Постанова

від 13.06.2024 по справі 911/3456/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3456/15 (911/1683/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: Бахматський О.О.,

відповідача-1: Лепень О.В., Литвиненко С.С.,

відповідача-2: не з`явився,

уповноваженої особи засновників ТОВ "РГК": Гайсаєва Є.Б., Гуцол Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 (колегія суддів у складі: Поляков Б.М. - головуючий, Копитова О.С., Отрюх Б.В.)

у справі №911/3456/15(911/1683/22)

за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" арбітражного керуючого Бахматського Олександра Олександровича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне"; 2) Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська"

про визнання недійсними результатів торгів та правочину щодо продажу майна, вчиненого на аукціоні,

у межах справи № 911/3456/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРС Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Київської області від 05.07.2016 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи у 10.09.2022 ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне" (далі - Відповідач-1) та Товарної біржі "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" (далі - Біржа) про:

- визнання недійсними результатів торгів (аукціону) з продажу майна (лот №1) Боржника в процесі процедури ліквідації, проведених 11.09.2019, оформлених протоколом №1 від 11.09.2019 (далі - Аукціон);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майна №1209-2019 від 12.09.2019, укладеного між продавцем Боржником та покупцем Відповідачем-1 (далі - Договір).

4. Позов мотивовано посиланням на порушення правил, які визначають процедуру підготовки, проведення та оформлення кінцевих результатів аукціону, внаслідок чого відчуження майна Боржника відбулось за значно заниженою початковою ціною, з порушенням принципів прозорості та вільної конкуренції. Зокрема, ліквідатор Боржника доводив недотримання при проведенні Аукціону вимог статей 61, 75 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), непогодження умов аукціону комітетом кредиторів та відсутність їх визначення судовим рішенням, відсутність оцінки частини відчуженого майна та неякісність звітів про оцінку іншої частини відчужуваного майна, порушення порядку повідомлення про проведення торгів, пов`язаність кредитора Боржника ТОВ "Київоблнерудпром" з переможцем аукціону Відповідачем-1, а також відсутність обов`язкового нотаріального посвідчення Договору.

5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2022 припинено процедуру ліквідації Боржника, введено процедуру санації Боржника, затверджено план санації Боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Аукціон з продажу майна Боржника у складі цілісного майнового комплексу було призначено на 22.12.2016; вказаний аукціон визнано таким, що не відбувся через відсутність заявок на участь в аукціоні.

7. На підставі договору про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 07.08.2019 №07-08/19 за заявкою на продаж від 07.08.2019 №1 Боржника в особі ліквідатора арбітражного керуючого Давидюка Р.М. Біржа зобов`язалась протягом двох місяців провести аукціон з продажу майна Боржника в процедурі ліквідації, а саме: лот №1 (перелік майна згідно з додатком №1 до договору від 07.08.2019 № 07-08/19).

8. 11.09.2019 на виконання умов вказаного договору Біржа провела торги (аукціон) з продажу лота №1, за результатами яких складено протокол від 11.09.2019 №1; переможцем торгів став Відповідач-1, який запропонував ціну за лот в розмірі 16082950,62 грн. За змістом зазначеного протоколу, продаж майна Боржника здійснювався частинами.

9. Боржник в особі ліквідатора Давидюка Р.М. (продавець) та Відповідач-1 (покупець) 12.09.2019 уклали Договір купівлі-продажу майна №1209-2019. 12.09.2019 сторони підписали акт приймання-передачі до Договору купівлі-продажу майна №1209-2019.

10. Ліквідатор Боржника з метою визначення вартості майна замовив незалежну оцінку суб`єкту оціночної діяльності ПП "Оцінювач".

11. Згідно зі звітом про оцінку КТЗ автотранспортних засобів Боржника в кількості 18 найменувань (18 штук) ринкова вартість об`єкта оцінки без ПДВ становить 1124362,60 грн.

12. Відповідно до звіту про оцінку майна основних засобів Боржника в кількості 50 найменувань (50 штук) і одного об`єкта незавершеного будівництва, ринкова вартість об`єкта оцінки без ПДВ становить 14799350,89 грн.

