Ухвала

від 15.07.2024 по справі 927/445/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

15 липня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/445/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши заяви відповідача про затвердження мирової угоди та про розстрочення виконання судового рішення у справі

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС,

код ЄДРПОУ 40194557

Харківське Шосе, 19, офіс 931, м. Київ, 02090

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС,

код ЄДРПОУ 32399340;

вул. Гонча, 65, м. Чернігів, 14000

про стягнення 889781,51 грн;

Представники сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС про стягнення 889781,51 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2024 позов задоволено повністю, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС (код ЄДРПОУ 32399340; вул. Гонча, 65, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС (код ЄДРПОУ 40194557; Харківське Шосе, 19, офіс 931, м. Київ, 02090) 889781,51 грн заборгованості, 13346,73 грн судового збору.

08.07.2024 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди, підписаної сторонами.

10.07.2024 до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

В обґрунтування Заяви відповідач посилається на важкий фінансовий стан, що не дозволяє одразу сплатити всю суму боргу, проте має намір повністю та добровільно погасити заборгованість.

11.07.2024 від ТОВ «Агрохімресурс» надійшла заява з уточненням, відповідно до якої останній просить розстрочити виконання рішення суду за наступним графіком: 230 296,92 грн до 15.07.2024, 131 896,92 грн до 10.08.2024,131 896,92 грн до 10.09.2024,131 896,92 грн до 10.10.2024, 131 896,92 грн до 10.11.2024, 131 896,92 грн до 10.12.2024. Також до заяви додана копія платіжної інструкції № 11438 від 05.07.2024 про сплату 230296,92 грн.

Суд прийняв заяву до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 330 Господарського процесуального кодексу України питання затвердження мирової угоди вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви.

Частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 11.07.2024 розгляд заяв про затвердження мирової угоди та про розстрочення виконання судового рішення призначено на 15.07.2024.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У судове засідання 15.07.2024 представники не з`явились.

У зв`язку з тим, що явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, неявка останніх не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Розглянувши матеріали заяв суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС про стягнення 889781,51 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2024 позов задоволено повністю, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОХІМРЕСУРС (код ЄДРПОУ 32399340; вул. Гонча, 65, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ ІНТЕР СЕРВІС (код ЄДРПОУ 40194557; Харківське Шосе, 19, офіс 931, м. Київ, 02090) 889781,51 грн заборгованості, 13346,73 грн судового збору.

Станом на день розгляду заяви наказ на виконання рішення суду не видавався.

Щодо заяви про затвердження мирової угоди.

Відповідно до норм частин 1, 2, 3 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Згідно з частиною 4 статті 192 Господарського процесуального кодексу України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, те що спільна заява про затвердження мирової угоди та сама мирова угоди була підписана сторонами вже після постановлення судом рішення у справі № 927/445/24, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди.

Крім того, суд роз`яснює сторонам, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду. Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований в статті 330 ГПК України. Так, в частині першій вказаної норми закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Зі змісту частини першої статті 330 ЦПК України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, яке розширеному тлумаченню не підлягають.

Відтак, зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження.

У матеріалах справи відсутні докази видачі наказу на примусове виконання рішення суду, а отже відсутні докази відкриття виконавчого провадження.

Отже, подана 08.07.2024 сторонами мирова угода не підлягає затвердженню, з огляду на що заява про затвердження мирової угоди не підлягає задоволенню.

Щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.

ТОВ «Агрохімресурс» звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду за наступним графіком:

1. 230 296,92 грн до 15.07.2024,

2. 131 896,92 грн до 10.08.2024,

3. 131 896,92 грн до 10.09.2024,

4. 131 896,92 грн до 10.10.2024,

5. 131 896,92 грн до 10.11.2024,

6. 131 896,92 грн до 10.12.2024.

В обґрунтування заяви про розстрочення заявник посилається на об`єктивні обставини, які істотно впливають на показники економічної ефективності Відповідача, а саме: обставини воєнного стану на території України; зниження економічних показників діяльності ТОВ «АГРОХІМРЕСУРС»; наявності у заявника найманих працівників, яким необхідно своєчасно виплачувати заробітну плату.

Крім того, заявник зазначає, що у зв`язку з веденням бойовий дій на територій, у тому числі Чернігівської області, діяльність товариства тривалий час була заблокована, а частина майна пошкоджена або знищена (і не тільки на території Чернігівської області). Відповідно до інформації про фінансові результати відповідача за звітний період 2023 року ним отримано прибуток в 4 рази менший в порівнянні з минулим періодом; дохід зменшився майже на 50%.

При цьому, заявником надана копія платіжної інструкції № 11438 від 05.07.2024 про сплату 230296,92 грн.

За змістом ст. 331 ГПК України підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Господарський суд під час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення враховує не лише можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не повинен допускати їх настання.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Суд зазначає, що передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надасть боржнику можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

ТОВ «Агрохімресурс» надало докази сплати 230296,92 грн в доказ погашення заборгованості, який, відповідно до графіку погашення заборгованості, останній повинен був сплатити до 10.07.2024.

Станом на день розгляду заяви про розстрочення виконання рішення сума заборгованості складає 659484,59 грн.

Отже, у суду відсутня підстава для включення даної суми до графіку погашення заборгованості та для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення в цій частині.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, які обґрунтовують ускладнення виконання рішення відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи часткове погашення заборгованості, майновий стан відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану відповідача та позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2024 у справі №927/445/24 строком на п`ять місяців.

Керуючись ст. 234,235,330,331 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовити.

2. Заяву про розстрочення виконання рішення задовольнити частково.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2024 у справі № 927/445/24, встановивши наступний графік погашення суми заборгованості:

1. до 10.08.2024 131 896,92 грн,

2. до 10.09.2024 131 896,92 грн,

3. до 10.10.2024 131 896,92 грн,

4. до 10.11.2024 131 896,92 грн,

5. до 10.12.2024 131 896,92 грн.

Ухвала складена та підписана 15.07.2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/