про стягнення 889781,51 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №25/10-21 (транспортного експедитування) від 25 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

03 червня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи свої заперечення відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивачем було не вірно визначено характер спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем у період з 01.05.2023 по 31.05.2023 щодо використання вагону № 64766652. Відвідач зазначає, що надання транспортно-експедиційного обслуговування (послуг) у період з 01.05.2023 по 31.05.2023 вагоном №64766652, згідно до акту надання послуг №05 від 31 травня 2023 року та додатків №1 та №2 до зазначеного акту, не здійснювалося, оскільки зазначений вагон №64766652 перебував у використанні ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС» і відповідно відповідач здійснював його технічне обслуговування, що підтверджується актом АТ «Українська Залізниця» №756/400 від 22.05.2023, повідомленням форми КУ-23М № 3615 на ремонт або технічне обслуговування вагона №64766652, калькуляцією вартості технічного обслуговування вантажного вагону з відчеплюванням, дефектною відомістю форми ВУ-22, повідомленням №0020 Форми ВУ-36М та платіжною інструкцією ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС» № 9954 від 09.06.2023. Відповідно до повідомлення форми КУ-23М №3615 від 04.05.2023, 04.05.2023 на станції ЧЕРНІГІВ 325000 виявлено виробничим підрозділом експлуатаційного вагонного депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» несправності вагону №64766652 та встановлено вид потрібного ремонту (технічного обслуговування). 09.05.2023 за повідомленням №0020 форми ВУ-36М вагон №64766652 було прийнято з технічного обслуговування з відчепленням, проведено ремонт (технічне обслуговування). Факт проведення ремонту (технічне обслуговування) підтверджується дефектною відомістю форми ВУ-22. Понесені відповідачем витрати з технічного обслуговування вагону №64766652, під час його використання, у період з 01.05.2023 по 31.05.2023, підтверджується актом №756/400 від 22.05.2023 щодо надання виробничим підрозділом експлуатаційного вагонного депо Дарниця регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» послуг технічного обслуговування вказаного вагону ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС» та платіжною інструкцією ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС» №9954 від 09.06.2023 щодо сплати грошових коштів за надані послуги. Відповідач зазначає, що з урахуванням наведеного вбачається, що вагон №64766652 перебував у користуванні відповідача і відповідно транспортно-експедиційні послуги по ньому не надавались. Відповідачем у відзиві на позов наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.

10 червня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Мотивуючи свої заперечення позивач зазначив, що дійсно, Договір транспортного експедирування містить п.3.1.5., однак, ця умова жодним чином не впливає не зобов`язання відповідача щодо оплати за надані послуги. Пункт 3.1.5. лише вказує на покладення витрат щодо підтримки технічного стану залізничного рухомого складу під час виконання договору. Позивач зазначає, що дійсно в травні 2023 року було проведено ремонт вагону №64766652, який був, як вбачається з доданих до відзиву матеріалів, оплачений відповідачем з власної ініціативи. Однак, до позивача з клопотанням про компенсацію понесених відповідачем витрат останній не звертався. При цьому позивач зазначив, що готовий компенсувати понесені відповідачем документально підтверджені витрати на поточний ремонт вагону. Позивач звертає увагу на те, що вагон перебував у ремонті з 04.05.2023 по 09.05.2023 (дата виходу з ремонту), а в інші дні травня 2023 року вагон №64766652 використовувався позивачем для надання транспортно-експедиційних послуг відповідачеві, про що зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг №05 від 31 травня 2023 року.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

25 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРКРУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМРЕСУРС» (Клієнт) було укладено Договір №25/10-21 (транспортного експедирування), у відповідності до умов якого Експедитор зобов`язався за дорученням (замовленням) Клієнта, за винагороду і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг та інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, вказаних Клієнтом (надалі - транспортно-експедиторські послуги), залізницею при внутрішньодержавних та/або міжнародних перевезеннях (експорт, імпорт, транзит).

Відповідно до п. 1.3. Договору Експедитор при наданні послуг Клієнту зобов`язується використовувати вагони, які мають право виходу на колії загального користування та курсування залізницями України, відправлення на сухопутні прикордонні переходи УЗ/ЄС, а також країн СНД і Балтії, які мають восьмизначну нумерацію з ознакою в АБД ПВ «власний вагон» відповідно до діючої нумерації та нанесення номерів на вагони згідно із Знаками і написами.

Згідно п. 1.5. Договору транспортно-експедиторськими послугами в цьому Договорі вважаються всі послуги (в тому числі і кожна окремо або в їх різному поєднанні), передбачені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими законами України, транспортними статутами, міжнародними угодами або цим Договором (додатковими угодами до нього). Сторони застосовують визначення (терміни, термінологію) в їх значенні вказаному в Законі України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та Статуті залізниць України та правил до нього.