13. Щодо дотримання порядку публікації оголошення про проведення аукціону з продажу майна Боржника на веб-сайті Вищого господарського суду України, ДП "Інформаційні судові системи" Державної судової адміністрації України на адвокатський запит представника Відповідача-1 листом від 19.10.2022 №3567/6/05-00-22 повідомило, що у ніч з 13 на 14 січня 2022 року здійснено кібератаку на низку державних інформаційних ресурсів, у тому числі тих, що належать судовій владі України. У зв`язку з цим підприємство не може підтвердити або спростувати факт наявності або відсутності необхідних відомостей та тексту оголошення/повідомлення для вказаних записів оголошень та повідомлень щодо аукціонів з продажу майна.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

15. Рішення мотивовано безпідставністю посилання ліквідатора Боржника на порушення вимог статей 61, 67, 75 КУзПБ, норми якого не було введено в дію станом на час підготовки та проведення Аукціону. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про дотримання вимог статті 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Господарський суд встановив наявність звітів про оцінку відчуженого майна, щодо неналежності яких не надходило заяв чи клопотань на час проведення Аукціону. Також суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази відсутності відповідних оголошень 23.08.2022 не підтверджують порушення організатором аукціону правил щодо оприлюднення оголошення саме на час проведення Аукціону, а Закон про банкрутство не передбачає недопуск до участі в аукціоні заінтересованих учасників та не вимагає дотримання нотаріальної форми договору купівлі-продажу, укладеного за наслідками торгів.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволено позову, визнано недійсними результати Аукціону та Договір.

17. Постанову мотивовано тим, що при підготовці до Аукціону не дотримано вимоги абзацу 8 частини 8 статті 26 Закону про банкрутство щодо узгодження умов продажу майна частинами, зокрема визначення складу цього майна, з комітетом кредиторів.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

19. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

20. Відповідач-1 вважає, що господарський суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини 3 статті 55 Закону про банкрутство, не врахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 28.09.2023 у справі №908/216/20(908/3572/21), від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 25.04.2018 у справі №901/16955/17, від 11.06.2019 у справі №920/1316/14, від 26.09.2019 у справі №11/19, в частині відсутності безумовних підстав для визнання недійсними результатів аукціону через допущення певних порушень в процесі підготовки та проведення торгів, а лише щодо таких порушень, які вплинули на результати аукціону.

21. Відповідач-1 стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до подібних правовідносин положень частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 55 Закону про банкрутство з точки зору обрання позивачем неефективного способу захисту, який не призводить до відновлення порушеного права у спосіб реституції, а має наслідком лише створення підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження.

22. Також Відповідач-1 посилається на відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо тлумачення словосполучення "у разі продажу частини майна", що міститься в частині 8 статті 26 Закону про банкрутство та можливості застосування її до випадків продажу всього майна боржника у складі 1 лоту.

23. Відповідач-1 зазначає, що частина 8 статті 26 Закону про банкрутство визначає лише право комітету кредиторів погоджувати склад майна у випадку продажу частини майна, але сама процедура продажу регламентована розділом 4 Закону про банкрутство, який не встановлює обов`язку арбітражного керуючого погоджувати склад майна з комітетом кредиторів.

24. При цьому Відповідач-1 наголошує, що все майно Боржника було включено до одного лоту, тобто фактично здійснено продаж цілісного майнового комплексу, а не частини майна. На думку Відповідача-1, по суті продаж усього майна Боржника в складі одного лоту схожий на продаж майна у вигляді цілісного майнового комплексу, різниця полягає виключно в способі визначення початкової вартості майна.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. Керуючий санацією Боржника подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

26. Керуючий санацією Боржника заперечує проти доводів Відповідача-1 про неефективність визначеного в цій справі способу захисту, посилаючись на положення статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, якими врегульовано законний спосіб поведінки відповідача та в разі дотримання яких визнання недійсним правочину не потребує будь-якого іншого судового розгляду, тому є ефективним способом захисту.

27. На думку керуючого санацією Боржника, формування арбітражним керуючим при проведенні Аукціону лоту у вигляді сукупності всього майна Боржника не сприяло збільшенню кількості зацікавлених осіб для участі у торгах та продажу такого майна за найвищою ціною, оскільки більшість проданого майна є рухомими речами.

28. Також керуючий санацією Боржника наголошує, що частина проданого на Аукціоні майна (згідно з переліком, наведеним у відзиві) як складова лота №1 не була оцінена, а оцінка іншого майна проведена неналежно, що підтверджується рецензією на відповідний звіт; розміщене на веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про проведення Аукціону не містить усіх необхідних відомостей, а на веб-сайті Міністерства юстиції України взагалі відсутня інформація про розміщення відповідного оголошення.

29. Керуючий санації Боржника також посилається на неврахування місцевим господарським судом положень частини 9 статті 28 Закону про банкрутство щодо обставин укладення Договору купівлі-продажу із Відповідачем-1 як особою, пов`язаною з одним із кредиторів Боржника, та вимог частини 4 статті 50 Закону про банкрутство щодо обов`язкового нотаріального посвідчення Договору, за яким відчужено, зокрема, нерухоме майно.

30. Крім того, до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий адвокатом Гуцалом Р.І. від імені ОСОБА_1 як третьої особи та уповноваженої особи засновників (учасників) Боржника. Однак ОСОБА_1 не надала доказів залучення її у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку до участі у цій справі відокремленого позовного провадження (зокрема як третьої особи, що заявляє або не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору), у матеріалах справи таких доказів також немає. Водночас наявність у ОСОБА_1 процесуального статусу уповноваженої особи засновників (учасників) Боржника у справі про банкрутство не надає підстав вважати її учасницею цієї справи відокремленого позовного провадження, склад учасників якої визначається згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України та не є тотожним складу учасників справи про банкрутство згідно з КУзПБ. З огляду на таке відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без розгляду.

Позиція Верховного Суду

31. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

32. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за результатом вирішення спору про визнання недійсними результатів Аукціону та укладеного за його результатами Договору. Під час касаційного перегляду, зокрема, постало питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту прав.

33. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

34. Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

35. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

36. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

37. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

38. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, яка підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

39. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

40. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

41. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).

42. Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував (зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20)), що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо.

43. З моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми законодавства про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

44. Законодавство про банкрутство визначає особливі способи захисту інтересів учасників справи про банкрутство, які з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними мають застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства.

45. Одним з таких способів захисту є визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу в порядку, визначеному частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство та статтею 73 КУзПБ.

46. Правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

47. Процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з:

1) передпідготовки проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону), 2) підготовки до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону), 3) проведення аукціону, 4) оформлення його результатів. Тобто процедура проведення аукціону на практиці об`єднує в собі, зокрема, етапи: 1) передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника; 2) оформлення результатів аукціону, який

з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону). Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону;

правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за статтею 55 Закону про банкрутство, що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

48. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

49. Утім Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зауважила, що пред`явлення в межах справи про банкрутство позову з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника не завжди може забезпечувати ефективне поновлення порушених прав особи, яка звернулася з цими вимогами до суду на захист своїх порушених прав.

50. На практиці на момент оспорення результатів проведеного аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника останнє може перебувати у власності: 1) боржника; 2) переможця аукціону;

3) іншої особи.

51. Тому важливим під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

52. У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на пред`явлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно з`ясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

53. У зазначеній постанові у справі №910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила на необхідності розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності чи іншого речового права. У разі конкуренції речово-правових (віндикаційного, негаторного) та зобов`язально-правових (договірного) способів захисту перевагу має саме зобов`язально-правовий.

54. При цьому зміст віндикаційного позову полягає у вимозі неволодіючого власника (титульного володільця) до володіючого невласника про повернення речі в натурі. Натомість реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.

55. Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту суб`єктивного цивільного права (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями статті 216 Цивільного кодексу України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

56. Якщо майно боржника за результатом проведеного аукціону у справі про банкрутство перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону. Якщо ж за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).

57. Пред`явлення вимог подібного змісту узгоджується з положеннями абзацу другого частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, де чітко визначено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника, та статті 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає правовим наслідком недійсності правочину застосування реституції.

58. Отже, у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

59. При цьому, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема в постанові у постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, яка підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

60. Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 щодо застосування норм частини 3 статті 216, частин 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України виснував, зокрема, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

61. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі, господарські суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих учасниками справи доказів встановили, що на Аукціоні в процедурі ліквідації Боржника належне йому майно продано частинами у складі одного лота. За наслідками Аукціону підписано Договір та акт приймання-передачі.

62. За доводами ліквідатора Боржника, під час підготовки та проведення Аукціону, а також оформлення його результатів допущено низку порушень, зокрема: умови аукціону не були погоджені комітетом кредиторів та не були визначені судовим рішенням; частина відчуженого майна не була оцінена перед продажем, а звіти про оцінку іншої частини майна є неякісними; порушено порядок повідомлення про проведення торгів; Договір нотаріально не посвідчений тощо.

63. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що ліквідатор Боржника не направив членам комітету кредиторів умов продажу майна Боржника, а комітет кредиторів не ухвалив рішення про надання ліквідатору Боржника згоди на продаж відповідного майна на запропонованих чи змінених умовах.

64. При цьому господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання ліквідатором Боржника вимог абзацу 8 частини 8 статті 26 Закону про банкрутство, яка відносила до компетенції комітету кредиторів прийняття рішення про визначення складу майна в разі продажу частини майна в процедурі санації боржника або ліквідації банкрута.