У відповідності до п. 4.1. Договору вартість перевезення (ціна) послуг в тому числі винагорода експедитора визначається Сторонами додатковими угодами помісячно.

Відповідно до п. 4.5. Договору Експедитор направляє Акт наданих послуг Клієнту до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем. Клієнт протягом п`яти календарних днів з моменту отримання Акту наданих послуг, повинен прийняти, підписати та завірити його зі своєї сторони печаткою та направити його Експедитору. У випадку не підписання Акту у встановлені строки або ненадання вмотивованих зауважень щодо нього, Акт вважається узгодженим з боку Клієнта.

На виконання умов Договору транспортного експедирування Сторонами щомісячно укладалися додаткові угоди до Договору, в яких визначалися маршрути перевезення вантажів та вартість наданих послуг.

Копії додаткових угод містяться у матеріалах справи.

На виконання укладеного між сторонами договору, позивачем було надано послуги на загальну суму 27144034,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг доданими позивачем до позовної заяви, які підписано з обох сторін та скріплено печатками сторін.

Відповідачем у свою чергу не сплачено вартість транспортного експедирування у повному обсязі. Станом на 12 лютого 2024 року за Договором транспортного експедирування сплачено 26254253,03 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

У зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за договором транспортного експедирування за фактично надані послуги у розмірі 889781,51 грн. Відповідачем зазначений факт не спростовано.

Позивач у позовній заяві зазначив, що 20 листопада 2023 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату грошових коштів №02. Вимога була направлена засобами на електронну пошту відповідача, з якої здійснювався обмін документами та велась комунікація щодо виконання умов Договору (agrohimresurs.info@ukr.net). Відповіді на вказану вимогу позивач не одержав, а зобов`язання залишилося не виконаним.

12 лютого 2024 року позивач направив на адресу відповідача повторну вимогу про сплату грошових коштів №12/02-24. Вимога була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» цінним листом (№ трекінгу 0215700022311). Вказану вимогу відповідач одержав 23 лютого 2024 року. Однак, жодних дій щодо виконання обов`язку по сплаті грошових коштів не здійснив.

21 березня 2024 року позивач направив на адресу відповідача чергову вимогу про сплату грошових коштів №01/03-24. Вимога була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» цінним листом (№ трекінгу 0215700027739). Однак, вказану вимогу відповідач не одержав за визначеним ним місцезнаходженням, та 05 квітня 2024 року цінний лист з вимогою був повернутий у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Заборгованість у розмірі у розмірі 889781,51 грн відповідачем не сплачена.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (статті 934 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свій обов`язок щодо транспортно-експедиторських послуг виконав у повному обсязі, що підтверджується актами наданих послуг на суму 27144034,54 грн, підписаними та скріпленими печатками з обох сторін, що містяться у матеріалах справи.

Загальна вартість наданих послуг становить 27144034,54 грн.

Всупереч умов укладеного між сторонами договору, відповідач свій обов`язок щодо оплати отриманих ним послуг у повному обсязі не виконав, у результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 889781,51 грн.

Станом на день винесення рішення відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

Суд не приймає заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, а саме посилання відповідача на технічне обслуговування/ремонт відповідачем вагону №64766652, оскільки таке технічне обслуговування не позбавляє відповідача обов`язку щодо оплати отриманих ним послуг від позивача за укладеним сторонами договором та актами наданих послуг, що підписані та скріплені печатками обох сторін.

Також є невірним посилання відповідача на ст. 801 Цивільного кодексу, яка покладає на наймача обов`язок щодо утримання транспортного засобу у належному технічному стані, оскільки відповідач в даних правовідносинах не був наймачем вагону.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг з додатками, підписані сторонами та скріплені печатками, які повністю підтверджують виконання транспортно-експедиційних послуг. Проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд доходить висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору транспортного експедирування № 25/10-21, є транспортно-експедиційними послугами, а не послугами найму (користування) вагонами.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У позовній заяві та у відповіді на відзив позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

До позовної заяви позивачем додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру.

Разом з цим позивач у позовній заяві зазначає про укладення договору про надання правової допомоги, копії якого позивачем суду не надано.

У відповідності до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних витрат.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Всупереч ч.8 ст.129 ГПК України позивачем не надано суду доказів для встановлення судом розміру витрат на правову допомогу, а саме: договору про надання правової допомоги, рахунку про оплату, тощо.

За таких обставин, враховуючи відсутність підтверджуючих документів, передбачених ч.8 ст.129 ГПК України, суд залишає вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн без розгляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС (код ЄДРПОУ 32399340; вул. Гонча, 65, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС (код ЄДРПОУ 40194557; Харківське Шосе, 19, офіс 931, м. Київ, 02090) 889781,51 грн заборгованості, 13346,73 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 21 червня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/