65. Проте встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставини не надають достатніх підстав для висновку про те, що саме було предметом продажу на Аукціоні: певна частина майна Боржника (склад якої мав бути визначений комітетом кредиторів згідно з вимогами наведеної норми Закону) або все майно Боржника окремими частинами чи разом у складі одного лота (зокрема у вигляді цілісного майнового комплексу).

66. Відповідач-1 у касаційній скарзі стверджує, що до відчуженого на Аукціоні лота було включено все майно Боржника й по суті відбувся продаж майна у вигляді цілісного майнового комплексу. Однак, виходячи з встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд не наділений повноваженнями на встановлення таких обставин, не встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, задля надання їм правової оцінки з точки зору дотримання порядку визначення початкової ціни продажу майна, встановленого статтею 43 Закону про банкрутство.

67. З огляду на таке Верховний Суд вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду про порушення вимог абзацу 8 частини 8 статті 26 Закону про банкрутство при підготовці та проведенні Аукціону, у зв`язку з чим немає підстав для висновку про те, чи вплинули такі порушення на результати Аукціону, зокрема, на правильність визначення початкової ціни продажу відповідного майна, можливість продажу його за найвищою ціною, залучення якнайбільшої кількості потенційних покупців (учасників аукціону) тощо.

68. У зв`язку з наведеним Верховний Суд наразі не має достатніх підстав для викладення висновку про правильне застосування положень частини 8 статті 26 Закону про банкрутство до спірних у цій справі правовідносин, адже господарські суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили обставини, які б розкривали зміст тих правовідносин, що склались між учасниками справи, у контексті приписів зазначеної норми.

69. Водночас Верховний Суд зауважує, що господарський суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки доводам позивача щодо наявності також інших порушень під час проведення Аукціону та не перевірив правильність висновків місцевого господарського суду про відхилення таких аргументів позивача.

70. Так, місцевий господарський суд відхилив твердження Позивача про те, що окремі об`єкти рухомого майна, відчужені на Аукціоні, не були оцінені перед його проведенням, пославшись на те, що такі доводи спростовуються долученими до матеріалів справи звітами про незалежну оцінку: звітом про оцінку КТЗ автотранспортних засобів Боржника в кількості 18 найменувань та звітом про оцінку майна основних засобі Боржника в кількості 50 найменувань. Однак зі змісту рішення господарського суду першої інстанції не вбачається встановлення обставин щодо кількості відчуженого на Аукціоні майна та відповідності його кількості та складу тому майну, що було оцінено згідно з вказаними звітами. Тобто місцевий господарський суд не навів конкретних підстав для відхилення доводів ліквідатора Боржника про те, що при здійсненні оцінки майна Боржника, на підставі якого визначено початкову ціну продажу на Аукціоні, не було оцінено майно згідно з наведеним у позовній заяві переліком. Зокрема, господарський суд не встановив, чи було визначене у вказаному переліку майно оцінене перед проведенням Аукціону, чи було воно відчужене на Аукціоні, чи вплинуло це на результати Аукціону, зокрема, можливість продажу майна за найвищою ціною.

71. Зважаючи на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ліквідатор Боржника дотримався вимог статті 43 Закону про банкрутство щодо оцінки майна Боржника, яке пропонувалось до продажу на Аукціоні, не встановивши усі необхідні обставини щодо оцінки відчуженого майна ліквідатором та визначення початкової вартості майна тощо.

72. Також місцевий господарський суд при відхиленні аргументів позивача щодо невиконання при підготовці до Аукціону вимог Закону про банкрутство щодо оголошення та повідомлення про проведення аукціону, обмежився встановленням обставин щодо кібератак на інформаційні ресурси, які належать судовій владі, у зв`язку з чим ДП "Інформаційні судові системи" Державної судової адміністрації України не може підтвердити або спростувати факт наявності / відсутності необхідних відомостей та тексту оголошень / повідомлень на веб-сайті Вищого господарського суду України.

73. Однак, як правильно зазначає керуючий санацією у відзиві на касаційну скаргу, господарський суд не надав жодної правової оцінки (прийняв до уваги або відхилив) доводам позивача щодо відсутності розміщення відповідного оголошення про проведення Аукціону на веб-сайті державного органу з питань банкрутства, як це передбачено частиною 1 статті 58 Закону про банкрутство.

74. Відхиляючи аргументи позивача про недотримання обов`язкової нотаріальної форми Договору, укладеного за наслідками Аукціону, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Закон про банкрутство не вимагав дотримання нотаріальної форми засвідчення договору купівлі-продажу майна, укладеного за результатами аукціону, а лише у статті 75 передбачав оформлення нотаріусом придбання майна на аукціоні при його продажу в провадженні у справі про банкрутство за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі акта про передання права власності на придбане майно та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

75. Проте місцевий господарський суд залишив поза увагою вимоги частини 4 статті 50 Закону про банкрутство, згідно з якою укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню, тоді як положеннями статті 220 Цивільного кодексу України передбачено нікчемність договору в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору або визнання його дійсним за відповідних умов.

76. Оскільки під час розгляду справи господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій не дослідили склад майна, відчуженого на Аукціоні, щодо відповідності його (зокрема окремих об`єктів) поняттю рухомого чи нерухомого майна, слід визнати передчасним відхилення наведених доводів позивача щодо порушення встановленого Законом порядку оформлення кінцевих результатів Аукціону.

77. Разом з тим, не дослідивши наведені обставини щодо складу відчуженого на Аукціоні майна та його правового статусу, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставини щодо правових наслідків укладення Договору та підписання сторонами на його виконання акта приймання-передачі, зокрема, переходу майна (його частини) у володіння Відповідача-1 як переможця Аукціону або інших осіб (в разі подальшого відчуження майна). Як наслідок, господарські суди не перевірили обставини щодо ефективності обраних позивачем у цій справі способів захисту шляхом визнання недійсними Аукціону та Договору.

78. Верховний Суд звертає увагу, що визнання недійсним аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна боржника може забезпечувати ефективне поновлення порушених прав позивача в тому випадку, коли наведений спосіб захисту відповідає правовій природі тих правовідносин, які склалися між сторонами спору, що залежить, зокрема, від того, у кого перебуває у власності відповідне майно на момент виникнення спору (у боржника, переможця аукціону чи іншої особи).

79. Задоволення позову про визнання недійсними результатів аукціону як таке є ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржити результати аукціону, у тому разі, якщо майно, щодо продажу якого проведено спірний аукціон, залишається у власності боржника, адже нівелює юридичні наслідки, які могли бути створені внаслідок проведення аукціону та укладення на його підставі договору, та не потребує вжиття додаткових способів захисту.

80. Однак у разі, якщо відповідне майно вибуло з володіння боржника, визнання недійсним аукціону та укладеного за його наслідками договору само по собі не призвело б до ефективного поновлення прав, адже не мало б наслідком приведення сторін у стан, який існував до моменту порушення, зокрема, повернення до ліквідаційної маси відчуженого майна або відшкодування його вартості тощо і, як наслідок, забезпечення максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. У такому випадку захист прав може бути забезпечено шляхом застосування зобов`язально-правових або речово-правових способів захисту (залежно від змісту правовідносин, що склалися між відповідними особами).

81. Водночас визнання недійсним нікчемного правочину законом не вимагається, він є недійсним у силу закону, отже, визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17. Частиною 5 статті 126 Цивільного кодексу України передбачено застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в разі пред`явлення відповідної вимоги заінтересованою особою.

82. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди під час розгляду цієї справи не встановили, в кого перебуває відчужене на Аукціоні майно на момент вирішення спору, не надали належної правової оцінки підписаному на виконання Договору акту приймання-передачі, доводам позивача про те, що до складу відчуженого майна входили об`єкти нерухомості та незавершеного будівництва, а також інформації щодо відчуження Відповідачем-1 частини відповідного майна (мостового крану) на користь ТОВ "Римський клуб", яке подавало клопотання про залучення його до участі в справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, тощо.

83. Без встановлення перелічених обставин передчасним є будь-який висновок щодо ефективності чи неефективності обраних ліквідатором Боржника у цій справі способів захисту, забезпечення в разі задоволення заявлених вказаною особою вимог реального відновлення суб`єктивного права, на захист якого подано позов.

84. З огляду на викладене висновки господарських судів як про задоволення позову, так і про відмову в його задоволенні не ґрунтуються на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

85. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи. Зокрема, Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо дослідження наданих учасниками справи доказів та встановлення на їх підставі обставин щодо володіння відповідним майном на час вирішення пору, необхідних для вирішення питання щодо ефективності обраних заявником способів захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

87. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

88. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і залежно від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

89. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт Інвест-Рокитне" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 у справі №911/3456/15(911/1683/22) та рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2023 у справі №911/3456/15(911/1683/22) скасувати. Справу №911/3456/15(911/1683/22) направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік